Рішення

від 24.02.2020 по справі 910/12212/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2020Справа № 910/12212/18

За позовом Громадської організації Комітет захисту прав людини

до 1. Державної судової адміністрації України

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Кит

про визнання результатів процедури закупівлі недійсними та визнання недійсним договору

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичак О.М. за участю секретаря судового засідання

Смігунова В.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Шпаргалюк С.В.

від відповідача 1: Сердіченко С.А., Клян А.Ф., Цвєткова К.В.

від відповідача 2: Каменський Д.Г., Бойко Є.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація Комітет захисту прав людини звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної судової адміністрації України та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Кит про визнання недійсними результатів процедури закупівлі, проведеної 11.05.2016р. Державною судовою адміністрацією України, в галузі Комп`ютери та оргтехніка, програмне забезпечення , а саме: код предмету закупівлі - 26.40.3, код предмету закупівлі згідно з ЄЗС - 42961000-0, предмет з класифікатору - апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)), у кількості 620 одиниць; визнання недійсним договору №37-16 від 02.06.2016р. про закупівлю апаратури для записування та відтворювання звуку і зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3 (системи керування та контролю - за ДК 021:2015-42961000-0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)) в кількості 620 одиниць за ціною 30420000 грн (з податком на додану вартість), укладеного між Державною судовою адміністрацією України та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія КИТ , та застосування правових наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем було виявлено, що 29.02.2016р. Державною судовою адміністрацією України оголошено про проведення відкритих торгів з закупівлі в галузі "Комп`ютери та оргтехніка, програмне забезпечення", а саме: код предмету закупівлі - 26.40.3, код предмету закупівлі згідно з ЄЗС - 42961000-0, предмет з класифікатору - апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу), у кількості 620 одиниць. Участь у проведенні вищевказаних конкурсних торгах взяли два учасника, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Кит та Товариство з обмеженою відповідальністю Альтаір і К . Згідно зі звітом про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів та попередньої кваліфікації №7 від 03.06.2016 року, переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Кит , яким здійснено нібито найнижчу цінову пропозиції, яка і була акцептована в сумі 30 420 000 грн. (з податком на додану вартість). Дата акцепту пропозиції конкурсних торгів - 11.05.2016р., згідно протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів, цінових пропозицій від 11.05.2016р. №50. Також, відповідно до документації конкурсних торгів, за результатами вищевказаних конкурсних торгів, між Державною судовою адміністрацією України та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Кит , укладено договір № 37-16 від 02.06.2016р. про закупівлю апаратури для записування та відтворювання звуку і зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3 (системи керування та контролю - за ДК 021:2015-42961000-0 (програмно-апаратний комплекс технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)) в кількості 620 одиниць за ціною 30 420 000 грн. (з податком на додану вартість). Позивач вважає, що результати вищевказаних торгів та укладений на їх підставі договір про закупівлю підлягають визнанню недійсними, оскільки було порушено процедуру закупівлі. Зокрема, заявником наголошено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Кит та Товариство з обмеженою відповідальністю Альтаір і К є пов`язаними між собою особами. Відповідачем 2 у тендерній пропозиції зазначено недостовірну інформацію щодо ціни пропозиції, зокрема, безпідставно її завищено порівняно з ціновою політикою інтернет - магазинів. До того ж, позивачем вказано, що при проведенні означеної закупівлі фактично перевищено граничну суму витрат на придбання державними органами комп`ютерів, що визначена Постановою Кабінету Міністрів України №332 від 04.04.2001р. Крім того, заявником наголошено на порушенні при проведенні процедури закупівлі вимог до програмних продуктів, а саме технічних умов проведення відповідної процедури.

Відповідач 1 у відзиві проти задоволення позову надав заперечення, з огляду на безпідставність тверджень позивача стосовно завищення ціни придбаного за наслідками процедури закупівлі товару, оскільки цінова пропозиція відповідача 2 була визнана найбільш економічно вигідною. До того ж, вказаним учасником судового процесу зазначено, що предметом закупівлі був саме програмно апаратний комплекс, до вартості якого включено, в тому числі, і вартість ліцензій на програмне забезпечення для фіксації судового процесу.

Відповідач 2 у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що процедура закупівлі була проведена у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Зокрема, вказаним учасником судового процесу зазначено, що посилання позивача на перевищення граничної суми витрат на придбання державними органами комп`ютерів, що визначена Постановою Кабінету Міністрів України №332 від 04.04.2001р., є необґрунтованими, оскільки предметом закупівлі був повний програмний комплекс: технічний засіб фіксування судового процесу, а не комп`ютер (ноутбук). До того ж, Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Кит вказано на наявність у продавця права самостійно визначати вартість товару, а середня ринкова вартість аналогічного товару на момент проведення закупівлі відповідала запропонованій відповідачем 2 ціновій пропозиції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.09.2018р. позовну заяву Громадської організації Комітет захисту прав людини залишено без руху.

Ухвалою від 20.09.2018р. відкрито провадження по справі №910/12212/18; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 08.10.2018р.

24.09.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Громадської організації Комітет захисту прав людини про витребування доказів.

Ухвалою від 08.10.2018р. клопотання Громадської організації Комітет захисту прав людини про витребування доказів було задоволено.

08.10.2018р. представником позивача було подано клопотання про призначення по справі судової експертизи.

22.10.2018р. до вказаного вище клопотання заявником було подано уточнення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.11.2018р. призначено судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

20.05.2019р. до суду надійшов висновок №6056 від 14.05.2019р. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким було вирішено одне з семи запитань, поставлених на вирішення судової експертизи ухвалою від 05.11.2018р.

22.11.2019р. до суду надійшов висновок №6053/6054/6055/6090 від 06.11.2019р. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким вирішено останні питання, поставлені на вирішення судової експертизи ухвалою від 05.11.2018р. Разом з вказаним висновком повернуто матеріали справи до суду.

Ухвалою від 02.12.2019р. поновлено провадження у справі; призначено підготовче засідання на 26.12.2019р.

26.12.2019р. відкладено підготовче засідання на 22.01.2020р.

22.01.2020р. відкладено підготовче засідання на 29.01.2020р.

У судовому засіданні судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні заяви Національного антикорупційного бюро України про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

22.01.2020р. судом було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2020р.

У судовому засіданні 12.02.2020р. представником позивача надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Представником відповідача 1 надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечено.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 12.02.2020р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 12.02.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.02.2016р. Державною судовою адміністрацією України було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі у галузі Комп`ютери та оргтехніка, програмне забезпечення , код предмету закупівлі 26.40.3, код предмету закупівлі згідно з ЄЗВ - 42961000-0, предмет з класифікатору - апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу), у кількості 620 одиниць.

Участь у процедурі закупівлі приймали Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Кит та Товариство з обмеженою відповідальністю Альтаір і К .

Згідно змісту протоколу №50 від 10.05.2016р. оцінки пропозицій конкурсних торгів, цінових пропозицій переможцем торгів на закупівлі апаратури для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2020-26.40.3 (системи керування та контролю судового засідання (судового процесу) визнано пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Кит як найбільш економічно вигідну.

12.05.2016р. на веб-порталі з питань державних закупівель було розміщено повідомлення про акцепт пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Кит .

02.06.2016р. між Державною судовою адміністрацію України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Кит (постачальник) було укладено договір №37-16 про закупівлю апаратури для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2020-26.40.3 (системи керування та контролю судового засідання (судового процесу), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується протягом 2016р. забезпечити постачання замовнику апаратури для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2020-26.40.3 (системи керування та контролю судового засідання (судового процесу), відповідно до умов договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар, на умовах, викладених у договорі, а саме найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару визначена сторонами в додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною; комплектація, опис та технічні характеристики складових товару наведено в додатку №2 до договору, який є його невід`ємною частиною; обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

За умовами п.3.1 договору №37-116 від 02.06.2016р. ціна договору становить 30 420 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 5 070 000 грн.

Пунктом 5.1 договору №37-116 від 02.06.2016р. визначено строк постачання товару - до 01.10.2016р.

Місце постачання товару: апеляційні суди, місцеві загальні суди в особі ТУ ДСА України, окружні адміністративні суди, місцеві господарські суди, надалі отримувачі, згідно з додатком №4 до договору, який є його невід`ємною частиною (п.5.2 договору №37-116 від 02.06.2016р.).

У п.5.3 договору №37-116 від 02.06.2016р. вказано, що датою поставки вважається дата поставки товару на адресу відповідного суду, ТУ ДСА України та підписання акту відповідним отримувачем.

Відповідно до п.п.5.6, 5.7 договору №37-116 від 02.06.2016р. право власності на товар переходить до замовника після поставки товару та підписання замовником відповідного акту приймання-передачі товару. Факт поставки товару за договором підтверджується відповідним актом, який готується постачальником під час поставки товару та підписується отримувачем в момент отримання товару.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016р. але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

У додатку №1 до договору №37-116 від 02.06.2016р. сторонами було погоджено специфікацію, згідно змісту якої в межах договору поставляється: програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового процесу (судового засідання) комплектація 1 типу у кількості 600 одиниць за загальною ціною з урахуванням податку на додану вартість в сумі 29 520 000 грн. та програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового процесу (судового засідання) комплектація 2 типу у кількості 20 одиниць за загальною ціною з урахуванням податку на додану вартість в сумі 900 000 грн.

03.06.2016р. опубліковано звіт №7 від 03.06.2016р. про результати проведення процедур відкритих торгів і двоступеневих торгів та попередньої кваліфікації.

Як свідчать представлені суду документи, а саме акти приймання-передачі, сторонами вчинялись дії на виконання умов договору №37-116 від 02.06.2016р., а саме Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Кит передавався товар замовнику.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання результатів процедури закупівлі недійсними та визнання недійсним договору повинно бути доведено, насамперед, порушення під час проведення відповідної закупівлі чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері здійснення публічних закупівель, порушення внаслідок цього прав та законних інтересів позивача, а також ефективність судового захисту у обраний заявником спосіб.

Як вказувалось вище, за твердженнями позивача результати вищевказаних торгів та укладений на їх підставі договір про закупівлю підлягають визнанню недійсними, оскільки було порушено процедуру закупівлі. Зокрема, заявником наголошено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Кит та Товариство з обмеженою відповідальністю Альтаір і К є пов`язаними між собою особами. Відповідачем 2 у тендерній пропозиції зазначено недостовірну інформацію щодо ціни пропозиції, зокрема, безпідставно її завищено порівняно з ціновою політикою інтернет - магазинів. До того ж, позивачем вказано, що при проведенні означеної закупівлі фактично перевищено граничну суму витрат на придбання державними органами комп`ютерів, що визначена Постановою Кабінету Міністрів України №332 від 04.04.2001р. Крім того, заявником наголошено на порушенні при проведенні процедури закупівлі вимог до програмних продуктів, а саме технічних умов проведення відповідної процедури.

Відповідач 1 проти задоволення позову надав заперечення, з огляду на безпідставність тверджень позивача стосовно завищення ціни придбаного за наслідками процедури закупівлі товару, оскільки цінова пропозиція відповідача 2 була визнана найбільш економічно вигідною. До того ж, вказаним учасником судового процесу зазначено, що предметом закупівлі був саме програмно апаратний комплекс, до вартості якого включено, в тому числі, і вартість ліцензій на програмне забезпечення для фіксації судового процесу.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що процедура закупівлі була проведена у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Зокрема, вказаним учасником судового процесу зазначено, що посилання позивача на перевищення граничної суми витрат на придбання державними органами комп`ютерів, що визначена Постановою Кабінету Міністрів України №332 від 04.04.2001р., є необґрунтованими, оскільки предметом закупівлі був повний програмний комплекс: технічний засіб фіксування судового процесу, а не комп`ютер (ноутбук). До того ж, Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Кит вказано на наявність у продавця права самостійно визначати вартість товару, а середня ринкова вартість аналогічного товару на момент проведення закупівлі відповідала запропонованій відповідачем 2 ціновій пропозиції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, господарський суд вважає що позов не підлягає задоволенню. При цьому, суд зазначає наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Преамбулою до вказаного нормативно-правового акту передбачено, що метою Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст.1 Закону України Про публічні закупівлі публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; товари - це продукція, об`єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Згідно ст.3 Закону України Про публічні закупівлі принципи здійснення закупівель. Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Частиною 1 ст.12 Закону України Про публічні закупівлі унормовано, що закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Частиною 1 ст.17 Закону України Про публічні закупівлі визначено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо: 1) він має незаперечні докази того, що учасник пропонує, дає або погоджується дати прямо чи опосередковано будь-якій посадовій особі замовника, іншого державного органу винагороду в будь-якій формі (пропозиція щодо найму на роботу, цінна річ, послуга тощо) з метою вплинути на прийняття рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі або застосування замовником певної процедури закупівлі; 2) відомості про юридичну особу, яка є учасником, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення; 3) службову (посадову) особу учасника, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері закупівель корупційного правопорушення; 4) суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів); 5) фізична особа, яка є учасником, була засуджена за злочин, учинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку; т6) службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку; 7) тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника; 8) учасник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура; 9) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"; 10) юридична особа, яка є учасником, не має антикорупційної програми чи уповноваженого з реалізації антикорупційної програми, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) або робіт дорівнює чи перевищує 20 мільйонів гривень.

Статтею 28 Закону України Про публічні закупівлі унормовано порядок розгляду та оцінки тендерних пропозицій. Критеріями оцінки є: у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок, - ціна; у разі здійснення закупівлі, яка має складний або спеціалізований характер (у тому числі консультаційних послуг, наукових досліджень, експериментів або розробок, дослідно-конструкторських робіт), - ціна разом з іншими критеріями оцінки, зокрема, такими як: умови оплати, строк виконання, гарантійне обслуговування, експлуатаційні витрати, передача технології та підготовка управлінських, наукових і виробничих кадрів.

За приписами ч.6 вказаної статті за результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції. У разі отримання достовірної інформації про його невідповідність вимогам кваліфікаційних критеріїв, наявність підстав, зазначених у частині першій статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника (ч.7 ст.28 Закону України Про публічні закупівлі ).

Наразі, твердження позивача про наявність у відповідача 1 обов`язку відхилити тендерну пропозицію відповідача 2 на підставі п.7 ч.1 ст.17 Закону України Про публічні закупівлі , як такої, що подана учасником процедури закупівлі, який є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника, суд до уваги не приймає як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування. При цьому, суд зазначає наступне.

Згідно п.16 ч.1 ст.1 Закону України Про публічні закупівлі пов`язана особа - це особа, яка відповідає будь-якій з таких ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над учасником процедури закупівлі або контролюється таким учасником процедури закупівлі, або перебуває під спільним контролем з таким учасником процедури закупівлі; фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль над учасником процедури закупівлі; службова (посадова) особа учасника процедури закупівлі, уповноважена здійснювати від імені учасника процедури закупівлі юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення цивільно-правових відносин, та члени сім`ї такої службової (посадової) особи; фізичні особи - члени тендерного комітету, керівник замовника та/або члени їхніх сімей, які здійснюють контроль над учасниками процедури закупівлі або уповноважені здійснювати від імені учасника процедури закупівлі юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення цивільно-правових відносин.

Під здійсненням контролю розуміється можливість здійснення вирішального впливу або вирішальний вплив на господарську діяльність учасника процедури закупівлі безпосередньо або через більшу кількість пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, що надають можливість визначати умови господарської діяльності, надавати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління учасника процедури закупівлі, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), що становить не менше ніж 25 відсотків статутного капіталу учасника процедури закупівлі.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою у статутному капіталі учасника процедури закупівлі визначається залежно від обсягу корпоративних прав, що сукупно належать такій фізичній особі, членам її сім`ї та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім`ї.

Для цілей цього Закону членами сім`ї вважаються подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дідусь, бабуся, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, за умови їх постійного проживання разом з пов`язаною особою і ведення з нею спільного господарства.

У позовній заяві вказано, що відповідач 2 та Товариство з обмеженою відповідальністю Альтаір і К є пов`язаними між собою особами, що на думку заявника, засвідчується тим, що на момент звернення до суду з позовом директором Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Кит була ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а на час проведення торгів та укладання оспорюваного договору директором відповідача 2 був ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. народження . Позивачем також вказано, що відповідач 2 та Товариство з обмеженою відповідальністю Альтаір і К є постійними діловими партнерами.

Оцінюючи вказані доводи господарський суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч обов`язку з доказування жодних належних та допустимих доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Альтаір і К та Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Кит на момент проведення оспорюваної закупівлі були пов`язаними у розумінні ст.1 Закону України Про публічні закупівлі особами позивачем до матеріалів справи не надано.

Твердження позивача стосовно зазначення відповідачем 2 у тендерній документації недостовірної інформації, а саме ціни товару, оскільки станом на момент проведення закупівлі ринкова вартість предмету закупівлі згідно даних мережі Інтернет була нижчою, ніж вказано учасником процедури, суд вважає безпідставними та юридично неспроможними.

При цьому, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що п.19 ч.1 ст.1 Закону України Про публічні закупівлі унормовано, що приведена ціна - ціна, зазначена учасником у тендерній пропозиції та перерахована з урахуванням показників інших критеріїв оцінки за математичною формулою, визначеною замовником у тендерній документації.

Жодна норма вказаного Закону України та інших нормативно-правових актів не визначає обов`язку учасника процедури закупівлі визначати свою цінову пропозицію виходячи з рівня ринкових цін на певний товар, а також обов`язок замовника визначати результати закупівлі виходячи з цінових пропозицій не учасників, якими було подано тендерні пропозиції, а даних інтернет магазинів щодо ціни.

До того ж, твердження заявника про завищення цінової пропозиції відповідача 2 на предмет закупівлі спростовуються наступним.

Ухвалою від 05.11.2018р. призначено судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

На вирішення судового експерта було поставлено, в тому числі, таке питання: яка ринкова вартість (без урахування податку на додану вартість та з урахуванням податку на додану вартість) програмно-апаратного комплексу: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу), запронованого та поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Кит , на дату подання цінових пропозицій останнім (12.04.2016р.) на дату укладання договору закупівлі №37-16 від 02.06.2016р. та на дату фактичної поставки товару.

20.05.2019р. до суду надійшов висновок №6056 від 14.05.2019р. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким було вирішено одне з семи запитань, поставлених на вирішення судової експертизи ухвалою від 05.11.2018р.

22.11.2019р. до суду надійшов висновок №6053/6054/6055/6090 від 06.11.2019р. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким вирішено останні питання, поставлені на вирішення судової експертизи ухвалою від 05.11.2018р.

Відповідно до ст.1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

За приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно змісту висновку №6053/6054/6055/6090 від 06.11.2019р. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз програмно-апаратний комплекс технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу) може бути використаний за своїм функціональним призначенням, а саме здійснювати аудіо та відео-фіксацію засідання (судового процесу).

У висновку 6056 від 14.05.2019р. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз експертом встановлено, що ринкова вартість (з урахуванням податку на додану вартість) програмно-апаратного комплексу технічного засобу фіксування судового засідання (судового процесу) запропонованого та поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Кит , на дату подання цінових пропозицій (12.04.2016р.) та на дату укладання договору закупівлі №37-116 від 02.06.2016р., на дату фактичної дати поставки становила: комплектація типу 1 - 60621,94 грн.; комплектація типу 2 - 55665,27 грн.

Крім того, суд не вбачає підстав вважати порушеними відповідачами під час проведення спірної закупівлі вимоги Постанови №332 від 04.04.2001р. Кабінету Міністрів України Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп`ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету з урахуванням наступного.

З метою економії коштів державного і місцевих бюджетів, максимального скорочення бюджетних витрат на будівництво та утримання не запланованих в установленому порядку об`єктів, надання невиправданих пільг і переваг, посилення боротьби із корупцією, надмірностями в користуванні державним майном, створення на цій основі додаткових джерел підвищення рівня життя найбільш вразливих верств населення Указом Президента України №1242 від 16 листопада 2000 р. "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією, іншими протиправними діями в соціально-економічній сфері та забезпечення економного витрачання державних коштів" постановлено Кабінету Міністрів України затвердити єдину граничну суму витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп`ютерів державними органами та підприємствами, установами і організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також господарськими товариствами, у яких є частка державного майна.

На виконання статті 5 Указу Президента України №1242 від 16 листопада 2000 р. "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією, іншими протиправними діями в соціально-економічній сфері та забезпечення економного витрачання державних коштів" Кабінетом Міністрів України було затверджено граничні суми витрат на придбання легкових автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, комп`ютерів, придбання і утримання мобільних телефонів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету.

Дійсно, вказаною Постановою (в редакції, чинній на момент проведення процедури закупівлі) було визначено, що граничний розмір витрат на придбання персонального комп`ютера (системний блок, монітор, клавіатура, маніпулятор "миша"), ноутбука становив 13 000 грн.

Проте, суд звертає увагу заявника на те, що предметом закупівлі була апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення за кодом ДК 016:2020-26.40.3 (системи керування та контролю судового засідання (судового процесу), проте, ніяким чином не комп`ютер чи ноутбук, на придбання якого Кабінетом Міністрів України затверджено граничний розмір витрат.

Отже, за висновками суду, обставини, які викладено позивачем в якості підстав позовних вимог, не мають належного доказового обґрунтування та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Громадської організації Комітет захисту прав людини до Державної судової адміністрації України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кит" про визнання недійсними результатів процедури закупівлі, проведеної 11.05.2016 Державною судовою адміністрацією України, в галузі Комп`ютери та оргтехніка, програмне забезпечення , а саме: код предмету закупівлі - 26.40.3, код предмету закупівлі згідно з ЄЗС - 42961000-0, предмет з класифікатору - апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)), у кількості 620 одиниць.

Виходячи з принципу повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору №37-16 від 02.06.2016 про закупівлю апаратури для записування та відтворювання звуку і зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3 (системи керування та контролю - за ДК 021:2015-42961000-0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)) в кількості 620 одиниць за ціною 30420000 грн (з ПДВ), укладеного між Державною судовою адміністрацією України та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія КИТ , та застосування правових наслідків недійсності правочину. При цьому, суд виходить з наступного.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наразі, виходячи з висновків суду щодо відсутності підстав для визнання недійсними результатів процедури закупівлі, проведеної 11.05.2016 Державною судовою адміністрацією України, в галузі Комп`ютери та оргтехніка, програмне забезпечення , а саме: код предмету закупівлі - 26.40.3, код предмету закупівлі згідно з ЄЗС - 42961000-0, предмет з класифікатору - апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)), у кількості 620 одиниць, підстави для визнання недійсним правочину, укладеного за результатми закупівлі також відсутні.

Крім того, суд вважає за доцільне зауважити, що крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Проте, у даному випадку, позивачем не обгрунтовано яким чином укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір порушує права та охоронювані законом інтереси заявника.

Отже, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову Громадської організації Комітет захисту прав людини до Державної судової адміністрації України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кит" в частині визнання недійсним договору №37-16 від 02.06.2016р. та застосування правових наслідків недійсності правочину.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що ніяким чином не впливають на висновки суду стосовно відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати на оплату судової експертизи залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 24.02.2020р.

Суддя Спичак О.М.