Постанова

від 21.02.2020 по справі 451/1363/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 451/1363/17

провадження № 61-14796св1 9

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Радехівська центральна районна лікарня,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Радехівської центральної районної лікарні (далі - Радехівська ЦРЛ) про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі.

Позов обґрунтовано тим, що наказом головного лікаря Радехівської ЦРЛ від 31 липня 2017 року за № 160 її було призначено на вакантну посаду виконуючої обов`язки головного лікаря Лопатинської районної лікарні (далі - Лопатинська РЛ). Наказом виконуючої обов`язки головного лікаря Радехівської ЦРЛ від 17 серпня 2017 року за № 168 її було звільнено від виконання обов`язків головного лікаря Лопатинської РЛ з переведенням на посаду лікаря-терапевта відділення 0,5 ставки та лікаря-терапевта поліклініки 0,5 ставки Лопатинської РЛ. Вважає, що її звільнення з роботи головного лікаря було вчинено з грубим порушенням законодавства України про працю. Відповідно до роз`яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати, Секретаріату Всесоюзного Центру Ради Професійних Спілок Про порядок оплати тимчасового заступництва від 29 грудня 1965 року № 30/39 (в редакції від 11 грудня 1986 року), яка чинна на сьогоднішній день, на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP (далі - Роз`ясненні 1965 року) тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов`язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю. Тимчасове виконання обов`язків за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) по підприємству, установі чи організації. Працівнику, який замінює працівника виплачується різниця між його фактичним окладом (посадовим, персональним) і посадовим окладом замінює працівник (без персональної надбавки) за наявності одночасно таких умов: а) якщо замісник працівник не є штатним заступником або помічником відсутнього працівника (за відсутності посади заступника). Призначення працівника виконуючим обов`язки за вакантною посадою не допускається. Це можливо лише за посадою, призначення на яку проводиться вищим органом управління. У цьому випадку керівник підприємства, установи, організації зобов`язаний не пізніше місячного терміну з дня прийняття працівника на роботу представити до вищого органу управління документи для його призначення на посаду, який у місячний термін з дня отримання документів повинен розглянути питання і повідомити керівника про результати. Посада головного лікаря Лопатинської РЛ не призначається вищим органом управління, а призначається головним лікарем Радехівської ЦРЛ. Виконання обов`язків допускається тільки за згодою працівника і на підставі наказу про покладення на нього додаткових обов`язків на період відсутності колеги, порядок доплати встановлюється на умовах, передбачених у колективному договорі, конкретний розмір доплати зазначається в наказі про виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. Виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника в табелі обліку використання робочого часу не відображається, запис у трудову книжку про виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника не вноситься. Наказом від 31 липня 2017 року № 160 її призначено виконуючою обов`язки головного лікаря, а не покладено обов`язки головного лікаря за час відсутності відповідного, це підтверджується довідкою Лопатинської РЛ від 27 вересня 2017 року №119, з якої вбачається, що їй було призначено оклад головного лікаря в розмірі 2 264,50 грн, а не доплата за виконання додаткових обов`язків. В наказі про її призначення не вказана дата чи подія, на який період вона повинна була виконувати обов`язки головного лікаря, тому звільнення її з цієї посади є незаконним. Крім цього, в наказі від 17 серпня 2017 року № 168 її звільнено та переведено на посаду лікаря терапевта, що свідчить про покладення на неї додаткових обов`язків головного лікаря, окрім основних. Тому вважає, що її було призначено на вакантну посаду головного лікаря Лопатинської РЛ і роботодавець повинен був видавати два накази, про звільнення і про переведення, отримавши попередньо від неї згоду, якої вона не надавала. Наказ про звільнення вона отримала 29 вересня 2017 року, який на її думку винесений з порушенням норм трудового законодавства, зокрема статей 32, 43, 105, 233 КЗпП України.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Радехівської ЦРЛ від 17 серпня 2017 року № 168 про звільнення від виконання обов`язків головного лікаря Лопатинської РЛ та переведення на іншу роботу у зв`язку зі змінами істотних умов праці без її згоди, поновити її на роботі на посаді виконуючої обов`язки головного лікаря Лопатинської РЛ Радехівського району Львівської області з 17 серпня 2017 року, рішення в частині поновлення на посаді головного лікаря Лопатинської РЛ Радехівського району Львівської області допустити до негайного виконання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Радехівської центральної районної лікарні від 17 серпня 2017 року № 168 про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків головного лікаря Лопатинської РЛ.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючої обов`язки головного лікаря Лопатинської РЛ Радехівського району Львівської області з 17 серпня 2017 року.

Рішення в частині поновлення на посаді виконуючої обов`язки головного лікаря Лопатинської РЛ Радехівського району Львівської області допущено до негайного виконання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків головного лікаря свідчить про порушення частин першої, третьої статті 32 КЗпП, а саме не повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці в частині системи та розміру оплати праці, не пізніше, ніж за два місяці при переведенні на іншу роботу.

При цьому, наказ виконуючого обов`язки головного лікаря Радехівської ЦРЛ Цибуля В. Й. від 17 серпня 2017 року № 168 про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків головного лікаря Лопатинської РЛ з 17 серпня 2017 року та переведення її на основне місце роботи суперечить статуту Лопатинської РЛ, який діяв на час виникнення правовідносин, зокрема, не отримано погодження з Радехівською районною державною адміністрацією про її звільнення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року рішення Радехівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що призначення на посаду головного лікаря лікарні відбувалося за спеціально прописаною у статуті процедурою та потребувало погодження районної державної адміністрації.

При вирішенні спору, суд першої інстанції виходив з вимог статті 32 КЗпП, яка передбачає переведення на іншу постійну роботу у зв`язку зі зміною істотних умов праці, в той час як на зазначені правовідносини поширюється частина перша статті 33 КЗпП. Призначаючи ОСОБА_1 на посаду тимчасово виконуючої обов`язки головного лікаря Лопатинської РЛ, застосуванню підлягали норми, прописані у Роз`ясненні 1965 року, оскільки призначення на посаду головного лікаря здійснюється за погодженням із вищими установами, а посада виконуючого обов`язки головного лікаря не передбачена штатним розкладом установи, що відповідає Класифікатору професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України 28 липня 2010 року № 327, статуту та штатного розпису лікарні.

Крім того, апеляційний суд посилається на правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 333/7100/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 756/5123/16-ц, яким визначено, що чинним законодавством та статутом встановлений спеціальний порядок призначення керівника комунального закладу охорони здоров`я та відповідно виконувача його обов`язків, а виконання обов`язків керівника носить тимчасовий характер до призначення керівника на постійній основі згідно встановленого порядку.

Також суд першої інстанції не звернув уваги на проведені реорганізаційні зміни у медичній сфері, вирішив питання про права та обов`язки особи, зокрема комунального некомерційного підприємства Лопатинська районна лікарня Радехівської районної ради Львівської області (далі - КНП Лопатинська районна лікарня Радехівської районної ради Львівської області), яке не було учасником справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

01 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що згідно з наказом від 31 липня 2017 року ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов`язки головного лікаря Лопатинської РЛ з 01 серпня 2017 року, а саме відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 КЗпП України з ОСОБА_1 укладено безстроковий договір на невизначений термін на вакантну посаду без зазначення конкретного строку чи події. Також ОСОБА_1 звільнено з посади не у зв`язку з припинення дії строкового договору. Крім того, після звільнення заявника, на посаду виконуючого обов`язки головного лікаря Лопатинської РЛ був призначений інший працівник, який з 18 серпня 2017 року по даний час займає цю посаду. Звільнення ОСОБА_1 відбулося за ініціативою роботодавця не у погоджений сторонами строк, тому заявника звільнено незаконно.

Заявник не виконувала додаткову роботу чи обов`язки тимчасово відсутнього працівника та останній не проводилась доплата за суміщенням професій або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

В наказі від 17 серпня 2017 року № 168 не було обумовлено, що заявник буде виконувати обов`язки головного лікаря лікарні до призначення головним лікарем іншого працівника.

Отже, в даному випадку не було законних підстав для припинення без згоди ОСОБА_1 трудового договору.

При цьому заявник посилається на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2019 року КНП Лопатинська районна лікарня Радехівської районної ради Львівської областінаправило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що позивач не була звільнена з посад лікаря-терапевта та лікаря-терапевта дільничого, як і не була переведена на посаду головного лікаря. В даному випадку позивач не могла бути переведена на посаду головного лікаря, оскільки законодавством передбачений окремий порядок призначення на посаду керівника комунального закладу охорони здоров`я, в тому числі шляхом укладення контракту на підставі рішення Радехівської районної ради. У період з 01 по 17 серпня 2017 року позивач лише виконувала обов`язки головного лікаря, без трудових договорів за лікарськими посадами, на яких працює на умовах безстрокового характеру з 2012 року по даний час.

При регулюванні спірних правовідносин застосуванню підлягають норми матеріального права, передбачені Роз`ясненнями 1965 року, а не статтею 32 КЗпП України.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 є безпідставним, оскільки в ній не міститься висновків щодо застосування норм права, зокрема трудового законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин у даній справі.

Крім того, Лопатинська РЛ не була залучена і не брала участі у справі в суді першої інстанції.

Також, КНП Лопатинська районна лікарня Радехівської районної ради Львівської області посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 333/7100/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 756/5123/16-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 була прийнята на роботу у Лопатинську РЛ на посаду лікаря-терапевта терапевтичного відділення 0,5 ставки та лікаря-терапевта дільничого 0,5 ставки з 11 червня 2012 року.

Наказом Радехівської ЦРЛ від 31 липня 2017 року № 160 ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки головного лікаря Лопатинської РЛ з 01 серпня 2018 року з правом першого підпису на фінансово-банківських документах.

Наказом Радехівської ЦРЛ від 17 серпня 2017 року № 168 ОСОБА_1 звільнено від виконання обов`язків головного лікаря з серпня 2017 року з переведенням до виконання обов`язків за основною роботою лікаря-терапевта терапевтичного відділення 0,5 ставки та лікаря-терапевта дільничого 0,5 ставки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статті 23 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні контракту. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи (стаття 24 КЗпП України).

Згідно з статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до покладення виконання обов`язків головного лікаря, ОСОБА_1 обіймала посади лікаря-терапевта 0,5 ставки та лікаря-терапевта дільничого 0,5 ставки, а після звільнення від виконання таких обов`язків продовжила працювати на посаді вказаних посадах.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із призначенням працівника виконуючим обов`язки, здійснюється на підставі Кодексу законів про працю України, роз`яснень Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС Про порядок оплати тимчасового замісництва від 29 грудня 1965 року № 30/39 (у редакції від 11 грудня 1986 року), що діє в частині, яка не суперечить КЗпП України та іншим нормативно-правовим актам України.

За абзацом 1 пункту 1 Роз`яснення 1965 року тимчасовим замісництвом вважається виконання службових обов`язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю.

Згідно з пунктом 2 Роз`яснення 1965 року призначення працівника виконуючим обов`язки за вакантною посадою не допускається. Таке можливе лише за посадою, призначення на яку здійснюється вищим органом управління. Керівник підприємства, установи, організації зобов`язаний не пізніше місячного строку з дня прийняття працівника на роботу надати документи для його призначення на посаду до вищого органу управління. Цей орган в місячний строк з дня отримання документів повинен розглянути питання і повідомити керівникові про результати.

Аналогічні роз`яснення містяться у листі Міністерства соціальної політики України від 21 липня 2011 року № 591/13/84-11 де зазначено, що виконання службових обов`язків за більш відповідальною посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це пов`язано із розпорядчими функціями, працівником, який працює на тому ж підприємстві, в установі, організації - є тимчасовим замісництвом. Працівник, який заміщує тимчасом відсутнього працівника, на період замісництва звільняється від виконання обов`язків, обумовлених трудовим договором за основним місцем роботи.

Застосування вказаних норм права узгоджуються з правовими висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року № 333/7100/15-ц, від 16 травня 2018 року № 756/5123/16-ц.

Відповідно до пункту 5.3 статуту Лопатинської РЛ, який діяв на час спірних правовідносин, керівником юридичної особи є головний лікар, який діє на принципах єдиноначальності, призначається і звільняється з посади головним лікарем Радехівської ЦРЛ за погодженням з Радехівською районною державною адміністрацією.

За змістом частини першої статті 33 КЗпП тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

Отже, призначаючи ОСОБА_1 на посаду тимчасово виконуючої обов`язки головного лікаря Лопатинської РЛ, застосуванню підлягали норми, прописані у Роз`ясненні 1965 року, оскільки призначення на посаду головного лікаря здійснюється за погодженням із вищими установами, а посада виконуючого обов`язки головного лікаря не передбачена штатним розкладом установи, що відповідає Класифікатору професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України 28 липня 2010 року № 327, статуту та штатного розпису лікарні.

Крім того, Роз`яснення 1965 року застосовується до питань, які не врегульовані законодавством України. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та Наказу Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства охорони здоров`я України від 05 жовтня 2005 року № 308/519 Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення , які регулюють порядок оплати праці працівників бюджетних закладів охорони здоров`я до яких відноситься Лопатинська РЛ, не передбачають у структурі заробітної плати такої виплати як різниця посадових окладів.

Чинним законодавством та статутом встановлений спеціальний порядок призначення керівника комунального закладу охорони здоров`я та відповідно виконувача його обов`язків, а виконання обов`язків керівника носить тимчасовий характер - до призначення керівника на постійній основі згідно встановленого порядку.

З огляду на викладене, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки відповідачем не порушено норм трудового законодавства під час звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючої обов`язки головного лікаря Лопатинської РЛ. При цьому, суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що суд вирішив питання про права та обов`язки КНП Лопатинська РЛ Радехівської районної ради Львівської області, яке не було учасником справи.

Посилання у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 є безпідставним, оскільки у вказаній справі та оскаржених судових рішеннях встановлено різні фактичні обставини справи.

Інші доводи наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на власному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко