Ухвала

від 24.02.2020 по справі 484/2336/18

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/2336/18

Провадження № 1-кс/484/22/20

Кримінальне провадження № 12017150110003175

У Х В А Л А

24 лютого 2020 року м. Первомайськ

Слідчий суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу представника комісії з припинення юридичної особи Первомайського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_3 , старшого слідчого СВ Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за скаргою заступника голови комісії з припинення юридичної особи Первомайського міськрайонного центру зайнятості (далі ПМРЦЗ) ОСОБА_5 на постанову старшого слідчого СВ Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 від 19.12.2019 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12017150110003175 від 21.11.2017 року за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2020 року до суду надійшла скарга заступника голови комісії з припинення юридичної особи ПМРЦЗ ОСОБА_5 , подана 28.12.2019 року, на постанову старшого слідчого СВ Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 від 19.12.2019 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12017150110003175, мотивована тим, що кримінальне провадження розпочате за заявою Первомайського міськрайонного центру зайнятості про те, що директор ПМРЦЗ ОСОБА_6 , не маючи повноважень здійснювати керівництво ПМРЦЗ на період припинення ЦЗ, не маючи відповідної довіреності на представлення інтересів центру в судах, 31.10.2017 року від імені ПМРЦЗ подав до окружного адміністративного суду клопотання про забезпечення адміністративного позову з копією витягу з ЄДРПОУ, яку скріпив підробленим відбитком офіційної печатки ПМРЦЗ, внаслідок чого ПМРЦЗ завдано матеріальної шкоди в сумі 340 грн. у виді непередбачених видатків на 2017 рік для відрядження до суду і спростування факту подачі позову центром зайнятості.

Кримінальне провадження розпочате 21.11.2017 року.

16.01.2019 року слідчий виніс постанову про залучення представника потерпілої особи і вручив представнику потерпілого пам`ятку про права та обов`язки потерпілого.

19.12.2019 року слідчий ОСОБА_4 виніс постанову про відмову у визнанні потерпілим, яку представник потерпілого отримав 19.12.2019 року.

Зазначену постанову вважає незаконною і просить її скасувати, посилаючись на те, що постанова не відповідає ст. 110 КПК України. ПМРЦЗ злочином була завдана майнова шкода; кримінальне провадження розпочате на підставі заяви представника ПМРЦЗ, який постановою слідчого був визнаний потерпілим і представнику якого було роз`яснено його права та обов`язки як потерпілого у кримінальному провадженні. Також вважає неспроможним твердження слідчого про те, що шкоди ПМРЦЗ завдано самим ПМРЦЗ, оскільки шкоду завдано протиправними діями певної особи.

В судовому засіданні представник особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 повністю підтримав скаргу, просив її задовольнити.

Слідчий просив відмовити в задоволенні скарги, мотивуючи тим, що постанова про скасування статусу потерпілого обґрунтована і законна.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши додані до скарги документи і матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні скарги з таких підстав.

З матеріалів кримінального провадження № 12017150110003175 вбачається, що 21.11.2017 року за заявою голови комісії з припинення юридичної особи ПМРЦЗ ОСОБА_7 було розпочате досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, зокрема про те, що співробітник закладу ОСОБА_6 , не будучи директором, під час завірення документів, можливо скористався підробленим відбитком офіційної печатки ПМРЦЗ, не маючи права підпису документів закладу. Така інформація наявна у витягу з ЄРДР.

У заяві голови комісії зазначено, що на час подачі витягу з ЄДРПОУ директор ПМРЦЗ ОСОБА_6 не мав повноважень підписувати документи від імені ПМРЦЗ, тому що у зв`язку з реорганізацією установи управлінські функції були наявні лише у голови комісії та її заступника. При цьому посадові особи ПМРЦЗ, відповідальні за зберігання печатки ПМРЦЗ, стверджували, що печатка не використовувалась. В подальшому було встановлено, що відбиток печатки, якою скріплено витяг з ЄДРПОУ, суттєво відрізняється від справжнього, тобто є підробленим. Відповідно, ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України.

Довіреністю від 08.01.2019 року головою комісії уповноважено ОСОБА_3 представляти інтереси ПМРЦЗ.

16.01.2019 року слідчим винесено постанову про залучення ОСОБА_3 до участі у кримінальному провадженні в якості представника потерпілого ПМРЦЗ. Представнику потерпілого вручена пам`ятка про права та обов`язки потерпілого.

22.11.2018 року до ЄРДР внесена інформація про злочин на підставі заяви голови Первомайського ЦЗ ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_6 підробив підпис на документі. Розпочате кримінальне провадження № 12018150110003000.

У повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення голова комісії з припинення юридичної особи ПМРЦЗ ОСОБА_9 зазначила, що з жовтня 2016 року розпочата реорганізація ПМРЦЗ. Правонаступником майна ПМРЦЗ є МОЦЗ. Були створені комісії з припинення юридичних осіб і призначені їх голови, затверджені склади. Директор ПМРЦЗ ОСОБА_6 до складу комісії не входив, тобто втратив повноваження на представництво ПМРЦЗ, а також право підпису документів ПМРЦЗ. Такі повноваження перейшли до голови комісії. Однак, 06.11.2017 року ОСОБА_6 від імені ПМРЦЗ на відповідному бланку подав скаргу до Мінюсту на рішення та дії державного реєстратора Департаменту з надання адмінпослуг Миколаївської міської ради, яка була зареєстрована. До вказаної скарги ОСОБА_6 додав копії певних документів щодо повноважень директора, які вже втратили чинність. Крім того, 15.11.2017 року ОСОБА_6 від імені ПМРЦЗ подав доповнення до скарги з певними додатками і засвідчив копії документів як директор ПМРЦЗ та печаткою ПМРЦЗ. Голова комісії вважає, що ОСОБА_6 діяв без належних повноважень, а крім того, використав підроблену печатку. Створені документи, подані від імені ПМРЦЗ, ОСОБА_6 в журналі обліку вихідної кореспонденції не зареєстрував. Поданий ОСОБА_6 позов був задоволений. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_6 ПМРЦЗ завдано матеріальної шкоди в розмірі 1762 грн., яка виразилась у сплаті судового збору за позовом, поданим ОСОБА_6 від імені ПМРЦЗ. Також вважає, що ПМРЦЗ завдано шкоди немайнового характеру, яка виразилася у загрозі зриву процедури припинення ПМРЦЗ.

Постановою слідчого від 16.01.2019 року задоволено клопотання представника ПМРЦЗ ОСОБА_3 , йому вручена пам`ятка про права та обов`язки потерпілого. У мотивувальній частині постанови фактично зазначено, що ПМРЦЗ завдано майнову шкоду, а тому відповідно до ст. 55 КПК України ПМРЦЗ є потерпілим в даному кримінальному провадженні.

Крім того, за заявою уповноваженої особи ПМРЦЗ 29.05.2019 року до ЄРДР була внесена інформація про злочин і розпочате кримінальне провадження № 12019150110001184 за фактом підробки офіційного документу адміністративного позову, поданого від імені ПМРЦЗ до МОЦЗ.

У повідомленні про злочин, поданому головою комісії з припинення юридичної особи ПМРЦЗ ОСОБА_7 зазначено, що 25.09.2017 року директор ПМРЦЗ ОСОБА_6 , не маючи повноважень на представництво ПМРЦЗ на період його припинення, склав і подав від імені ПМРЦЗ адміністративний позов до МОЦЗ, який у журналі вихідної кореспонденції та у журналі обліку позовних заяв не зареєстрував, тобто вчинив службове підроблення. Крім того, 31.10.2017 року ОСОБА_6 подав до суду клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії певних наказів МОЦЗ, тобто вчинив службове підроблення.

Процесуальні рішення про визнання певної особи потерпілим в даному кримінальному провадженні слідчим не приймались.

Постановою прокурора Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_10 від 17.12.2019 року кримінальні провадження № 12917150110003175, № 12018150110003000 і № 12019150110001184 об`єднані в одне провадження під загальним номером № 12019150110003175.

Згідно витягу з ЄРДР від 13.01.2020 року об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно № 12017150110003175.

Постановою слідчого від 19.12.2019 року Первомайському міськрайонному центру зайнятості відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12017150110003175. При цьому у постанові не зазначено, за яким саме з чотирьох епізодів, що розслідуються в межах об`єднаного кримінального провадження, відмовлено у визнанні потерпілим.

З огляду на те, що у кримінальних провадження № 12017150110003175 на підставі заяви від 21.11.2017 року та № 12018150110003000 на підставі заяви від 21.11.2018 року ПМРЦЗ був визнаний потерпілим, у кримінальному провадженні № 12019150110001184 аналогічне рішення слідчим не приймалось, логічно припустити, що слідчий відмовив ПМРЦЗ у визнанні потерпілим саме за епізодами відповідно до заяв ОСОБА_7 від 28.05.2019 та від 07.06.2019 року, адже в разі визнання особи потерпілою, відмовити у визнанні потерпілим не можна. В такому випадку можливе рішення лише про скасування статусу потерпілого за наявності певних обставин, встановлених під час досудового розслідування і таке рішення має бути належно мотивованим. Статус ПМРЦЗ як потерпілого за двома першими у часі епізодами в наданому кримінальному провадженні не скасовано.

Однак, скарга мотивована тим, що за епізодом 2017 року ПМРЦЗ завдано майнової шкоди в сумі 340 грн. у виді необхідності додаткового непередбачуваного фінансування кошторису видатків на 2017 рік для відрядження до суду.

Як зазначено вище, слідчий не приймав постанови про скасування статусу потерпілого за епізодами 2017 та 2018 років.

За епізодами 2019 року, про які йдеться у постанові слідчого і де ПМРЦЗ не визнавався потерпілим, скарга взагалі не мотивована. Про наявність майнової шкоди, завданої ПМРЦЗ як юридичній особі, ані в скарзі, ані в заявах голови комісії не зазначено.

Відповідно до ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.

За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної участині першійцієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Відповідно до ч.3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розсуд сторонами та віднесені до його повноважень, тобто за принципом диспозитивності суд розглядає справу лише в межах скарги на підставі наданих суду доказів. Суд має дотримуватись об`єктивності і неупередженості і не має права діяти як захисник сторони обвинувачення або особи, яка подала скаргу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що заявник не обов`язково є потерпілим у кримінальному провадженні.

Оскільки судом не встановлено, що за епізодами 2019 року ПМРЦЗ завдано майнової шкоди, слідчий дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання МОЦЗ потерпілим в цій частині. Постанова слідчого достатньо мотивована і обґрунтована щодо відсутності майнової шкоди, завданої МОЦЗ. Висновки слідчого ґрунтуються на нормах закону і наявних матеріалах кримінального провадження. Така постанова відповідає вимогам ст. 110 КПК України.

Доводи скарги щодо невідповідності постанови ст. 110 КПК України є неспроможними.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 110 КПК України наявність описової частини у постанові слідчого не передбачена.

У резолютивній частині постанови зазначено, що вона може бути оскаржена слідчому судді, тож доводи скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Крім того, слідчий дійсно послався на п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 року №13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», але жодних висновків, що ґрунтуються на вказаній нормі, у постанові не наведено. Слідчий не зазначав у постанові про те, що сам ПМРЦЗ завдав собі шкоди. Це є домислом особи, яка подала скаргу.

За наведених обставин суд вважає скаргу необґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 38, 91-93, 110, 303, 306, 307, 309, 370, 371 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги заступника голови комісії з припинення юридичної особи Первомайського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_5 на постанову старшого слідчого СВ Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 від 19.12.2019 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12017150110003175 від 21.11.2017 року за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст. 307 КПК України.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ: