Ухвала

від 24.02.2020 по справі 201/14160/14-к

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

з секретарем: ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

представника потерпілих адвоката ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 201/14160/14-к (пр. № 1-кп/201/730/2020), відомості про яке 06 листопада 2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013040650000289, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Павлограда Дніпропетровської області, громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 303 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська здійснюється розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 303 КК України.

На розгляд учасників судового провадження було поставлено питання щодо можливості призначення вищезазначеного обвинувального акта до судового розгляду.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав за необхідне призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_4 залишила вирішення даного питання на розсуд суду, з врахуванням того, що вона представляє інтереси потерпілих щодо дій, вчинених іншою обвинуваченою, стосовно якої було закрито провадження, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

У підготовчому судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_6 заперечував щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду і заявив клопотання про повернення прокурору наданого суду обвинувального акта, у зв`язку із його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, посилаючись на неконкретне обвинувачення, яке було пред`явлено ОСОБА_5 , неможливість проведення об`єктивного і всебічного судового розгляду без встановлення осіб, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, дії яких прямо пов`язані з ОСОБА_5 , а також невручення захисникам копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування. Обвинувачена ОСОБА_5 повністю підтримала клопотання свого захисника.

Вирішуючи питання щодо призначення судового розгляду на підставі наданого суду обвинувального акта, дослідивши зміст останнього на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, суд доходить до наступних висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною 1 ст. 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого провадження суд має право прийняти рішення щодо повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, суд звертає увагу, що дотримання зазначеної вимоги до змісту обвинувального акта є однією із гарантій права особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, на захист, оскільки пред`явлення конкретного обвинувачення і чітке викладення фактичних обставин кримінального правопорушення надає обвинуваченій особі можливість ефективно захищатися від такого обвинувачення та використовувати всі передбачені кримінально-процесуальним законом права на свій захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення».

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 року зазначається що, «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак, у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

У постанові Верховного Суду України у справі № 5-328кс16 від 24.11.2016 року, прийнятої за результатами розгляду справи щодо неоднакового застосування судами нижчої інстанції норм процесуального права, зазначено про те, що в обвинувальному акті, крім викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які мають суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист, повинно бути обов`язково зазначено фабулу обвинувачення, яка є фактичною моделлю вчиненого злочину та юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення), що є правовою моделлю злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Однак, вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону органом досудового розслідування не було дотримано у повному обсязі, оскільки у наданому суду обвинувальному акті відсутнє посилання на належне формулювання пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, а лише зазначено фактичні обставини кримінального правопорушення та кваліфікацію дій ОСОБА_5 із посиланням на відповідну частину статті кримінального закону, що не відповідає вищевказаним положенням кримінального процесуального закону, а також нормам міжнародних актів і судової практики, а здійснення в подальшому судового розгляду кримінального провадження без усунення зазначених істотних порушень кримінального процесуального закону є порушенням обвинуваченого на захист і може призвести до скасування будь-якого законного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 303 КК України, прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 9, 17, 291, 314, 372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 303 КК України, повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, а сторонами кримінального провадження, які не були присутні у судовому засіданні у той же строк з дня отримання копії ухвали суду.

Головуючий суддя: ОСОБА_1