Постанова

від 19.02.2020 по справі 372/4690/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №372/4690/15-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л.В.

Провадження №22-ц/824/876 /2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року позивач ОСОБА_1 пред`явив в суді названий позов посилаючись на те, що 22 травня 2007 року він придбав за договором купівлі-продажу у відповідачки ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1180 кв.м., розташовану за адресою: с. Романків Обухівського району Київської області.

В державному акті на право приватної власності на землю, який був наданий відповідачем на підтвердження права власності на об`єкт купівлі-продажу, значиться три земельних ділянки: площею 0,207 га, 0,12 га та 0,118 га. Даний акт був виданий 24 липня 2001 року на підставі рішення Підгірцівської сільської ради від 20 червня 2001 року, яким продавцеві було надано одну земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку. В подальшому ОСОБА_2 було виділено ще дві земельних ділянки, які були внесені до цього ж Державного акту на землю із зазначенням підстав набуття, але інформації щодо цільового призначення цих земельних ділянок акт не містить.

В подальшому позивачем було з`ясовано, що земельна ділянка яку він придбав площею 0,118 га., була надана відповідачеві не для будівництва та обслуговування житлового будинку, а для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення. Так, як позивач не може у законний спосіб використати придбану ним земельну ділянку для будівництва житлового будинку, а кошти для зміни цільового призначення землі у позивача відсутні, він змушений був звернутися до суду з даним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, який був укладений внаслідок помилки.

Просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1180 кв.м, розташованої за адресою: с. Романків Обухівського району Київської області, укладений 22.05.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрованого в реєстрі за №3422 та зобов`язати відповідача повернути йому кошти, одержані за договором купівлі-продажу та стягнути сплачений судовий збір.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2016 року позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи як особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки, оскаржив рішення суду в апеляційному порядку.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; не було доведено обставин, що мають значення для справи, які суд визнав доведеними та встановленими; відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки права та охоронювані інтереси позивача у справі не були жодним чином порушені відповідачем; висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Крім того ТОВ Кредитні ініціативи є іпотекодержателем земельної ділянки, яка була предметом договору купівлі-продажу, позивач ініціював с пір щодо цієї земельної ділянки і не повідомив іпоткодержателя про такий спір, не залучив його до участі у справ.

Також апелянт вважає, що у Обухівського районного суду Київської області не було жодних правових підстав для задоволення позову, незважаючи на визнання позову відповідачем у справі.

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 .

У відзиві зазначено, що доводи апеляційної скарги ТОВ Кредитні ініціативи є безпідставними з огляду на наступне.

ОСОБА_1 укладаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу за №3422, площею 0,1180 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд розраховував на придбання земельної ділянки саме з визначеним цільовим призначенням та здійснював купівлю земельної ділянки з метою будівництва та обслуговування житлового будинку.

В свою чергу, набуваючи земельну ділянку із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_1 мав намір здійснювати роботи по будівництву житлового будинку, проте виявилося, що земельна ділянка загальною площею 0,1180 га з кадастровим номером 3223186803:02:015:0035 була виділена продавцю ОСОБА_2 за рішенням №53 виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області 26 червня 2002 року з іншим цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Ці обставини й унеможливили подальше вчинення позивачем дій щодо повідомлення в установленому законом порядку уповноважених органів про початок будівельних робіт на цій земельній ділянці, адже невідповідність цільового призначення земельної ділянки намірам забудовника відразу потягло б за собою відмову уповноважених органів в затвердженні відповідної документації про початок будівельних робіт. А, як зазначалося в позові, коштів на зміну цільового призначення у позивача не було.

ТОВ Кредитні ініціативи в обгрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що 23.04.2014 приватним нотаріусом КМНО В.А. Матвеєвим на Іпотечному договорі був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на спірну земельну ділянку як предмет іпотеки, а тому позивач звернувшись до суду нібито з метою ухилення від виконання зобов`язань за кредитним договором.

Проте ТОВ Кредитні ініціативи замовчує ту обставину, що відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 грудня 2014 року у справі № 372/5556/14-ц, яке Апеляційного суду Київської області від 11 лютого 2015 року було залишено без змін ухвалою, даний виконавчий напис таким, що не підлягає до виконання

За таких обставин, на момент звернення ОСОБА_1 до суду 13 листопада 2015 року із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу не було спорів з приводу звернення ТОВ Кредитні ініціативи стягнення на спірну земельну ділянку.

Більше того, спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22 травня 2007 року був вчинений до укладення кредитного договору №186н/910 від 28серпня 2007 року , в забезпечення виконання якого 28 серпня 2007 року було укладено договір іпотеки, іпотекодержателем за яким стало АКБ Промінвестбанк , а в подальшому ТОВ Кредитні ініціативи .

Тобто, земельна ділянка придбавалася не за кредитні кошти, а за власні заощадження Позивача.

Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник ТОВ Кредитні ініціативи в судове засідання з`явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Вважав, що ТОВ Кредитні ініціативи не має права на оскарження судового рішення, оскільки спірна земельна ділянка 03 травня 2019 року реалізована з поліпшеннями на елетронних торгах, які проводились ДП СЕТАМ в рамках виконавчого провадження № 57076650, відкритого 27 серпня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. на підставі виконавчого напису від 20 вересня 2016 року, вчиненого приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Чуловським В.А.

Отже здійснивши реалізацію земельної ділянки - предмета іпотеки на електронних торгах, іпотека припинилася на підставі ст. 17 Закону України Про іпотеку , а тому ТОВ Кредитні ініціативи 03 травня 2019 року вичерпало свої права іпотекодержателя скориставшись своїм правом на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, які з`явилися в судове засідання, доходить висновку що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 липня 2001 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ № 084004 на земельну ділянку площею 0,207 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 571.

26 червня 2002 року рішенням №53 виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_2 було надано земельну ділянку площею 0,118 га в приватну власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення в АДРЕСА_1 , про що було внесено запис в розділі зміни у межах і розмірах земельної ділянки до державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 084004 від 24 липня 2001 року.

22 травня 2007 року між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого відповідач передав у власність, а позивач отримав земельну ділянку площею 1180 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: село Романків Обухівського району Київської області.

27 липня 2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності серії ЯД № 779258 на земельну ділянку площею 0,1180 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733100841.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки, вважали, що відчужується та купується земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, а не земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, тобто помилялись щодо правових наслідків договору, а тому є підставою для визнання правочину недійсним.

Судова колегія не погоджується із такими висновками суду виходячи з такого.

Щодо порушення прав ТОВ Кредитні ініціативи оскаржуваним рішенням і наявністю права на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Земельна ділянка, яка була предметом договору купівлі-продажу від 22 травня 2007 року , 28 серпня 2007 року передана Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку в іпотеку громадянином ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 186н/910 від 28 серпня 2007 року, укладеному між тими ж сторонами. (а.с.85-99)

Приватним нотаріусом Чеботар С.І. 28 серпня 2007 року у зв`язку з посвідченням Іпотечного договору був внесений відповідний реєстраційний запис (реєстраційний номер 5554887) про іпотеку у Державний реєстр іпотек. А також відповідні відомості про заборону відчуження даної земельної ділянки з кадастровим № 3223186803:02:015:0035 були внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підтвердження чого надаємо відповідний витяг №14124367 від 28 серпня 2007 року , сформований приватним нотаріусом Чеботар С.І. (а.с.100)

Одночасно з укладенням Іпотечного договору, ОСОБА_1 за актом приймання-передачі оригіналу документа від 28 серпня 2007 року передав Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку на зберігання оригінал Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯД №779258 від 27 липня 2007 року, кадастровий номер земельної ділянки № 3223186803:02:015:0035. (а.с.102,103)

Таким чином Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (в подальшому Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , був іпотекодержателем за Іпотечним договором починаючи з 28 серпня 2007 року.

17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , та Товариством з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи був укладений договір відступлення прав вимог, відповідно до умов якого ТОВ Кредитні ініціативи отримало (придбало) право вимоги за Кредитним договором № 186н/910 від 28 серпня 2007 року, оскільки даний кредитний договір був частиною Кредитного портфелю, який відчужувався ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк . (а.с.108-125)

Цього ж дня, 17 грудня 2012 року, між цими ж сторонами був укладений Договір про передачу прав за Договорами забезпечення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирик O.A. та зареєстрований в реєстрі за № 1423, відповідно до умов якого у зв`язку з переходом до ТОВ Кредитні ініціативи прав вимоги за Кредитним договором № 186н/910 від 28 серпня 2007 року, що є основним зобов`язанням, перейшло право вимоги за забезпечувальним договором - Іпотечним договором від 28 серпня 2007 року (а.с.126-133)

Таким чином з 17 грудня 2012 року прав іпотекодержателя за Іпотечним договором набуло ТОВ Кредитні ініціативи . Отже, станом на момент розгляду справи № 372/4690/15-ц - Обухівським районним судом Київської області - січень-лютий 2016 року - земельна ділянка площею 1180 кв.м., кадастровий № 3223186803:02:015:0035, що розташована за адресою: с. Романків, Обухівського району, Київської області, яка була предметом укладеного 22 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу земельної ділянки, була обтяжена на користь ТОВ Кредитні ініціативи .

Позивач був обізнаний про дане обтяження, оскільки самостійно укладав Іпотечний договір, а також передав 28 серпня 2007 року на зберігання кредитору (іпотекодержателю) оригінал правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1. Іпотечного договору, іпотекодержатель ( ОСОБА_1 ) прийняв на себе зобов`язання негайно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану Предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за цим договором.

Окрім цього, 23 квітня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу В.А. Матвеєвим на Іпотечному договорі був вчинений виконавчий напис, відповідно до якого було запропоновано звернути стягнення на земельну ділянку, площею 0,1180 га, кадастровий № 3223186803:02:015:0035, що розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, с. Романків, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Таким чином кредитором було розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з невиконанням боржником основного зобов`язання. (а.с.136-137)

Проте, в порушення вказаного вище пункту Іпотечного договору, будучи обізнаним про те, що у зв`язку з невиконанням Кредитного договору та допущенням простроченої заборгованості по даному Кредитному договору мало місце звернення стягнення на предмет іпотеки з боку Іпотекодержателя, позивач (боржник за Кредитним договором та іпотекодавець за Іпотечним договором) не повідомив ані Іпотекодержателя, ані суд про перелічені вище обставини.

За приписами ч. 2 ст. 23 Закону України Про іпотеку особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже у випадку зміни власника майна, яке є предметом іпотеки внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки в судовому поряду, іпотекодержатель вправі заявляти вимоги на предмет іпотеки до нового власника. Ухвалення судового рішення про повернення майна, яке є предметом іпотеки, продавцю зачіпає права іпотекодержателя, а відтак існує необхідність залучати його до розгляду справи про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна, яке є предметом договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/3901/16-ц (провадження № 61-20786св18) зроблено висновок, що ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов`язків іпотекодержателя. оскільки безумовно впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь іпотекодержателя рішення про стягнення з ОСОБА_9 кредитної заборгованості та впливає на можливість банку звернути стягнення на іпотечне майно .

Таким чином Обухівським районним судом не було залучено до участі у справі особу, на права та інтереси якого вплинуло прийняте судом рішення у даній справі, а тому вказана особа має право на апеляційне оскарження судового рішення.

Судова колегія не може погодитись із доводами ОСОБА_1 про те, що на час подання апеляційної скарги права апелянта не порушуються, оскільки спірна земельна ділянка вже відчужена з електронних торгів тому апелянт не є іпотекодержателем.

Судом апеляційної інстанції переглядається правильність висновків суду першої інстанції на час ухвалення судом рішення. На час ухвалення судового рішення права ТОВ Кредитні ініціативи були порушені, а тому ТОВ Кредитні ініціативи має право оскаржувати це рішення в апеляційному порядку.

Щодо вирішення спору по суті.

Перевіряючи обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо наявності спору між сторонами, судова колегія встановила таке.

Статтею 15 ЦК України регламентоване право на захист цивільних прав та інтересів. Зокрема, частиною 1 цієї статті передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) станом на дату розгляду справи судом першої інстанції було передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України 2004 року було визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень чинної на момент розгляду справи судом першої інстанції положень статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В описовій частині рішення суду першої інстанції зазначено, що позивач ОСОБА_1 посилається на те, що він позбавлений можливості у законний спосіб використати придбану ним земельну ділянку для будівництва житлового будинку, а кошти для зміни цільового призначення землі у позивача відсутні, він змушений був звернутися до суду із даним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, який був укладений внаслідок помилки.

Лише дані твердження позивача і стали підставою для задоволення позову, оскільки суд першої інстанції всупереч положень ст. 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент вирішення справи) не вказав якими саме доказами у справі підтверджуються обставини, наведені позивачем як підстава для звернення до суду.

Зокрема в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на будь-які повідомлення уповноважених державних органів, отримані позивачем, про відмову у наданні дозволу на будівництво житлового будинку, рішення про відмову в реєстрації повідомлення про початок здійснення підготовчих робіт, рішення про відмову в реєстрації декларацію про початок виконання підготовчих робіт щодо забудови власної земельної ділянки, рішення про відмову в реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт щодо забудови власної земельної ділянки. Або будь-які інші докази, які підтверджують той факт, що позивач позбавлений права використовувати свою власність - земельну ділянку - за її безпосереднім цільовим призначенням: зведення на ній житлового будинку.

Натомість матеріали справи містять докази, які свідчать про прямо протилежне, зокрема, копії наступних документів:

1. Договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1180 (одна тисяча сто вісімдесят) квадратних метрів, розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, с. Романків, кадастровий № 3223186803:02:015:0035, пунктом 2 якого визначено, що земельна ділянка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку .

2. Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 779258, виданого 27 липня 2007 року на ім`я ОСОБА_1 , в якому у графі цільове призначення (використання) земельної ділянки вказане наступне цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд .

З метою підготовки пакету документів для укладення Іпотечного договору громадянин ОСОБА_1 звертався до Обухівського районного відділу земельних ресурсів за отриманням відповідного висновку про обмеження (обтяження) по використанню вказаної вище земельної ділянки, у відповідь на що отримав висновок вказаного територіального органу за вих. № 4708 від 15 серпня 2007 року , де вказано, що цільове призначення землі: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Жодних обмежень щодо цільового використання даної земельної ділянки не встановлено.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму ВСУ від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Суд першої інстанції не з`ясував чи дійсно були порушені права позивача та зробив передчасний висновок про наявність порушеного права ОСОБА_1 , яке підлягає судовому захисту.

Натомість в оскаржуваному судовому рішенні, суд двічі зазначає яке саме цільове призначення має земельна ділянка, яка є предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки, а саме, для будівництва житлового будинку.

Суд першої інстанції задовольняючи позов вважав встановленими та доведеними позивачем обставини щодо наявності помилки позивача стосовно цільового призначення земельної ділянки, яка придбавалася за оспорюваним договором. При цьому, суд в своєму рішенні посилається на 229 статтю ЦК України, якою передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Пунктом 19 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 05 листопада 2009 року, на яку має місце посилання в оскаржуваному рішенні, регламентує наступне: Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину . Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 911/1171/18, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину. що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. У разі, якщо сторона спірного правочину до та на момент вчинення цього правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 НК України. Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верхового Суду від 04 червня 2019 року у справі № 910/9070/18, від 03 жовтня 2019 року у справі № 910/12959/18, а отже є усталеною судовою практикою.

Проте судом в рішенні взагалі не наведено якими саме доказами обґрунтовується наявність помилки позивача під час вчинення правочину . Як немає в рішенні суду і посилання на істотність такої помилки, оскільки і в самому договорі, і в державному акті на право власності на землю позивача визначено єдине цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, яке було визначено державними органами до моменту відчуження земельної ділянки відповідачем, в момент вчинення правочину, на момент передачі земельної ділянки в іпотеку і на момент розгляду справи. Жодного доказу, якій підтверджує наявність іншого цільового призначення у земельної ділянки, що належала позивачеві, як на момент вчинення правочину, так і на момент розгляду справи матеріали справи не містять. Тим паче не містить посилань на такі докази і судове рішення.

Окрім зазначеного, в своєму рішенні суд як на підставу для задоволення позову посилається на ст. 21 Земельного кодексу України, яка передбачає, що наслідком порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель можу бути визнання недійсними угод щодо земельних ділянок. В той же час, суд не наводить жодного обґрунтування яким чином був порушений порядок зміни цільового призначення земельної ділянки навіть в тому разі якщо він мав місце, що може бути підставою для визнання недійсним оспорюваного договору.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму ВСУ від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях(частина четверта статті 60 ЦПК).

Що стосується посилань суду в описовій частині оскаржуваного рішення на визнання позову відповідачем, то в даному разі судом першої інстанції повинна була застосована ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, що діяла станом на дату розгляду справи), відповідно до частини 4 якої, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд .

Саме ж по собі визнання позову відповідачем у справі, як це відбулося у даному випадку, не може слугувати підставою для задоволення позову та визнання недійсним укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про скасування рішення суду з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2016 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2020 року.

Суддя-доповідач

Судді: