Постанова

від 21.02.2020 по справі 804/721/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2020 року

Київ

справа №804/721/14

адміністративне провадження №К/9901/8799/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Константа-строй

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 (Головуючий суддя Баранник Н.П., судді: Малиш Н.І., Щербак А.А.)

по справі № 804/721/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Константа-строй

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник - ГУ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Константа-строй (далі - позивач, ТОВ НВФ Константа-строй ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2013 № 0004521502.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2014.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що звернувшись з претензією від 23.04.2009 до боржника - ТОВ Фаворит-Торгбудсервіс і не отримавши відповідь на претензію, позивач міг діяти у межах приписів, передбачених підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , внаслідок чого, на підставі підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств у позивача виникало право на збільшення суми валових витрат у такому звітному періоді на вартість неоплачених виконаних у попередньому звітному періоді робіт на суму 500 000 грн, яким позивач помилково не скористався. Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушення правил ведення обліку валових витрат та валових доходів та відображення податкових зобов`язань у поданій податковій декларації з податку на прибуток за звітний податковий період 2012 року, оскільки помилку щодо відображення безнадійної дебіторської заборгованості було виправлено на підставі пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України та з урахуванням строків, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 31.05.2013 по 01.06.2013, згідно із пунктом 75.1 статті 75, пунктом 78.4 статті 78, підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статтею 79, статтею 159 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 30.05.2013 № 912 посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Науково-виробнича фірма Константа-Строй з питання правомірності відображення в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості, за результатами якої складено акт від 07.06.2013 № 2988/1501/35484249 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог статті 159, пункту 5 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Науково-виробнича фірма Константа-строй занижено податкове зобов`язання з податку на прибуток за 2012 рік на суму 105 000 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2013 № 0004521502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 131 250, в тому числі 105 000 грн - за основним платежем та 26 250 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Як слідує з акту перевірки від 07.06.2013 № 2988/1501/35484249 підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов`язань слугували висновки перевіряючих про те, що позивачем у рядку 06.4.35 Додатку ІВ до рядка 06.4 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік безпідставно включено суму списаної безнадійної дебіторської заборгованості у розмірі 500 000 грн., в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування на 500 000 грн. Зазначене порушення призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2012 рік на суму 105 000 грн.

06 лютого 2013 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік № 9086624293.

У рядку 06.4.35 Додатку ІВ до рядка 06.4 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік № 9086624293 від 06.02.2013р. TOB "Науково-виробнича фірма Константа-строй включено суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості у розмірі 500 000 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між TOB Науково-виробнича фірма Константа-строй (Підрядчик) та ПП Чисто-Строй , код ЄДРПОУ 33222962 (Замовник) було укладено договір підряду від 28.10.2008 № 16.

До вказаного договору додається довідка про вартість виконаних робіт від 30.11.2008, згідно якої вартість робіт складає 678 500,40 грн.

Згідно акту прийому виконаних підрядних робіт від 30.11.2008 № 1 TOB Науково-виробнича фірма Константа-строй (Підрядчик) здав, а ПП Чисто-Строй (Замовник) прийняв земляні роботи загальною вартістю 678 500,40 грн.

У зв`язку з відсутністю оплати за Договором підряду, між ПП Чисто-Строй (Первісний) (боржник) та TOB Фаворит-Торгбудсервис (Новий боржник) укладено Договір переведення боргу від 29.01.2009 № 29/01.

Умови договору передбачали, що первісний боржник сплачує Новому боржнику плату за прийняття боргу в розмірі 678 500,40 грн протягом 5 робочих днів із дня укладання Договору.

Згідно виписок з особового рахунку TOB Науково-виробнича фірма Константа-строй , підприємством TOB Фаворит-Торгбудсервис сплачено на користь TOB "Науково-виробнича фірма Константа-строй суму боргу у розмірі 178 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 02.02.2009 № 368 на суму 78 500,00 грн та від 23.03.2009 № 19 на суму 100 000,00 грн.

У зв`язку з подальшим невиконанням TOB Фаворит-Торгбудсервис зобов`язань за Договором від 29.01.2009 № 29/01, TOB Науково-виробнича фірма Константа-строй було надіслано претензію до TOB Фаворит-Торгбудсервис від 23.04.2009 на суму 500 000,40 грн.

Також позивач поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення надіслав позовну заяву від 15.06.2009 № 15-06/09 на адресу Господарського суду м. Києва та TOB Фаворит- Торгбудсервис .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2009 у справі №05-5-31/24417 позовну заяву ТОВ "Науково-виробнича фірма "Константа-строй" до ТОВ Фаворит-Торгбудсервис та ПП Чисто-строй про стягнення 500 000, 40 грн. повернуто без розгляду.

Після повернення заяви без розгляду позивач не вчиняв жодних дій, направлених на повернення боргу, чи коригування показників податкової звітності.

Після спливу більш ніж трьох років позивач знову подав позовну заяву до господарського суду, проте, ухвалою Господарського суду Київської області від 24 травня 2013 року у справі № 910/8897/13 відмовлено у прийнятті позовної заяви ТОВ Науково-виробнича фірма Константа-строй до ТОВ Фаворит-Торгбудсервис та ПП Чисто-строй про стягнення суми боргу 500 000, 40 грн до розгляду у зв`язку з припиненням (ліквідацією) юридичних осіб ТОВ Фаворит-Торгбудсервис та ПП Чисто-строй .

Статтею 159 Податкового кодексу України визначено порядок урегулювання безнадійної заборгованості.

Разом з тим, відповідно до п. 5 підрозділу 4 розділу XX ПКУ норми пункту 159.1 статты 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв`язку із затримкою оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділу III цього Кодексу. З метою оподаткування відображення такої заборгованості в обліку продавця та покупця здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у такому порядку:

порядок урегулювання сумнівної заборгованості, щодо якої заходи із стягнення розпочато до набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Платник податку - продавець зобов`язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву і у разі, якщо протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) суд не задовольняє позову (заяви) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позову (заяви) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;

б) сторони договору досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);

в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законом, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

На суму додаткового податкового зобов`язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов`язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення витрат, до останнього дня податкового періоду, на який припадає збільшення доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов`язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства починаючи з дати укладення такої мирової угоди.

Якщо в майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити витрати на суму оскаржуваної заборгованості;

у разі якщо платник податку оскаржує рішення суду в порядку, встановленому законом, збільшення доходу, передбачене цим пунктом, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судом;

платник податку - покупець зобов`язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією;

б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом а цього пункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповіді на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені законом.

Строки, визначені абзацом б цього пункту, застосовуються незалежно від того, розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи з примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене в цьому підпункті збільшення доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами а чи б цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу витрат або відшкодована за рахунок страхового резерву, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкових зобов`язань як покупця, так і продавця у зв`язку з таким визнанням.

Відповідно до підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості).

Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Згідно з підпунктом 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 цього ж Закону платник податку - продавець зобов`язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що звернувшись із претензією від 23.04.2009 до боржника - ТОВ Фаворит-Торгбудсервіс і не отримавши відповідь на претензію, позивач міг діяти у межах приписів, передбачених підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств . Однак позивач наданим правом не скористався.

Відтак, положення підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 можуть бути застосовані лише у разі попереднього відображення дебіторської заборгованості у складі витрат. Оскільки позивачем таке відображення не здійснювалось, тому застосовування до нього вищезазначених норм є безпідставним.

При цьому, положеннями п. 5 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що якщо в майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити витрати на суму оскаржуваної заборгованості.

Колегія суддів вважає вірним висновки суду апеляційної інстанції, що подання позовної заяви не призводить автоматично до порушення провадження у справі. А відтак і до автоматичного права платника податку на збільшення витрат на суму оскаржуваної заборгованості. Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що позивачем не надано доказів вчинення будь-яких дій щодо стягнення заборгованості після повернення позовної заяви позивача без розгляду ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2009 у справі № 05-5-31/2441.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Константа-строй залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 по справі № 804/721/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко