Постанова

від 20.02.2020 по справі 910/7970/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/7970/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Берднік І. С., Могила С. К.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 (судді: Коротун О. М., Майданевич А. Г., Дідиченко М. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 (суддя Балац С. В.)

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Формстиль" у справі

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формстиль"

про стягнення 807 929,27 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2019 року Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формстиль" (далі - ТОВ "Формстиль") про стягнення 174 401,27 грн пені та 633 528,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано простроченням виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) від 07.02.2018 № 286/3/18/16 (далі - договір від 07.02.2018).

1.2. ТОВ "Формстиль" у відзиві на позов просило зменшити нараховані штрафні санкції на 90 % на підставі положень статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Формстиль" на користь Міністерства оборони України пеню в сумі 174 401,27 грн та штраф у сумі 633 528,00 грн.

2.2. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позову, оскільки відповідач не виконав зобов`язань у строк, передбачений спірним договором. Правових підстав для зменшення штрафних санкцій у цьому випадку суди не установили.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ТОВ "Формстиль" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 про стягнення 807 929,27 грн і прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Зокрема, ТОВ "Формстиль" вважає, що суди не дотрималися положень частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, що призвело, на думку скаржника, до порушення норм процесуального права, неправильного дослідження та оцінки обставин справи і наявних у ній доказів. Товариство наголошує на наявності правових підстав для зменшення суми штрафних санкцій.

3.2. Від Міністерства оборони України відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржені у справі рішення і постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

4.2. Як установили господарські суди попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, 07.02.2018 між Міністерством оборони України - замовником і ТОВ "Формстиль"- постачальником укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) № 286/3/18/16, за умовами якого відповідач зобов`язався у 2018 році поставити позивачеві сумки (1892) (лот 4. Сумки 18920000-4 (Сумка транспортна індивідуальна Тип 2, вид 2)), а позивач - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості та у строки, наведені у договорі.

У пункті 1.2 цього договору визначено строк постачання товару - до 30.06.2018 включно на суму 9 050 400,00 грн з ПДВ.

Датою поставки товару вважається дата, зазначена одержувачем позивача в акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній відповідача (пункт 5.3 договору від 07.02.2018)

У пункті 7.3.4 цього договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов`язання відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 % від зазначеної вартості договору.

Як установили суди попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, відповідач порушив строк поставки товару за укладеним між сторонами спору договором, а саме: згідно з актом приймального контролю товару за якістю від 06.07.2018 № 1 у кількості 3 900 штук на суму 3 529 656,00 грн - 10.07.2018, тобто із запізненням на 9 діб; згідно з актом приймального контролю товару за якістю від 20.07.2018 № 3 у кількості 2 900 штук на суму 2 624 616,00 грн - 26.07.2018, тобто із запізненням на 25 діб; згідно з актом приймального контролю товару за якістю від 03.08.2018 № 1 у кількості 2 300 штук на суму 2 081 592,00 грн - 07.08.2018, тобто із запізненням на 37 діб.

4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Міністерства оборони України про стягнення з ТОВ "Формстиль" 174 401,27 грн пені, 633 528,00 грн штрафу.

4.4. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано у статті 509 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.5. Здійснюючи судовий розгляд, господарські суди попередніх інстанцій урахували наведені положення законодавства, дослідили обставини справи та наявні у ній докази, надали оцінку змісту спірного договору, перевірили розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій та встановили факт порушення відповідачем зобов`язань за таким договором щодо поставки позивачеві товару у визначені у договорі строки, що за умовами договору визнали підставою для нарахування і стягнення з відповідача спірних сум пені і штрафу; протилежного відповідач не довів.

Як свідчать матеріали справи та установили суди, відповідач не заперечував факту прострочення поставки товару, однак просив зменшити заявлену до стягнення суму штрафних санкцій.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 цього Кодексу).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для зменшення спірних сум штрафних санкцій за клопотанням відповідача. При цьому суди надали оцінку аргументам відповідача, наведеним ним на підтвердження підстав для зменшення штрафних санкцій, зазначивши у мотивувальній частині відповідні мотиви їх відхилення. Зокрема, суди визнали необґрунтованими доводи відповідача про виконання значного обсягу замовлень для державних потреб, наголосивши, що за змістом статей 42, 218 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, наслідки якої відповідач мав усвідомлювати під час подання заявки на укладення спірного договору та його підписання; договір між сторонами спору укладено на підставі рішення тендерного комітету позивача, саме за пропозицією відповідача, тому посилання останнього на занадто великий обсяг замовлення та скорочений строк поставки суди визнали безпідставними.

Суди також зазначили, що договір від 07.02.2018 не містить положень про попередню оплату за замовлений товар, тому твердження відповідача про неотримання від позивача попередньої оплати також є неправомірними.

Крім того, суд апеляційної інстанції із посиланням на положення статей 118, 207, 266, 269, 270 Господарського процесуального кодексу України зазначив про залишення без розгляду поданих відповідачем 07.10.2019 пояснень, навівши відповідні мотиви.

Колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє аргументи відповідача, викладені у касаційній скарзі, оскільки вони не спростовують обставин, установлених судами, та їх висновків, яким уже було надано оцінку судами; ці аргументи стосуються переоцінки доказів та обставин, установлених судами, що перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Колегія суддів також відхиляє посилання на постанови Вищого господарського суду України з огляду на положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. З огляду на викладене, беручи до уваги, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто з урахуванням сукупності з`ясованих ним обставин, а суди попередніх інстанцій не установили тих виключних обставин, з якими положення законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України) у наведеному випадку пов`язують можливість зменшення розміру санкцій, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскаржених судових рішень і задоволення касаційної скарги.

5.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження у цій справі), в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 цього Кодексу).

5.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України (у зазначеній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Формстиль" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/7970/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді І. С. Берднік

С. К. Могил