Постанова

від 21.02.2020 по справі 540/2024/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2024/19 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАК" до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМАК" звернулося з позовною заявою до Державної фіскальної служби України, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України № 1287404/39641270 від 23.09.2019 року про реєстрацію або про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 23.08.2019 року; зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 23.08.2019 року на суму 354 842,63 грн. (70 968,53 грн. ПДВ), яка складена товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМАК".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.08.2019 року ТОВ "БУДМАК" відповідно до приписів п.201.10 ст.201 ПК України склало податкову накладну № 1, яку направило 12.09.2019 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно отриманої квитанції 12.09.2019 року податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено у зв`язку з тим, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податків, та запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем було направлено на адресу ДФС України 13.09.2019 року пояснення та копії документів, однак 23.09.2019 року комісією ДФС України прийнято рішення № 1287404/39641270 про відмову в реєстрації податкової накладної від 23.08.2019 року № 1 з мотивів ненадання платником податків розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку. Вважає таке рішення протиправним, так як відповідачу вказані документи - виписка з банківського рахунку, були надані разом з поясненнями, що підтверджується повідомленням від 13.09.2019 року № 1 та додатками до нього.

24.10.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову, так як відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений податковим законодавством. Так, у зв`язку з наявною податковою інформацією ТОВ "БУДМАК" визначено таким, що відповідає критеріям ризиковості платника та відомості про нього внесено до Журналу ризикових платників. Таким чином, з метою недопущення ймовірних втрат бюджету та використання підприємства у схемах незаконного формування податкового кредиту іншим підприємствам податкові накладні, що складені позивачем та направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, підлягають моніторингу. 12.09.2019 року позивачем направлено до Єдиного реєстру податкових накладних для реєстрації податкові накладну від 23.08.2019 року № 1. Реєстрація податкової накладної була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України. Підставами зупинення реєстрації податкової накладної від 23.08.2019 року № 1 стало те, що податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податків. Позивачем по зупиненій реєстрації податкової накладної надано документи, які недостатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, а тому відповідач відмовив в її реєстрації.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАК" (73035, м.Херсон, вул.10-а Східна, буд.39, код ЄДРПОУ 39641270) до Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України від 23.09.2019 року № 1287404/39641270 про реєстрацію або про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 23.08.2019 року № 1. Зобов`язано Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 23.08.2019 р. № 1, яка складена Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМАК" (73035, м. Херсон, вул.10-а Східна, буд.39, код ЄДРПОУ 39641270). Стягнуто з Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАК" (73035, м. Херсон, вул.10-а Східна, буд.39, код ЄДРПОУ 39641270) судовий збір у сумі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн.

На вказане рішення суду Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, у зв`язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно до вимог ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.08.2019 року між ФГ "Деметра-Д" (замовник) та ТОВ "БУДМАК" (підрядник) укладено договір підряду № 2-08/22, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання зі своїх матеріалів та матеріалів замовника, своїми та залученими силами та засобами виконати та здати у встановлений строк роботи з виготовлення і монтажу арочної оболонки із рулонної сталі, технічного завдання, наданого замовником, та відповідно кошторисної документації узгодженої сторонами.

Згідно п.2.1 договору вартість робіт за цим договором складає 1 064 527,91 грн.

Пунктом 2.3.1 договору передбачено, що замовник перераховує підряднику авансовий платіж у розмірі 40 % від загальної вартості робіт, визначених у п.2.1 договору - 425 811,16 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 70 968,53 грн., протягом 3 робочих днів з дати виставлення рахунку.

22.08.2019 року ТОВ "БУДМАК" виставило ФГ "Деметра-Д" рахунок на оплату № 7 на суму 425 811,16, у тому числі ПДВ - 70 968,53 грн.

23.08.2019 року на рахунок позивача від замовника надійшли кошти у сумі 425 811,16 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку ТОВ "БУДМАК".

23.08.2019 року позивачем виписано податкову накладну № 1 на суму 425 811,16 грн., у тому числі ПДВ - 70 968,53 грн., яку направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.09.2019 року.

Згідно отриманої квитанції від 12.09.2019 року реєстраційний номер 9208781372 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 23.08.2019 року № 1 прийнято, але її реєстрацію зупинено.

Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної вказано те, що відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація ПН/РК від 23.08.2019 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

13.09.2019 року ТОВ "БУДМАК" направило до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено № 1.

Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, 23.09.2019 року прийнято рішення № 1287404/39641270 про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.08.2019 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою для відмови в реєстрації податкової накладної зазначено "неподання платником податку копій документів - розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків".

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з позовною заявою до суду.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Згідно пп."а", "б" п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно приписів норми п.187.1 ст.187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, що передбачено п.188.1 ст.188 ПК України.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до вимог п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246), згідно п.2 якого податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі ПК України) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1 ст.192 та п.201.10 ст.201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 ст.200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до вимог п.13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних

Згідно п.5 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до вимог п.10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації (п.12. Порядку № 117).

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна від 23.08.2019 р. № 1 зупинена з підстав відповідності вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Відповідно до вимог пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, встановлених листом ДФС України № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 р., комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Отже, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, як підставу зупинення податкової накладної від 23.08.2019 року №1, вказано загальний пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, який, в свою чергу, містить 7 самостійних підпунктів, які можуть слугувати підставою для зупинення реєстрації податкової накладної. Крім того, суд звертає увагу, що вказані підстави пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку за своєю суттю досить різняться, що, як результат, впливає на можливість платника податку конкретно визначитись із документами та поясненням, які необхідно надати для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Тобто, в залежності від конкретизації підстави зупинення реєстрації податкової накладної, платник податку чітко розуміє які пояснення чи документи є необхідними для спростування того чи іншого критерію і, як результат, здійснення реєстрації податкової накладної.

Проте, квитанція, якою зупинено реєстрацію податкової накладної від 23.08.2019 року №1, не містить чіткого посилання на підставу зупинення реєстрації податкової накладної, що ускладнює можливість надання позивачем необхідних пояснень чи документів. Фактично, позивач був позбавлений можливості зрозуміти, який саме критерій був застосований до нього при прийнятті рішення про зупинення реєстрації податкової накладної. Колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкової накладної, відповідач був зобов`язаний у квитанції чітко вказати конкретний вид критерію, який встановлений Критеріями ризиковості платника податків. У зв`язку з тим, що відповідач не вказав чітку підставу зупинення податкової накладної, позивач змушений був надати документи та пояснення на власний розсуд.

Зокрема, згідно повідомлення від 13.09.2019 року №1 позивачем було направлено пояснення щодо взаємовідносин з ФГ "Деметра-Д" та копії документів: договору оренди офісу від 01.08.2017 року № 1/08-1, договору підряду від 22.08.2019 року № 2-08/22, локального кошторису до договору підряду, договірної ціни до договору підряду, рахунку від 22.08.2019 року № 7, виписки з банку за період з 23.08.2019 року по 31.08.2019 року, картки рахунку № 361 за період з 22.08.2019 року по 13.09.2019 року по контрагенту ФГ "Деметра-Д", рахунку від 29.08.2019 року № ПВ338, видаткових накладних від 27.08.2019 року № 2329, від 28.08.2019 року № 2826, від 29.08.2019 року № 2833, від 30.08.2019 року № 31619, від 30.08.2019 року № 29357, від 30.08.2019 року № 2380, від 29.08.2019 року № 5110380, від 02.09.2019 року № 29623, акту надання послуг від 31.08.2019 року № НП-002690887.

В той же час, рішення комісії ДФС України від 23.09.2019 року № 1287404/39641270 відмолено в реєстрації податкової накладної від 23.08.2019 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно до вимог п.14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до положень п.п.15, 16 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів (п.18 Порядку № 117).

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС) (п.19 Порядку № 117).

Відповідно до вимог п.п.20, 21 Порядку № 117 зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для відмови у реєстрації податкової накладної від 23.08.2019 року № 1 вказано ненадання платником податку копій документів - розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків .

Однак даний висновок не відповідає дійсності, так як ТОВ "БУДМАК" разом із поясненнями 13.09.2019 року було направлено виписку по банківському рахунку за період з 23.08.2019 року по 31.08.2019 року, що підтверджується повідомленням від 13.09.2019 року № 1 та квитанцією № 2.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення комісії ДФС України від 23.09.2019 року № 1287404/39641270 про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.08.2019 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Згідно до вимог ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на те, що судом встановлено відсутність у комісії ДФС України правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 23.08.2019 оку №1.

Задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 23.08.2019 року №1 є дотриманням судом гарантій на те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна заява ТОВ "БУДМАК" підлягає задоволенню, оскільки оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної прийняте із порушенням норм чинного законодавства.

Стосовно вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7684 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7684 грн. надано:

- договір про надання правничої допомоги від 25.09.2019 року № 25/09-1, укладеного з адвокатським об`єднанням "Консул", предметом якого є надання позивачу правової допомоги по підготовці матеріалів, представництву і захисту інтересів позивача в Херсонському окружному адміністративному суді по справі за позовом ТОВ "БУДМАК" до ДФС України про скасування рішення та зобов`язання зареєструвати податкову накладну;

- додаток № 1 до договору - розрахунок вартості послуг правничої допомоги, відповідно до якого вартість послуг склала 7684 грн., а саме: вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням: вивчення матеріалів справи, підготовка та подання адвокатських запитів, підготовка та подання процесуальних документів до суду (позовна заява, відповідь на відзив, клопотання), засвідчення копій документів - 7299,80 грн. (9,5 год. х 768,40 грн.), представництво інтересів замовника в місцевому суді - 384,20 грн. (0,5 год. х 768,40 грн.);

- платіжне доручення від 25.09.2019 року № 255 про сплату ТОВ "БУДМАК" 7684 грн. АО "Консул" за правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 25.09.2019 року № 25/09-01.

З вказаних документів неможливо встановити на які саме послуги та скільки часу витрачено адвокатом та яка вартість кожної окремо наданої послуги. Так, відповідно до додатку № 1 до договору - розрахунок вартості послуг правничої допомоги склав 7684 грн., а саме: вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням: вивчення матеріалів справи, підготовка та подання адвокатських запитів, підготовка та подання процесуальних документів до суду (позовна заява, відповідь на відзив, клопотання), засвідчення копій документів - 7299,80 грн. (9,5 год. х 768,40 грн.), представництво інтересів замовника в місцевому суді - 384,20 грн. (0,5 год. х 768,40 грн.).

Тобто, позивачем надано загальну суму витрат на правову допомогу із зазначенням "вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням" у розмірі 7299,80 грн., яка розрахована шляхом множення 9,5 год. на 768,40 грн. (вартість послуг за 1 годину). Згідно розрахунку вартості послуг правничої допомоги, який є додатком до договору про надання правничої допомоги, 9,5 год. адвокат витратив на "вивчення матеріалів справи, підготовку та подання адвокатських запитів, підготовку та подання процесуальних документів до суду (позовна заява, відповідь на відзив, клопотання), засвідчення копій документів". Між тим, матеріали справи не містять жодного адвокатського запиту та клопотання, відповіді на відзив. Так як позивачем не надано розрахунку часу, який витрачено адвокатом на кожен із вищевказаних видів послуги (детального опису), суд позбавлений можливості самостійно вирахувати час, який витратив адвокат на ті послуги, які ним дійсно надано, що в своє чергу не дає можливості розрахувати витрати позивача на правничу допомогу. Колегія суддів наголошує, що ці докази повинен надати саме позивач, так як самостійне визначення судом часу, витраченого на кожну із послуг, буде припущенням, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи те, що наданими до суду документами фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7684 грн. не підлягають стягненню з відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.