Постанова

від 12.02.2020 по справі 2-2214/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1204/20 Справа № 2-2214/11 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м. Дніпро

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 травня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення суми з договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 04.05.2007 між сторонами було укладено кредитний договір № СL-302/142/2007. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 26237,00 доларів США, що підтверджується валютним меморіальним ордером. ОСОБА_1 зобов`язалася належним чином використовувати і повернути банку кредит, сплатити проценти за його користування та інші платежі в порядку і в строк, встановлений графіком повернення кредиту та сплати процентів. З метою забезпечення виконання зобов`язань щодо повернення кредиту ЗАТ "ОТП Банк" заручився особистою порукою співвідповідача ОСОБА_2 за виконання позичальником своїх обов`язків з договору. У порушення умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та станом на 18.03.2010 року за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором в розмірі 304 596,74 грн., з яких: 200546,71 грн. - заборгованість за за кредитом; 66927,09 грн. - несплачені відсотки за користування кредитом; 37122,94 - сума пені за прострочення виконання зобов`язань.

У зв`язку з чим, ПАТ "ОТП Банк" просив суд солідарно стягнути з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором № СL-302/142/2007 від 04.05.2007 року в розмірі 304 596,74 грн.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 травня 2011 року позов ПАТ "ОТП Банк" задоволено. Стягнуто на користь ПАТ "ОТП Банк" солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 200546 грн. 71 коп., еквівалентних 25 143 дол. 77 центам США основного боргу, 66927 грн. 09 коп., еквівалентних 8391 дол. 06 центам США боргу з процентів, 37122 грн. 94 коп., еквівалентних 4654 дол. 33 центам США пені, а разом - 304 596 грн. 74 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та на неправильне застосування норм матеріального права.

Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , не скористалися.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ЗАТ "ОТП Банк", яке в подальшому змінило своє найменування на АТ "ОТП Банк", за валютним меморіальним ордером № 132 від 07.05.2007, передало Гафаровій Ю.В. у власність 26237 доларів США на умовах укладеного з нею 04.05.2007 р. кредитного договору № СL-302/142/2007.

За умовами цього договору, відповідач отримала в кредит кошти на оплату комісії банку та купівлю автомобіля з поверненням позивачу частинами у визначені узгодженим графіком строки, з кінцевим терміном 04.05.2013, під проценти в розмірі 11,99 % річних. Цим договором в пункті 1.9 частини 2 також обумовлене право позивача достроково стягувати борг за кредитом, нараховані проценти за користування ним, у випадках прострочення виконання.

ОСОБА_1 зобов`язалася відповідно до п. 1.1 частини 2 цього договору належним чином використовувати і повернути Банку кредит, сплатити проценти за його користування та інші платежі в порядку і в строк, встановлений графіком повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до кредитного договору).

Зобов`язання відповідача в дотриманні строків виконання відповідно до ст.ст. 548, 551 ЦК України забезпечені за умовами п. 3.1.1 договору пенею в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання, за кожний день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобов`язань щодо повернення кредиту ЗАТ "ОТП Банк" заручився особистою порукою співвідповідача ОСОБА_2 за виконання позичальником своїх обов`язків з договору № СL-302/142/2007, на умовах укладеного з ним 04 травня 2007 року договору поруки № SR-302/142/2007, за яким поручитель погодився сплатити солідарно з ОСОБА_1 грошовий борг, включаючи проценти за користування кредитом і пені.

Судом встановлено, що невиконання ОСОБА_2 своїх обов`язків за кредитним договором № СL-302/142/2007, призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 18.03.2010 року склала 304 596,74 грн., з яких: 200546 грн. 71 коп., еквівалентних 25 143 дол. 77 центам США основного боргу, 66927 грн. 09 коп., еквівалентних 8391 дол. 06 центам США боргу з процентів, 37122 грн. 94 коп., еквівалентних 4654 дол. 33 центам США пені.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на обгрунтованість позовних вимог, зокрема, на те, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання, але ОСОБА_2 умови договору належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , як боржника, та ОСОБА_2 , як поручителя, солідарно на користь позивача.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що стягнута з неї сума на підставі оскаржуваного рішення не відповідає дійсності, оскільки нею було погашено суму заборгованості вартістю автомобіля, вилученого у неї відповідно до акту опису й арешту майна серії АА №893444 від 18 березня 2008 року, складеного виконавчою службою Бабушкінського ВДВС ДМУЮ на підставі виконавчого напису за №430.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, з наступних підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Вірно встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Банку та стягненню на його користь з відповідачів заборгованості в сумі 304 596,74 грн., яка складається з: 200546 грн. 71 коп., еквівалентних 25 143 дол. 77 центам США основного боргу, 66927 грн. 09 коп., еквівалентних 8391 дол. 06 центам США боргу з процентів, 37122 грн. 94 коп., еквівалентних 4654 дол. 33 центам США пені, оскільки відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів і розрахунку, з яких вбачається, що сума заборгованості за кредитним договором була погашена шляхом вартості автомобіля, вилученого у неї відповідно до акту опису й арешту майна серії АА №893444 від 18 березня 2008 року, складеного виконавчою службою Бабушкінського ВДВС ДМУЮ, на підставі виконавчого напису за №430.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано ухвалив рішення в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих позивачем.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а заочне рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 травня 2011року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова