Постанова

від 17.02.2020 по справі 338/540/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/540/19

Провадження № 22-ц/4808/308/20

Головуючий у 1 інстанції Рибка Л. Я.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої Пнівчук О.В.

суддів : Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В.

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду від 26 листопада 2019 року, вскладі судді Рибки Л.Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Старунська сільська рада Богородчанського району про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, уточнюючи позовні вимоги, просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом знесення бетонної бровки, залитої біля літньої кухні, знесення металопрофільного паркана та бетонної перемички біля воріт ОСОБА_2 .

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що проживає в АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,177 га. Відповідачка ОСОБА_2 , яка мешкає по сусідству, 16 березня 2019 року, самовільно розібрала огорожу між їхніми домогосподарствами, викопала траншею та залила фундамент під огорожу.

Комісією Старунської сільської ради Богородчанського району з виходом на місце складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 при встановленні металопрофільного паркану між їхніми господарствами самовільно залила бетонну бровку з металічними стовпчиками та порушила межу між господарствами.

Крім того, відповідачка встановила металопрофільний паркан висотою більше 2-х метрів, тим самим погіршила інсоляцію та провітрювання суміжних територій. Металопрофільна огорожа встановлена ОСОБА_2 з порушенням вимог п.6.1.34 ДБН-Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій , СН 3002-97 Вказівки по проектуванню огорож . Вікно літньої кухні позивачки повністю закрите парканом, денне світло не потрапляє до кімнати.

ОСОБА_2 також закрила на своєму подвір`ї рів для стоку води, внаслідок чого вода застоюється на подвір`ї позивачки, а вода у криниці є непридатною для користування.

Оскільки відповідачка відмовляється в добровільному порядку усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, позивач просила задовольнити її позов.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 24 червня 2019 року до участі в справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Старунську сільську раду, Богородчанського району.

Рішенням Богородчанського районного суду від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Старунська сільська рада Богородчанського району про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначила, що в процесі судових засідань відповідачка усунула перешкоди вказані в акті Старунської сільської ради від 28 травня 2019 року, а саме: забрала бетонну перемичку яка перешкоджає стоку води та прокопала глибший рів для стоку води.

Що стосується відмови у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача знести металопрофільний паркан, то суд дійшов упередженого висновку про те, що довідка Старунської сільської ради, завірена сільським головою щодо проведення обмірів металопрофільного паркана, встановленого між господарствами є недопустимим доказом.

У судовому засіданні сторони не заперечували щодо проведених обмірів та визнали що такі проводились сільським головою в їх присутності, а також те, що висота паркана становить 2м 20см.

Через висоту огорожі погіршилась нормативна інсоляція та провітрювання суміжної території, денне світло не попадає в приміщення і через це з`явилась пліснява в кімнаті.

Апелянт вважає, що оскільки Старунською сільською радою правила влаштування огорож у даному населеному пункті не розроблені та не затверджені, то необхідно керуватись діючими Державними будівельними нормами, відповідно до яких встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях.

Посилаючись за зазначені обставнини апелянт просила рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задоволити її позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, судом повно та всебічно досліджено всі докази по справі та прийнято рішення згідно норм чинного законодавства.

Інші сторони правом на відзив не скористались.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 заперечили доводи апеляційної скарги, посилаючись на обрунтованість висновків суду обставинам справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Старунська сільська рада, Богородчанського району в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, поясенення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зведення відповідачкою огорожі на межі їхніх земельних ділянок створює перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, та призвело до затінення приміщення літньої кухні, зниження рівня природного освітлення, інсоляції кімнати господарської будівлі.

З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу №104232065 від 17 листопада 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, складовою частиною об`єкта нерухомого майна є літня кухня. (а.с. 8, 9).

Згідно копії витягу №119054016 від 30 березня 2018 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,177 га по АДРЕСА_2 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 7).

Власником домоволодіння АДРЕСА_1 , яке межує з господарством позивачки, згідно з копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 липня 2010 року, є ОСОБА_2 (а.с. 39).

Встановлено що між сторонами існує спір щодо користування суміжними земельними ділянками, зокрема щодо встановлення відповідачкою ОСОБА_2 металопрофільного паркана та наявності перешкод стоку води, у зв`язку з чим позивач ОСОБА_1 зверталася із заявами та скаргами до Старунської сільської ради.

Так, 28 травня 2019 року комісією в складі землевпорядника, голови земельної комісії та члена земельної комісії Старунської сільської ради Богородчанського району за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 самовільно, без згоди власника земельної ділянки ОСОБА_1 , пошкодила (забрала) штахетний дерев`яний паркан та залила бетонну бровку з металічними стовпчиками, поставивши металопрофільний паркан.

На підставі проведеного обстеження комісія зобов`язала ОСОБА_2 до 04 червня 2019 року розчистити рів на своєму подвір`ї для протікання води та забрати бетонну перемичку з рову біля воріт, прокопати глибший рів біля воріт, щоб не застоювалась вода Вказаний акт затверджено рішенням Старунської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 02 липня 2019 року та доведено до відома власника господарства по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .

В ході судового засідання встановлено та не заперечується сторонами, що зобов`язання, зазначені в акті від 28 травня 2019 року, відповідачкою виконано: забрано бетонну перемичку біля її воріт, яка перешкоджала стоку води, та прокопано рів для стоку води.

У вищевказаному акті встановлення та узгодження меж від 28 травня 2019 року констатовано також факт наявності металопрофільного паркана між домоволодіннями сторін. Будь-яка інформація щодо його висоти, характеристик, тощо відсутня.

Кожна особа, згідно ч.1 ст. 4. ч.1 ст. 5 ЦПК Украхїни має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.ст. 77, 78 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідачка встановила металопрофільний паркан висотою більше двох метрів і тим самим погіршила інсоляцію та провітрювання суміжних територій.

Факт встановлення відповідачем металопрофльного паркана між її господарством та господарством ОСОБА_1 підтверджено актом встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки від 28.058.2019 року, поясненнями сторін та долученою до матеріалів справи фототаблицею (а.с.37).

Згідно інформації, наданої на запит представника позивача ОСОБА_1 , сільським головою села Старуня від 10 жовтня 2019 року вбачається, що було проведено обміри металопрофільного паркана, який встановлено ОСОБА_2 між господарством ОСОБА_5 В., відповідно до яких висота металопрофілю становить 2 м, бетонної бровки 15 см, та відстань між бровкою і металопрофілем 5 см. (а.с. 112).

Вказаних обставин сторони у судовому засіданні не заперечили.

Апеляційний суд приходить до висновку, що проведення замірів висоти металопрофільного паркана, який розділяє господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не потребують спеціальних знань, а тому здійснені представником сільської ради заміри, відображені у вищезазначеній інформації є одним із належних та допустимих доказів, яким суд повинен надати оцінку у сукупносоті з іншими зібраними доказами у справі.

Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи належність та допустимість доказу щодо висоти встановленої огорожі, на спростування даної інформації не представила суду будь-яких доказів щодо висоти паркана.

Згідно з пунктом 9 частини першої, частини другої статті 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до пунктів 1 - 3 частини другої статті 17 Закону України Про благоустрій населених пунктів громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів.

Затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, відповідно до ст. 10 закону України Про благоустрій населених пунктів належить до повноважень сільських, селищних і місьтких рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів. Розробленняі таких правил та їх затвердження здійснюється відповідно до норм Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Закону України Про благоустрій населених пунктів .

Встановлено, що Старунською сільською радою праваила влаштування огорож у селі Старуня не розроблені.

Відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Позивач, посилаючись на порушення її прав, як суміжного власника земельної ділянки у зв`язку з встановленням відповідачкою металопрофільної огорожі просила суд постановити рішення яким зобов`язати ОСОБА_2 знести вказану огорожу, однак у засіданні апеляційного суду просила зобов`язати відповідачку усунути такі перешкоди шляхом приведення встановленої металопрофільної огорожі відповідно до правил ДБН.

Апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки Старунською сільською радою праваила влаштування огорож у селі Старуня не розроблені, то при вирішенні спору слід виходити із правил ДБН, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до п. 6.1.34 ДБН-Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх земельних ділянок допускається огороджувати. Висоту огорожі слід встановлювати згідно з вимогами та правилами благоустрою населеного пункту. Встановленння огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях.

Відповідно до положень п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій , дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. При цьому, висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.

Таким чином встановлена відповідачем огорожа висотою понад 2 м від рівня поверхні землі не відповідає вищезазначеним вимогам ДБН.

Зазначені обставини суд першої інстанції не врахував та постановив рішення з порушенням вимог норм матеріального права, що відповідно до положень ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 .

Оскільки позивач не представила суду висновків спеціалістів щодо рекомендованої висоти, щільності та прозорості огорожі з метою забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій з урахуванням відстані розташування огорожі до стіни літньої кухні ОСОБА_1 , то апеляційний суд приходить до висновку що відповідачку ОСОБА_2 слід зобов`язати усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом приведення встановленої металопрофільної огорожі відповідно до ДБН Б.2.2.-12:2018 Планування та забудова територій та ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій , тобто приведення її до висоти 2 м від від рівня поверхні землі.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1920 гривень.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богородчанського районного суду від 26 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належною їй земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 шляхом приведення встановленої металопрофільної огорожі відповідно до ДБН Б.2.2.-12:2018 Планування та забудова територій та ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій .

Стягнути з ОСОБА_2 (ПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ПН НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_2 ) понесені нею судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять ) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови скадено 21 лютого 2020 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Г.П. Мелінишин

Л.В. Ясеновенко