Постанова

від 18.02.2020 по справі 914/504/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 914/504/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 (головуючий суддя Кордюк Г.Т., судді Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.) у справі № 914/504/18 Господарського суду Львівської області

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до Приватного підприємства "Приватна агроторгова фірма "Винниківська"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юркомплект"

про стягнення 670 253,78 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (після перейменування і далі - АТ КБ "ПриватБанк", позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Приватна агроторгова фірма "Винниківська" (далі - ПП "ПАФ "Винниківська", відповідач) про стягнення 670 253,78 грн, з яких 369 698,82 грн - заборгованість за кредитом, 184 635,52 грн - заборгованість за процентами, 115 919,44 грн - пеня.

1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач, із посиланням на положення статей 599, 625, 629, 634, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, зазначав, що 09.07.2014 ПП "ПАФ "Винниківська" в особі директора Удуда П.І. підписало заяву "Про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг", шляхом підписання якої клієнт висловив свою згоду з Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, розміщеними у мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, що разом із заявою в цілому є договором банківського обслуговування від 09.07.2014.

Також 09.07.2014 директор ПП "ПАФ "Винниківська" підписав заяву про відкриття рахунка, на підставі якої підприємству було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , у тому числі для обслуговування договору банківського обслуговування від 09.07.2014.

Як вказує позивач, у розділі 3.2.2 Умов і Правил надання банківських послуг (у редакції, чинній станом на серпень 2016 року) регламентовано порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж". Інформацію про послугу розміщено на сайті www.privatbank.ua.

На підставі зазначених Умов і Правил надання банківських послуг 06.09.2016 і 08.09.2016 ПП "ПАФ "Винниківська" сформовано заявки № 3 і № 4 про перерахування 07.11.2016 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юркомплект" грошових коштів у сумі 369 698,82, що відображено у банківській виписці з рахунка № НОМЕР_2 . Позивач вказав, що надав ПП "ПАФ "Винниківська" кредитні кошти за послугою "Гарантований платіж" згідно із заявками відповідача.

Проте, зазначена заборгованість відповідачем станом на 30.10.2017 не погашена і становить 670 253,78 грн, з яких 369 698,82 грн - заборгованість за кредитом, 184 635,52 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 115 919,44 грн - пеня.

Короткий зміст судових рішень у справі

2. Справа неодноразово розглядалась господарськими судами.

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "ПАФ "Винниківська" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 369 698,82 грн заборгованості за кредитом, 184 635,52 грн заборгованості за процентами та 112 233,31 грн пені. Відмовлено у частині стягнення пені у сумі 3 686,13 грн.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

2.3. Суд апеляційної інстанції аргументував рішення тим, що позивач не довів факту укладення кредитного договору, а також підписання заявок від 06.09.2016 № 3 і від 08.09.2016 № 4 ПП "ПАФ "Винниківська", у тому числі шляхом використання електронного цифрового підпису, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що у цьому випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин положення чинного законодавства, які стосуються надання та повернення кредитів, а також положення розділу 3.2.2 Умов і Правил надання банківських послуг, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

2.4. Постановою Верховного Суду від 31.05.2019 постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 скасовано, справу №914/504/18 передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи судове рішення, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд дійшов висновку, що заява ПП "ПАФ "Винниківська" на відкриття рахунка та заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг не свідчать про виникнення між сторонами правовідносин з кредитування, однак не надав належної оцінки доводам позивача про включення до банківського обслуговування, у тому числі, послуги щодо надання кредиту, не з`ясував правової природи відкритого за заявою підприємства рахунка, з якого, як зазначив позивач, за рахунок саме кредитних грошових коштів здійснювалися перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Юркомплект" за заявкою ПП "ПАФ "Винниківська" із зазначенням суми, строків і підстав перерахування.

Також касаційний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам АТ "КБ "ПриватБанк" і не з`ясував, чи належать Умови і Правила надання банківських послуг, про приєднання до яких ПП "ПАФ "Винниківська" подало відповідну заяву, за змістом якої висловило згоду із цими Умовами і Правилами надання банківських послуг, до договору приєднання, визначеного статтею 634 Цивільного кодексу України , а також не встановив наявності у сторін обов`язку дотримуватися умов такого договору.

Крім того, Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив про відсутність доказів підписання заявок на гарантійні платежі від 06.09.2016 № 3 і від 08.09.2016 № 4 власноруч чи за допомогою електронного цифрового підпису виходячи тільки із положень Закону України "Про електронний цифровий підпис" , не надав належної оцінки доводам позивача та не з`ясував наявності підстав для застосування банківських платіжних інструментів, порядку надання та підписання відповідних заявок на гарантійні платежі, зважаючи на положення чинного законодавства та внутрішньобанківських документів.

Касаційний суд вказав, що судами установлено, що "Юркомплект" підтвердило виконання ПП "ПАФ "Винниківська" договірних правовідносин щодо поставки товару, проте суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв`язку із непідписанням ПП "ПАФ "Винниківська" зазначених заявок на гарантійні платежі, не з`ясовував, чи перерахувало АТ "КБ "ПриватБанк" спірні грошові кошти на рахунок ТОВ "Юркомплект" в рахунок виконання ПП "ПАФ "Винниківська" своїх зобов`язань за договором поставки з ТОВ "Юркомплект".

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

3. За наслідками нового апеляційного розгляду, постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 змінено абзаци 2, 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 і викладено їх у такій редакції:

"Стягнути з Приватного підприємства Приватна агроторгова фірма "Винниківська" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 369 698,82 грн. заборгованості за кредитом та 9 920,09 судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити."

3.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що, підписавши 09.07.2014 заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідач тим самим приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" www.pb.ua . Однак, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України , оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (09.07.2014) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (березень 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції установив, що матеріалами справи підтверджено підписання ПП "ПАФ "Винниківська" заявок №3 від 06.09.2016 та №4 від 08.09.2016 на гарантований платіж (доручення на договірне списання) коштів в загальній сумі 369 698,82 грн отримувачу ТОВ "Юркомплект" та перерахування коштів у вказаній сумі за заявками на рахунок ТОВ "Юркомплект".

Установивши, що матеріалами справи підтверджено надання позивачем кредиту в сумі 369 698,82 грн з терміном повернення 07.11.2016 (відповідно до умов, зазначених у заявках на гарантований платіж №3 від 06.09.2016 та №4 від 08.09.2016), а відповідачем не надано доказів виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу.

Водночас, апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та пені виходячи з того, що ні у заяві відповідача на відкриття рахунку від 09.07.2014, ні у заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 09.07.2014, ні у заявках на гарантований платіж №3 від 06.09.2016 та №4 від 08.09.2016 не зазначено процентної ставки та умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Також суд вказав, що обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом і пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, позивач посилався на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, розміщеними на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови.

Апеляційний господарський суд вказав, що Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, який містить в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06.09.2016 та 08.09.2016 шляхом підписання заявок на гарантований платіж.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4 . Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог в розмірі 300 554,96 грн, що складається із суми нарахованих й несплачених процентів у розмірі 184 635,52 грн та пені у розмірі 1159,44 грн та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, залишивши рішення в іншій частині без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

5. На думку позивача, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 та вказівки Верховного Суду у даній справі, суд мав установити, до яких Умов та Правил надання банківських послуг приєднався відповідач, підписавши заявки № 3 від 06.09.2016 та № 4 від 08.09.2016, що розміщені на загальнодоступному сайті http://privatbank.ua станом на 01.09.2016.

Як зазначає скаржник, судом належним чином не досліджено електронного доказу- Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, що додано до позову, котрий може не братись судом до уваги виключно у випадку, визначеному ч. 5 ст.96 ГПК України, проте, норми вказаної статті у даному випадку не застосовані, й визнано вказаний доказ неналежним лише на підставі тлумачення норм статей 633, 634 Великою Палатою Верховного Суду у справі №342/180/17.

5.1. Скаржник вказує про необґрунтованість висновку суду про те, що матеріали справи не містять підтверджень того, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг на момент звернення відповідача до банку з метою отримання кредитних коштів, взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, що свідчить про неналежне дослідження судом доказів.

5.2. Суд апеляційної інстанції не здійснив належного аналізу приписів ч. 3 ст. 1069 Цивільного кодексу України, на яку в позові посилався позивач, та не застосував норми даної статті.

5.3. Позивач вказав, що суд апеляційної інстанції в порушення ч. 5 ст. 310 ГПК України не виконав вказівок суду касаційної інстанції та не з`ясував, чи належать Умови і Правила надання банківських послуг, про приєдання до яких ПП "ПАФ "Винниківська" подало відповідну заяву, за змістом якої висловила згоду із цими Умовами і Правилами, до договору приєднання, визначеного ст. 634 Цивільного кодексу України, а також не встановив наявності у сторін обов`язку дотримуватися умов такого договору, оскільки не здійснив дослідження Умов і Правил надання банківських послуг, розміщених на вебсайті позивача станом на день приєднання відповідача до публічної оферти, а отже й не встановлено, до яких саме Умов приєднався відповідач.

5.4. Також скаржник наголошує на неприпустимості застосування до спірних правовідносин висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

6. Відповідачем та третьою особою відзивів на касаційну скаргу не подано, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

7. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що 09.07.2014 ПП "ПАФ "Винниківська" в особі директора Удуда П.І. підписало заяву про приєднання до "Умов і Правил надання банківських послуг", згідно з якою висловлено згоду з Умовами і Правилами надання банківських послуг, розміщеними у мережі Інтернет на сайті www.рb.uа., Тарифами банку, які разом із цією заявою становлять договір банківського обслуговування. У вказаній заяві ПП "ПАФ "Винниківська" надало згоду на ведення документального обігу з банком як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису. Вказана заява скріплена відтиском печатки ПП "ПАФ "Винниківська".

7.1. 09.07.2014 керівник ПП "ПАФ "Винниківська" Удуд П.І. та головний бухгалтер Наконечна Л.В. підписали заяву на відкриття поточного рахунка в національній валюті - гривні, на підставі якої банк відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 .

7.2. Звертаючись до суду із даним позовом, банк зазначав, що 06.09.2016 ПП "ПАФ "Винниківська" сформувало заявку № 3 на гарантований платіж (доручення на договірне списання), підписану в системі Інтернет-клієнт-банк Приват24 у сумі 292 237,93 грн, у тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн, за рахунок кредитних коштів 292 237,93 грн, отримувач - ТОВ "Юркомплект" (код ЄДРПОУ 33539217) на рахунок НОМЕР_3 , призначення платежу - "оплата згідно з рахунком від 16.08.2016 № 795 "за запчастини у сумі 243 531,61 грн, ПДВ - 20 % 48 706,32 грн", дата зарахування коштів отримувачу - 07.11.2016, строк повернення кредиту - 07.11.2016, та 08.09.2016 відповідачем сформовано заявку № 4 на гарантований платіж (доручення на договірне списання), підписану в системі Інтернет-клієнт-банк Приват24 у сумі 77 460,89 грн, у тому числі за рахунок власних коштів - 0 грн, за рахунок кредитних коштів 77 460,89 грн, отримувач - ТОВ "Юркомплект" (код ЄДРПОУ 33539217) на рахунок НОМЕР_3 , призначення платежу - "доплата за запчастини згідно з рахунком № 795 від 07.09.16 у сумі 64 550,74 грн, ПДВ - 20% 12 910,15 грн", дата зарахування коштів отримувачу - 07.11.2016, строк повернення кредиту - 07.11.2016.

Вказані заявки були виконані банком, в підтвердження чого останнім надано виписки по рахункам № НОМЕР_4 [ НОМЕР_1 ], № НОМЕР_2 та НОМЕР_5 НОМЕР_1 ].

08.12.2016 банк виніс кредит на прострочку за договором від 06.09.2016 у сумі 369 698,82 грн.

8. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що скориставшись кредитними коштами у розмірі 369 698,82 грн, відповідач не здійснив погашення заборгованості, у зв`язку з чим з 08.12.2016 заборгованість стала простроченою і на залишок простроченої заборгованості нараховуються проценти, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, які обраховуються виходячи з Умов та Правил надання банківських послуг.

9. Предметом касаційного оскарження у даній справі стало питання щодо правомірності відмови апеляційним судом у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 184 635,52 грн та пені у розмірі 115 919,44 грн за прострочення відповідачем виконання зобов`язання.

10. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

11. За змістом статей 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

12. У частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

13. Судами попередніх інстанцій установлено, що 09.07.2014 керівником ПП "ПАФ "Винниківська" Удуд П.І. та головним бухгалтером Наконечною Л.В. підписано заяву на відкриття поточного рахунку в національній валюті гривні № НОМЕР_1 та в цей же день підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг.

14. Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

15. В силу приписів частин 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

16. У відповідності до статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

17. Відповідно до положень частини 1 статті 1072 Цивільного кодексу України банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

18. Водночас, з огляду на норми частини 1 статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Тобто, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

19. Судом апеляційної інстанції установлено, що банком виконано заявки ПП "ПАФ "Винниківська" від 06.09.2016 та 08.09.2016 на загальну суму 369 698,82 грн за рахунок кредитних коштів, доказів повернення яких у встановлений у заявках строк (07.11.2016) матеріали справи не містять.

При цьому, у вказаних заявках зазначено, що у випадку виконання таких з використанням наданих Банком кредитних коштів, така заявка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає кредитно-заставний договір.

20. За встановлених обставин, за своєю правовою природою правовідносини сторін носять ознаки змішаного договору банківського рахунку та кредитного договору.

21. Згідно із частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

22. За змістом частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час підписання заяви про відкриття поточного рахунка) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

23. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що умови кредитування та повернення кредитних коштів, визначення процентних ставок за користування кредитними коштами визначено в Умовах та правилах надання банківських послуг(в редакції на серпень 2016). При цьому, представниками відповідача підписано заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, що є згодою з відповідними умовами і правилами банку.

24. За змістом частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із частинами 76, 77 зазначеного Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

25. Переглядаючи справу відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України та змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, із того, що умови договору приєднання встановлюються одноособово банком у формулярах або інших стандартних формах; такий договір може бути укладено лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору, що випливає зі змісту частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України; банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші; заява відповідача на відкриття рахунка від 09.07.2014, заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 09.07.2014, заявки на гарантований платіж №3 від 06.09.2016 та №4 від 08.09.2016 не містять даних про процентну ставку та умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру; у матеріалах справи відсутні докази того, що саме Витяг з Умов, наданий позивачем, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування; зміст і форма роздруківки із сайту позивача з витягом із Умов повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може постійно вносити відповідні зміни до Умов; витяг із Умов не визнається відповідачем, не містить його підпису та не може бути розцінений як частина кредитного договору, укладеного 09.06.2016 та 08.09.2016 шляхом підписання заявок на гарантований платіж.

26. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи, надавши оцінку наданим доказам, підставно визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами та пені необґрунтованими.

27. При цьому, слід зазначити, що у відповідності до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", положення частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

28. Верховний Суд при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

29. При цьому, доводи касаційної скарги щодо неможливості застосування до правовідносин сторін висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 є безпідставними, оскільки у даному випадку слід виходити з наданого судом тлумачення норми права, а не суб`єктного складу сторін спору.

30. Доводи касаційної скарги щодо обов`язку суду встановлювати обставини приєднання відповідача до тих чи інших Умов та Правил надання банківських послуг суперечать нормам процесуального закону, оскільки відповідний обов`язок доказування нормами ГПК покладається на позивача.

31. Поряд із цим вимога касаційної скарги про право позивача на стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та в розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема приписами статті 1069 Цивільного кодексу України, колегією суддів відхиляється, оскільки позивачем відповідної позовної вимоги не заявлялось, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав для самостійного визначення розміру заборгованості з урахуванням процентів на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України за користування кредитним коштами.

32. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає порушень, про які зазначено в касаційній скарзі та визнає достатніми зазначені апеляційним господарським судом мотиви відхилення доказів, наданих позивачем.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, урахувавши вказівки суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права та дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині.

34. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Щодо судових витрат

35. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 914/504/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.