Рішення

від 24.02.2020 по справі 640/16576/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року м. Київ № 640/16576/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Кравченку Я.В.,

за участі представників сторін:

від позивача - Тарасенко О.В.,

від відповідача - Гайдай В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екопюр

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Екопюр звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.08.2019 № 3632615147 та № 3642615147.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, та зазначає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві є протиправним, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Екопюр правомірно відображено господарські операції за участю Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж , що підтверджується відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначив, що Товариству з обмеженою відповідальністю Екопюр правомірно збільшено суму податкових зобов`язань, оскільки реальність операцій за участю позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж не підтверджується первинними документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В період з 09.07.2019 по 15.07.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Екопюр з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Альтор ) за липень 2016 року та за 2016 рік.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 22.07.2019 № 150/26-15-14-07-01-10/39373144, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Екопюр :

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на суму 441 188 грн., у тому числі по періодах: за 2016 рік у сумі 441 188 грн.;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 409 091 грн., у тому числі за липень 2016 року в сумі 409 091 грн.

08.08.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Екопюр подані заперечення на акт перевірки.

Листом від 19.08.2019 за № 157271/10/26-15-14-07-01-15 Головне управлінням ДФС у м. Києві повідомило позивача, що висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі складеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

від 20.08.2019 № 3632615147, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Екопюр збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) в розмірі 551 4805 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 441 188 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 110 297 грн.;

від 20.08.2019 № 3642615147, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Екопюр збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 11021000) в розмірі 511 363,80 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями - 409 091 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 102 272,80 грн.;

Щодо визначення позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон №996-ХIV).

Бухгалтерські записи (проведення) господарських операцій здійснюються відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291. Складання фінансової звітності здійснюється з дотримання вимог статті 4 Закону №996-XIV та принципів, передбачених Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі також ПК України) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно зі статтею 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до вимог пункту 6 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів, зокрема:

- зарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Згідно з пунктом 3 розділу І вказаного Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Пунктами 6, 7 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

19.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Екопюр , як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Альтор , як постачальником, укладено договір поставки № 1907, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність), а покупець прийняти товар в асортименті, кількості і за ціною, погодженою сторонами у додатках (специфікаціях) до цього договору. Пунктом 3.1 договору визначено, що терміни та умови поставки товару (відповідно до Інкотермс 2010) вказується постачальником в додатках (специфікаціях) на товар, що буде постачатися. Оплата покупцем виставленого рахунку-фактури означає фактичну згоду із зазначеними термінами. Приймання товару по кількості проводиться згідно відвантажених документів, за якістю - згідно до сертифікату якості при його наявності (пункт 4.3). Назва товару і його зовнішній вигляд повинні відповідати каталогам заводів-виготовлювачів, а також ГОСТам. Постачальник видає на товар гарантійні талони, паспорти на товар, сертифікати якості або інші документи, передбачені в кожному конкретному видатку (пункт 5.1).

Відповідно до Специфікації № 1 від 19.07.2016, постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти наступне обладнання: насосна станція подачі УФ-пермеата на установку зворотнього осмосу, продуктивністю 2х300 м3/ч, насосна станція подачі підживлювальної води, продуктивності 3х200 м3/ч загальною вартістю 2 454 545,45 грн., в тому числі ПДВ - 409 090,91 грн.

В специфікації визначено наступні умови поставки товару:

Ціна обладнання вказана з урахуванням транспортних витрат. Транспортні витрати несе постачальник.

Обладнання поставляється автомобільним транспортом.

Вимоги до комплектності, тари, пакування та маркування обладнання: упаковка входить у вартість устаткування і повинна забезпечити збереження обладнання під час перевезення.

Термін поставки обладнання: продукція повинна бути поставлена до 2017 року;

Умови оплати обладнання, що постачається: постачальник сплачує авансовий платіж 100% від суми даної специфікації протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного додатку.

Термін гарантії обладнання становить 24 місяці з моменту введення в експлуатацію, але не більше 18 місяців від дати поставки на склад покупця.

Відправником вантажу обладнання є постачальник, вантажоодержувачем є покупець.

Реквізити вантажоодержувача: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14;

Датою поставки вважається дата, зазначена в товарно-транспортній накладній з відміткою покупця про отримання товару.

Решта умов договору залишено без змін.

20.07.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю Екопюр оплачено вартість обладнання в розмірі 2 454 545,45 грн., на підтвердження чого позивачем надано платіжне доручення № 62.

На підтвердження поставки обладнання позивачем надано видаткову накладну № 54 від 29.09.2016, товарно-транспортну накладну № Р54 від 29.09.2016, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 14 від 11.09.2016 та докази на підтвердження перебування у власності позивача автомобілю, яким здійснено перевезення придбаного товару.

Як вбачається з акту перевірки, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж (попередня назва ТОВ Альтор ) складено та зареєстровано в адресу ТОВ Екопюр податкову накладну № 173 від 20.07.2016 на загальну суму 2 454 545 грн., у тому числі ПДВ - 409 090,91 грн.

Разом з тим, позивачем суду не пред`явлено податкової накладної складеної за результатами спірної операції.

Під час розгляду справи позивач вказав, що придбане обладнання використане позивачем з метою виконання своїх зобов`язань щодо комплексного обладнання підготовки води загальною продуктивністю 200 м3/год, включаючи будівельні, монтажні, шеф-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, що стосуються даного комплексу обладнання, згідно договору укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Декоплюс .

На підтвердження своєї позиції позивачем надано копію договору № 11 від 10.06.2016, технічного завдання, акту про виконання монтажу обладнання від 23.05.2018, акту приймання виконаних будівельних робіт за 31.07.2018.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж , з огляду на нижченаведене.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковий кодекс України встановлюють, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак критерієм формування фінансового результату є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що вчинені операції спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження реальності спірних послуг позивач повинен надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги окремо.

Необхідно враховувати, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Аналогічна правова позиції викладена в постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №0870/3891/12.

Судом досліджено надані позивачем первинні документи та встановлено наступне.

Пунктом 3.1 договору поставки визначено, що терміни та умови поставки товару (відповідно до Інкотермс 2010) вказується постачальником в додатках (специфікаціях) на товар, що буде постачатися.

При цьому, з аналізу специфікації вбачається, що поставка товару підлягала здійсненню постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Альтор та вартість транспортування товару включено в ціну обладнання.

Разом з тим, як вбачається з товарно-транспортної накладної, автомобільним перевізником визначено власне авто Товариства з обмеженою відповідальністю Екопюр - мерседес Бенц V-Class V260, водій Лучніков Андрій Володимирович.

При цьому, суд критично ставиться до наданого позивачем звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 14 від 11.09.2016, як доказу здійснення перевезення товару, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.09.2015 № 841 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 10.03.2016 № 350), звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або при поданні зазначеного Звіту.

Дія абзаців першого та другого цього пункту поширюється також на витрати, пов`язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, оплачених з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів.

При цьому, якщо під час службового відрядження платник податку отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження. Відрядженій особі - платнику податку, який застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку Звіту не перевищив десяти банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може продовжити такий строк до двадцяти банківських днів (до з`ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Проте, як встановлено судом звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт складений 11.09.2016, заправка автомобілю пальним здійснено 11.09.2016, в той час як поставка товару здійснена 29.09.2016.

Таким чином, надані позивачем документи не можуть підтверджувати здійснення перевезення товару від Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж 29.09.2016.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 Закону Закон №996-ХIV (в редакції, яка діяла на час вчинення спірної господарської операції) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, видаткова накладна не містить інформації про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що унеможливлює ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням наведеного, суд приймає до уваги позицію відповідача щодо наявності істотних недоліків в документах, що містять відомості про господарську операцію.

При цьому, суд не приймає до уваги надані позивачем докази на підтвердження факту використання придбаного обладнання у власній господарській діяльності, оскільки відповідно до специфікації, позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж насосну станція подачі підживлювальної води, продуктивності 3х200 м3/ч, проте при виконанні робіт з монтажу технологічних трубопроводів та обладнання позивачем використано насосну станція подачі підживлювальної води, продуктивності 3х300 м3/ч (пункт 44 акту приймання виконаних будівельних робіт).

Разом з тим, з наданих позивачем документів не можливо встановити завод-виробник насосних станцій, їх параметри, враховуючи не надання позивачем гарантійних талонів, паспортів на товар, сертифікатів якості та інших документів, передбачених умовами договору.

Одночасно суд не надає оцінку наданим позивачем інформаційним буклетам про технічні характеристики аналогічних (подібних) насосних станцій, враховуючи, що в межах даної справи підлягає встановленню факт реальності придбання конкретних насосних станцій.

При цьому, як зазначено в акті перевірки, Товариство з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж (попередня назва ТОВ Альтор ) зареєстроване Бориспільською районною адміністрацією Київської області 19.03.2014 № 1354102000005198.

Вид діяльності - 41.10 - організація будівництва будівель.

Статутний фонд складає - 1000 грн.

Керівник та головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж з березня 2016 по 28.12.2016 - ОСОБА_1 .

За результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобудмонтаж (попередня назва ТОВ Альтор ) та інформації з зовнішніх джерел встановлено:

Остання звітність з податку на додану вартість подана до органів ДФС за липень 2016 року: обсяг операцій, що оподатковуються за основною ставкою з урахуванням коригувань становить понад 70 000 000 грн. без ПДВ;

фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва та декларацію з податку на прибуток за 2016 - 2018 роки до ДПІ за місцем обліку не подано. Інформація щодо наявності основних засобів згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва поданого до ДФС за місцем обліку від 25.07.2016 за № 9129223249 за півріччя 2016 року - основні засоби відсутні. Інформація щодо власних та орендованих складських приміщень та наявності основних засобів в тому числі власного чи орендованого транспорту - відсутня;

податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, ТОВ Житлобудмонтаж (попередня назва ТОВ Альтор ) до органів ДФС за період квітень 2016 року, травень 2016, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року не подавало, податки не сплачувало, що унеможливлює встановити наявність у перевіряємому періоді на підприємстві працюючих, їх кількість;

остання звітність розрахунку єдиного внеску ТОВ Житлобудмонтаж (попередня назва ТОВ Альтор ) до органів ДФС подана за 2016 року,

свідоцтво платника ПДВ від 14.06.2016 № 200273386 анульовано за рішенням контролюючого органу 31.01.2018, з причиною анулювання - 22 ненадання декларацій протягом року.

В ході перевірки встановлено, що відповідно інформаційної системи АІС Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва від 24.01.2018 №286/10-36-21-07 ТОВ Житлобудмонтаж (попередня назва ТОВ Альтор ) внесена інформація з ознакою фіктивності від 02.03.2017: зареєстроване (перереєстроване) у органах державної адміністрації фізичної особою з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти особам або таким особам, що не мали наміру проводити фінансово-господарську або реалізувати повноваження.

СУ ФР ДПІ у Печорському районі ГУ ДФС у м. Києві в рамках кримінального провадження № 32016100060000134 від 08.11.2016 допитано в якості свідка ОСОБА_1 щодо реєстрації ТОВ Будівельна компанія Альтор (код 39140922) (з 29.12.2016 TOВ Житлобудмонтаж (код 39140922) та ведення фінансово- господарської діяльності. В протоколі допиту свідка від 10.06.2017 зазначено, що ОСОБА_1 документи, які відображають фінансово-господарські операції ТОВ Будівельна компанія Альтор (код 39140922) з контрагентами-продавцями або з контрагентами-покупцями ніколи не підписувала, їй не відомо де на даний час знаходяться реєстраційні документи, звітні документи та документи фінансово-господарської діяльності, а також печатка ТОВ Будівельна компанія Альтор , рахунками в банку вона не користувалась, грошових коштів в якості директора ТОВ Будівельна компанія Альтор не знімала та перерахунки не робила. Де було розташовано офісне приміщення ТОВ Будівельна компанія Альтор , чим займалось та чи здійснювало воно взагалі господарську діяльність їй не відомо.

Контролюючим органом також встановлено, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних, за період з 01.01.2016 по 01.10.2016 ТОВ Житлобудмонтаж (попередня назва ТОВ Альтор ) придбавало товари/роботи/послуги з наступною номенклатурою: взуття, акумулятори, бензин, фарби, пінопласт, одяг, труби, дверне полотно, мило, крем, смартфони, вантажні автомобілі, напівпричепи, легкові автомобілі, сигарети, тканина, кондиціонери, пральні машини, автозапчастини, фотоальбоми, холодильники, щебінь, будівельні роботи, організація заходів (тур.послуги), пуско-налагоджувальні роботи та технічне обслуговування, ремонтні роботи в нежилому приміщенні та реалізацію на адресу контрагентів-покупців різноманітних послуг (аварійний ремонт водопроводу, асфальтування траси, благоустрій територій, будівельні роботи, будівельно-монтажні роботи., бухгалтерські послуги, виготовлення та монтаж металоконструкцій, електровимірювальні роботи, клінінгові послуги, маркетингові послуги, послуги самоскида КАМАЗ, проектні роботи, рекламні послуги та інші). На думку перевіряючих, здійснення операцій такого обсягу однією особою за короткий проміжок часу не є можливим за відсутні трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення діяльності та свідчить про діяльність товариства, спрямованої на здійснення господарської діяльності без настання правових наслідків, для забезпечення податкової вигоди третіх осіб шляхом формального оформлення первинних документів.

При проведенні аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та отриманої податкової інформації по контрагенту ТОВ Житлобудмонтаж (попередня назва ТОВ Альтор ) встановлено невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів/робіт/послуг. Товари з номенклатурою: Насосна станція подачі подживлювальної води 3х300 м3/год та Насосна станція подачі УФ-пермеата на установку зворотнього осмосу 2х300 м3/год за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Житлобудмонтаж (попередня назва ТОВ Альтор ) не придбавало.

Отже, всі вищенаведені дані в сукупності свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ Житлобудмонтаж (попередня назва ТОВ Альтор ).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 26.06.2018 у справі № 816/1422/17, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової "доброчесності" контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової "надійності" такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Суд зазначає, що позивачем не було надано будь - яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі контрагентів, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТОВ Житлобудмонтаж .

При цьому, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на врахування цих витрат. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм ПК України, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов`язання на суму податку, сплаченого ним у зв`язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презюмує здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі 2а-10440/10/2670 про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

За таких обставин, документи бухгалтерської звітності, надані позивачем, не можуть вважатись такими, що відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що в сукупності з іншими доводами контролюючого органу свідчить про не підтвердження фактичного виконання зобов`язань за договором між позивачем та його контрагентом.

Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про правомірність збільшення позивачу податкових зобов"язань з податку на прибуток приватних підприємств та по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 20.08.2019 № 3632615147 та № 3642615147.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Екопюр (вул. В. Хвойки, 18/14, корпус 1, офіс 312, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 39373144) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст рішення складений 24.02.2020.