Постанова

від 19.02.2020 по справі 520/9017/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 р.Справа № 520/9017/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Сіренко О.І.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., повний текст складено 17.10.19 року по справі № 520/9017/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00001091411 від 10.06.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 87835,50 грн. з яких 58557,00 грн. за основним платежем та 29278,50 грн. за штрафними санкціями та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00001101411 від 10.06.2019 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 213871,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем за наслідками перевірки спірні податкові повідомлення-рішення від 10.06.2019 №00001091411 та №00001101411 є протиправним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, має реальний характер.

15 липня 2019 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду Адміністративний позов - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 10.06.2019 року №00001091411 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 87835,50 грн. з яких 58557,00 грн. за основним платежем та 29278,50 грн. за штрафними санкціями та №00001101411 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 213871,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" сплачений судовий збір в сумі 4525 грн. 60 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки вважає не підтвердженою реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "САФІНА ЛТД" у перевіряємий період, з огляду на недостатню кількість найманих працівників у зазначеного контрагента, виявлені недоліки у ТТН. Посилаючись на викладені доводи вважає вірними висновки акту перевірки та правомірно винесеними податкові повідомлення-рішення від 10.06.2019 №00001091411 та №00001101411.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з огляду на реальність здійснених господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор", підтверджених належним чином оформленими первинними документами, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 10.05.2019 №4338, виданого Головним управлінням ДФС у Харківські області, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057 тел. (057) 702-86-04, факс (057) 706-14-84, головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області Головко Артемом Сергійовичем, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 06.05.2019 №466 проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "ХЗМІ "ВЕКТОР" (код за ЄДРПОУ 36035739) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "САФІНА ЛТД" (код за ЄДРПОУ 41521508) за липень-вересень 2018 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів - постачальників.

Відповідно до акту перевірки від 22.05.2019 р. № 1732/20-40-14-11-10/36035739 посадовими особами ДФС встановлені порушення ТОВ "ХЗМІ "ВЕКТОР" п.198.1, п.198.2, п.198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України встановлено завищення податкового кредиту на суму 272428,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 58557,00 грн., у тому числі за липень 2018 у сумі 44727 грн., за вересень 2018 року у сумі 13830 грн., та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту на загальну суму 213871 грн. за вересень 2018 р.

На підставі зазначеного Акту перевірки винесені наступні податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00001091411 від 10.06.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 87835,50 грн. з яких 58557,00 грн. за основним платежем та 29278,50 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00001101411 від 10.06.2019 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 213871,00 грн.

ТОВ "ХЗМІ "ВЕКТОР" з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх неправомірним, винесеними безпідставно та необґрунтовано, а тому звернулось до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій у перевіряємий період між позивачем ТОВ "ХЗМІ "ВЕКТОР" та ТОВ "САФІНА ЛТД" підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін`юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов`язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини зТОВ "САФІНА ЛТД".

Так, матеріалами справи підтверджено, на момент фактичного здійснення господарських операцій контрагент ТОВ "ХЗМІ "ВЕКТОР" - постачальник ТОВ "САФІНА ЛТД" включений до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій, перебуває на обліку як платник податку, має свідоцтво платника податку на додану вартість, по господарських операціях продавець (постачальник) передав товар (послуги) покупцю (ТОВ "ХЗМІ "ВЕКТОР") розрахунки за поставлений товар здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару правомірно віднесені покупцем до складу валових витрат, придбаний товар та послуги у подальшому використовувалися ТОВ "ХЗМІ "ВЕКТОР" з метою наступного перепродажу покупцям, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону та були надані на перевірку ДФС.

Факт реального здійснення господарських операцій з ТОВ "САФІНА ЛТД" підтверджується наступними первинними документами, які були надані перевіряючим, а саме: Договір №22-05/2018 від 22.05.2018 р. з ТОВ "САФІНА ЛТД"; Додаток №3 від 26.06.2018 р. до договору №22-05/2018 від 22.05.2018 р. з ТОВ "САФІНА ЛТД"; Товарно-транспортна накладна №Р1263 від 26.06.2018р.;Акт надання послуг № 3172 від 26.06.2018р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА"; Акт №3 про передачу давальницької сировини від 26.06.2018р. до договору №22-05/2018 від 22.05.2018р. з ТОВ "САФІНА ЛТД"; Акт № 3 про передачу продукції, виробленої з давальницької сировини від 03.07.2018р. до договору №22-05/2018 від 22.05.2018р. з ТОВ "САФІНА ЛДТ"; Акт № 19 надання послуг з переробки від 03.07.2018р. з ТОВ "САФІНА ЛТД"; Товарно-транспортна накладна №003318 від 03.07.2018р .; Акт надання послуг № 3360 від 03.07.2018р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА".

Виготовлено згідно акту № 19 від 03.07.2018р. труба бурова 4060 - 1140шт. на суму 424080,00 грн., в т.ч. ПДВ - 70680,00 грн.

Реалізовано 26.07.2018 р. на ПАТ "Запоріжсталь" 459 штук - у складі 700 штук, згідно наступних документів :Договір №20/2018/874 від 10.04.2018р. ; Специфікація №1 від 10.04.2018р.;Видаткова накладна №РН-044 від 26.07.2018р.;Довіреність №97213294/4867 від 26.07.2018 р.; Товарно-транспортна накладна № 003325 від 26.07.2018 р.; Акт надання транспортних послуг №4026 від 27.07.2018 р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА".

Реалізовано 07.08.2018 р. на ПРАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ" 681 штука у складі 1100 штук, згідно наступних документів: Договір №089ло/248 від 01.03.2016р.;Специфікація №13 від 02.07.2018 р.; Видаткова накладна №РН-046 від 07.08.2018р.;Довіреність № 1750 від 31.07.2018 р.; Товарно-транспортна накладна № 003328 від 07.08.2018 р.; Акт надання транспортних послуг №4394 від 09.08.2018 р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА"; Додаток №4 від 26.06.2018 р. до договору №22-05/2018 від 22.05.2018 р. з ТОВ "САФІНА ЛТД"; Товарно-транспортна накладна №Р1268 від 26.06.2018р.;Акт надання послуг № 3171 від 26.06.2018р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА"; Акт №4 про передачу давальницької сировини від 26.06.2018р. до договору №22-05/2018 від 22.05.2018р. з ТОВ "САФІНА ЛТД"; Акт № 4 про передачу продукції, виробленої з давальницької сировини від 03.07.2018р. до договору №22-05/2018 від 22.05.2018р. з ТОВ "САФІНА ЛДТ"; Акт № 20 надання послуг з переробки від 03.07.2018р. з ТОВ "САФІНА ЛТД"; Товарно-транспортна накладна №003319 від 03.07.2018р.;Акт надання послуг № 3359 від 03.07.2018р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА".

Виготовлено згідно акту № 20 від 03.07.2018р. труба бурова 4260 - 1090шт. на суму 405480,00 грн., в т.ч. ПДВ - 67580,00 грн.

Реалізовано 12.07.2018 р. на ПАТ "Запоріжсталь" 1050 штук, згідно наступних документів: Договір №20/2018/874 від 10.04.2018р.; Специфікація №1 від 10.04.2018р.; Видаткова накладна №РН-040 від 12.07.2018р.;Довіреність №97213156/4513 від 12.07.2018 р.; Товарно-транспортна накладна № 003321 від 12.07.2018 р.; Акт надання транспортних послуг №3716 від 13.07.2018 р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА".

Реалізовано 26.07.2018 р. на ПАТ "Запоріжсталь" 40 штук - у складі 378 штук, згідно наступних документів :Договір №20/2018/874 від 10.04.2018р. ;Специфікація №1 від 10.04.2018р.;Видаткова накладна №РН-044 від 26.07.2018р.;Довіреність №97213294/4867 від 26.07.2018 р.; Товарно-транспортна накладна № 003325 від 26.07.2018 р.; Акт надання транспортних послуг №4026 від 27.07.2018 р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА"; Додаток №5 від 31.07.2018 р. до договору №22-05/2018 від 22.05.2018 р. з ТОВ "САФІНА ЛТД"; Товарно-транспортна накладна №Р1620 від 31.07.2018р.;Акт надання послуг № 4157 від 31.07.2018р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА"; Акт №5 про передачу давальницької сировини від 31.07.2018р. до договору №22-05/2018 від 22.05.2018р. з ТОВ "САФІНА ЛТД"; Акт № 5 про передачу продукції, виробленої з давальницької сировини від 07.08.2018р. до договору №22-05/2018 від 22.05.2018р. з ТОВ "САФІНА ЛДТ"; Акт № 37 надання послуг з переробки від 07.08.2018р. з ТОВ "САФІНА ЛТД"; Товарно-транспортна накладна №003327 від 07.08.2018р.; Акт надання послуг № 4320 від 07.08.2018р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА"; Виготовлено згідно акту № 37 від 07.08.2018р. труба бурова 4260 - 1090шт. на суму 405480,00 грн., в т.ч. ПДВ - 67580,00 грн.

Реалізовано 12.07.2018 р. на ПАТ "Запоріжсталь" 1050 штук, згідно наступних документів: Договір №20/2018/874 від 10.04.2018р.; Специфікація №1 від 10.04.2018р.; Видаткова накладна №РН-050 від 05.09.2018р.; Довіреність №97213609/5765 від 05.09.2018 р.; Товарно-транспортна накладна № 003330 від 05.09.2018 р.; Акт надання транспортних послуг №5083 від 06.09.2018 р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА".

Реалізовано 26.07.2018 р. на ПАТ "Запоріжсталь" 40 штук - у складі 550 штук, згідно наступних документів: Договір №20/2018/874 від 10.04.2018р.; Специфікація №1 від 10.04.2018р.; Видаткова накладна №РН-054 від 11.09.2018р.; Довіреність №97213650/5833 від 10.09.2018 р.; Товарно-транспортна накладна № 003333 від 11.09.2018 р.; Акт надання транспортних послуг №5202 від 12.09.2018 р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА"; Додаток №6 від 07.09.2018 р. до договору №22-05/2018 від 22.05.2018 р. з ТОВ "САФІНА ЛТД"; Товарно-транспортна накладна №Р2068 від 10.09.2018р.;Акт надання послуг № 5151 від 10.09.2018р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА"; Акт №6 про передачу давальницької сировини від 10.09.2018р. до договору №22-05/2018 від 22.05.2018р. з ТОВ "САФІНА ЛТД"; Акт № 6 про передачу продукції, виробленої з давальницької сировини від 14.09.2018р. до договору №22-05/2018 від 22.05.2018р. з ТОВ "САФІНА ЛДТ"; Акт № 126 надання послуг з переробки від 14.09.2018р. з ТОВ "САФІНА ЛТД"; Товарно-транспортна накладна №003334 від 14.09.2018р.;Акт надання послуг № 5240 від 14.09.2018р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА"; Виготовлено згідно акту № 126 від 14.09.2018р. труба бурова 4260 - 1074шт. на суму 399528,00 грн., в т.ч. ПДВ - 66588,00 грн.

Реалізовано 03.10.2018 р. на ПАТ "Запоріжсталь" 1050 штук, згідно наступних документів: Договір №20/2018/874 від 10.04.2018р.; Специфікація №1 від 10.04.2018р.; Видаткова накладна №РН-057 від 03.10.2018р.; Довіреність №97213870/6341 від 03.10.2018 р.; Товарно-транспортна накладна № 003337 від 03.10.2018 р.; Акт надання транспортних послуг №5721 від 04.10.2018 р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА".

Реалізовано 26.07.2018 р. на ПАТ "Запоріжсталь" 24 штуки - у складі 1050 штук, згідно наступних документів: Договір №20/2018/874 від 10.04.2018р.; Специфікація №4 від 20.11.2018р.; Видаткова накладна № 5 від 04.02.2019р.;Довіреність №97214924/583 від 04.02.2019 р.; Товарно-транспортна накладна № 003348 від 04.02.2019 р.; Акт надання транспортних послуг №488 від 06.02.2019 р. ТОВ "СП АВЕК-СОНОРА"; Карточка рахунка 631 за 01.01.2018р. - 08.05.2019р. (рахунок № 19 від 03.07.2018р. ТОВ "САФІНА ЛТД"); Карточка рахунка 631 за 01.01.2018р. - 08.05.2019р. (рахунок № 20 від 03.07.2018р. ТОВ "САФІНА ЛТД"); Карточка рахунка 631 за 01.01.2018р. - 08.05.2019р. (рахунок № 37 від 07.08.2018р. ТОВ "САФІНА ЛТД"); Карточка рахунка 631 за 01.01.2018р. - 08.05.2019р. (рахунок № 126 від 14.09.2018 р. ТОВ "САФІНА ЛТД"); Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 01.01.2018р.- 08.05.2019 р. ТОВ "САФІНА ЛТД"; Банківська виписка від 07.09.2018 р. - оплата на ТОВ "САФІНА ЛТД" (рахунок №19 від 03.07.2018р.); Банківська виписка від 18.09.2018 р. - оплата на ТОВ "САФІНА ЛТД" (рахунок №20 від 03.07.2018р.); Банківська виписка від 26.09.2018 р. - оплата на ТОВ "САФІНА ЛТД" (рахунок № 20 від 03.07.2018р., рахунок № 37 від 07.08.2018 р.); Банківська виписка від 07.11.2018 р. - оплата на ТОВ "САФІНА ЛТД" (рахунок № 126 від 14.09.2018 р.); Банківська виписка від 08.11.2018 р. - оплата на ТОВ "САФІНА ЛТД" (рахунок № 126 від 14.09.2018р.) та Банківська виписка від 28.11.2018 р. - оплата на ТОВ "САФІНА ЛТД" (рахунок № 126 від 14.09.2018р.).

Колегія суддів вказує на те, що укладений між ТОВ "ХЗМІ "ВЕКТОР" та контрагентом ТОВ "САФІНА ЛТД" договір містить положення щодо предмету, обов`язків та відповідальності сторін, строків дії договору та ін., що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Таким чином, вищезазначений договір колегія суддів вважає належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та його контрагентом господарських операцій.

Так, для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704). Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "САФІНА ЛТД".

Жодних зауважень щодо правильності оформлення податкових накладних, а також щодо належної реєстрації цих податкових накладних в ЄРПН, в акті перевірки не має та апелянтом не зазначено.

Отже, вказані первинні документи є підставою для віднесення визначених сум ПДВ до складу податкового кредиту покупця з огляду на підтвердження факту придбання позивачем у ТОВ "САФІНА ЛТД" товару у перевіряємий період, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, повністю підтверджено факт отримання від ТОВ "САФІНА ЛТД" товарів та послуг.

Так, колегія суддів вважає підтвердженим факт того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Колегія суддів вказує на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, колегія суддів відхиляє наведені доводи апелянта щодо виявлених недоліків у ТТН, зокрема, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, а також "Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

У разі якщо перевезення здійснюється для власних потреб власним транспортом, оформлення ТТН не вимагається (п. 2 Переліку № 207).

Так, відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11 вересня 2018 року у справі №820/477/18, від 11 вересня 2018 року у справі №815/6105/17, що в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність ТТН не можуть свідчити про безтоварність проведених господарських операцій, з огляду на наявність інших документів, підтверджуючих реальність здійснення господарських операцій.

Доводи апелянта щодо недостатньої кількості найманих працівників у контрагента позивача ТОВ "САФІНА ЛТД", колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Так, відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Зазначену правову позицію підтримано Верховним Судом , зокрема, у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16.

Отже, колегія суддів вказує на те, що господарські операції ТОВ "ХЗМІ "ВЕКТОР" з його контрагентом підтверджуються вже наведеними вище документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов`язаннях позивача.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб`єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача, які ґрунтуються виключно на припущеннях,та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "САФІНА ЛТД", що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентом іншого результату, ніж отримання прибутку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "ХЗМІ "ВЕКТОР", наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає спростованими наявними в матеріалах справи доказами доводи апелянта щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "САФІНА ЛТД" у перевіряємий період.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень №00001091411 від 10.06.2019 року про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 87835,50 грн. з яких 58557,00 грн. за основним платежем та 29278,50 грн. за штрафними санкціями та №00001101411 від 10.06.2019 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 213871,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно ТОВ "ХЗМІ "ВЕКТОР" оскаржуваних податкових повідомлень.

За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність висновків акту перевірки та наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року по справі № 520/9017/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 24.02.2020 року