Рішення

від 19.02.2020 по справі 910/20527/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2020Справа № 910/20527/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, будинок 2, код ЄДРПОУ 03340920)

до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції (01001, м. Київ, вул. Різницька 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Поляріс Плюс" (01011, м.Київ, вул. Печерський узвіз, будинок 19, код ЄДРПОУ 37700208)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вулиця Терещенківська, 11А, код ЄДРПОУ 37993783)

про стягнення 77 570,48 грн,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Вознюк Є.В., адвокат

від відповідача: не з`явились

від третіх осіб: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (тепер - Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовними вимогами до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення 77 570,48 грн, з яких: 76 613,34 грн - безпідставно набуті кошти; 957,14 грн - три відсотки річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 провадження у справі № 910/20527/15 зупинено до вирішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом іншої пов`язаної з нею справи № 804/567/16.

Станом на 07.10.2019 від сторін до суду не надходила інформація щодо усунення обставин, що зумовили зупинення провадження, у зв`язку з чим Господарським судом міста Києва було здійснено запит щодо надання інформації про результати розгляду справи № 804/567/16.

25.10.2019 від Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшла відповідь на запит № 910/20527/15 від 07.10.2019, відповідно до якої постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 у позові Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" відмовлено повністю. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" була задоволена частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 скасовано, провадження у справі № 804/567/16 закрито, оскільки, виконавчий лист № 2-1871/2010 від 08.11.2011 було видано Господарським судом міста Києва, то оскарження постанов державного виконавця від 20.11.2014 про стягнення з позивача виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій повинно було здійснюватись у порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

Також, у відповіді на запит позивач повідомив, що загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" було прийнято рішення про зміну типу та найменування товариства з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз".

Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровськгаз та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Дніпропетровсьгаз (відповідно до п. 1.2.1. Статуту Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз'').

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 поновлено провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив, та позивачу - відповідь на відзив.

19.11.2019 через відділ діловодства суду від Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ надійшло повідомлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2019 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження на 15.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 відкладено підготовче засідання на 29.01.2020.

Через відділ діловодства суду 24.01.2020 від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надійшли письмові пояснення, які долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2020.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов.

Відповідач та треті особи участь своїх представників у засіданні суду 19.02.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2014 року Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі № 910/5597/14 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (тепер - Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Поляріс Плюс , треті особи - Публічне акціонерне товариство КБ Хрещатик та Публічне акціонерне товариство Банк Кліринговий дім , про стягнення 843 112,90 грн безпідставно одержаних грошових коштів, 10 741,03 грн 3% річних, а також 17 077,08 грн судового збору.

На виконання зазначеного рішення Господарський суд міста Києва 27.05.2014 року видав відповідний наказ.

14.07.2014 державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43997591 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 у справі № 910/5597/14, встановлено добровільний строк для виконання - до 21.07.2014 року.

Проте, у встановлений строк Товариство з обмеженою відповідальністю Поляріс Плюс рішення суду не виконало, тому постановами від 20.11.2014 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Поляріс Плюс виконавчий збір у розмірі 87093,10 грн та витрати на проведення виконавчих дій у сумі- 116,82 грн.

21.11.2014 державним виконавцем підготовлено розпорядження № 43997591 2251/7 про перерахування коштів з депозитарного рахунку відділу, відповідно до якого 766499,55 грн перераховано на рахунок стягувача, 76 641,52 грн виконавчого збору та 116,82 грн перераховано як витрати на проведення виконавчих дій.

21.11.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, у зв`язку із тим, що за боржником не виявлено майна, на яке можливо звернути стягнення. Постановою державного виконавця від 21.11.2014 року накладено арешт на все майно та кошти боржника. Борг стягнуто частково в сумі - 766499,55 грн (в матеріалах справи міститься копія платіжного доручення № 22517 від 02.12.2014 року на суму - 766499,56грн), виконавчий збір стягнуто частково у розмірі - 76641,52грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва, справа № 910/5597/14, від 19.01.2015 року скаргу ПАТ Дніпропетровськгаз на дії державного виконавця Рижук Л.В. Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві при виконанні наказу господарського суду м. Києва від 27.05.2014 року у справі № 910/5597/14 було задоволено частково та визнано неправомірними дії державного щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.11.2014 року за виконавчим провадженням № 43997591 та скасовано цю постанову (ухвала набрала законної сили - 19.01.2015 року).

Також 06.02.2015 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (тепер - Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" ) звернулось до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку зі скасуванням господарським судом постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа.

25.02.2015 року на розрахункові реквізити Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (тепер - Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" ) надійшла сума заборгованості від Товариства з обмеженою відповідальністю Поляріс Плюс в рамках виконання рішення суду у розмірі - 766499, 56 грн (за зазначеним вище платіжним дорученням № 22517 від 02.12.2014 року).

Позивач у даній справі наголошує на тому, що йому грошові кошти надійшли у розмірі, меншому на 76613, 34 грн. На думку позивача, таке зменшення є протиправним, тому останній звернувся до державного виконавця із листами, в яких просив повідомити причини такого зменшення та надати необхідні документи на підтвердження здійснення виконавчих дій.

Головне управління Державної казначейської служби України у відповідь на листи позивача повідомило, що кошти на користь останнього перераховано 27.02.2015 згідно платіжного доручення ВДВС Печерського РУЮ м. Києва від 25.02.2015 № 22517 на суму 766499,56 грн.

Не погодившись із винесеними Державною виконавчою службою Печерського РУЮ міста Києва в рамках виконавчого провадження № 43997591 постановами від 20.11.2014 року, якими були стягнуті з Товариства з обмеженою відповідальністю Поляріс Плюс суми виконавчого збору у розмірі - 87093,10 грн та витрати на проведення виконавчих дій на суму - 116,82 грн, позивачем подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання протиправними та скасування зазначених постанов (справа № 804/567/16).

15.03.2016 результатами розгляду справи № 804/567/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов відмовив у задоволенні позовних вимог.

Постановою від 06.07.2016 по справі № 804/567/16 Дніпровський апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу від 15.03.2016 Дніпропетровського окружного адміністративного суду та закрив провадження у справі з огляду на те, що виконавчий лист № 2-1871/2010 від 08.11.2011 р. було видано Господарським судом міста Києва, тому оскарження постанов державного виконавця від 20.11.2014 про стягнення з позивача виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій повинно здійснюватись у порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" вважає, що державним виконавцем було неправомірно стягнуто виконавчий збір, тому просить господарський суд стягнути 76 613, 34 грн, як безпідставно набуті та 957, 14 грн 3% річних за користування безпідставно набутими грошовими коштами.

Проаналізувавши матеріали справи, норми чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, судом встановлено наступне.

Закон України Про виконавче провадження (надалі за текстом - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом.

Частиною 1 ст.31 Закону визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що боржником самостійно не виконано дій, спрямованих на виконання рішення суду та підтверджуючих документів про виконання рішення суду до відділу державної виконавчої служби не надходило.

А відповідно до ч.1 ст.28 Закону України Про виконавче провадження , у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Згідно п.3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (далі - Інструкція), постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог закону.

Враховуючи те, що боржник не здійснив дій, спрямованих на самостійне виконання рішення суду у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження строк у відповідності до вимог Закону, державним виконавцем була винесена постанова про стягнення виконавчого збору від 20.11.2014 року в розмірі - 87093,10грн та від 20.11.2014 року винесено постанову про стягнення з боржника витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 116,82 грн.

Пунктом 2 ч.1 ст.28 Закону визначено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Виконавчий збір - це вид відповідальності боржника за невиконання рішення самостійно, який стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Зважаючи на те, що на виконання рішення господарського суду відділом Державної виконавчої служби було перераховано стягувачу 766 499, 55 грн, то розмір стягнутого з ТОВ Поляріс Плюс виконавчого збору правомірно становить 10% - 76 649, 52 грн.

Згідно ст.41 Закону України Про виконавче провадження витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

До витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Згідно з постановою ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 20.11.2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій такі витрати були постановлені до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Поляріс Плюс за ст.41 Закону України Про виконавче провадження у сумі - 116,82 грн.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що постанови відділу Державної виконавчої служби Печерського РУЮ міста Києва в межах виконавчого провадження ВП №4399759 від 20.11.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій на даний час є чинними, у встановленому порядку не скасованими і не визнані незаконними.

Саме на підставі зазначених постанов державної виконавчою службою було стягнуто з боржника виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, отже - дії державного виконавця з такого стягнення є правомірними.

Позивач у даній справі заявляє вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 77 570,48 грн, як безпідставно набутих відповідно до ст.ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову в порядку ст.ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України відповідно до обраного позивачем способу захисту, оскільки законодавчі норми, які позивач просить застосувати суд, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, у ст. 1212 Цивільного кодекс України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті положення цієї глави (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З аналізу ст. 1212 Цивільного кодекс України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- наявне набуття або збереження майна (особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- набуття або збереження майна - за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою);

- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Спірні правовідносини сторін не передбачають описаних умов. Більше того, дії відповідача є правомірними, а стягнуті з боржника витрати на проведення виконавчих дій та виконавчого збору здійснено відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи безпідставність позовних вимог, а також не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки судом основна вимога про стягнення з відповідача заявленої позивачем суми 77 570,48грн, як безпідставно набутих, не задовольняється, стягнення 3% річних у сумі 957,14грн, які є похідними вимогами від основної, задоволенню не підлягають.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен з доводів сторін.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні з позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн, який відповідно до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, покладається судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає. Враховуючи відмову в позову, відсутні правові підстави також для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, понесених позивачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" відмовити повністю.

Позивач - Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, будинок 2, код ЄДРПОУ 03340920)

Відповідач - Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції (01001, м. Київ, вул. Різницька 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022)

Треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Поляріс Плюс" (01011, м.Київ, вул. Печерський узвіз, будинок 19, код ЄДРПОУ 37700208) та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вулиця Терещенківська, 11А, код ЄДРПОУ 37993783)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.02.2020

Суддя І.О. Андреїшина