Ухвала

від 03.06.2020 по справі 357/9650/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9650/19

Провадження 2-з/357/96/20

У Х В А Л А

про забезпечення позову

03 червня 2020 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цукуров В. П. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває дана цивільна справа.

01.06.2020 року до суду надійшла заява Позивача ОСОБА_1 , у якій він просить вжити заходів забезпечення позову. В обґрунтування заявлених вимог посилається на наступні обставини.

02.06.2008 року Акціонерним комерційним банком Форум (нова назва - ПАТ Банк Форум ) та Відповідачем у справі ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0235/08/01-ZL.

Відповідно до умов кредитного договору Банк надав Відповідачу кредит (грошові кошти) в сумі 1 750 000 дол. США, а Відповідач зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але у будь-якому випаду не пізніше 02.06.2018 року.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань за кредитним договором та виникненням простроченої заборгованості, у травні 2012 року Банк звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової заборгованості за кредитом.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.08.2012 року по справі №1003/11357/12 позов було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у розмірі 17 118 450,60 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2019 року та постановою Київського апеляційного суду від 18.04.2019 року по справі №1003/11357/12 встановлено обставини щодо відступлення ПАТ Банк Форум права вимоги до ОСОБА_3 та в подальшому до ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.625 ЦК України ОСОБА_1 має право на стягнення з ОСОБА_2 3% річних, що складає 11 384 788,95 грн., тому що несвоєчасне повернення грошових коштів за кредитним договором порушує його права та інтереси. На зазначену суму Позивачем заявлено до Відповідача позовні вимоги, які є предметом розгляду у даній справі.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.05.2020 року ОСОБА_2 є власником часток в статутних капіталах юридичних осіб, зокрема: частки в розмірі 84,55% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з Управління Активами Капітал Інвест (ЄДРПОУ: 33301420, місцезнаходження: 09117, Київська область, м.Біла Церква, площа Торгова, будинок 10) номінальною вартістю (розмір внеску до статутного фонду) 9 300 000,00 грн.; частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційна Будівельна Компанія (ЕДРПОУ: 33058251, місцезнаходження: 09100, Київська область, м.Біла Церква, площа Торгова, будинок 10), номінальною вартістю (розмір внеску до статутного фонду) 3 844 000,00 грн.

У зв`язку із значною сумою, яка заявлена та підлягає сплаті за порушення грошового зобов`язання є ризик того, що Відповідач зможе своїми діями ускладнити або унеможливити виконання рішення суду шляхом відчуження належних йому часток у статутних капіталах юридичних осіб. Позивач вважає, що накладення арешту на майно Відповідача (частки у статутних капіталах юридичних осіб) буде відповідним засобом забезпечення позову.

Також Позивач зазначає, що жовтні та листопаді 2019 року з боку Відповідача була спроба переоформити ці частки у статутних капіталах юридичних осіб на треті особи під час коли в рамках іншого виконавчого провадження, де стягувачем є ОСОБА_1 , постановою державного виконавця на все майно (де б воно не знаходилось) було накладено арешт. Такі обставини підтверджуються наказом Міністерства юстиції України №1728/5 від 21.05.2020 року та висновком Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції від 05.05.2020 року.

Крім того, відповідно до приписів Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повноваження щодо здійснення реєстраційних дій відносно юридичних осіб делеговано, в тому числі, центрам надання адміністративних послуг, які засновані сільськими, селищними та міськими радами, Київською, Севастопольською міською, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціям. Реєстраційні дії щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснюються також акредитованими суб`єктами; державними реєстраторами юридичних осіб, громадських формувань, а також іншими особами та органами у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншими уповноваженими суб`єктами державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань.

У зв`язку з виключенням можливого хибного (помилкового) трактування вищевказаними суб`єктами поняття накладення арешту на частку в статутному капіталі певної юридичної особи, Позивач вважає за доцільне, з метою імперативного тлумачення ухвали про забезпечення позову, окремим пунктом визначити заборону здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо відчуження вищевказаним суб`єктам владних повноважень стосовно часток статутного капіталу юридичних осіб, що належить Відповідачу.

Посилаючись на приписи ст.149, ст.150 ЦПК України, Позивач просив суд у якості забезпечення позову накласти арешт на вищезазначені частки в статутних капіталах товариств, що належать Відповідачу, а також заборонити органам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо відчуження цих часток.

На підтвердження вищевикладених обставин Позивач надав суду: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.05.2020 року щодо ТОВ Компанія з Управління Активами Капітал Інвест ; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.05.2020 року щодо ТОВ Інноваційна Будівельна Компанія ; завірену копію висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції України від 05.05.2020 року; завірену копію наказу Міністерства юстиції України №1728/5 від 21.05.2020 року - які у своїй сукупності підтверджують викладені Позивачем обставини.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи Позивача, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого, згідно з практикою Суду, відносяться й грошовій кошти.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі Буланов і Купчик проти України , Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі Чуйкіна проти України та інших рішення Суду.

У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Таким чином, інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Розглядаючи заяву Позивача про забезпечення позову, суд також враховує наступні фактичні обставини та поведінку Відповідача.

Так, провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 30.09.2019 року.

24.10.2019 року у судове засідання з`явився представник Позивача. Ані Відповідач, ані його представник до суду не з`явилися. Письмовою ухвалою суду явку Позивача та Відповідача у підготовче судове засідання було визнано обов`язковою. Мотиви такого процесуального рішення судом було викладено в тексті ухвали, яка набула законної сили з моменту її проголошення суддею. Підготовче судове засідання було відкладено на 26.11.2019 року.

26.11.2019 року у судове засідання з`явився представник Позивача та представник Відповідача. Жодних доказів поважності причин неявки Відповідача до суду його представник суду не надав. У зв`язку з цим, підготовче судове засідання було відкладено вдруге.

23.12.2019 року Позивач та Відповідач у підготовче судове засідання не з`явилися знов.

У зв`язку з неявкою Позивача та Відповідача у судове засідання, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2019 року до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнуто в дохід державного бюджету штраф по 1921,00 грн. з кожного. Постановою Київського апеляційного суду від 19.02.2020 року вказану ухвалу було залишено без змін.

13.04.2020 року в підготовче судове засідання з`явилися Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ліпінський Є.В. Ані Відповідач, ані його представник до суду не з`явилися. За участю Позивача та його представника судом було проведено підготовче судове засідання та постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження.

27.05.2020 року у судове засідання з`явилися представники Позивача. Ані Відповідач, ані його представник до суду не з`явилися знов.

Таким чином, Відповідач жодного разу до суду не з`явився, а його представник хоча і був двічі присутній у судових зсіданнях, втім, кожного разу заявляв клопотання про відкладення розгляду справи. Не зважаючи на вимоги суду надати докази поважності неявки Відповідача, ані в ході засідань, ані пізніше не надав. Не надійшло на адресу суду від сторони Відповідача й відзиву на позовну заяву. Клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції в порядку ч.4 ст.212 ЦПК України Відповідачем також заявлено не було.

У той же час, відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Отже, право на судовий захист, встановлене ст.55 Конституції України, не може обмежуватись навіть за умови оголошення карантину.

Частиною 2 с.149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На переконання суду, така поведінка Відповідача свідчить про обраний ним спосіб захисту своїх прав та інтересів, наслідком чого є затягування розгляду справи, що вже ускладнює ефективний захист прав Позивача, задля чого він і звернувся до суду.

Щодо зустрічного забезпечення суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Втім, у судовому засіданні за участю Позивача було встановлено, що він має зареєстроване в установленому порядку місце проживання на території України, має постійне місце роботи. Доказів того, що майновий стан Позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків Відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, у матеріалах справи немає. Тому правові підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних доказів, що надані Позивачем та фактичних обставин, суд приходить до висновку про те, що між сторонами дійсно існує спір майнового характеру і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав Позивача. Вимоги Позивача є співмірними із предметом позову, а вид забезпечення, про який він просить, відповідає позовним вимогам повністю.

При цьому суд зауважує, що забезпечення позову має тимчасовий характер і спрямоване лише на запобігання розпорядженню майном та жодним чином не обмежує Відповідача у праві власності, а самі юридичні особи не обмежуються у здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до приписів ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149 - 153, 157, 260, 352-354 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

на частку в розмірі 84,55% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління Активами Капітал Інвест (ЄДРПОУ: 33301420, місцезнаходження: 09117, Київська область, м.Біла Церква, площа Торгова, будинок 10) номінальною вартістю (розмір внеску до статутного фонду) 9 300 000,00 грн.;

на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційна Будівельна Компанія (ЕДРПОУ: 33058251, місцезнаходження: 09100, Київська область, м.Біла Церква, площа Торгова, будинок 10) номінальною вартістю (розмір внеску до статутного фонду) 3 844 000,00 грн.

Заборонити органам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо відчуження стосовно:

частки в розмірі 84,55% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з Управління Активами Капітал Інвест (ЄДРПОУ: 33301420, місцезнаходження: 09117, Київська область, м.Біла Церква, площа Торгова, будинок 10) номінальною вартістю (розмір внеску до статутного фонду) 9 300 000,00 грн., що належить ОСОБА_2 ;

частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційна Будівельна Компанія (ЕДРПОУ: 33058251, місцезнаходження: 09100, Київська область, м.Біла Церква, площа Торгова, будинок 10), номінальною вартістю (розмір внеску до статутного фонду) 3 844 000,00 грн., що належить ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду КиївськоїВ. П. Цукуров