Постанова

від 20.02.2020 по справі 500/2112/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року Справа № 500/2112/19 пров. № 857/13853/19 857/13854/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Большакової О.О., Старунського Д.М.

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року та додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (суддя Мірінович У.А., рішення ухвалене об 11/59 год, м.Тернопіль, повний текст складено 15 листопада 2019 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шатекс-Тер до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Шатекс-Тер (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (далі - Головне управління) в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України Про захист прав споживачів від 20.08.2019 №008 (далі - Постанова; Закон №1023-XII відповідно).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління в користь ТОВ сплачений судовий збір на суму 1921 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4100 грн.

Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, їх оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду і додаткове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та вимог про стягнення судових витрат.

В доводах апеляційної скарги вказує, що оскаржувана Постанова прийнята за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а зважаючи на імперативні норми частини восьмої статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V) вважає, що судом першої інстанції не враховано норми чинного законодавства щодо обов`язковості виконання позивачем припису від 17.12.2018 №54 (далі - Припис). Тому покладення на позивача відповідальності за невиконання такого Припису відповідає вимогам пункту 9 частини першої статті 23 Закону №1023-XII.

Щодо ухвалення судом додаткового рішення, то скаржник вважає, що судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу є несмівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг в суді, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності витрат у розмірі 6021 грн, в тому числі на правничу допомогу адвоката в сумі 4100 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає оскаржувані судові рішення законним та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на безпідставність прийняття оскаржуваної Постанови виходячи з того, що Припис за невиконання якого така винесена скасований, що підтверджується відповідним судовим рішенням.

Ухвалюючи додаткове рішення, цей суд дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 4100 грн є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Також встановив, що за подання розглядуваної позовної заяви майнового характеру позивач сплатив судовий збір в розмірі 1921 грн, який також підлягає відшкодуванню за рахунок суб`єкта владних повноважень.

Такі висновки суду першої інстанції по суті спору відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, разом з тим, додаткове рішення не може бути залишено без змін, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням в період з 04.12.2018 по 17.12.2018 проведено перевірку у суб`єкта господарювання ТОВ на предмет дотримання законодавства про захист споживачів, за результатами якої склало акт від 17.12.2018 №117 (далі - Акт №117; а.с.10-16).

В Акті №117 зафіксовано, що позивачем допущено порушення абзацу 3 частини першої статті 8 Закону №1023-XII та пункту 33 розділу 1 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами , що затверджені наказом Міністерства економіки України 19.04.2007 №104 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.11.2007 за №1257/14524). Встановлено, що 27.08.2018 споживач ОСОБА_1 придбав товар - диван Praga- ІНФОРМАЦІЯ_1 , вартість якого становила 22000 грн. Після дванадцяти днів користування, споживач виявив недоліки, а саме, на бильці дивану розійшлися шви.

На підставі Акта №117, відповідачем винесено Припис, яким зобов`язало ТОВ

- усунути недоліки щодо проведення гарантійного ремонту пошкодженого елементу дивану, вказані у зверненні споживача ОСОБА_1 від 10.09.2018;

- за кожний день затримки усунення недоліків понад встановлений строк (п`ятнадцять днів) виплатити споживачеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару за період з 26.09.2018 по 25.10.2018 (а.с.9).

12.03.2019 на виконання вимог наказу Головного управління від 12.03.2019 №289-п про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) ТОВ посадовими особами відповідача в період з 12.03.2019 по 18.03.2019 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) позивача, за наслідками якого складено відповідний акт №017 (далі - Акт №017; а.с.51-58)

Згідно даних Акта №017 виявлено, що Припис не виконано в повному обсязі, чим порушено вимоги пункту 9 частини першої статті 23 Закону №1023-XII).

На підставі Акта №017 20.08.2019 за невиконання або несвоєчасне виконання Припису відповідачем прийнята оскаржувана Постанова, за якою на позивача накладено штраф у розмірі 340 грн (а.с.8).

05.11.2019 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №500/1274/19 (далі - Судове рішення) задоволено адміністративний позов ТОВ до Головного управління про визнання протиправним та скасування Припису. Визнано протиправним та скасовано Припис Головного управління (а.с.100-103).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 1 Закону №877-V (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно статті 26 Закону №1023-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: зокрема, давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 частини першої статті 23 Закону №1023-XII передбачено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за: невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 21 Закону №877-V суб`єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).

Так, як підтверджено матеріалами справи оскаржувана Постанова винесена у зв`язку з тим, що ТОВ не усунено порушення зазначене в Приписі.

Разом з тим, Судовим рішенням, що набрало законної сили, вказаний Припис визнано протиправним та скасовано, а отже Постанова вважається такою, що прийнята безпідставно.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ щодо визнання протиправною та скасування Постанови.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином враховуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суду по суті спору суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

Стосовно доводів скаржника про безпідставність стягнення судом першої інстанції за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, зокрема суми витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року, від 11 квітня 2018, 22 січня 2019 року у справі №№ 815/4300/17, 814/698/16, 802/1606/17-а відповідно.

Як видно з матеріалів справи до суду першої інстанції для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу було подано розрахунок суми судових витрат по справі №500/2112/19 від 11.11.2019; детальний опис виконаних робіт/наданих послуг адвокатом по Договору про надання правничої допомоги від 19.09.2019 ; акт здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг від 11.11.2019; договір про надання правничої допомоги від 19.07.2018; додаток №1 19.09.2019 до договору про надання правничої допомоги від 19.09.2019; квитанція до прибуткового касового ордеру від 11.11.2019 №27 у сумі 2600 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру від 19.09.2019 №17 у сумі 1500 грн (а.с.117-124).

Аналізуючи зміст перелічених вище документів, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до акта здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг від 11.11.2019 адвокат Федірко В.С., з одного боку та ТОВ в особі директора ОСОБА_2 Р ОСОБА_3 , з іншого боку, провели здачу-приймання виконаних робіт/наданих послуг адвокатом по договору про надання правничої допомоги від 19.09.2019 по справі №500/2112/19, а саме:

підготовку позовної заяви ТОВ: вартість робіт/наданих послуг 1500 грн;

підготовку відповіді на відзив на позов ТОВ від 25.10.2019: вартість робіт/наданих послуг 1000 грн;

підготовку клопотань в суд про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; про зупинення провадження у справі; про долучення доказів по справі, всього 3 клопотання: вартість послуг 200 грн за кожний документ, всього 600 грн;

представництво адвокатом інтересів ТОВ; прийняття участі у судовому засіданні 11.11.2019, вартість наданих послуг: 1000 грн.

Всього надано адвокатом послуги/виконано роботи на суму 4100 грн (а.с.120).

Разом з тим, матеріали справи не містять договору на надання правничої допомоги від 19.09.2019 по справі №500/2112/19, хоча такий наведений у додатках позивача до заяви від 11.11.2019 про ухвалення додаткового рішення.

Натомість, у справі наявний договір про надання правничої допомоги від 19.07.2018 по справі про визнання протиправним рішень і дій Головного управління, які прийняті або будуть прийняті на підставі Акта №117.

Водночас, спір у розглядуваній справі стосується оскарження Постанови, яка прийнята на підставі Акта №017.

Проте, необхідно зауважити, що в матеріалах справи наявний ордер на надання правової допомоги серії ТР №079818 від 11.11.2019, де зазначено, що такий виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 19.09.2019, тому стверджувати про відсутність укладеного між ТОВ та адвокатом Федірко В.С. договору про надання правової допомоги від 19.09.2019 немає підстав (а.с.98).

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що позовна заява підписана директором ТОВ Май Л.Р, крім того, всі копії додані до позовної заяви завірені ОСОБА_4 , в тому числі клопотання, що містяться в матеріалах справи подані від імені ТОВ та підписані його директором.

Відтак, в матеріалах справи відсутній будь-який виготовлений, підписаний або завірений документ, який би свідчив про надання адвокатом Федірко В.С. правничої допомоги позивачу у справі №500/2112/19, окрім зафіксованого у протоколі судового засідання від 11.11.2019 факту участі адвоката у розгляді вказаної справи по суті в суді першої інстанції (а.с.105).

Таким чином, суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги відомості, що наведені в описі виконаних робіт/наданих послуг, акті здачі-приймання виконаних робіт, зокрема ті, що стосуються підготовки позовної заяви ТОВ, відповіді на відзив та підготовки 3-ох вище перелічених клопотань

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані суду першої інстанції матеріали, не доводять факту виконання робіт, надання послуг у відповідній частині саме адвокатом Федірко В.С. Тому, суд не вбачає за доцільне стягувати із Головного управління в користь ТОВ витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3100 грн.

Наведений висновок, щодо розглядуваного питання узгоджується із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 22 квітня 2019 року по справі №806/2143/18.

Разом з тим, оскільки адвокат Федірко В.С., брав участь у судовому засіданні 11.11.2019, що як вказано вище, підтверджується протоколом судового засідання, то суд апеляційної інстанції вважає, що сума яка визначена у акті-здачі виконаних робіт/наданих послуг та додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 19.09.2019 за участь адвоката у судовому засіданні у розмірі 1000 грн, підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції про сплату від 17.09.2019 №90377 ТОВ сплачено судовий збір за подання позову у сумі 1921 грн (а.с.4).

Отже, ця сума судових витрат (судового збору) підставно визначена для стягнення судом першої інстанції за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених процесуальних норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення, суд першої інстанції здійснив неповний аналіз наданих на підтвердження судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката документів, у зв`язку з чим на переконання апеляційного суду, на основі неналежних доказів про певний обсяг виконаних адвокатом робіт/наданих послуг дійшов помилкового висновку про необхідність стягнення із відповідача усієї заявленої суми вказаного виду судових витрат.

Відтак, апеляційна скарга відповідача підлягає до часткового задоволення, з урахуванням перелічених вище висновків у цьому судовому рішенні.

Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року залишити без змін. Додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шатекс-Тер судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3100 гривень скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в цій частині відмовити. В решті додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 21 лютого 2020 року.