Рішення

від 21.02.2020 по справі 640/18722/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 року м. Київ № 640/18722/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши у письмовому провадження в рамках загального позовного провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Корнер до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Корнер (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 37, офіс 222, код ЄДР: 38138142) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (т.1., а.с. 125-134), просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 14.08.2018 № 0042771404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 34 258,00 грн. (27406 грн. - за основним зобов`язанням; 6852 грн. - за штрафними санкціями);

від 05.10.2018 № 0050961404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 276 250,00 грн. (850833 грн. за основним зобов`язанням; 425 417 грн. - за штрафними санкціями).

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що висновки відповідача ґрунтуються, крім іншого, на оцінці обставин включення до складу витрат вартості списаних ПММ, які (витрати) на думку відповідача не підтверджені документами, що, на думку відповідача призвело до заниження фінансового результату до оподаткування.

Вказані висновки ґрунтуються на відсутності документів, які підтверджують проведення розрахунків фактичної і нормативної витрати ПММ, а також відсутності документів про списання ПММ та їх використання в господарській діяльності.

Між тим, як зазначає позивач, під час перевірки встановлена наявність у користуванні товариства автомобіля. Крім цього, між товариством та з постачальниками укладено договори поставки ПММ з використанням пластикових смарт-карт, які не є платіжним засобом, але через механізм використання яких обліковується об`єм, марка відпущених ПММ. Оплата здійснюється перерахуванням коштів на банківський рахунок постачальника.

Посилаючись на профільні НПА позивач звертає увагу на порядок списання палива відповідно до норм витрат палива і мастильних матеріалів на підставі подорожніх листів.

Позивач звертає увагу, що вказані документи відповідають визначенню первинних документів та під час перевірки було встановлено, що списання ПММ здійснювалось на підставі розпорядження по товариству № 230113/1 від 23.01.2013, подорожніх листів службового автомобіля та актів списання, які мають всі ознаки первинного документа, містять відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення.

Враховуючи наведене, позивач вважає висновок контролюючого органу за цим епізодом безпідставними та незаконним.

Крім того, як зазначено у позові, контролюючий орган дійшов до висновку про завищення товариством податкового кредиту з ПДВ за відносинами з ТОВ Продмаркет Плюс щодо надання послуг стосовно сприяння, укладення договорів купівлі-продажу нафтопродуктів з постачальниками. Договорами передбачалося здійснення контрагентом (виконавцем) послуг відносно дослідження ринку придбання товару, сприяння та супроводження переговорного процесу, укладення та виконання договорів купівлі-продажу нафтопродуктів. Основні умови визначаються у додатках.

Позивач звертає увагу, що під час перевірки відповідачу було надано копії звітів, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та пояснення по відносинам із зазначеним підприємством, а також відомості бухгалтерського обліку.

Не дивлячись на реальність операцій, як слідує з позову, контролюючий орган дійшов до висновку, що операції не мали реального характеру, оскільки не підтверджений факт реалізації послуг від контрагента ТОВ Продмаркет Плюс на адресу ТОВ Торговий Дім Корнер , що на думку ГУ ДФС свідчить про те, що правочини між ТОВ Продмаркет Плюс та ТОВ Торговий Дім Корнер здійснені без мети настання реальних наслідків.

Позивач вважає, що висновки ГУ ДФС ґрунтуються на припущеннях і домислах, є такими, що спростовуються первинними документами, використанням послуг у господарській діяльності, а також і поясненнями самого контрагента.

Враховуючи викладене у позові, а також надані матеріали, позивач просить задовольнити позов.

Позиція відповідача.

У відзиві на позов (т.1., а.с. 211-217), відповідач просив відмовити у задоволенні позову, підтримавши висновки Акту перевірки.

Звертає увагу, що ПММ, які використовувались для заправки службового автомобіля із застосуванням смарт-карт, списані на суму 152256 грн., але витрати не підтверджені визначеними законодавством документами. Згідно з регістрами бухгалтерського обліку, зокрема картки рахунку 92 Адміністративні витрати , з рахунку 203 Паливо списано паливо (бензин - паливні смарт-картки АЗС) на адміністративні витрати в сумі 152 256 грн., проте, згідно з наданими актами списання - в сумі 151 497,49 грн. Кількість виданого пального згідно з подорожніми листами -7 443,83 літри, а кількість списаного пального - 7860,83 літри.

Відповідач зазначає, що позивач не забезпечив дотримання умов договорів з постачальниками нафтопродуктів з використанням смарт-карт, а саме: щодо обліку паливних смарт-карток та зберігання фіскальних чеків з АЗС на відвантажені ПММ по картках. Вказані фіскальні чеки, на підтвердження використання пального саме товариством, не надані під час перевірки. Зазначений факт засвідчено актом від 09.07.2018 про ненадання до перевірки документів.

Окремо звертається увага, що у наданих до перевірки подорожніх листах відсутні відомості щодо пробігу автомобіля. У той же час, у наданих надалі копіях подорожніх листів такі відомості вже наявні. У наданих актах про прийняття у використання вказаного автомобіля також початково були відсутні дані про пробіг авто.

Наведено низку інших недоліків, які на думку контролюючого органу не дають можливості підтвердити дані бухгалтерського обліку (т.1, а.с. 212) та, відповідно, витрати. Фінансовий результат до оподаткування занижено на 152 256 грн.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Продмаркет Плюс ГУ ДФС зазначає, що з інформації, наданої до перевірки, неможливо встановити у чому виражається зміст та результат наданих послуг, зокрема: яким чином контрагент сприяв укладанню договорів та у чому це виражено, яким чином проведена робота по дослідженню ринку та у чому це виражено, яким чином контрагент здійснював пошук постачальників та у чому це виражено, яким чином контрагент сприяв переговорному процесу та супроводжував укладання договорів та в чому це виражено. Неможливо встановити місце надання послуг, кількість задіяних людей, в актах відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання, що не дає змогу встановити фактичний зміст, виконання та пов`язаність проведених витрат з господарською діяльністю.

Додає, що вказані операції неможливо підтвердити у зв`язку з тим, що у звітах до договорів зазначено постачальників, з якими позивач співпрацює на постійній основі протягом всього часу існування.

Крім того, контролюючий орган зазначає, що по контрагентам-постачальникам, укладання договорів з якими начебто сприяло ТОВ Продмаркет Плюс , направлялись запити про проведення зустрічних звірок.

Відповідач наголошує, що постачальники (ТОВ ВД ІНТЕР , ТОВ Торговий Дім КАРГЕС ) надали відповідь, що вказане товариство не приймало участі у переговорному процесу та угоди укладались безпосередньо з позивачем, без участі вказаного товариства .

Звертається увага, що у перевіряємому періоді ТОВ Продмаркет Плюс надавало послуги іншим 999 суб`єктам господарювання на загальну суму 9 229 486 200 грн. з наступною номенклатурою: продукти харчування та напої, послуги (маркетингові, по зберіганню товарів, рекламні послуги).

Відтак, враховуючи те, що послуги фактично не надавалися та не могли були бути надані цим контрагентом, контролюючий орган приходить до висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ на 850 833 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2018 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення зазначених в ній недоліків.

В межах встановленого судом строку недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

За результатами проведення підготовчого провадження, у підготовчому засіданні 14.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (по суті).

За результатами судового засідання 11.04.2019 на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Встановлені судом обставини.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Торговий Дім Корнер за період з 01.07.2016 по 31.03.2018.

За результатами перевірки складено акт від 20.07.2018 № 715/26-15-14-04-05/38138142 (далі - Акт перевірки)

У п. 3.1.1.5 Акту перевірки (стор. 6 Акту) щодо податку на прибуток , визначення доходу та фінансового результату до оподаткування зазначено в контексті використання автомобіля Chevrolet Epica, що з рахунку б/о 203 Паливо списано паливо (бензин-паливні смарт-картки) на рахунок 92 Адміністративні витрати в загальній сумі 152256 грн. та ці витрати не підтверджені належним чином.

Встановлено та учасниками справи не заперечується, що смарт-картки придбавалися за договорами: від 17.03.2016 № Ю-0316-88 з ПП Укрпалетсистем (код ЄДР 32285225) та від 09.07.2014 № 31ОБКПК-0364 з ПП Окко-Бізнес Контракт .

Договорами передбачено, крім іншого, отримання покупцем (позивачем) чеків платіжного терміналу з вказівкою на реквізити картки, що є єдиним та достатнім підтвердженням товарів та послуг по даній картці, що не заперечується і учасниками справи.

Покупець має вести внутрішній облік отриманих товарів/послуг на підставі чеків платіжних терміналів, отриманих при заправці на АЗС.

В Акті перевірки визначено перелік подорожніх листів (стор. 8-15 Акту перевірки) всього на 7443,82 літрів бензину.

В Акті перевірки також зазначено перелік актів списання (стор. 25 Акту перевірки) на загальний обсяг 7680,25 літрів на суму 151497,49 грн.

Відтак, зазначається в Акті перевірки (стор. 15), згідно з наданими актами списання - в сумі 151 497,49 грн. Кількість виданого пального згідно з подорожніми листами -7 443,83 літри, а кількість списаного пального - 7860,83 літри.

Контролюючий орган звертає увагу, що позивач не забезпечив ведення обліку смарт-карток, облік відповідно до чеків платіжних терміналів, фіскальних чеків .

До перевірки не надано : картки складського обліку ПММ, фіскальні чеки з АЗС на відвантажені ПММ по карткам, журнали обліку руху паливних карток, матеріальні звіти, довіреності, відомості аналітичного обліку, які підтверджують списання ПММ та їх використання в господарській діяльності.

Факт ненадання документів обліку підтверджено актом контролюючого органу від 09.07.2018, що не заперечується позивачем.

При цьому, в Акті перевірки (стор. 17) звернута увага на надання 22.06.2018 керівнику товариства запиту щодо обліку та списання пального, відносно вищезгаданого орендованого автомобіля, у відповідь на що були надані акти списання та подорожні листи в яких відсутня інформація про пробіг автомобіля . Вказані обставини позивачем не заперечуються.

На наступний запит від 06.07.2018 про надання у т.ч. документів складського обліку, фіскальних чеків РРО з АЗС, товариство надало копії подорожні листів вже з пробігом, що також не заперечується позивачем.

Зазначено, що до перевірки надано договори оренди автомобіля від 30.01.2015 та від 25.04.2017 та акти передачі в яких відсутній пробіг .

Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Відтак, відповідач вважає недоведеними фактичні обставини щодо отримання, списання пального в рамках господарської діяльності.

Додається, що акти списання, які надавались під час перевірки, не містили обов`язкових реквізитів, передбачених п. 2.4. Положення № 88, - відсутнє визначення посади і прізвища осіб, що підписали документи.

Підсумовуючи висновки за даним епізодом, відповідач приходить до висновку, що в порушення п. 44.1., п/п. 134.1.1. ПК України до складу витрат включені непідтверджені витрати та занижено фінансовий результат до оподаткування на 152 256 грн.: за 2016 - на 40110 грн., за 2017 - 92 563 грн., за 1 кв. 2018 - на 19583 грн.

Враховуючи наведене, за висновком ГУ ДФС занижено податок на прибуток на 27 406 грн.: за 2016 - 7720 грн., за 2017 - 16661 грн., за 1 кв. 2018 - 3525 грн.

Крім того, в Акті перевірки, за виключенням епізодів за якими були здійснені донарахування, але надалі скасовані в адміністративному порядку, також проаналізовано формування податкового кредиту з ПДВ (стор. 27 і далі Акту перевірки; т.1, а.с. 31 і далі).

Зазначено, що за період з 01.07.2016 по 31.03.2018 товариством задекларовано податковий кредит з ПДВ на суму 92 886 712 грн.

Перевіркою встановлено його завищення за період з 01.07.2016 по 31.03.2018 на загальну суму 850 833 грн. по періодах, зазначених на стор. 27 Акту перевірки (т.1, а.с. 31).

Висновки контролюючого органу ґрунтуються на вищезазначених обставинах взаємовідносин позивача з ТОВ ПРОДМАРКЕТ ПЛЮС за договором № 40116, викладених у відзиві відповідача та деталізованих в Акті перевірки (стор. 28 і далі).

Предметом договору є посередницькі, по суті - маркетингові послуги з пошуку постачальників на нафтовому ринку України, сприяння та супроводження укладання договорів на поставку нафтопродуктів.

Як вже зазначалося у відзиві, в Акті перевірки констатовано, що окремі постачальники заявили, що взагалі не співпрацювали з ТОВ ПРОДМАРКЕТ ПЛЮС . При цьому, з постачальниками нафтопродуктів товариство співпрацює тривалий час протягом всього періоду існування товариства (позивача), яке зареєстровано у статусі юридичної особи 28.02.2012.

В обґрунтування того, що операції з цим контрагентом фактично не проводились та не могли бути проведені, наведено доводи, аналогічні тим, що зазначені у відзиві.

З урахуванням наведеного та положень п. 2.4. Положення № 88, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 198.3., 198.6., 201.10 ПК України, контролюючий орган дійшов до висновку про відсутність підстав для формування спірних сум податкового кредиту на 850 833 грн. по періодам з грудня 2016 по лютий 2018 , зазначеним на стор. 63 Акту перевірки.

Вказані висновки акту перевірки залишились актуальними, чинними за результатами адміністративного оскарження.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення (з урахуванням процедури адміністративного оскарження).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, щодо епізоду врахування витрат за списаним пальним , слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 16.1. ПК України платники податків зобов`язані:

вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Крім того, відповідно до п. 44.1. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У взаємозв`язку з наведеним та щодо власне правил формування витрат, слід зазначити, що відповідно до п/п. 134.1.1. ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (до 01.01.2017 - цього розділу ).

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Водночас незалежно від того, застосовує підприємство різниці чи ні (у даному випадку - ні), як операція з придбання та списання ПММ за талонами відобразиться в бухобліку, такі є й податкові наслідки з податку на прибуток: спеціальних коригувань на такий випадок не передбачено.

Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318 затверджено П(С)БО № 16 Витрати .

Об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Відповідно до п. 5 розділу Визнання витрат : витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Згідно з п. 7 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

У п. 18 П(С)БО № 16 визначено склад адміністративних витрат, до яких відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Що стосується обліку та первинних документів, які супроводжують такого роду операції, слід зазначити, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , згідно з абз. 12. ч. 1 ст. 1 якого фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію , що, відповідно, є наслідком провадження господарської діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 9 цього Закону 2 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До внесення змін до ч. 1 ст. 9 Закону Законом від 03.11.2016 р. N 1724-VIII, нормою цієї частини передбачалося, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій . Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції , а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ч. 1 ст. 9 в редакції до набрання чинності Законом первинний документа також мав містити, крім іншого: місце складання.

Що стосується застосування "талонного " способу заправки, слід зазначити, то відповідні особливості та процедури, які супроводжують рух пального від придбання до використання, визначені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпалива, Мінтрансу, Мінекономіки, Держспоживполітики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281).

У свою чергу, пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків , які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Тобто, за звичайних умов, використання подорожніх листів , які мають необхідні для обліку реквізити, не суперечить правилам формування та використання такої первинної документації в обліку.

У даному випадку, за вказаними операціями позивачем вирішено використовувати подорожні листи (т.1, а.с. 82, 102), на підставі яких мав би формуватися облік пального.

При цьому, відносно правил обліку пального та його списання, як вже зазначалося, договорами між позивачем та постачальником передбачено ведення позивачем обліку чеків платіжного терміналу з вказівкою на реквізити картки, що є єдиним та достатнім підтвердженням товарів та послуг по даній картці . Покупець має вести внутрішній облік отриманих товарів/послуг на підставі чеків платіжних терміналів/чеків РРО , отриманих при заправці на АЗС .

В контексті останнього слід додати, що в силу положень пунктів 1, 2 статті 3 Закону України Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: видавати особі, яка отримує, отримує послугу, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Суд також звертає увагу, що господарська діяльність , із здійсненням якої пов`язується можливість формування (визнання) витрат, це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (до п/п. 14.1.36. ПК України).

Таким чином, для цілей відображення списання пального та формування у зв`язку з цим витрат, рух пального, супроводжується подорожнім листом, який має містити інформацію щодо пального, пробігу, інші обов`язкові для первинного документу реквізити, а також доданими до нього фіскальними чеками (чеками платіжного терміналу).

Крім того, видача талонів має супроводжуватись первинними документами щодо отримання талонів водієм ("під звіт").

При цьому, таке використання має бути пов`язано із реалізацією ділової мети створення та діяльності підприємства (розумних економічних причин; п/п. 14.1.231 ПК України), позитивних намірів та очікувань одержання економічного ефекту, що досягається в рамках здійснення господарської діяльності , з чим і пов`язана за сукупністю норм ПК України та законодавства з питань бухгалтерського обліку можливість отримання платником податків обґрунтованих податкових вигод (формування витрат).

Економічним ефектом слід вважати отриманням прибутку (доходу) суб`єктом господарської діяльності від ведення господарської діяльності.

У будь-якому випадку для цілей обліку та формування витрат має значення факт проведення певної операції, який належним чином документально зафіксований/ підтверджений.

У даному випадку , відсутні докази відрядження працівників із використанням автомобіля, тобто з водієм, доказів того, що автомобіль взагалі використовувався, як і не надано доказів того, що автомобіль використовувався для цілей здійснення господарської діяльності товариства.

Самі по собі подорожні листи не є підтвердженням наведеного та, відповідно, використання автомобіля із заправкою пальним для цілей використання для потреб товариства.

Відсутні первинні документи щодо отримання талонів певним(и) водієм (водіями), які є працівниками товариства та використовують вказаний автомобіль, а пальне - для заправки саме цього автомобіля. Відсутні журнали обліку руху паливних карток, матеріальні звіти.

Як вже зазначалося, під час перевірки та, власне, під час розгляду справи у суді, позивачем в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України не надано фіскальних чеків щодо отриманого за талонами пального та чеків платіжного терміналу, які відповідно до угод є підставою для обліку цих операцій.

Між тим, правила такого обліку прийнято позивачем на себе самостійно в рамках угод з постачальниками, що відповідає і загальним правилами ведення обліку.

Суд нагадує, що відповідно до Акту перевірки, який є носієм доказової інформації , яку, до речі, позивач жодним чином не заперечив, при прийнятті автомобіля в оренду, а також в первинно наданих до перевірки подорожніх листах взагалі відсутній пробіг, що вказує на відсутність достовірних для цілей обліку відомостей про зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції , іншими словами, в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України, є недоведеним використання автомобіля та пального для цілей його списання пального в рамках використання для цілей діяльності товариства.

Слід додати, що відповідно до Акту перевірки, який є носієм доказової інформації, у первинно наданих актах на списання та подорожні листи не зазначено прізвища та ініціали осіб, які їх підписали, тобто відсутні реквізити, які роблять ці документи юридично значимими для цілей відображення в обліку.

Суд звертає увагу, що первинний документ повинен мати статус юридично значимого документу саме під час формування звітності, а не згодом, як наприклад у даному випадку, коли вже на повторний запит контролюючого органу під час перевірки позивачем було надано виправлені подорожні листи із пробігом автомобіля, що не спростовується позивачем. Тим більше, таке виправлення не має значення при розгляді справи у суді, оскільки, як вже зазначалося, обліковий документ має відповідати встановленим вимогам на час формування показників звітності.

Більш того, як вже зазначалося, навіть наявні документи містять розбіжності з даними обліку, тобто не відображають реальної ситуації з обігом пального.

Самі по собі акти списання, які по суті є узагальнюючими документами відносно фіксування обставин використаного пального, не є підставою для списання пального, оскільки під час перевірки та розгляду справи взагалі не доведено використання пального в рамках заправки вищезгаданого автомобіля для цілей здійснення господарської діяльності товариства.

Враховуючи наведене у сукупності суд приходить до висновку про відсутність у позивача правових та фактичних підстав, юридично значимих первинних документів для цілей списання пального (талонів) та формування спірних сум податкових вигод, оскільки в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не доведено використання пального саме товариством та для цілей здійснення ним господарської діяльності.

Відтак, висновки контролюючого органу за даним епізодом є обґрунтованими, вірними по суті, а відтак підстав для задоволення позову в цій частині не має.

Що стосується операцій з придбання посередницьких (маркетингових) послуг, слід зазначити таке.

У даному випадку учасниками справи не спростовується та не заперечується підписання договору з ТОВ ПРОДМАРКЕТ ПЛЮС , підписання додатків до вищезгаданої угоди, формування актів, податкових накладних (перелік - т.1, а.с. 44-45).

Відповідно до п/п. 14.1.108 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Крім того, проаналізувавши у взаємозв`язку з вищенаведеним та в контексті доводів учасників справи щодо обставин донарахування сум ПДВ відносно взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом положення :

- ПК України, а саме: п/п. 14.1.36. ( господарська діяльність ), п/п. 14.1.185. (щодо визначення "постачання послуг"), п/п. 14.1.203 (щодо визначення "продаж результатів робіт (послуг), п/п 14.1.231 (щодо визначення "розумна економічна причина (ділова мета),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 ПК України (щодо визначення "податок на додану вартість"), п/п. 14.1.181 (щодо визначення "податковий кредит"), п. 185.1. (щодо визначення "об`єкт оподаткування"), п п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку), п. 201.1. (щодо обов`язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту),

- вищезгадані положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- п/п. 16.1.2. ПК України, 16.1.3. ПК України, п. 44.1. ПК України,

суд приходить до наступних висновків .

Так, звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов`язкові реквізити, зокрема, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що у сукупності надає первинному документу юридичної значимості для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об`єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій); (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності ; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети , розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов`язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних по суті та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

У даному випадку , дослідивши та оцінивши наявні у справі докази та первинні документи відповідно до положень ст. 90 КАС України за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 2 ст. 73 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України (щодо обов`язку доказування), суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій, відсутність розумних економічних причин для їх замовлення, про юридичну дефектність первинних документів та податкових накладних, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, щодо власне актів приймання-здачі робіт, слід зазначити, що вже за усталеною судовою практикою первинні документи, які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не можуть враховуватися при формуванні відповідних сум податкових вигод.

У даному випадку, номенклатура поставки в актах визначена як посередницькі послуги , що не розкриває зміст операцій по структурі цих послуг , а відтак вказує на юридичну дефектність цих актів для цілей формування обліку та спірних сум податкового кредиту.

Відсутній деталізований зміст операцій (послуг), тобто не розкрито не тільки зміст операції, але й обсяг, не зазначено - у чому полягало виконання цих посередницьких послуг, що в даному випадку є необхідним виходячи із специфіки та характеру обумовлених операцій.

Що стосується звітів та актів слід додати, що ні під час перевірки, ні під час розгляду справи, позивачем так і не деталізовано та, відповідно, жодним чином не підтверджено проведення контрагентом будь-яких зустрічей чи переговорів з підприємствами, які фактично постачали позивачу ПММ, листування подання/отримання комерційних пропозицій в інтересах позивача, відомостей - у чому полягала новизна та користь від відносин ТОВ ПРОДМАРКЕТ ПЛЮС з постачальниками ПММ, які до цього на протязі тривалого часу напряму співпрацювали з позивачем у вузькому сегменті ринку. Це стосується усталених відносин позивача з ТОВ УКРПЕТРОЛЕУМ , ТОВ Західна нафтогазова компанія , ТОВ НК ВЕСТ ОЙЛ , які з одного боку зазначені у звітах посередника, як винайдені нові постачальники , а і з іншого боку - тривалий час співпрацювали з позивачем напряму.

Між тим, позивач не надав пояснень - як він втратив зв`язок з прямими постачальниками , з якими до цього співпрацював тривалий період, та яким чином був поновлений цей зв`язок за участі посередника, що, як вбачається з позову, спонукало його нести додаткові витрати при тому, що із вказаними прямими постачальниками позивач працював у вузькому сегменті ринку нафтопродуктів.

Як вже зазначалося, позивач тривалий час, кілька років співпрацював на вузькому сегменті ринку з постачальниками напряму , без посередників , де всі постачальники є в основному постійними учасниками ринку , а відтак не вбачається розумних економічних причин для цілей укладання зазначеного договору та здійснення витрат за вказаним маркетинговим договором, як є недоведеним взагалі здійснення вказаних досліджень ринку та інших досліджень .

Власне не надано цих досліджень ринку у деталізованому (документарному) вигляді, з оцінкою ринку, постачальників та цін, оголошень на ринку нафтопродуктів про пошук позивачем (вказаним товариством) постачальників, зв`язок з якими раптово втратив позивач перед укладанням договору з посередником.

Слід зазначити, що з матеріалів справи (т.1, а.с. 46) вбачається, що два "прямих" постачальника позивача ТОВ ВД ІНТЕР та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ КАРГЕС взагалі надали відповідь, що не мали будь-яких відносин з ТОВ ПРОДМАРКЕТ ПЛЮС як посередником у відносинах на користь позивача.

Відтак, у даному випадку, як приходить до висновку суд , за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди . Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок безтоварності спірних операцій, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями (т.1, а.с. 45) сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Відтак, за недоведеності в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України власне проведення вказаних посередницьких операцій та відсутності розумної економічної мети щодо понесених у зв`язку з цим витрат, відсутності зв`язку цих витрат з діяльністю позивача, відсутності при цьому будь-яких доказів значимих та вагомих дій посередника в результатах господарської діяльності позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність висновків відповідача за даним епізодом у зв`язку з чим позов у частині, що ґрунтується на висновках відповідача за цим епізодом, задоволенню не підлягає.

Доводи позивача наведеного не спростовують та не доводять зворотного, як і копія листа ТОВ ПРОДМАРКЕТ ПЛЮС , оскільки не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а відтак підстав для задоволення позову не має.

Керуючись статтями 6, 72 - 77, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Корнер (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 37, офіс 222, код ЄДР: 38138142) - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін