Постанова

від 19.06.2020 по справі 338/540/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 червня 2020 року

м. Київ

справа № 338/540/19

провадження № 61-5906св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Старунська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В., від 17 лютого 2020 року .

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Старунська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою .

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,177 га. ОСОБА_2 , яка мешкає по сусідству, 16 березня 2019 року самовільно демонтувала огорожу між їхніми домогосподарствами, викопала траншею та залила фундамент під паркан. Комісією Старунської сільської ради Богородчанського району з виходом на місце складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 при встановленні металопрофільного паркану між їхніми господарствами самовільно залила бетонну бровку з металевими стовпчиками та порушила межу між господарствами.

Крім того, позивач вказувала, що відповідач встановила металопрофільний паркан висотою більше двох метрів, тим самим погіршила інсоляцію та провітрювання суміжних територій. Металопрофільна огорожа встановлена ОСОБА_2 з порушенням вимог пункту 6.1.34 ДБН-Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій , СН 3002-97 Вказівки по проектуванню огорож . Вікно її літньої кухні повністю закрите парканом, денне світло не потрапляє до кімнати. Також позивач зазначила, що ОСОБА_2 закрила на своєму подвір`ї рів для стоку води, внаслідок чого вода застоюється на її подвір`ї, а вода у криниці є непридатною для користування.

Оскільки відповідач відмовляється в добровільному порядку усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, позивач просила позов задовольнити, зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом знесення бетонної бровки, залитої біля літньої кухні, знесення металопрофільного паркану та бетонної перемички біля воріт ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, ускладі судді Рибки Л. Я. , від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачам не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зведення відповідачем огорожі на межі їхніх земельних ділянок створює перешкоди у користуванні її земельною ділянкою та призвело до затінення приміщення літньої кухні, зниження рівня природного освітлення, інсоляції кімнати господарської будівлі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області

від 26 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом приведення встановленої металопрофільної огорожі відповідно до ДБН Б.2.2.-12:2018 Планування та забудова територій та ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки встановлений відповідачем паркан на межі суміжних земельних ділянок висотою понад два метри від рівня поверхні землі не відповідає положенням пункту 6.1.34 ДБН-Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій , пункту 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції .

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального

і процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 445/1717/16-ц (провадження № 61-31883св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані

у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що зведення відповідачем огорожі на межі земельних ділянок створює перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, призвело до затінення приміщення літньої кухні, зниження рівня природнього освітлення, інсоляції кімнати господарської будівлі. Крім того, суд не врахував, що літня кухня відноситься до господарських будівель і нормативними документами в галузі будівництва не передбачено вимог стосовно забезпечення інсоляції, рівня природнього освітлення господарських будівель. Позивачем не надано належних доказів порушення відповідачем будь-яких правил добросусідства. Встановлення відповідачем паркану на межі земельних ділянок сторін спору жодним чином не порушує права позивача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу № 104232065 від 17 листопада 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, складовою частиною об`єкту нерухомого майна є літня кухня.

Згідно копії витягу № 119054016 від 30 березня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,177 га по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Власником домоволодіння АДРЕСА_2 , яке межує з домоволодінням позивача, згідно з копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 липня 2010 року, є ОСОБА_2 .

Встановлено що між сторонами існує спір щодо користування суміжними земельними ділянками, зокрема щодо встановлення ОСОБА_2 металопрофільного паркана та наявності перешкод стоку води, у зв`язку з чим ОСОБА_1 зверталася із заявами та скаргами до Старунської сільської ради.

28 травня 2019 року комісією у складі землевпорядника, голови земельної комісії та члена земельної комісії Старунської сільської ради Богородчанського району за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , яким встановлено, що ОСОБА_2 самовільно, без згоди власника земельної ділянки ОСОБА_1 , пошкодила (забрала) штахетний дерев`яний паркан та залила бетонну бровку з металічними стовпчиками, поставивши металопрофільний паркан. Вказаний акт затверджено рішенням Старунської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 02 липня 2019 року та доведено до відома власника господарства по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 .

За результатами проведеного обстеження комісія зобов`язала ОСОБА_2 до 04 червня 2019 року розчистити рів на своєму подвір`ї для протікання води та забрати бетонну перемичку з рову біля воріт, прокопати глибший рів біля воріт, щоб не застоювалась вода.

Встановлено та не заперечувалося сторонами, що зобов`язання, зазначені в акті від 28 травня 2019 року, відповідачем виконано: демонтовано бетонну перемичку біля її воріт, яка перешкоджала стоку води, та прокопано рів для стоку води.

У вищевказаному акті встановлення та узгодження меж від 28 травня 2019 року встановлена наявність металопрофільного паркана між домоволодіннями сторін. Будь-яка інформація щодо його висоти, характеристик, тощо відсутня.

Факт встановлення відповідачем металопрофільного паркана між її господарством та господарством ОСОБА_1 підтверджено актом встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки від 28 травня 2019 року, поясненнями сторін та долученою до матеріалів справи фототаблицею.

Згідно інформації, наданої на запит представника позивача сільським головою с. Старуня від 10 жовтня 2019 року, було проведено обміри металопрофільного паркана, який встановлено ОСОБА_2 між її господарством та господарством ОСОБА_1 , відповідно до яких висота металопрофілю становить 2 м, бетонної бровки 15 см, відстань між бровкою і металопрофілем 5 см.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 316, частина перша статті 317 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з пунктом 9 частини першої, частини другої статті 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до пунктів 1-3 частини другої статті 17 Закону України Про благоустрій населених пунктів громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів.

Затвердження правил благоустрою територій населених пунктів відповідно до статті 10 Закону України Про благоустрій населених пунктів належить до повноважень сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів. Розроблення таких правил та їх затвердження здійснюється відповідно до норм Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Закону України Про благоустрій населених пунктів .

Судами встановлено, що Старунською сільською радою правила благоустрою у тому числі і влаштування огорож у с. Старуня не розроблялися.

Відповідно до пункту 6.1.34 ДБН-Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх земельних ділянок допускається огороджувати. Висоту огорожі слід встановлювати згідно з вимогами та правилами благоустрою населеного пункту. Встановленння огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях.

Відповідно до положень пункту 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. При цьому, висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, переоцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, дійшов обґрунтованого висновку, що дії відповідача щодо встановлення металопрофільного паркану на межі земельних ділянок сторін спору, порушують права позивача, оскільки конструкція паркану, висота якого є більшою двох метрів (? 2 м. 20 см), не відповідає положенням пункту 6.1.34 ДБН-Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій , пункту 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій , а Старунською сільською радою правила влаштування огорож у с. Старуня у відповідності до положень Закону України Про благоустрій населених пунктів не розроблялися.

Апеляційним судом обґрунтовано зобов`язано відповідача привести конструкцію паркану у відповідність із положеннями ДБН-Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій та ДБН Б.2.2-5:2011 Благоустрій територій , тобто до висоти двох метрів від рівня поверхні землі.

Встановлені апеляційним судом обставини відповідачем не спростовані, про проведення експертизи відповідач клопотань під час розгляду справи в суді не заявляла.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 445/1717/16-ц (провадження № 61-31883св18), а фактичні обставини справи № 445/1717/16-ц не є тотожними обставинам справи, яка є предметом розгляду.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку апеляційного суду по суті спору та значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Апеляційнимсудом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович