Постанова

від 21.02.2020 по справі 642/6354/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2020 року

Київ

справа №642/6354/17

адміністративне провадження №К/9901/57267/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 642/6354/17

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області, Новопсковського районного суду Луганської області

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018, постановлену у складі колегії суддів: П`янової Я.В., Бандара В.О., Зеленського В.В.

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області (далі - відповідач-1, ТУ ДСАУ у Луганській області), Новопсковського районного суду Луганської області (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

- визнати протиправною відмову голови Новопсковського районного суду Луганської області у видачі наказу про виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у розмірі - 66144,00 грн;

- визнати протиправною відмову ТУ ДСАУ у Луганській області у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у розмірі 66144,00 гривень;

- зобов`язати голову Новопсковського районного суду Луганської області видати наказ про виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у розмірі - 72205 грн (сімдесят дві тисячі двісті п`ять гривень) 35 коп;

- зобов`язати ТУ ДСАУ у Луганській області у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку з відставкою у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у розмірі 72205 грн (сімдесят дві тисячі двісті п`ять гривень) 35 копійок.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом голови Новопсковського районного суду Луганської області від 05.10.2016 № 65-к на підставі постанови Верховної Ради України № 1600-VII від 22.09.2016 відраховано зі штату суддів Новопсковського районного суду Луганської області у зв`язку із звільненням з посади судді відповідно до поданої заяви про відставку. Позивач вказав на те, що 07.11.2017 звернувся до відповідача-1 з письмовою заявою про нарахування та виплату йому вихідної допомоги у зв`язку із відставкою та 07.11.2017 позивач звернувся також до голови Новопсковського районного суду Луганської області щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 3-х місячної суддівської винагороди. Проте, позивачу відмовлено у виплаті вихідної допомоги, посилаючись на відсутність підстав для її виплати. таким чином, ОСОБА_1 вважає, що вказані відмови є протиправними.

Вважаючи свої права порушеними у зв`язку із невиплатою вихідної допомоги, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 позов задоволено:

- визнано протиправною відмову голови Новопсковського районного суду Луганської області у видачі наказу про виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою;

-визнано протиправною відмову ТУ ДСАУ у Луганській області у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою;

- зобов`язано голову Новопсковського районного суду Луганської області видати наказ про виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у розмірі 72205 грн (сімдесят дві тисячі двісті п`ять гривень) 35 коп;

- зобов`язано ТУ ДСАУ у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку з відставкою у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у розмірі 72205 грн (сімдесят дві тисячі двісті п`ять гривень) 35 копійок.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що станом на 30.09.2016 позивач перебував на посаді судді і на нього відповідно поширюється дія норми частини 1 статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, оскільки наказом відповідача-2 № 65-к від 05.10.2016 ОСОБА_1 відраховано зі штату Новопсковського районного суду Луганської області з 05.10.2016.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018, скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що датою звільнення судді у разі подання заяви про відставку є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади (22.09.2016), а не дата відрахування судді зі штату (05.10.2016), а тому у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, передбачене частиною 3 статті 143 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIІ, оскільки зазначений закон набрав чинності з 30.09.2016.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення апеляційного суду було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що до спірних правовідносин мають застосовуватися положення закону, які діяли станом на момент відрахування судді зі штату (05.10.2016), а не прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (22.09.2019). Так, на момент видання наказу про відрахування його зі штату частиною 3 статті 143 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016р. №1402-VIІ передбачено виплату вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород судді, який вийшов у відставку.

Відзиву на касаційну скаргу відповідачами не подано, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.10.1999 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Лутугинського районного суду Луганської області.

З 15.10.2015 позивача переведено на посаду судді Новопсковського районного суду Луганської області відповідно до Указу Президента України "Про переведення суддів" № 564/2015 від 26.09.2015.

22 вересня 2016 року Верховною Радою України прийнято постанову № 1600-VIII, якою, у зв`язку з поданням заяви про відставку, звільнено з посади суддю ОСОБА_1

Наказом голови Новопсковського районного суду Луганської області № 65-к від 05.10.2016 позивача відраховано зі штату Новопсковського районного суду Луганської області з 05.10.2016, у зв`язку із звільненням його з посади за заявою про відставку.

Відповідно до довідки про доходи від 26.12.2017, загальна сума заробітної плати, яка виплачувалась ОСОБА_1 за останні три місяці перед звільненням, становить 72205,35 грн.

07 листопада 2017 року позивач звернувся із письмовою заявою до ТУ ДСАУ в Луганській області про нарахування та виплату йому вихідної допомоги у зв`язку з відставкою.

Листом № 2037/17 від 05.12.2017 відповідач-1 повідомив позивача про те, що на час прийняття постанови Верховної Ради України № 1600-VII від 22.09.2016 "Про звільнення суддів", Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 не містив положень щодо виплати вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою, а тому підстави для виплати такої допомоги відсутні.

Також, 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до голови Новопсковського районного суду Луганської області з листом про вирішення питання щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 3-х місячної суддівської винагороди.

Листом № 01/264/2017 від 20.11.2017 головою Новопсковського районного суду Луганської області повідомлено позивача про те, що станом на час прийняття постанови Верховної Ради України № 1600-VII від 22.09.2016 "Про звільнення суддів", стаття 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, яка передбачає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, не набрала чинності та зазначено, що положення вищезазначеного Закону набрало чинності 30.09.2016 р.

Також вказано на те, що враховуючи, що на момент реалізації ОСОБА_1 права на відставку діяла норма Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010р. (в редакції, чинній на 22.09.2016 р.), яка не передбачала виплату вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку, а норма Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, яка передбачала виплату вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку, у розмірі 3-х місячних заробітних плат за останньою посадою не набрала чинності, підстави для виплати вихідної допомоги у розмірі 3-х місячних суддівської винагороди відсутні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд звертає увагу, що 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ "Про статус суддів" було визначено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. При цьому частиною третьою цієї ж статті встановлювалось, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Проте, вказаний Закон втратив чинність на підставі Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010, який зберіг за суддею, який пішов у відставку право на отримання вихідної допомоги, однак передбачав інші розміри такої допомоги.

Так, згідно з частиною 2 статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції до 01 квітня 2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Отже, законодавством дійсно було передбачено право судді на виплату вихідної допомоги в розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку (в редакції Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ), а в подальшому в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), однак необхідною передумовою для набуття даного права є вихід судді у відставку.

Згідно з пунктами 1-5 статті 120 Закону № 2453-VI в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 року "Про звільнення суддів", суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Стаття 126 Конституції України серед підстав для звільнення судді визначає подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається Законом № 2453-V та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

За приписами абзацу третього пункту 7 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року № 503/97 акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

Отже, чинним на час виникнення спірних відносин законодавством визначений порядок реалізації права судді на звільнення у зв`язку з відставкою, яке починається з подання суддею відповідної заяви і закінчується прийняттям Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді, яка набирає чинності з моменту її прийняття.

Враховуючи викладене, реалізація права позивача на звільнення у зв`язку з відставкою відбулась у момент прийняття Верховною Радою України відповідної постанови, тобто 22 вересня 2016 року.

Разом із цим, відповідно до частини 1 статті 136 Закону № 2453-VI в редакції, яка була чинна до 1 квітня 2014 року, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Проте, Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 року № 1166-VII, який набрав чинності 1 квітня 2014 року, внесено зміни до Закону № 2453-VI, а саме: виключено статтю 136 цього Закону.

Рішення щодо неконституційності Закону № 1166-VII у частині виключення статті 136 Закону № 2453-VI Конституційним Судом України на час виникнення спірних правовідносин не приймалося.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини першої статті 143 якого судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Отже, законодавством дійсно передбачена виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, однак Закон № 2453-VI у редакції, яка була чинна на момент прийняття Верховною Радою України постанови від 22 вересня 2016 року "Про звільнення суддів", якою позивача звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, не містив правових норм ані щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, ані щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

Зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата видання наказу про відрахування зі штату суду, у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Суд зауважує, що відмова відповідачів у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в задоволенні позову слід відмовити.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: В.М. Бевзенко

Судді: Н.А. Данилевич

О.В. Кашпур