Постанова

від 18.02.2020 по справі 910/13088/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/13088/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Міщенко І.С., за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І., та представників: позивача: Лисенка В.О., відповідача: Мельника О.В., Гвоздецького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 (судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 (суддя Щербаков С.О.) у справі № 910/13088/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" про стягнення 33 329 865, 97 грн., ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, сплачену з порушенням строку, встановленого умовами договору.

Під час розгляду заявлених вимог суд першої інстанції встановив, що 28.10.2016 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (покупець) укладено договір № 16-480-Н купівлі-продажу природного газу (договір), умовами якого передбачено, що продавець зобов`язується передати покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам. За цим договором може бути переданий природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

Згідно з пунктом 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 28.10.2016, продавець передає покупцеві з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 127 528,294 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб. м): з жовтня по березень (жовтень 17 828,294; січень 27 700,000; листопад 20 000,000; лютий 21 000,000; грудень 22 000,000; березень 19 000,000; ІV квартал 2016 - 59 828,294; І квартал 2017 - 67 700,00).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.

За умовами пунктів 3.3, 3.4 договору покупець зобов`язується подати не пізніше 8-го числа місяця, що настає за місяцем постачання природного газу, продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця (за її наявності) два примірники акту приймання-передачі природного газу, у якому зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Продавець до 12-го числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, після подачі покупцем документів визначених пунктом 3.3, повертає покупцеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності). У разі не підписання продавцем акта приймання-передачі природного газу продавець у той же строк письмово повідомляє покупцеві про причини такого не підписання акта та надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

Сторони погодили у пункті 5.1 договору, що ціна за 1 000 куб. метрів природного газу, який передається за цим договором, без урахування податку на додану вартість у розмірі 20%, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов`язками (включно) становить 4 939,20 грн за 1 000 куб. метрів природного газу, крім того податок на додану вартість у розмірі 20 %.

У відповідності до пункту 6.1 договору плата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці 4 цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90-го дня, що відраховується з першого числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту , але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акта звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акта звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з першого числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, має бути здійснений до закінчення 90-го дня, що відраховується з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.

Пунктом 6.2 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.10.2016, і діє в частині продажу природного газу до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві 117 405,812 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 695 868 943,93 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також зведеними актами звірки.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" та національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", з метою погашення взаємної заборгованості, укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України: № 658 від 30.01.2017 на суму 27 897 215,63 грн (за грудень 2016 року); № 659 від 30.01.2017 на суму 21 148 139,36 грн (за грудень 2016 року); № 2011 від 22.03.2017 на суму 8 134 940,16 грн (за лютий 2017 року); № 2516 від 25.04.2017 на суму 44 926 050,82 грн (за січень-лютий 2017 року); № 2515 від 25.04.2017 на суму 27 759 186,68 грн (за березень 2017 року); № 2830 від 29.05.2017 на суму 10 637 742,74 грн (за квітень 2017 року); № 3047 від 17.07.2017 на суму 11 183 111,83 грн (за травень - червень 2017 року); № 3421 від 23.08.2017 на суму 9 445 821,73 грн (за липень 2017 року у розмірі 5 252 199,43 грн по договору № 16-480-Н від 28.10.2016).

За умовами розділу 3 спільних протокольних рішень, сторони зобов`язуються:

- забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком, проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України № 493/688 від 03.08.2015;

- перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунок електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок;

- оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів, у процесі реалізації цього Спільного протокольного рішення;

- забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою Спільним протокольним рішенням.

У пункті 4 спільних протокольних рішень зазначено, що сторони, які підписали це спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду № 20 від 11.01.2005 та Порядку проведення розрахунків за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (п. 5.2 спільних протокольних рішень).

Судами встановлено, що на виконання вказаних протокольних рішень з 30.12.2016 по 13.03.2018 продавцю перераховано заборгованість за договором; при цьому з`ясовано, що вказані платежі - це розподіл коштів від населення, проведений згідно з постановами НКРЕКП № 2053 від 25.11.2016, № 47 від 19.01.2017, № 192 від 14.02.2017, № 295 від 21.03.2017, постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017, а також за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України - постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (на виконання спільних протокольних рішень).

В обґрунтування заявлених у даній справі позовних вимог продавець стверджує, що покупець оплату за отриманий природний газ здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору, що й є підставою для нарахування 16 389 678,15 грн пені, 4 128 399,92 грн 3 % річних за загальний період прострочення з 26.11.2016 по 12.03.2018 та 12 811 787,90 грн інфляційних втрат за загальний період з 26.11.2016 по 28.02.2018 .

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про здійснення відповідачем оплати за поставлений позивачем природний газ з порушенням строку, встановленого пунктом 6.1 договору, що є підставою для нарахування пені та застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання на суму боргу, яка не була предметом регулювання спільними протокольними рішеннями.

За таких обставин Господарський суд міста Києва рішенням від 07.02.2019 частково задовольнив позов, стягнув з відповідача 16 389 669,10 грн пені, 4 128 399,92 грн 3% річних, 12 619 389,03 грн інфляційних втрат з урахуванням здійсненого судом перерахунку розміру вказаних сум. В іншій частині нарахування суд визнав помилковими та відмовив у їх задоволенні.

Північний апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку щодо заявлених позовних вимог, тому постановою від 01.10.2019 рішення місцевого суду скасував, в позові відмовив повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду у повному обсязі, а з рішенням місцевого суду - в частині відмови в позові, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, а також на помилковість висновків про те, що розрахунки за договором здійснювались відповідачем не власними коштами, а виключно через поточний рахунок із спеціальним режимом використання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 на суму 532 746 640,92 грн та за рахунок коштів державного бюджету (пільги та субсидії), отриманих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, на підставі спільних протокольних рішень на суму 163 122 540,01 грн, і відповідач не міг вплинути на порядок розрахунків з позивачем в силу норм діючого законодавства, а саме затвердженого алгоритму розподілу коштів та підписання спільних протокольних рішень, які змінили порядок і строк проведення розрахунків за договором.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскаржуваній частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, засади функціонування ринку природного газу в Україні визначаються нормами Закону України "Про ринок природного газу", за приписами статті 1 якого оптовим продавцем є суб`єкт господарювання, який реалізує природний газ оптовому покупцю або постачальнику на підставі договору купівлі-продажу; постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

За приписами частин 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судами обох інстанцій, продавцем виконано зобов`язання з поставки покупцю природного газу за договором купівлі-продажу природного газу на загальну суму 695 868 943,93 грн, а оплату за отриманий газ було здійснено у повному обсязі в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств та за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

Спірним у даній справі є питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та застосування наслідків за порушення виконання грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з несвоєчасною оплатою покупцем коштів за отриманий природний газ.

Так, в силу приписів ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Нормами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, для правильного вирішення порушеного у даному позові питання, ключовим є встановлення розміру боргу за поставлений природний газ, сплаченого з порушенням встановленого договором строку, з урахуванням умов укладеного договору, спільних протокольних рішень, а також зазначених постанов Уряду та НКРЕКП, та, з`ясування тривалості періодів, протягом яких непогашена сума заборгованості виникла, зменшувалась внаслідок часткового погашення та повністю сплачена.

Між тим, за висновком апеляційного суду, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що він здійснений без врахування вказаних обставин, змісту та наслідків укладення спільних протокольних рішень, а також положень нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок та умови здійснення відповідних розрахунків.

Так, апеляційним судом правильно зазначено, що Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, на відповідача як на постачальника природного газу покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з пунктом 14 зазначеного Положення постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.

Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ.

Відповідно до зазначеного Порядку постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків (оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов`язків щодо постачання та продажу природного газу. При цьому, якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.

Уповноважений банк подає НКРЕКП перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.

Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв`язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП.

Газопостачальні підприємства інформують упродовж 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.

Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

У разі припинення (закінчення строку виконання) спеціальних обов`язків газопостачальних підприємств і оптових продавців газопостачальні підприємства і оптові продавці закривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку. Про закриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання уповноважений банк у дводенний строк письмово повідомляє НКРЕКП.

Як встановлено апеляційним судом розподіл коштів від населення проведений згідно з:

- постановою НКРЕКП № 2053 від 25.11.2016 про затвердження нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", на грудень 2016 року;

- постановою НКРЕКП № 47 від 19.01.2017 про затвердження нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", на січень 2017 року;

- постановою НКРЕКП № 192 від 14.02.2017 про затвердження нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", на лютий 2017 року;

- постановою НКРЕКП № 295 від 21.03.2017 про затвердження нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, відкритих в установах уповноважених банків, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі та релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності)", на березень 2017 року

- постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017. про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.

На виконання вказаних приписів відповідачем було відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, які надходять за спожитий природний газ від населення, і які розподіляються банком відповідно до визначеного алгоритму без участі відповідача, що не заперечуються сторонами даної справи.

Таким чином, правильним є висновок апеляційного суду, що у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за природний газ, оскільки відповідач може здійснити розрахунок перед позивачем за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативом перерахування коштів, затверджених НКРЕКП, при цьому сам відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ населенням, з тих підстав, що всі кошти, які потрапляли на рахунок відповідача, банком самостійно розподіляються згідно із затвердженим постановами НКРЕКП алгоритмом та перераховуються на рахунок позивача, тобто державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

При цьому, апеляційним судом правильно відхилено посилання позивача на положення пункту 6.3 договору, відповідно до якого за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця, з огляду на встановлену судом відсутність можливості повернення з рахунку із спеціальним режимом використання коштів, сплачених із свого поточного рахунку на погашення заборгованості, за рахунок подальших оплат побутових споживачів; кошти, які надходять на рахунок із спеціальним режимом використання автоматично перераховуються згідно із встановленим нормативом; зарахування коштів від побутових споживачів за спожитий ними природний газ на інші поточні рахунки заборонено законодавством.

Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

Таке регулювання визначено у Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

За змістом цього Порядку визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Аналогічні положення викладено у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 (далі - Порядок фінансування видатків), згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

Сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

Судами встановлено, що за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, на виконання спільних протокольних рішень, позивачу було відшкодовано (перераховано) частину оплати за природний газ за договором № 16-480-Н від 28.10.2016.

Таким чином внаслідок підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків сторонами змінено строки та умови розрахунків за договором № 16-480-Н від 28.10.2016, відтак для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами визначених спільними протокольними рішеннями строків.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16.

Між тим, як зазначив апеляційний суд, врахувавши вказані обставини та правові позиції Верховного Суду, позивачем належним чином не підтверджено, який саме розмір заборгованості відповідач несвоєчасно сплатив за рахунок власних коштів, при цьому наведений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за загальний період прострочення з 26.11.2016 по 28.02.2018 не відповідає встановленим обставинам справи.

Відповідна правова позиція про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із не підтвердженням позивачем наявності суми боргу, яка була б несвоєчасно сплачена покупцем природного газу за рахунок власних коштів, викладена у постановах Верховного Суду у справах №№ 918/181/18, 918/910/15, 902/514/18, 907/864/17, і скаржником не доведено, а колегією суддів не встановлено підстав для відступу від вказаної позиції.

Встановивши, що відповідач здійснював оплату за природний газ у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2516 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки", на підставі спільних протокольних рішень, укладених відповідно до умов постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, повністю розрахувався за отриманий від позивача природний газ, при цьому позивачем не надано розрахунок позовних вимог, зроблений з урахуванням відповідних змін до порядку та строків розрахунків, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у справі № 906/985/18, в якій предметом позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також були пеня, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості, яка не охоплювалась спільними протокольними рішеннями, і колегія суддів у даній справі не вбачає підстав для відступу від такого висновку.

Оскільки відповідно до положень ст. ст. 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при зверненні з позовом про стягнення неустойки та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач має довести, а суд перевірити - розмір та період існування заборгованості з урахуванням всіх особливостей правовідносин, що існують між сторонами. При цьому, враховуючи обставини, встановлені у даній справі, доведенню підлягає розмір заборгованості в розрізі кожної поставки газу, з урахуванням часткового погашення боргу державою, часткового погашення боргу за Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, зі встановленням суми часткового погашення та відповідно, встановленням суми заборгованості, яка мала бути сплачена відповідачем за рахунок власних коштів. Між тим, наявні матеріали справи свідчать, що наданий позивачем розрахунок заявлених нарахувань не відповідає встановленим обставинам справи, тому правильним є висновок апеляційного суду про недоведеність позовних вимог та про відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи, що доводи скаржника зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою наявних у справі доказів, при цьому ним не спростовано ключового висновку суду - про недоведеність ним розміру та періоду існування заборгованості, що не охоплювалась спільними протокольними рішеннями, і яка мала бути погашеною саме власними коштами відповідача, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскарженої постанови та рішення місцевого суду в частині відмови в позові.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у справі № 910/13088/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Міщенко І.С.