Рішення

від 12.02.2020 по справі 910/12934/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2020Справа № 910/12934/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , при секретарі судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного підприємства Фірма Вір`єм (01001, м. Київ, вул. Заньковецької, буд. 8, кв. 32, ідентифікаційний код 24587317)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ICIДA-IVF"(03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 65, ідентифікаційний код 21642567)

про стягнення 4 692 999,50 грн.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засіданні

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Фірма "Вір`єм" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ICIДA-IVF" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 1 405 231, 51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди № б/н від 18.04.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ICIДA-IVF" на користь Приватного підприємства Фірма "Вір`єм" 3 722 313 грн 14 коп. заборгованості та 55 834 грн 69 коп. судового збору.

Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 14.05.2019 вказане рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 та постанову Північного апеляційного Господарського суду від 14.05.2019 у справі № 910/12934/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 справу № 910/12934/18 суддя Ягічева Н. І. прийняла справу до свого провадження та призначила підготовче засідання у справі на 06.11.2019.

04.11.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

06.11.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, пояснення по справі.

Ухвалою від 06.11.2019 відкладено підготовче засідання на 27.11.2019.

25.11.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 27.11.2019 оголошено перерву до 11.12.20.

10.12.2019 року на адресу суду від позивача надійшло заперечення на клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи. В запереченні позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання ТОВ ""ICIДA-IFV" про призначення у справі судової економічної експертизи, так як відповідач не обгрунтував подане клопотання.

Також, через відділ діловодства суду позивачем подано, заперечення на клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, заяву про долучення додаткових доказів по справі, заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1 464 900,31 грн заборгованості з орендної плати, 636 049,61 грн пені, 2 862 049,58 грн штрафу.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Господарським процесуальним кодексом, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову

Враховуючи наведене, суд розцінює подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, як заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно визнає її такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим приймає її до розгляду. Заперечення відповідача щодо зміни предмет позову не приймаються судом до уваги, оскільки є не обгрунтовані.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме стягнення 1 464 900,31 грн заборгованості з орендної плати, 636 049,61 грн пені, 2 862 049,58 грн штрафу.

Через відділ діловодства 11.12.2019 року від позивача надійшли уточненні заперечення на клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, які мотивовані тим, що метою клопотання є затягування строків розгляду справи 910/12934/18.

У судовому засіданні від 11.12.2019 року оголошено перерву до 16.01.2020 о 11:00 год.

13.01.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

15.01.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано заперечення на заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 16.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи.

03.02.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано заперечення на відзив на заяву про уточнення позовних вимог.

04.02.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано доповнення до заперечень на відзив на заяву про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 05.02.2020 оголошено перерву на 12.02.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2020 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 12.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2014 між Приватним підприємством Фірма "Вір`єм" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ICIDA-IVF" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., зареєстрований в реєстрі за № 289, умовами якого передбачено, що орендодавецъ передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення площею 410,4 кв. м., яке розташоване на 1 (першому) поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. № 13, літ. А; План Приміщения наведено у Додатку 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, орендодавець надає орендареві право користування приміщенням з метою розміщення медичного закладу орендаря. Використання приміщення в інших цілях допускається виключно за умови попередньої письмової згоди орендодавця.

Строк оренди приміщення за цим договором становить 10 (десять) років та починає свій перебіг з дати початку оренди (п. 3.1. договору).

Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар прийняти приміщення за актом приймання передавання приміщення не пізніше 01.05.2014 року включно. Право користування приміщенням виникає в орендаря з дати підписання стронами акту приймання передавання приміщення.

Підпунктом 5.1.1. пункту 5.1 договору передбачено, що за користування орендованим майном орендар сплачує орендодавеці щомісячно орендну плату у гривнях у розмірі, еквівалентному 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США (в тому числі ПДВ 20%), згідно середньозваженого курсу продажу долара США на міжбанківському ринку по даним Національного банку Українп (www.bank.gov.ua). Під середньозваженим курсом продажу долара США на міжбанківському ринку маються на увазі статистичні дані НБУ на день, що передує дню формування відповідного рахунку на оплату. На день підписання договору ця сума складає 135 025 (Сто тридцять п`ять тисяч двадцять п`ять) гривень 20 копійок, в тому числі ПДВ 20% - 22 504 (Двадцять дві тисячі п`ятсот чотири) гривні 20 копійок (1 долар США - 11, 2521 грн).

За умовами п. 5.4.4. договору, орендодавець надає орендарю рахунки на оплату орендної плати (за наступний місяць) та плати за послуги з отримання приміщення не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа кожного поточного місяця строку оренди.

Орендар зобов`язаний сплатити орендну плату за наступний місяць оренди авансовим платежем в строк до 25 числа поточного місяця оренди відповідно до пред`явленого орендодавцем рахунку (п. 5.4.5. договору).

У відповідності до п. 5.4.6. договору, по закінченню поточного місяця сторони складають акт наданих послуг, який підписується уповноваженними представниками сторін. Акт наданих послуг орендар скріплює його підписом та печаткою та не пізніше 10 (десятого) числа наступного за звітним місяцем повертає орендодавцеві.

Згідно п.5.4.7. договору, нарахування орендної плати за приміщення та інших платежів, належних до сплати за цим договором, здійснюється по день фактичного повернення приміщення з оренди за актом повернення приміщення.

Підпунктом 7.1.2. пункту 7.1. договору передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю платежі, визначені цим договором.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, тобто з 18.05.2014 року. Строк дії цього Договору починає свій перебіг з 18.05.2014 року та закінчується 18.05.2024 року (п. п. 13.2., 13.3. договору).

30.04.2014 між Приватним підприємством Фірма "Вір`єм" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ICIDA-IVF" (далі - орендар) укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін та доповнень до договору оренди нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 289, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни у Договір та викласти окремі пункти договору в новій редакції, а саме викладено п.1.1.1. Договору в наступній редакції: " 1.1.1."Орендоване майно/Приміщення" - нежитлове приміщення, що передається в користування згідно умов Договору, площею 410,4 кв. м., яке розташоване на 1 (першому) поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. № 13, літ. А; та нежитлове приміщення № 52А, що передається в користування згідно умов Договору, площею 48,0 кв. м, за адресоо: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. № 13, літ. А.

Викладено п 2.1. Договору в наступній редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, площею 410,4 кв. м., яке розташоване на 1 (першому) поверсі та в підвалі будівлі за адресою: м. Kиїв, вул. Круглоуніверситетська, буд. № 13, літ. А; та нежкитлове приміщення № 52A, що передається в користування згідно умов Договору, площею 48,0 кв. м, яке розташоване за адресоо: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, бул. № 13, літ. А. План Приміщень наведено у Додатку 1 до цього Договору".

30.04.2014 сторонами складено та підписано акт приймання-передавання приміщення до договору оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, площею 410,4 кв.м., яке розташоване на 1 (першому) поверсі та в підвалі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. № 13, літ. А; та нежитлове приміщення № 52А, що передається в користування згідно умов договору, площею 48,0 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. № 13 А. Надане приміщення знаходится у задовільному стані, відповідає всім санітарним, протипожежним та технічним вимогам. Орендар не має претензій відносно стану приміщення.

26.12.2014 між Приватним підприємством Фірма "Вір`єм" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ICIDA-IVF" (далі - орендар) укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін та доповнень до договору договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., зареєстрований в реєстрі за № 289, згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни у договір, а саме: викладено п 5.1.1. в настпній редакції: " 5.1.1. За користування орендованним майном Орендар сплачує Орендодавцеві щомісячно орендну плату у гривнях у розмірі, еквівалентному 14 500 (Чотирнадцять тісяч п`ятсот) доларів США (в тому числі ПДВ 20%), згідно середньозваженого курсу продажу долара США на міжбанківському ринку по даним Національного банку Українп (www.bank.gov.ua). Під середньозваженим курсом продажу долара США на міжбанківському ринку маються на увазі статистичні дані НБУ на день, що передує дню формування відповідного рахунку на оплату. На день підписання Договору ця сума складає 217 054 (двісті сімнадцять тисяч п`ятдесят чотири) гривні 40 копійок, в тому числі ПДВ 20% - 36 175 (Тридцять шість тисяч сто сімдесят п`ять) гривень 73 копійки (1 долар США - 14, 969269 грн).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді, всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Переглядаючи рішення у даній справі та направляючи її на новий розгляд Верховний Суд у своїй постанові від 26.09.2019, вказав на необхідність встановлення під час нового розгляду, зокрема:

- розрахунку позовних вимог на предмет його обгрунтованості та відповідності всім вимогам чинного законодавства;

- наявність у відповідача наміру спрямувати грошові кошти саме в рахунок погашення нарахованих позивачем штрафних санкцій у першу чергу.

Виконуючи зазначені вказівки суду касаційної інстанції, які згідно зі ст. 316 ГПК України , є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, а також перевіряючи доводи учасників справи, суд виходив з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору оренди від 18.04.2014, були надані послуги з оренди нежитлового приміщення, а відповідачем прийняті надані послуги за період з вересня 2015 року по вересень 2018 року, відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем додатково заявлено період з вересня 2018 по листопад 2019 (станом на 01.12.2019), що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які частково підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств, копії яких містяться в матеріалах справи. .

За умовами п. 5.4.4. договору, орендодавець надає орендарю рахунки на оплату орендної плати (за наступний місяць) та плати за послуги з отримання приміщення не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа кожного поточного місяця строку оренди.

Орендар зобов`язаний сплатити оредну плату за наступний місяць оренди авансовим платежем в строк до 25 числа поточного місяця оренд відповідно до пред`явленого орендодавцем рахунку (п. 5.4.5. договору).

У відповідності до п. 5.4.6. договору, по закінчення поточного місяця сторонм складають акт наданих послуг, який підписується уповноваженними представниками сторін. Акт наданих послуг орендар скріплює його підписом та печаткою та не пізніше 10 (десятого) числа наступного за звітним місяцем повертає орендодавцеві.

Згідно п. 5.4.7. договору, нарахування орендної плати за приміщення та інших платежів, належних до сплати за цим договором, здійснюється по день фактичного повернення приміщення з оренди за актом повернення приміщення.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази направлення на адерсу позивача звернень щодо незгоди з виставленими рахунками на оплату.

Отже, непідписання відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) у вказаний вище термін, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень.

При цьому, суд зазначає, що умови договору не містять застережень щодо можливості відліку строку оплати з дня підписання акта здачі - прийняття робіт (наданих послуг), тому час підписання сторонами відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов`язанням відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2017 у справі № 922/33/16.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору оренди від 18.04.2014, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за надані послуги з оренди нежитлового приміщення розрахувався частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Отже, заборгованість відповідача, за договором оренди нежитлового приміщення станом на 01.12.2019 за період з вересня 2015 по грудень 2019 становить 1 464 900,31 грн., розрахунок заборгованості з орендної плати судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним, його розмір є доведеним залученими позивачем до справи доказами та не спростованим відповідачем.

В матеріалах справи докази сплати існуючої заборгованість у розмірі 1 464 900,31 грн відсутні.

На виконання вказівок викладених у постанові Верховного суду від 26.09.2019 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, судом досліджено розрахунок позивача, при новому розгляді справи позивачем не здійснювалося зарахувань отриманих від відповідача грошових коштів в рахунок штрафних санкцій, в платіжних дорученнях в реквізиті платежу міститься чіткий переказ грошових коштів з призначенням платежу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 636 049,61 грн. та 2 862 049,58 грн штрафу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 12.4. договору, у разі не виконання грошових зобов`язаннь за цим договором щодо сплати орендної плати, плати за послуги на утримання приміщення у встановлений цим договором строк, орендар сплачує на користь орендодавця пеню за кожний день прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 12.5. договору, передбачено, що у разі невиконання орендарем грошових зобов`язань за цим договором щодо сплати орендної плати, плати за послуги на утримання приміщення більше 7 (семи) банківських днів, орендар сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов`язань за Договором має сплатити 636 049,61 грн. пені та 2 862 049,58 грн штрафу.

Усні заперечення відповідача щодо суми основного боргу та поданий розрахунок заборгованості за договором оренди, судом до уваги не приймаються, оскільки нічим не підтверджені та не доведені належними засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 464 900,31 грн заборгованості з орендної плати, 636 049, 61 грн пені, 2 862 049,58 грн штрафу обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ICIДA-IVF" (03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 65, ідентифікаційний код 21642567) на користь Приватного підприємства Фірма "Вір`єм" (01001, м. Київ, вул. Заньковецької, буд. 8, кв. 32, ідентифікаційний код 24587317) 1 464 900 (оди мільйон чотириста шістдесят чотири тисячі дев`ятсот) грн 31 грн заборгованості з орендної плати, 636 049 (шістсот тридцять шість тисяч сорок дев`ять) грн 61 коп пені, 2 862 049 (два мільйони вісімсот шістдесят дві тисячі сорок дев`ять) грн 58 коп. штрафу та 74 444 (сімдесят чотири тисячі чотириста сорок чотири) грн. 99 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 17.02.2020.

Суддя Н.І. Ягічева