Постанова

від 13.02.2020 по справі 914/133/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 914/133/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання: Мірошниченка К. Є.,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Яніва М. І.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Цімка П. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Самбірської міської ради Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбірське автотранспортне підприємство 14608"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (колегія суддів: Желік М. Б., Бонк Т. Б., Орищин Г. В.) і рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 (колегія суддів: Чорній Л. З., Артимович В. М., Цікало А. І.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Самбіравтотранс"

до Самбірської міської ради Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбірське автотранспортне підприємство 14608"

про визнання нечинним та скасування пункту 2.5 рішення Самбірської міської ради від 14.03.2006 № 18 "Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду",

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2017 року Приватне підприємство "Самбіравтотранс" (далі - ПП "Самбіравтотранс") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Самбірської міської ради про визнання нечинним і скасування пункту 2.5 рішення Самбірської міської ради від 14.03.2006 № 18 (далі - рішення від 14.03.2006) "Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду" в частині затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок і надання в оренду терміном на 5 років Відкритому акціонерному товариству "Самбірське АТП-14608" (далі - ВАТ "Самбірське АТП-14608") земельних ділянок площею 1,0151 га (у т. ч. ділянка № 1 площею 0,7485 га - приміська автостанція, ділянка № 2 площею 0,2666 га - міжміська автостанція), розташованих по АДРЕСА_1, для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що рішення від 14.03.2006 прийнято із порушенням вимог законодавства про порядок надання в оренду земельної ділянки на конкурсній основі та із порушенням прав позивача, оскільки на спірній земельній ділянці розміщено належне позивачеві на праві власності нерухоме майно.

1.3. Заперечуючи проти позову, Самбірська міська рада послалася на те, що оспорюване рішення прийнято органом місцевого самоврядування із дотриманням вимог земельного законодавства і прав позивача не порушує, оскільки на спірній земельній ділянці будь-яких споруд, власником яких не є ВАТ "Самбірське АТП-14608", немає.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 (судді: Галамай О. З., Крупник О. В., Щигельська О. І.) у позові відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що позовна вимога щодо визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок в оренду без визнання недійсним самого договору оренди землі, укладеного на виконання такого рішення, не виконує функцій захисту прав особи та є неефективним способом захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу. Крім того, дію такого ненормативного акта індивідуальної дії вичерпано фактом його виконання, цей акт може бути предметом судового оскарження лише у комплексному поєднанні із вимогою про визнання недійсним правовстановлюючого документа, виданого на підставі такого оскаржуваного акта.

2.2. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 (судді: Матущак О. І., Малех І. Б., Плотніцький Б. Д.) рішення місцевого господарського суду від 07.06.2017 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову повністю. Визнано недійсним (незаконним) і скасовано пункт 2.5 рішення від 14.03.2006 у частині затвердження технічної документації з інвентаризації земельних ділянок і надання в оренду терміном на 5 років ВАТ "Самбірське АТП-14608" земельних ділянок площею 1,0151 га (у т. ч. ділянка № 1 площею 0,7485 га - приміська автостанція, ділянка № 2 площею 0,2666 га - міжміська автостанція) по АДРЕСА_1 для обслуговування будівель і споруд автостанції та платної автостоянки. Здійснено розподіл судових витрат.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що оспорюване рішення в оскарженій частині прийнято із порушенням норм земельного законодавства щодо надання в оренду земельної ділянки на конкурсній основі та порушує права позивача. Суд також зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права ґрунтується на вимогах законодавства.

2.3. Постановою Верховного Суду від 27.11.2018 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі № 914/133/17, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Ухвалюючи зазначену постанову, Верховний Суд виходив із того, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

Однак місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, викладеного не врахував, оцінки спірним правовідносинам у контексті наведеного не надав, помилково застосував норми матеріального права, фактично ухилився від вирішення спору по суті, пославшись лише на неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права.

При цьому, переглядаючи справу в апеляційному порядку та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, як і місцевий господарський суд під час ухвалення судового рішення, дійсних прав учасників справи стосовно предмета спору не з`ясував; достеменно не дослідив та не перевірив, чи розташовано нерухоме майно, власником якого є позивач (придбане позивачем за договором купівлі-продажу приміщення від 31.01.2002), саме у межах спірної земельної ділянки, наданої в оренду "ВАТ "Самбірське АТП-14608" згідно з оспорюваним рішенням, а отже не з`ясував та не дослідив, чи порушуються права і законні інтереси позивача оспорюваним рішенням ради або навпаки, що у цьому випадку має суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі з огляду на предмет і підстави заявленого позову.

Також Верховним Судом зазначено, що, як убачається із матеріалів справи, відповідач упродовж усього розгляду спору наголошував, зокрема, що на спірній земельній ділянці, наданій в оренду ВАТ "Самбірське АТП-14608", немає будь-якого нерухомого майна, власником якого є позивач, а тому Самбірська міська рада Львівської області правомірно розпорядилася цією земельною ділянкою, передавши її у користування зазначеній юридичній особі для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки. Однак наведені доводи у повному обсязі судами оцінено не було.

2.4. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 914/133/17, позовні вимоги ПП "Самбіравтотранс" до Самбірської міської ради Львівської області задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним (незаконним) та скасовано пункт 2.5 рішення Самбірської міської ради від 14.03.2006 № 18, в частині затвердження технічної документації по інвентаризації земельних ділянок і наданні в оренду терміном на 5 років ВАТ "Самбірське АТП-14608" площею 1,0151 га (в т.ч. ділянка № 1 площею 0,7485 га приміська автостанція, ділянка №2 площею 0,2666 га - міжміська автостанція) по АДРЕСА_1, для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що, як свідчать матеріали даної справи, ПП "Самбіравтотранс" неодноразово зверталося до Самбірської міської ради Львівської області із заявами про передачу земельної ділянки площею 1,07 га по АДРЕСА_1 у користування для належної організації роботи підприємства. А саме, господарські суди установили, що у матеріалах справи наявні заяви ПП "Самбіравтотранс" до Самбірської міської ради від 10.04.2002, 10.07.2002 (тобто, до дати прийняття першого спірного рішення № 17 від 26.12.2002) та від 08.07.2003 і 29.08.2005, загалом за змістом про надання у безоплатне користування або на умовах оренди з урахуванням вимог статті 120 Земельного кодексу України, спірної земельної ділянки, оскільки на ній знаходиться нерухоме майно, що належить підприємству на праві власності. Оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення в органі місцевого самоврядування на розгляді перебували заяви ПП "Самбіравтотранс" і ТОВ "Самбірське автотранспортне підприємство 14608" щодо надання однієї і тієї ж земельної ділянки, господарські суди дійшли висновку, що Самбірська міська рада Львівської області всупереч чинних на той час норм законодавства не призначила та не провела аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки. При цьому судами установлено та зазначено, що на момент прийняття спірного рішення власником приміщення автостанції за адресою: м. Самбір, АДРЕСА_1, загальною площею 76,1 кв.м було і є ПП "Самбіравтотранс".

3. Короткий зміст касаційних скарг і заперечень на них

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 і рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі № 914/133/17, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулася Самбірська міська рада Львівської області із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі № 914/133/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги Самбірська міська рада Львівської області зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, а тому ці рішення є незаконними, необґрунтованими і підлягають скасуванню. Також Самбірська міська рада Львівської області зазначає, що порушення прав позивача оскаржуваним рішенням не відбулося, оскільки його нерухоме майно знаходиться на суміжній земельній ділянці, у приватизації якої Самбірська міська рада жодних перешкод не вчиняла.

При цьому, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій не виконали вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.11.2019 у цій справі, а саме достеменно не дослідили та не перевірили, чи розташоване нерухоме майно, власником якого є ПП "Самбіравтотранс", у межах спірної земельної ділянки, наданої в оренду ТОВ "Самбірське автотранспортне підприємство 14608" згідно з оспорюваним рішенням. З огляду на викладене, Самбірська міська рада Львівської області вважає, що господарські суди попередніх інстанцій помилково застосували частину 4 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

3.2. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 і рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі № 914/133/17, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТОВ "Самбірське автотранспортне підприємство 14608" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі № 914/133/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Самбірське автотранспортне підприємство 14608" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на неналежних доказах. Скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи належно не дослідили та не перевірили, чи розташоване нерухоме майно, власником якого є ПП "Самбіравтотранс", у межах спірної земельної ділянки, наданої в оренду ТОВ "Самбірське автотранспортне підприємство 14608" згідно з оспорюваним рішенням, тобто суди не виконали вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у цій справі, що призвело не неправильного вирішення справи. При цьому, скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій помилково застосували частини 4, 5 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Скаржник також зазначає, що в період з 24.10.2002 до 15.04.2004 власником нежитлових будівель по АДРЕСА_1 була ОСОБА_1. Наголошує. Що суди не дослідили звернень позивача про передачу спірної земельної ділянки у користування та не дослідили обставин, за яких вони були подані.

3.3. У відзиві на касаційні скарги ПП "Самбіравтотранс" просить залишити касаційні скарги без задоволення, оскаржувані рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін, а справу передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, ПП "Самбіравтотранс" зазначає, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про передачу земельної ділянки у користування для належної організації роботи підприємства. ПП "Самбіравтотранс" також зазначає, що, як власник нерухомого майна, мало та має "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснювати майнове право, що може бути реалізовано у вигляді "права на користування земельною ділянкою", використання якої є невід`ємною складовою ефективного здійснення права власності на нерухоме майно.

4. Розгляд касаційних скарг та установлені судами обставини справи

4.1. Верховний Суд установив, що у прохальній частині відзиву на касаційні скарги, ПП "Самбіравтотранс" просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Однак на підтвердження зазначеного клопотання, ПП "Самбіравтотранс" не наведено жодного обґрунтування такої необхідності, а лише міститься посилання на частину 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши клопотання ПП "Самбіравтотранс" про передачу справи № 914/133/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, враховуючи таке.

Згідно з частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

ПП "Самбіравтотранс" не наведено жодних доводів, які дають підстави для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а Верховний Суд таких підстав не вбачає, тому клопотання ПП "Самбіравтотранс" задоволенню не підлягає.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії I-ЛВ № 000172 від 25.04.2001, виданим на підставі рішення Самбірської міської ради народних депутатів від 21.01.2000 № 14, Самбірській автобусній станції Львівського територіального виробничого об`єднання автомобільного транспорту надано у постійне землекористування земельну ділянку площею 1,07 га.

4.3. Відповідно до договору купівлі-продажу приміщення від 31.01.2002, укладеного між Відділом комунального майна Самбірської міської ради та ПП "Самбіравтотранс", позивач придбав у власність приміщення - будівлю автостанції у АДРЕСА_1, з чотирнадцяти кімнат, загальною площею 76,1 кв. м.

4.4. У пункті 1.2 вказаного Договору зазначено, що право власності на приміщення переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Договір посвідчено 31.01.2002 приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Дмитришин К. К. та зареєстровано в реєстрі за № 419. В пунктах 5.4 та 13.1 цього Договору визначено, що покупець зобов`язаний укласти цивільно-правову угоду відносно користування земельною ділянкою під купленим об`єктом приватизації згідно з вимогами діючого Земельного кодексу України. Зміст статті 120 Земельного кодексу України нотаріусом покупцю роз`яснено.

4.5. Господарськими судами зазначено, що в матеріалах справи міститься свідоцтво на власність від 31.01.2002 за реєстраційним номером 30, видане відділом комунального майна Самбірської міської ради, на майно цілісного майнового комплексу приміщення міських автокас загальною площею 76,1 кв. м, АДРЕСА_1 . Реєстрація права власності позивача на будівлю автостанції підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Самбірським міжміським БТІ 19.04.2004 за № 3369490.

4.6. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що в подальшому відповідно до договору дарування від 24.10.2002 це нежитлове приміщення подароване позивачем фізичній особі ОСОБА_1 . При цьому рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24.06.2005 у справі № 2-1111/2004 визнано недійсним Договір дарування приміщення-будівлі автостанції, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 24.10.2002, укладеного між ПП "Самбіравтотранс" та ОСОБА_1 . Зазначене рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. У рішенні зазначено, що згідно зі статтею 59 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Про факт визнання Договору дарування недійсним та повернення приміщення будівлі-автостанції в попередній правовий стан позивач повідомляв відповідача у зверненні з проханням надати земельну ділянку від №35 від 29.08.2005.

4.7. Відповідно до пункту 3.1 Статуту ПП "Самбіравтотранс", зареєстрованого Самбірською міською радою 16.11.2001 за № 0037, метою діяльності підприємства є надання ефективних та якісних послуг населенню у сфері транспортних перевезень.

4.8. Для належної організації роботи підприємства ПП "Самбіравтотранс" звернулось до Самбірської міської ради із проханням № 001 від 10.04.2002 передати в користування або безоплатну оренду земельну ділянку в існуючих межах - 1,07 га.

4.9. Господарськими судами зазначено, що в матеріалах справи наявне аналогічне звернення позивача № 003 від 10.07.2002. На звернення ПП "Самбіравтотранс" № 003 від 10.07.2002 Самбірська міська ради листом №2/19-11/454-995/3-29 від 15.08.2002 повідомила позивача, що територія автостанції надана в постійне користування ВАТ "Львіватотранс", тому надання цієї території ПП "Самбіравтотранс" може бути розглянуте після вилучення її у ВАТ "Львіватотранс".

4.10. Також 16.08.2002, розглянувши письмове звернення ПП "Самбіравтотранс" № 002 від 10.04.2002, Самбірська міська рада рішенням № 362 надала дозвіл на проведення капітального ремонту будівлі автостанції із заміною основних конструктивних елементів по АДРЕСА_1, на період ремонту тимчасово встановити збірний металевий павільйон.

4.11. Рішенням Самбірської міської ради Львівської області від 26.12.2002 № 17 надано ВАТ "Самбірське АТП-14608" в оренду терміном на 10 років земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1,05 га під автостоянку, та віднесено її до земель автотранспорту (п.2 рішення); зобов`язано правління ВАТ "Самбірське АТП-14608" виготовити технічну документацію та укласти договір оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (пункт 3 рішення) У рішенні № 17 від 26.12.2002 Самбірська міська рада посилається на лист ВАТ "Львівавтотранс" від 30.10.2002 про згоду на передачу території.

4.12. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що ПП "Самбіравтотранс" звернулось до Самбірської міської ради із листом № 010 від 08.07.2003, у якому просило винести на чергову сесію міської ради питання про відміну рішення № 17 від 26.12.2002 та передати ПП "Самбіравтотранс" в користування чи оренду земельну ділянку в АДРЕСА_1 в існуючих межах 1,07 га.

4.13. 01.03.2004 ПП "Самбіравтотранс" звернулось у Господарський суд Львівської області з позовом до Самбірської міської ради про визнання недійсним рішення Самбірської міської ради № 17 від 26.12.2002 та зобов`язання надати позивачу в оренду земельну ділянку в АДРЕСА_1, площею 1,05 га для здійснення статутної діяльності по наданню населенню автостанційних послуг. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.05.2004 у справі №1/122-16/38, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2005, в частині визнання недійсним пункту 2 оскаржуваного рішення у задоволенні позовних вимог відмовлено, а в частині вимог про зобов`язання надати земельну ділянку в оренду - провадження припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення). Не погоджуючись із прийнятою апеляційним судом постановою, позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яка ухвалою від 12.07.2006 задоволена частково, оскаржувані рішення суду першої та апеляційної скасовані, а справа повернута на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. Згідно з інформаційною довідкою Львівського апеляційного господарського суду за вих. № 03-08/47/15 від 27.02.2015 дотепер місцезнаходження зазначеної справи невідомо.

4.14. Також господарські суди попередніх інстанцій установили, що в матеріалах справи наявна технічна документація по інвентаризації земельної ділянки в АДРЕСА_1 автостанції ВАТ "Самбірське АТП-14608", виготовлена Самбірським міським Центром державного земельного кадастру Державного комітету по земельних ресурсах. У характеристиці земельної ділянки зазначено, що площа ділянки по відводу становить 1,05 га, а фактично - 1,0151 га. У висновку державної землевпорядної експертизи від 14.02.2005, проведеної Львівським обласним головним управлінням земельних ресурсів, зазначено, що земельна ділянка площею 1,0151 га закріплюється в оренду для обслуговування будівель і споруд автостанції, в тому числі: ділянка №1 площею 0,7485 (приміська автостанція) та ділянка №2 - площею 0,2666 га (міжміська автостанція); в пункті 3 висновку "Зауваження та пропозиції до проектних матеріалів" зазначено, що слід встановити правовий статус будівель і споруд, додати копію державного акту, погодити межі із суміжними землекористувачами; у підсумковій оцінці якості розглянутої документації зазначено, що технічна документація відповідає вимогам нормативних документів і оцінюється позитивно при умові виконання пункту 3 наведеного висновку.

4.15. Господарськими судами зазначено, що ВАТ "Самбірське АТП-14608" в лютому 2003 року звернулось до Самбірської міської ради з листом № 178 (вх. №715 від 05.03.2003) з проханням виготовити та видати документи на право користування земельної ділянки по АДРЕСА_1.

4.16. Пунктом 2.5 рішення Самбірської міської ради від 14.03.2006 № 18 "Про затвердження матеріалів відведення та матеріалів інвентаризації земельних ділянок та надання їх в оренду", затверджено технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок і надано в оренду терміном на 5 років ВАТ "Самбірське АТП-14608" земельну ділянку площею 1,0151 га (в т.ч. ділянка № 1 площею 0,7485 га приміська автостанція, ділянка № 2 площею 0,2666 га - міжміська автостанція) по АДРЕСА_1 для обслуговування будівель і споруд автостанції і платної автостоянки, а пунктом 4 вказаного рішення зобов`язано землекористувачів у місячний термін укласти Договори оренди.

4.17. На виконання рішення Самбірської міської ради від 14.03.2006 № 18, між Самбірською міською радою як Орендодавцем та ВАТ "Самбірське АТП-14608", як Орендарем, 20.03.2006 укладено типові Договори оренди землі, відповідно до умов яких Орендодавець надав в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які знаходяться по АДРЕСА_1, (загальною площею 0,2666 га та загальною площею 0,7485 га, в тому числі 0,0032 га під будівлями). В пунктах 3 договорів оренди зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать Орендарю на праві приватної власності. В пунктах 15 зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівель і споруд приміщень міжміської автостанції.

При цьому, 25.03.2014 між Самбірською міською радою як Орендодавцем та ТОВ "Самбірське АТП-14608" як Орендарем укладено Договір оренди земельної ділянки в АДРЕСА_1, загальною площею 0,7397 га з кадастровим номером 4610900000:11:048:0013, в тому числі забудовані землі - 0,0101 га, для обслуговування автостанції строком на 5 років.

4.18. ПП "Самбіравтотранс" звернулося із позовом у цій справі про визнання нечинним і скасування пункту 2.5 рішення від 14.03.2006, яким затверджено технічну документацію з інвентаризації земельних ділянок і надано в оренду терміном на 5 років ВАТ "Самбірське АТП-14608" земельну ділянку загальною площею 1,0151 га, розташовану по АДРЕСА_1, для обслуговування будівель і споруд автостанції та платної автостоянки.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у справі є вимога про визнання нечинним і скасування пункту 2.5 рішення від 14.03.2006, яким затверджено технічну документацію з інвентаризації земельних ділянок і надано в оренду терміном на 5 років ВАТ "Самбірське АТП-14608" земельну ділянку загальною площею 1,0151 га, розташовану по АДРЕСА_1, для обслуговування будівель і споруд автостанції та платної автостоянки.

5.3. Відповідно до положень статті 83 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення ради) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

5.4. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.5. За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

5.6. Відповідно до пунктів "а"-"г" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належать такі повноваження: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та інші.

5.7. Згідно з частинами 1-2 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

5.8. Згідно із частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

5.9. Відповідно до частин 1-2 статті 16 Закону України Про оренду землі особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. За змістом частин 6-7 статті 16 цього Закону, у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок. Порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством.

5.10. Відповідно до частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

При цьому, згідно із частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

5.11. Направляючи справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 27.11.2018, зокрема, зазначив, що місцевий та апеляційний господарський суди під час ухвалення судових рішень не з`ясували дійсних прав учасників справи стосовно предмета спору і достеменно не дослідили та не перевірили, чи розташовано нерухоме майно, власником якого є позивач (придбане позивачем за договором купівлі-продажу приміщення від 31.01.2002), саме у межах спірної земельної ділянки, наданої в оренду "ВАТ "Самбірське АТП-14608" згідно з оспорюваним рішенням, а отже не з`ясували та не дослідили, чи порушуються права і законні інтереси позивача оспорюваним рішенням ради або навпаки, що у цьому випадку має суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі з огляду на предмет і підстави заявленого позову.

5.12. Частиною 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

5.13. За результатами нового розгляду, задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуваний пункт 2.5 рішення від 14.03.2006 порушує права позивача, оскільки судами установлено, що на момент прийняття спірного рішення, власником приміщення автостанції за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 76,1 кв.м був і є позивач. При цьому, господарськими судами зазначено, що позивач, купуючи будівлю автостанції, потребував для здійснення діяльності (надання автостанційних послуг для пасажирів і автотранспорту перевізників, які виконують перевезення) певну площу земельної ділянки, про що і звертався до відповідача неодноразово із відповідними заявами, і оскільки заяви позивача не були розглянуті, оспорюване рішення щодо надання земельної ділянки третій особі порушує права позивача.

5.14. Однак, Верховний Суд вважає, що висновок господарських судів попередніх інстанцій про порушення права позивача оскаржуваним рішенням Самбірської міської ради Львівської області зроблений без виконання вказівок викладених у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 в цій справі та без установлення обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, з огляду на предмет і підстави заявленого позову.

5.15. Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційних скарг про те, що при новому розгляді цієї справи господарськими судами попередніх інстанцій не виконано вказівок викладених у постанові Верховного Суду від 27.11.2018, а саме достеменно не досліджено та не перевірено, чи розташовано нерухоме майно, власником якого є позивач (придбане позивачем за договором купівлі-продажу приміщення від 31.01.2002), саме у межах спірної земельної ділянки, наданої в оренду "ВАТ "Самбірське АТП-14608" згідно з оспорюваним рішенням.

5.16. Господарські суди попередніх інстанцій при новому розгляді цієї справи не з`ясували та не дослідили, чи порушуються права і законні інтереси позивача оспорюваним рішенням ради, оскільки вказане має суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі.

5.17. Ураховуючи межі повноваження касаційного суду, визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити доводи касаційної скарги Самбірської міської ради Львівської області про відсутність порушення прав позивача оскаржуваним рішенням ради. Оскільки, як стверджує відповідач, нерухоме майно позивача знаходиться на суміжній земельній ділянці, у набутті прав на яку Самбірська міська рада Львівської області перешкод не вчиняла.

5.18. Тому, при новому розгляді цієї справи, господарським судам попередніх інстанцій необхідно достеменно установити чи розташовано нерухоме майно, власником якого є позивач (придбане позивачем за договором купівлі-продажу приміщення від 31.01.2002), саме у межах спірної земельної ділянки, наданої в оренду "ВАТ "Самбірське АТП-14608" згідно з оспорюваним рішенням.

5.19. При цьому, при новому розгляді, господарським судам необхідно звернути увагу на таке.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.20. Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, за змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).

5.21. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункти 8.3 - 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

5.22. Ураховуючи наведене, при новому розгляді, установивши наявність або відсутність нерухомого майна, власником якого є позивач (придбане позивачем за договором купівлі-продажу приміщення від 31.01.2002), саме у межах спірної земельної ділянки, наданої в оренду "ВАТ "Самбірське АТП-14608" згідно з оспорюваним рішенням, господарським судам слід установити чи порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, оскаржуваним рішенням Самбірської міської ради Львівської області, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення.

5.23. Також загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційні скарги задовольнити частково.

6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Самбірської міської ради Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбірське автотранспортне підприємство 14608" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі № 914/133/17скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв