Постанова

від 22.04.2020 по справі 905/214/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2020 р. Справа № 905/214/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О. , суддя Зубченко І.В. , суддя Медуниця О.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України вх. № 883 Д/3 на рішення господарського суду Донецької області від "21" лютого 2020 р. (повний текст підписано 21.02.2020р. м. Харків) у справі № 905/214/20 суддя Устимова А . М.

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку Роза , м. Донецьк

про стягнення 15 974,37 грн.

ВСТАНОВИЛА:

30.01.2020р. позивач, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку Роза , м.Донецьк про стягнення 15 974,37 грн. згідно договору № 1423/15-БО-7 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 року, в тому числі: 6 661,99 грн. - основний борг, пеня у сумі 2160,69 грн., три проценти річних у сумі 972,61 грн., інфляційні втрати в сумі 6180,07 грн. ( а.с.1-8).

Справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно ухвали суду від 31.01.2020р. у справі №905/214/20 (а.с. 46-47).

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.02.2020р. позовні вимоги задоволені частково (а.с. 59-62).

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку Роза м.Донецьк на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ основний борг у розмірі 6 661,00 грн., пеню у розмірі 2160,69 грн., 3% річних в розмірі 972,61 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 656,39 грн., судовий збір в розмірі 2033,1 грн.

В задоволені решти вимог відмовлено.

За висновком суду, розмір заборгованості у сумі 6 661,00 грн. відповідачем не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що період нарахування пені, визначений позивачем відповідає приписам п.6 ст. 232 ГК України, розрахунок здійснено арифметично вірно, він відповідає умовам договору, тому позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 2160,69 грн. підлягають задоволенню.

Заявлений до стягнення позивачем розрахунок 3% річних у сумі 972,61 грн. за період з 17.02.2015р. по 04.12.2019р., суд задовольнив повністю з посиланням на норми ст. 625 ЦК України та перевіривши його за допомогою Інформаційно-пошукової системи Ліга .

З наданого позивачем розрахунку, останнім заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 6180,07 грн., що нараховані на заборгованість за період з 01.03.2015р. по 30.11.2019р. за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, отриманого у січні 2015р., перевіривши якій за допомогою Інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним, на підставі чого зробив власний розрахунок, за яким сума інфляційних втрат складає 5 656,39 грн. за період з 01.03.2015р. по 30.11.2019р., та яка була задоволена.

Позивач, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернувся з апеляційною скаргою, в якій не погоджується з оскаржуваним рішенням і вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 625 ЦК України, судом неправильно здійснено перерахунок нарахування інфляційних втрат, посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 щодо порядку обчислення інфляційних нарахувань.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2020р. у справі № 905/214/20 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у сумі 523,68 грн. та прийняти в цій частині рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити, а саме: стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку Роза на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України інфляційні втрати у сумі 523,68 грн., відшкодувати за рахунок відповідача понесені НАК Нафтогаз України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви (а.с.68-74)

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2020 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є., суддя Зубченко І.В. (а.с.84).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2020р. по справі №905/214/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2020 по справі №905/214/20, встановлено строк відповідачу до 07.04.2020 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надіслання позивачу по справі (а.с. 85-87).

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача на адресу Східного апеляційного господарського суду не надходив.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2020р. по справі №905/214/20 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ розгляд апеляційної скарги вирішено здійснити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (а.с.93-94).

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Роза був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 4123/15-БО-7 від 31.12.2014р. ( а.с.15-20).

Згідно п.1.1 Договору позивач як продавець зобов`язався передати у власність відповідачу (покупцеві) у 2015 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити цей газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

За визначеннями п.2.1 договору, продавець передає покупцеві у період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ в обсязі до 10,6 тис.куб.м.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого обсягу без коригування (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Згідно із п. 3.3. договору, приймання-передача газу переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У відповідності із п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.3.4 договору, підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, у них містяться дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість.

Ціну за природний газ сторони обумовили в п.5.1, 5.2 договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.02.2015р.(а.с.21).

За змістом п.5.2. договору, у редакції додаткової угоди № 1 від 10.02.2015 до нього, ціна за 1000 куб. м природного газу - 6180,70 грн., крім того ПДВ-20% -1236,14 грн., всього з ПДВ - 7416,84 грн.

Згідно п.5.5 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом п. 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, покупець зобов`язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

За умовою п.9.3 договору, строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків, річних, встановлюється тривалістю 5 років.

Згідно із п. 11.1. договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками підприємств у встановленому порядку.

На виконання умов п.3.4 договору сторонами підписаний акт приймання-передачі природного газу б/н від 31.02.2015 на загальну суму 11661,0 грн. (а.с.22).

Акт підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки, скріплено печатками підприємств.

За змістом Акту, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період січень 2015 у загальному обсязі 1,522 тис.куб.м на суму 11661,02 грн. з посиланням на укладений між ними договір.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково здійснив оплату за переданий газ на суму 5 000,02 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.28).

Доказів сплати залишку заборгованості у розмірі 6 661,00 грн. відповідач суду не надав, розмір заборгованості не оспорив.

Відповідач у визначений договором строк несвоєчасно здійснював оплату за переданий природний газ, чим порушив умови п.6.1 договору, що стало підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.

Спірним в даній справі є питання щодо стягнення інфляційних втрат за несвоєчасну оплату газу поставленого у січні 2015р. на підставі договору купівлі-продажу природного газу №4123/15-БО-7 від 31.12.2014р.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що є підстави для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Договір купівлі-продажу природного газу №4123/15-БО-7 від 31.12.2014р., що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 статті 712 цього кодексу до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виплаває з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач частково здійснив оплату за переданий газ у спірний період, залишок заборгованості складає 6 661,00 грн., тому висновок суду щодо стягнення основного боргу є правомірним та документально підтвердженим.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції вважає, що сума 3% річних, заявлена позивачем до стягнення у розмірі 972,61 грн., що нарахована за період з 17.02.2015р. по 04.12.2019 за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, отриманого у січні 2015 року, обгрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Спірним у даній справі є питання щодо часткового задоволення інфляційних втрат.

Суд першої інстанції, перевіривши за допомогою Інформаційно-пошукової системи Ліга здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений ним період, дійшов висновку, що останній є арифметично невірним, на підставі чого зробив власний розрахунок та задовольнив позовні вимоги в цій частини у сумі 5 656,39 грн. за період з 0.03.2015 по 30.11.2019р., при цьому, не обгрунтував власний розрахунок.

Визнаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, а саме - зроблений позивачем розрахунок інфляційних втрат, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019р. у справі № 916/190/18).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розрахунку інфляційних втрат з огляду на наступне.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права і інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в якій індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Визначена правова позиція міститься в постанові Верховного суду в складі суддів об`єднаної палати КГС від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18.

Тобто, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Здійснюючи розрахунок інфляційних витрат за допомогою Інформаційно-пошукової системи Ліга , суд апеляційної інстанції встановив, що за період заборгованості з березня 2015р. по листопад 2019р., виходячи із суми боргу у розмірі 6 661,00 грн., сукупний індекс інфляції за період становить 1.930, а інфляційне збільшення суми боргу становить 6192,91 грн.

Згідно розрахунку позивача інфляційні нарахування за вказаний період, виходячи із суми заборгованості у розмірі 6 661,00 грн. складають 6180,07 грн. (а.с.14)

Враховуючи, що суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, до стягнення підлягають інфляційні втрати у розмірі, заявленому позивачем, а сам 6180,07 грн.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Враховуючи вищенаведене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду першої інстанції, рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2020р. у справі №905/214/20 в частині відмови у стягнення інфляційних втрат в сумі 523,68 грн. підлягає зміні у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2020 року у справі №905/214/20 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2020 року у справі №905/214/20 змінити.

Абзац перший резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2020 року у справі №905/214/20 викласти наступним чином:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерне компанія Нафтогаз України до Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку Роза про стягнення 15 974,37 грн., з яких: основний борг - 6,661,00 грн., пеня - 2160,69 грн., 3% річних - 972,61 грн., інфляційні втрати - 6180,07 грн. задовольнити повністю.

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2020 року у справі №905/214/20 викласти наступним чином:

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Роза (місцезнаходження: 83055, Донецька область, м.Донецьк, вул.Рози Люксембург, будинок 9, код ЄДРПОУ 26081243) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у розмірі 6 661,00 грн., пеню у розмірі 2160,69 грн., 3% річних в розмірі 972,61 грн., інфляційні втрати в розмірі 6180,07 грн., судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Абзац третій резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2020 року у справі №905/214/20 - виключити.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2020 року у справі №905/214/20 залишити без змін за мотивами, викладеними в даній постанові.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Роза (місцезнаходження: 83055, Донецька область, м.Донецьк, вул.Рози Люксембург, будинок 9, код ЄДРПОУ 26081243) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір за подання апеляційної скарги 3049,63 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.Є. Медуниця