Ухвала

від 20.02.2020 по справі 199/9073/19

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/9073/19

(1-кп/199/122/20)

УХВАЛА

2020 року лютого місяця 20 дня м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі

головуючого судді: ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальні провадження відносно ОСОБА_3 № 12019040630001653 від 29.09.2019, за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, та № 12019040630001705 від 09.10.2019 зач. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю:прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 на 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_6 заперечував щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та просили змінити обраний запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Суд, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на 60 днів, вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою, зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимогист.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод іст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ), вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів. Зокрема, ОСОБА_3 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка),вчинене повторно, поєднаного з проникненням в інше приміщення; у нападі з метою заволодіння чужим майно, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб; придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу; останній вже порушив обраний запобіжний захід у виді застави, відносно нього розглядаються інші кримінальні провадження в Кіровському та Індустріальному районних судах міста Дніпропетровська, та йому у разі доведення його вини може бути призначено покарання до 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

ЄСПЛ наголошує у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства від 28.10.1994, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для отримання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні «особливої категорії злочинів», а у справі «Боротюк проти України» від 16.10.2010 визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. У своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, та ризик ухилення обвинуваченого від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення.

Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

У зв`язку з викладеним, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м`які альтернативні запобіжні заходи.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що свідки по даному кримінальному провадженню ще не допитані, останній вчинив злочини передбачені ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, після його затримання за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України та обрання йому запобіжного заходу у виді застави, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, незаконно впливати на свідків, які ще судом не допитані у цьому кримінальному провадженні, можливості скоювати інші злочини.

Розглядаючи можливість зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу на інший, менш суворий, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до вимог ст. 183 КПК України, вважає, що альтернативні запобіжні заходи є такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Доводи захисника ОСОБА_6 про невчиннення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, через покази потерпілого про те, що це не обвинувачений вчинив відносно нього кримінального правопорушення, суд не може врахувати при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу, оскільки на даний час прокурор не скористався своїм правом на зміну обвинувачення відповідно до ст. 338 КПК України та ОСОБА_3 продовжує бути таким, який обвинувачується за ч. 2 ст. 187 КК України.

Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 350, 369, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 19 квітня 2020 року включно.

В клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: 20.02.2020