Постанова

від 20.02.2020 по справі 480/365/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.02.20

22-ц/812/380/20

Провадження №22-ц/812/380/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року м. Миколаїв

Справа № 480/365/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

Миколаївської районної державної адміністрації,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

про визнання дій незаконними та скасування державної реєстрації права власності

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_4

на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області, постановлену суддею Войнарівським М.М. 28 грудня 2019 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту ухвали 28 грудня 2019 року,

у с т а н о в и в:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Також представник позивача подала заяву про забезпечення позову в якій просила накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 4824280200:01:000:0095, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Безводненської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області.

Заява мотивована тим, що з моменту звернення позивача до суду спірна земельна ділянка була переоформлена, незважаючи на наявність спору. За такого, на думку представника позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду .

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, просила скасувати ухвалу суду та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про необґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в заяві зазначено, що з моменту звернення позивача до суду спірна земельна ділянка була переоформлена на іншу особу. Зазначене підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Справа апеляційним судом розглядалася за участю представника позивача.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про день час та місце судового засідання були повідомлені належним чином (а.с.46,50,51,53). Відповідно до ч. 2 ст. 272 ЦПК України, апеляційний суд розглядав справу у відсутність відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суддя виходив з того, що позивачем не надано належним чином обґрунтованих доводів та доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Способи забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 150 ЦПК, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини 3 статті 152 ЦПК) .

Необхідність вирішення цього питання випливає також з положень статті 10 ЦПК України, за змістом якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівноправності сторін, а суд зобов`язаний створити умови, за яких дотримувався б необхідний баланс їхніх процесуальних прав та обов`язків та була б гарантована реальна можливість захисту майнових та особистих (немайнових) прав сторін.

Таким чином, забезпечення позову є сукупністю процесуальних дій, які гарантують позивачу виконання рішення суду в разі задоволення його позову та обмежують, насамперед, права відповідача на розпорядження спірним майном на час розгляду та виконання такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З позовної заяви вбачається, що позивач у 2016 році звернувся до Головного управління Держгеокадарсту в Миколаївській області з заявою про надання йому у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. У травні 2016 року наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного дозволу було розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність цієї земельної ділянки. 30 листопада 2016 року на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області було затверджено проект землеустрою та надано позивачу у власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Однак, зареєструвати право власності на зазначену земельну ділянку за позивачем не можливо, так як право власності на неї зареєстровано за іншою особою ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області виданого 13 вересня 2017 року.

На думку позивача при винесені наказу про передачу земельної ділянки у власність іншій особі, було порушено процедуру відведення новостворених земельних ділянок та передання їх у власність іншій особі.

З матеріалів справи також вбачається, що 9 листопада 2018 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 .

Отже, позивачем оспорюється право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку. Зі змісту позовних вимог вбачається, що спір між сторонами є реальним, а спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4824280200:01:000:0095 є предметом спору.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280200:01:000:0095, представник позивача зазначала, що невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до повторного незаконного відчуження спірної земельних ділянок, що зробить вподальшому неможливим виконання судового рішення.

Отже, збереження нерухомого майна зможе забезпечити виконання рішення суду в разі задоволення вимог.

В свою чергу невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно може призвести до відчуження спірного майна відповідачем та переходу права власності до третіх осіб, що в свою чергу призведе до утруднення або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, арешт майна відповідача дійсно є заходом забезпечення позову спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, відмовивши у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не звернув належної уваги на вимоги ст. 149 ЦПК України та той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення.

За такого, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення - про задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи, що арешт земельної ділянки, що належить відповідачу ОСОБА_3 дійсно є заходом забезпечення позову, спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також відомості про належність відповідачу нерухомого майна, колегія суддів вважає за необхідне накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 4824280200:01:000:0095 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Безводненської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Заяву, подану представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 4824280200:01:000:0095 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Безводненської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, що належить ОСОБА_3 .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий : Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

В.В. Коломієць

Повний текст постанови складено 21 лютого 2020 року.