Постанова

від 18.02.2020 по справі 466/6082/14-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/6082/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/811/3610/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М.,

суддів: Мельничук О.Я., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ПАТ Державний ощадний банк України - Шандарівського Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 27 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України про визнання договору поруки припиненим, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України про визнання договору поруки припиненим,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) Державний ощадний банк України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 жовтня 2007 між Відкритим акціонерним товариством Державний ощадний банк України (далі - ВАТ Державний ощадний банк України , банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України (далі - ПАТ Державний ощадний банк України ), та ОСОБА_3 було укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 1490 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальникові було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами в загальній сумі 300 000,00 грн. на поточні потреби, строком у період з 31 жовтня 2009 року до 31 жовтня 2017 року зі сплатою процентів за користування кредитом 15,5 % річних. Позичальник зобов`язувався щомісячно оплачувати перших два роки проценти, а починаючи з другого року рівними частинами проценти та платежі за кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 31 жовтня 2007 року банк уклав з ОСОБА_1 іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О. А. та зареєстрований в реєстрі від 31 жовтня 2007 року під № Д-1773, де предметом іпотеки було нерухоме майно: нежитлові приміщення на 1-му поверсі, загальною площею 42,4 кв.м, які знаходяться у АДРЕСА_1 .

12 листопада 2007 року ОСОБА_3 звернувся до банка із заявою про збільшення ліміту відновлювальної кредитної лінії на 159 000,00 грн.

15 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду про зміну умов відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року № 1490, за умовами якої загальна сума отриманого в банку кредиту склала 459 000,00 грн. За користування кредитом сплачується процентна ставка у розмірі 16,5 % річних.

В забезпечення зобов`язання за цим договором позивач уклав 15 листопада 2007 року договір про внесення змін до іпотечного договору, де предмет іпотеки доповнено іншим нерухомим майном: земельною ділянкою площею 0,0087 га для обслуговування магазину за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки: 4610137500:01:001:0018.

Також 15 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було укладено договори поруки №1490/1 та №1490/2 відповідно. Згідно з пунктом 1.1. договорів поруки від 15 листопада 2007 року № 1490/1, № 1490/2 поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за договором відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року №1490, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

31 жовтня 2009 року між банком та ОСОБА_3 укладено додатковий договір про зміну умов договору відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким пункт 1.2. договору змінено та викладено у такій редакції: кредит надається на споживчі потреби. Кредит надається окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією, у період до 31 жовтня 2009 року. На дату закінчення вказаного періоду сума фактичної заборгованості за кредитом, становить 459 000,00 грн., яка підлягає погашенню: за період з 01 листопада 2009 року до 30 вересня 2017 року щомісячно рівними частинами починаючи з листопада 2009 року в сумі 4 781,00 грн до останнього робочого дня кожного місяця; за період з 01 жовтня 2017 року до 31 жовтня 2017 року у сумі 4 805,00 грн. Остаточним терміном повернення кредиту є 31 жовтня 2017 року.

З огляду на порушення відповідачами умов кредитного договору з грудня 2009 року в частині зобов`язання зі сплати кредиту, а з березня 2012 року - в частині сплати процентів за користування кредитом, 11 січня 2012 року банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , поручителя ОСОБА_3 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2013 року стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , поручителя ОСОБА_3 на користь банка заборгованість у сумі 547 695,88 грн.

Пунктом 5.2. кредитного договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов`язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов`язався сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,031 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з позичальника ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , поручителя ОСОБА_3 на користь ПАТ Державний ощадний банк України заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 05 травня 2016 року в сумі 375 306,25 грн., з якої 117 114,40 грн. - залишок прострочених платежів за процентами, 44 373,15 грн. - пеня за кредитом, 52 027,13 грн. - пеня за процентами, 133 101,87 грн. - інфляційні втрати, 28 689, 70 грн. - 3 % річних; стягнути з поручителя ОСОБА_3 , яка є солідарним боржником з позичальником ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором станом на 05 травня 2016 року в сумі 375 306,25 грн., з якої 117 114,40 грн. - залишок прострочених платежів за процентами, 44 373,15 грн. - пеня за кредитом, 52 027,13 грн. - пеня за процентами, 133 101,87 грн. - інфляційні втрати, 28 689, 70 грн. - 3 % річних; стягнути з поручителя ОСОБА_1 , яка є солідарним боржником з позичальником ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором на 05 травня 2016 року в сумі 375 306,25 грн., з якої 117 114,40 грн. - залишок прострочених платежів за процентами, 44 373,15 грн. - пеня за кредитом, 52 027,13 грн. - пеня за процентами, 133 101,87 грн. - інфляційні втрати, 28 689, 70 грн. - 3 % річних.

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ Державний ощадний банк України про визнання договору поруки від 15 листопада 2007 року № 1490/1 припиненим, оскільки відповідальність поручителя за зобов`язаннями позичальника збільшилась, а також кредитор протягом строку дії договору поруки не звернувся з позовом до поручителя.

У березні 2015 року поручитель ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ Державний ощадний банк України про визнання договору поруки від 15 листопада 2007 року № 1490/2 припиненим, з підстав аналогічних зустрічному позову ОСОБА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2016 року позов ПАТ Державний ощадний банк України задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Державний ощадний банк України за договором відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року № 1490 (з наступними змінами) заборгованість станом на 05 травня 2016 року в сумі 339 310,67 грн., з якої: 117 114,40 грн. - залишок прострочених платежів за відсотками, 15 112,64 грн. - пеня за кредитом, 45 289,03 грн. - пеня за відсотками, 133 101,87 грн. - інфляційні втрати, 28 689,70 грн. - 3% річних.

Стягнуто з поручителя ОСОБА_1 , яка є солідарним боржником з ОСОБА_3 , на користь ПАТ Державний ощадний банк України заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року № 1490 (з наступними змінами) станом на 05 травня 2016 року в сумі 339 310,67 грн., з якої: 117 114,40 грн. - залишок прострочених платежів за відсотками, 15 112,64 грн. - пеня за кредитом, 45 289,03 грн. - пеня за відсотками, 133 101,87 грн. - інфляційні втрати, 28 689,70 грн. - 3% річних.

Стягнуто з поручителя ОСОБА_3 , яка є солідарним боржником з ОСОБА_3 , на користь ПАТ Державний ощадний банк України заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року № 1490 (з наступними змінами) станом на 05 травня 2016 року в сумі 339 310,67 грн., з якої: 117 114,40 грн. - залишок прострочених платежів за відсотками, 15 112,64 грн. - пеня за кредитом, 45 289,03 грн. - пеня за відсотками, 133 101,87 грн. - інфляційні втрати, 28 689,70 грн. - 3% річних.

У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 онів ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначала, що вважає рішення суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Стверджувала, що згідно з п.1.5.1.1 Кредитного договору № 1490 від 31.10.2007 року із змінами і доповненнями сторони домовились, що проценти нараховуються банком на фактичний залишок кредиту в наступний період з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну на який надано кредит. Цим же договором і додатковою угодою до цього договору від 31.10.2009 року передбачено, що остаточним терміном повернення кредиту є 31.10.2017 року, однак враховуючи те, що банк скоротив термін на який надано кредит шляхом направлення боржнику і поручителям вимоги про повернення боргу в цілому в листопаді 2011 року, тому на її думку з вказаного часу у сторін змінилося зобов`язання та у позивача виникло право на нарахування відсотків не згідно умов договору, а у відповідності до вимог ст.1048 ЦК України на рівні облікової ставки НБУ. Стверджувала, що договори поруки є припиненими в силу вимог п.1 ст.599 ЦК України, оскільки 31.09.2009 року відбулась зміна зобов`язання за кредитним договором без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності. Вказувала на те, що 31.09.2009 року між банком і боржником була укладена додаткова угода згідно з якою змінилася дата платежів та їх розмір. Внаслідок перенесення дати платежів і зміни суми платежів відбулося збільшення сукупної вартості кредиту, що свідчить про збільшення обсягу відповідальності поручителів. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та визнати договори поруки припиненими з 31.10.2009 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 09 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії щодо процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, скасовано та ухвалено нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії щодо процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року залишено без змін.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2016 року переглядається лише в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

ОСОБА_1 17.02.2020 року подала в суд клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю супроводу сина на лікування. До клопотання додала копії квитків на поїзд Львів - Одеса на 13.02.2020 року.

Інші сторони в судове засідання не з`явилась.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, керуючись положеннями ч.2 ст.372 ЦПК України, причини неявки ОСОБА_1 визнала неповажними та відхилила клопотання про відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ПАТ Державний ощадний банк України - Шандарівського Т.Г.,перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 31 жовтня 2007 між ВАТ Державний ощадний банк України та позичальником ОСОБА_3 було укладено кредитним договір, за умовами якого позичальникові було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами в загальній сумі 300 000,00 грн. на поточні потреби, строком у період з 31 жовтня 2009 року до 31 жовтня 2017 року зі сплатою процентів за користування кредитом 15,5 % річних. Позичальник зобов`язувався щомісячно оплачувати перших два роки проценти, а починаючи з другого року рівними частинами проценти та платежі за кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 31 жовтня 2007 року між ВАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О. А. та зареєстрований в реєстрі від 31 жовтня 2007 року під № Д-1773. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові приміщення на 1-му поверсі, загальною площею 42,4 кв.м, які знаходяться у АДРЕСА_1

12 листопада 2007 року позичальник ОСОБА_3 звернувся до банку із заявою про збільшення ліміту відновлювальної кредитної лінії на 159 000,00 грн.

15 листопада 2007 року між банком та позичальником ОСОБА_3 укладено додаткову угоду про зміну умов відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року № 1490, за умовами якої загальна сума отриманого у банку кредиту склала 459 000,00 грн. За користування кредитом сплачується процентна ставка у розмірі 16,5 % річних.

В забезпечення зобов`язання за цим договором позивач уклав 15 листопада 2007 року договір про внесення змін до іпотечного договору, де предмет іпотеки доповнено іншим нерухомим майном: земельною ділянкою площею 0,0087 га для обслуговування магазину за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки: 4610137500:01:001:0018.

15 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було укладено договори поруки №1490/1 та №1490/2 відповідно. Згідно з пунктом 1.1. договорів поруки від 15 листопада 2007 року № 1490/1, № 1490/2 поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за договором відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року №1490, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

31 жовтня 2009 року між банком та ОСОБА_3 укладено додатковий договір про зміну умов договору відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким пункт 1.2. договору змінено та викладено у такій редакції: кредит надається на споживчі потреби. Кредит надається окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією, у період до 31 жовтня 2009 року На дату закінчення вказаного періоду сума фактичної заборгованості за кредитом, становить 459 000,00 грн., яка підлягає погашенню: за період з 01 листопада 2009 року до 30 вересня 2017 року щомісячно рівними частинами починаючи з листопада 2009 року в сумі 4 781,00 грн. до останнього робочого дня кожного місяця; за період з 01 жовтня 2017 року до 31 жовтня 2017 року у сумі 4 805,00 грн. Остаточним терміном повернення кредиту є 31 жовтня 2017 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2013 року у справі № 1328/6246/12 за позовом ПАТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто солідарно з позичальника ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , поручителя ОСОБА_3 на користь банка заборгованість у сумі 547 695,88 грн.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ст.525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Відповідно до ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім цього боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові від 16 травня 2018 року № 14-16цс18 Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 січня 2016 року у справі №6-2759цс15 який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України), а також у постанові від 2 березня 2016 року у справі N 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

У цій Постанові Велика Палата звернула увагу, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених ЦК України.

Судами беззаперечно встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання та позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно проведеного перерахунку заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії від 31.10.2007 року 1490АТ Ощадбанк , заборгованість станом на 05.05.2016 року становить 94 472, 31 грн., що складає: інфляційні втрати від прострочених сум по тілу кредиту - 58 113, 23 грн., інфляційні втрати від прострочених сум по відсотках - 490, 89 грн., 3% від прострочених платежів по кредиту - 35 498, 44 грн., 3% від прострочених платежів по відсотках - 369, 75 грн.

Проведений позивачем перерахунок відповідачі не спростували. Тому вказані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідачів.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 вересня 2016 року в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ Державний ощадний банк України за договором відновлювальної кредитної лінії від 31 жовтня 2007 року № 1490 (з наступними змінами) заборгованість станом на 05 травня 2016 року в сумі 94 472, 31 грн., з якої: 58 113, 23 грн - інфляційні втрати від прострочених сум по тілу кредиту, 490, 89 грн. інфляційні втрати від прострочених сум по відсотках, 35 498, 44 грн. - 3% від прострочених платежів по кредиту, 369, 75 грн. - 3% від прострочених платежів по відсотках.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21.02.2020 року.

Головуючий : О.М.Ванівський

Судді: О.Я.Мельничук

Р.П. Цяцяк