Ухвала

від 18.02.2020 по справі 909/1040/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1040/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.02.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорд ЛТД"

до відповідача: Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області

до відповідача: Державної казначейської служби України

за участю прокурора, який вступив у справу на захист інтересів держави в особі Державної казначейської служби України

про відшкодування майнової шкоди в сумі 26296788 грн 42 коп.

за участю:

від позивача: Валентієв В. В.

прокурора: Журавльової Н. Є .

від відповідача - Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області: Богак Я. В.

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2019 позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорд ЛТД" 8407004 грн 00 коп. шкоди, завданої незаконними діями Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області; в частині позовних вимог про стягнення 3124846 грн 00 коп. шкоди, 13293916 грн 68 коп. збитків від інфляції та 1471021 грн 74 коп. - 3 % річних відмовлено; у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорд ЛТД" до Державної казначейської служби України відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.12.2019 постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2019 у справі № 909/1040/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 поновлено провадження у справі № 909/1040/18, закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної-особи підприємця Михайлової Тетяни Володимирівни б/н від 16.09.2019 у справі № 914/2162/18, матеріали справи направлено до Господарського суду Івано-Франківської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2020 справу скеровано на розгляд судді Стефанів Т. В.

Ухвалою суду від 27.01.2020 постановлено прийняти справу до розгляду; розглядати її за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 18.02.2020; учасникам справи: надати суду письмові пояснення щодо висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18.12.2019 та направити представників у підготовче засідання.

10.02.2020 до суду від позивача надійшла заява (позовна заява) б/н від 05.02.2020 (вх. № 2041/20), в якій викладено позицію позивача стосовно даного спору з урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18.12.2019.

13.02.2020 до суду від прокуратури Івано-Франківської області надійшло клопотання № 05/2-55вих-20 від 13.02.2020 (вх. № 2374/20) про передачу справи на розгляд до Господарського суду м. Києва.

14.02.2020 до суду від Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надійшли:

- пояснення № 02-19/В-20 від 13.02.2020 (вх. № 2421/20) щодо висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18.12.2019;

- клопотання (заява) № 02-19/В-20 від 14.02.2020 (вх. № 2656/20) щодо залучення третьої особи.

18.02.2020 до суду від прокуратури Івано-Франківської області надійшли письмові пояснення № 05/2-61вих-20 від 17.02.2020 (вх. № 2572/20).

В судовому засіданні 18.02.2020 представником позивача подано суду відзив-звернення на клопотання першого заступника прокурора області до позовної заяви нового розгляду б/н від 18.02.2020 (вх. № 2628/20).

В судовому засіданні прокурор зазначив, що з урахуванням положень ч. 5 ст. 30 ГПК України, справа підлягає передачі за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва з тих підстав, що одним з відповідачів даної справи є центральний орган виконавчої влади - Державна казначейська служба України.

Представник позивача в судовому засіданні проти клопотання прокуратури заперечив, вказавши на те, що: по суті Державна казначейська служба України не є належним відповідачем, оскільки вимоги заявлено фактично тільки до Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області; суд касаційної інстанції вже відхилив доводи учасників справи про застосування виключної підсудності; він, як безпосередній керівник Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Інкорд ЛТД", не матиме змоги їздити до м. Києва на судові засідання, у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні та наявністю статусу інваліда.

Представник відповідача - Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в судовому засіданні вказав, що позивач правильно визначив територіальну підсудність даної справи обравши суд за місцезнаходженням одного з відповідачів. Одночасно, в ході судового засідання погодився з тим, що згідно ст. 30 ГПК України дану справу варто розглядати іншим судом з урахуванням виключної підсудності.

Розглянувши клопотання прокуратури Івано-Франківської області № 05/2-55вих-20 від 13.02.2020 (вх. № 2374/20 від 13.02.2020), заслухавши присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Відповідно до ст. 1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Частиною 1 ст. 27 ГПК України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями ГПК України.

Статтею 30 ГПК України встановлена виключна підсудність справ.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Так, як вказує ч. 5 ст. 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

При цьому, тлумачення ч. 5 ст. 30 ГПК України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

Судом встановлено, що згідно п. 1 Положення про Державну казначейську службу (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215) Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відтак, даний спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, з тих підстав, що одним з відповідачів являється центральний орган виконавчої влади.

Спір відноситься до юрисдикції Господарського суду міста Києва.

Спростовуючи доводи позивача про те, що суд касаційної інстанції відхилив доводи учасників справи про застосування виключної підсудності, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду касаційної інстанції зі скаргами, прокурором та відповідачем - Івано-Франківським міським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області вказувалось на порушення судами попередніх інстанцій (першої та апеляційної) вимог процесуального закону щодо виключної підсудності при розгляді даної справи.

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 310 ГПК України судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. Разом з тим із доводів скаржників не вбачається, що ними в суді першої інстанції заявлялось про непідсудність справи суду, що її розглянув, отже не вбачається, що такі доводи є обґрунтованими, як того вимагають положення п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.

Оскільки, справа на даний момент перебуває на новому розгляді у суді першої інстанції, прокурор скористався своїм правом на заявлення клопотання про непідсудність справи Господарському суду Івано-Франківської області, як наслідок її передачу за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Такі дії прокурора в повній мірі узгоджуються з позицією, що висловлена Верховним Судом у постанові.

Представник позивача заперечуючи проти передачі справи за виключною підсудністю зазначив, що по суті Державна казначейська служба України не є належним відповідачем, оскільки вимоги заявлено фактично тільки до Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

Даній обставині суд касаційної інстанції вже надав оцінку у постанові, зазначивши, що відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).

При цьому в господарському процесі відповідно до ч. 4 ст. 56 ГПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Головне територіальне управління юстиції в Івано-Франківській області та Державна казначейська служба України.

Подібну за змістом правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 зі справи № 910/23967/16.

Відтак, участь органів Державного казначейства України як іншого відповідача є ознакою, притаманною для всіх спорів про зобов`язання зі сплати коштів державного бюджету.

Посилання представника позивача на те, що він, як безпосередній керівник Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Інкорд ЛТД", не матиме змоги їздити до м. Києва на судові засідання, у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні та наявністю статусу інваліда судом не беруться до уваги.

Норми ГПК України не надають суду можливості врахувати певні обставини, як виключення у випадках визначення територіальної підсудності розгляду справи. Більше того, суд звертає увагу позивача, що представництво в суді не обмежується певним колом осіб, а норми ГПК України надають можливість стороні брати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до ч. 9 ст. 176 ГПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.

Керуючись ст. 29-31, 176, 232-235,254-255 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкорд ЛТД" до відповідачів: Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та Державної казначейської служби України, за участю прокурора, який вступив у справу на захист інтересів держави в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди в сумі 26296788 грн 42 коп. передати за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва (вул. Богдана Хмельницького, 44 Б, м. Київ, 01030).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 24.02.2020.

Суддя Т. В. Стефанів