Постанова

від 19.02.2020 по справі 357/9650/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 357/9650/19

Номер провадження 22-ц/824/3734/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М. , суддів Саліхова В. В., Шахової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Клець О. В.,

вивчивши апеляційну скаргу Ліпінського Єгора Вікторовича в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2019 року, постановлену під головуванням судді Цукурова В. П., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року Ліпінський Єгор Вікторович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з останнього 3 % річних за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором № 0235/08/01- ZL від 02 червня 2008 року у розмірі 11 384 788 грн. 95 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 605 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року (а.с. 17 - 18) позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2019 року (а.с. 24 - 25) відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, стягнуто з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету штраф у розмірі 1 921 грн.; стягнуто з ОСОБА_3 в дохід державного бюджету штраф у розмірі 1 921 грн.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 03 січня 2020 року Ліпінський Є. В. в інтересах ОСОБА_2 направив апеляційну скаргу, у якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, просив ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2019 року в частині застосування відносно ОСОБА_2 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 1 921 грн., скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 30 вересня 2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та призначено підготовче судове засідання на 24 жовтня 2019 рік.

24 жовтня 2019 року позивач приймав участь у підготовчому судовому засіданні через свого представника, разом з тим, його було відкладено на 26 листопада 2019 рік та визнано явку ОСОБА_2 ,обов`язковою.

Скаржник зазначає, що в засідання відкладене на 26 листопада 2019 рік він з`явитися не міг, про що повідомив суд своїм листом від 18 листопада 2019 року, проте забезпечив явку свого представника.

Так, 26 листопада 2019 року в підготовчому судовому засіданні були присутні представники сторін, проте суд вважав за необхідне засідання відкласти на 23 грудня 2019 рік та визнати особисту явку сторін, обов`язковою, при цьому не зазначивши необхідність їх особистої присутності.

Скаржник зазначає, що в підготовче судове засідання відкладене на 23 грудня 2019 рік він не з`явився, проте з`явився його представник, разом з тим, судом було постановлено ухвалу про застосування відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Скаржник стверджує, що дії позивача не були направлені на затягування чи перешкоджання розгляду справи, що виключає можливість застосування до ОСОБА_2 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.

Крім того, враховуючи, що позивач, як сторона по справі має право брати участь у судових засіданнях як особисто, так і через свого представника, скаржник вважає, що його право обирати спосіб представництва та брати участь у судовому засіданні через уповноваженого представника було порушено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подачі відзиву.

Відзиву подано не було.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник скаржника - адвокат Ліпінський Є. В. підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, з підстав викладених у ній.

Відповідач ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення у зв`язку з чим, колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності останнього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи представника скаржника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи ухвалу про застосування заходів процесуального примусу відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вигляді накладення штрафу, суд першої інстанції виходив з повторного невиконання сторонами процесуальних обов`язків покладених на них ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 17-18).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року, підготовче судове засідання у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відкладено на 26 листопада 2019 рік на 12 год. 00 хв., визнано явку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у підготовче судове засідання, обов`язковою (а.с. 19-20).

22 листопада 2019 року на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов лист від ОСОБА_2 , в якому останній повідомляє про неможливість бути присутнім в підготовчому судовому засіданні, яке відбудеться 26 листопада 2019 року, у зв`язку з перебуванням у місті Києві через надмірну завантаженість робочими питаннями. Скаржник зазначив, що з метою представництва його інтересів, ним було укладено договір про надання правової допомоги з Адвокатським об`єднанням МG group , що дозволить йому брати участь у судових засіданнях через свого пртедставника. Крім того зазначив, що у разі необхідності надання його особистих пояснень, він зможе забезпечити свою участь в судовому засіданні в режимівідео конференції (а.с. 21).

Протоколом судового засідання від 26 листопада 2019 року, підготовче судове засідання в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відкладено на 23 грудня 2019 рік на 12 год. 15 хв. у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 явку яких судом було визнано обов`язковою (а.с. 22 - 23).

Відповідно до ст.. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦПК України, ухвала є судовим рішенням.

Як вбачається з п. 6 ч. 2 та ч. 3 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Приписами ст.. 143 ЦПК України встановлено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 144 ЦПК України, одним із засобів процесуального примусу є штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків , встановлених цим Кодексом.

За умовами статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Під зловживанням цивільними процесуальними правами слід розуміти певні дії однієї зі сторін спору, що спрямовані на затягування строків розгляду справи, на спричинення додаткових необов`язкових, виходячи з матеріалів справи, витрат сторони, на вчинення стороною позасудових дій, які фактично свідчать про визнання позовних вимог, та/ або інших дій, що передбачені законом та/ або є такими, що на розсуд суду мають на меті створення перешкод здійсненню належного судочинства у конкретному спорі, тим самим перешкоджаючи доступу сторони до правосуддя та реалізації права на справедливий суд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового розгляду.

Так, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року, підготовче судове засідання було відкладено на 26 листопада 2019 рік, визнано явку сторін, обов`язковою. Разом з тим, 26 листопада 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з`явились, докази на підтвердження поважності причини їх неявки суду не надали, в зв`язку з чим підготовче судове засідання було відкладено на 23 грудня 2019 рік, для повторного виклику сторін. Разом з тим, 23 грудня 2019 року ОСОБА_2 до суду не з`явився, обов`язок покладений на нього ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року, не виконав.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності застосування до ОСОБА_2 заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу.

Колегія суддів бере до уваги твердження скаржника про те, що останній повідомив суд про неможливість прибути в підготовче судове засідання призначене на 26 листопада 2019 рік та забезпечив явку свого представника. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що з урахуванням вищевказаного листа судом було вирішено питання про відкладення підготовчого судового засідання на 23 грудня 2019 рік. Разом з тим, 23 грудня 2019 року позивач повторно не з`явився в підготовче судове засідання, явку якого судом було визнано обов`язковою, таким чином, в діях позивача вбачається повторність невиконання ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не обґрунтовано причини, за яких розгляд даної справи не можливо провести за відсутності ОСОБА_2 .. Так, в ухвалі Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року зазначено, що особиста явка сторін в підготовче судове засідання необхідна для повного, об`єктивного та всебічного розгляду даної справи, враховуючи ціну позову та обсяг доказів наданих сторонами.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень скаржника, про відсутність у суду підстав для застосування заходу процесуального примусу у вигляді накладення штрафу, оскільки, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, підставою для застосування такого заходу примусу стала повторна неявка ОСОБА_2 в підготовче судове засідання, явка якого, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року була визнана обов 'язковою.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2019 року - залишити без змін, як таку, що постановлена з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367 , 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Ліпінського Єгора Вікторовича в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2020 року

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: В. В. Саліхов

О. В. Шахова