Рішення

від 24.02.2020 по справі 420/7722/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7722/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

за участю

від позивача: Гордієнко Я.С., - за довіреністю

від відповідача: Носкіна І.М., - за ордером

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 38016923, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до Приватного підприємства Рілансіо (код ЄДРПОУ 36436086, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 1) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 56 622, 73 грн.; зобов`язання зареєструватись та надати звіт,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 19 грудня 2019 року з позовною заявою звернулося Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 38016923, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до Приватного підприємства Рілансіо (код ЄДРПОУ 36436086, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 1) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 56 622, 73 грн.; зобов`язання зареєструватися в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та надати звіт за формою № 10-ПІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (річна, поштова) за 2014, 2015,2016, 2017, 2018 роки.

Ухвалою від 21 грудня 2019 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, та призначено перше судове засідання на 23 січня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не надано звіту форми №10-ПІ за 2017р. до 01 березня 2018 року та взагалі не звітувало у 2018 році про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2017 рік Одеському обласному Фонду соціального захисту інвалідів, що встановлено та зазначено в п. 3 Розділу IV Опис виявлених порушень акту Управління Держпраці в Одеській області від 02.10.2019 року №15-01-010/0272, складеного за результатами проведеної документальної перевірки з питань додержання законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Так, позивач зазначив, що у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте його не було створено та відповідно до ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , сума адміністративно-господарських санкцій за 1 призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю робоче місце за 2017 рік становить 43454,35 грн.

Позивач зазначає, що всупереч ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , відповідач не сплатив самостійно в строк до 15 квітня 2019 року, адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Несплата штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів на рахунки органів Державного казначейства в дохід Державного бюджету України завдає істотної шкоди інтересам держави, так як підриває правову та економічну основу соціального захисту населення з реалізації конституційних прав і свобод громадян, а тому станом а 12.12.2019 року за ним утворилась пеня, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 13 168,38 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача у заборгованість у сумі 56 622,73 грн.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 23 січня 2020 року відкладено розгляд справи на 17 лютого 2020 року, у зв`язку з клопотанням представника відповідача для надання часу для підготовки відзиву на позовну заяву.

До суду 27 січня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому представник відповідача просив залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою від 17 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 56 622, 73 грн. та закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання зареєструватись та надати звіт.

Позивачем, в свою чергу, надано відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача не надав суду заперечення на відповідь на відзив, а також не надав відзив на позовну заяву по суті заявлених позовних вимог.

Представник позивача на відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача на відкритому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив таке.

Приватне підприємство Рілансіо зареєстровано 15.04.2009 року, номер запису до ЄДР 1 556 102 0000 035303.

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Держпраці в Одеській області, за результатами проведення перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю приватного підприємства Рілансіо складено акт №15-01-010/0272 від 02.10.2109 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а саме: середньооблікова кількість штатних працівників підприємств за 2017 рік складає 22 особи, за 2018 рік- 24 особи, що підтверджується штатними розкладами підприємства, на протязі 2017-2018 року на підприємстві створені робочі місця, але інваліди відсутні, не працювали та до роботи не ставали; порушено ч. 7 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , підприємство не зареєстровано в Одеському обласному відділенні ФСЗІ ; порушено ч. 9 ст. 19 Закону - не надано звіти за формою №10 -ПІ за 2017 рік, 2018 рік (а.с. 10-12).

Листом від 10.12.2019 року вих. 32766/05-5 ГУПФУ в Одеській області надіслало на адресу ООВФСЗІ інформацію щодо кількості штатних працівників та фонду заробітної плати по ПП Рілансіо за 2017-2018 року (а.с.8-9).

Одеським обласним відділенням ФСЗІ надіслано на адресу ПП Рілансіо розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2017 звітний рік відповідно до акту перевірки ГУ Держпраці в Одеській області №15-01-010/0272 від 02.10.2019 року, та інформації ГУПФУ в Одеській області від 10.12.2019 року №32766/05-5 (а.с.13).

Також матеріалами справи підтверджено, що на звернення позивача, Одеський міський центр зайнятості надав відповідь листом від 16.12.2019 року № 2330/19/10 про те, що звіти за формою №3-ПН протягом 2017 року ПП Рілансіо не подавалися.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що звіти за формою №3-ПН протягом 2017 року ПП Рілансіо не подавалися, особи з інвалідністю не були працевлаштовані.

Крім того, судом досліджена угода про співробітництво та організацію взаємовідносин у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю між Головним управлінням Держпраці в Одеській області та Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги належать задоволенню частково з таких підстав.

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Вказаним Законом гарантовано право осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, яке здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. У свою чергу, гарантія вказаного права кореспондується з певними обов`язками, у тому числі, суб`єктів господарювання.

Так, відповідно до ст. 18 цього Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його нарахування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Суд встановив, що ПП Рілансіо використовує найману працю.

Однак, незважаючи на це, ПП Рілансіо не зареєстровано в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та не подало Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2017 рік.

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Держпраці в Одеській області за результатами проведення перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю приватного підприємства Рілансіо складено акт №15-01-010/0272 від 02.10.2109 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а саме: середньооблікова кількість штатних працівників підприємства за 2017 рік складає 22 особи, за 2018 рік- 24 особи, що підтверджується штатними розкладами підприємства, на протязі 2017-2018 року на підприємстві створені робочі місця, але інваліди відсутні, не працювали та до роботи не ставали; порушено ч. 7 ст. 19 Закону - підприємство не зареєстровано в Одеському обласному відділенні ФСЗІ; порушено ч. 9 ст. 19 Закону - не надано звіти за формою №10 -ПІ за 2017 рік, 2018 рік.

Листом від 10.12.2019 року вих. 32766/05-5 ГУПФУ в Одеській області надіслало на адресу ООВФСЗІ інформацію щодо кількості штатних працівників та фонду заробітної плати по ПП Рілансіо за 2017-2018 року (а.с.8-9).

Одеським обласним відділенням ФСЗІ надіслано на адресу ПП Рілансіо розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2017 звітний рік відповідно до акту перевірки ГУ Держпраці в Одеській області №15-01-010/0272 від 02.10..2019 року, та інформації ГУПФУ в Одеській області від 10.12.2019 року №32766/05-5 (а.с.13).

Відповідно до ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року по справі № 817/724/17, суд зробив такий висновок: Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875 міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

У свою чергу, пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» №5067 (далі - Закон № 5067) визначено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Наказ № 316).

Відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, (у редакції чинній до 07.02.2017) форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й).

Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, (у редакції чинній з 07.02.2017) форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб для працевлаштування.

Відповідно до листа Одеського міського центру зайнятості від 16.12.2019 року вх. № 2330/19/10 на адресу Одеського обласного відділення ПП Рілансіо до Одеського міського центру зайнятості звіти за формою №3-ПН протягом 2017-2018 років не подавались, що й підтверджено відповідачем.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем не надано доказів створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році, та не надано жодного доказу на підтвердження тому, що він намагався виконати норматив у працевлаштуванні на підприємстві особи з інвалідністю.

Судом досліджена угода про співробітництво та організацію взаємовідносин у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю між Головним управлінням Держпраці в Одеській області та Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до п. 4.1.3 якої на Управління Держпраці покладено обов`язок, у разі встановлення під час здійснення заходів державного контролю фактів порушення роботодавцями вимог законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, про надсилання територіальному відділенню акту за результатами перевірки для проведення Фондом подальшої позовної заяви.

Тому, суд доходить висновку, що позивач при проведенні розрахунку адміністративно-господарської санкції діяв правомірно.

Також суд звертає увагу, що відповідно до п. 2.3. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223, адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов`язання, альтернативне зобов`язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 N 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно з ч.4 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України

Відповідно до ч.2 статті 20 Закону № 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як вбачається з позовної заяви, у зв`язку з несплатою відповідачем вказаних адміністративно-господарських санкцій у строк до 15 квітня року, останньому була нарахована пеня у розмірі 13 168,38 грн., детальний розрахунок якої наведено у позові.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та податковим законодавством України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч.2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що відповідач протягом 2017 року не забезпечено норматив для працевлаштування людей з інвалідністю, не було вжито заходів для розшуку та працевлаштування осіб з інвалідністю та не надано звіту до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Вказані обставини дають підстави для висновку про обґрунтованість застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання зареєструватися в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та надати звіт за формою № 10-ПІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (річна, поштова) за 2014, 2015,2016, 2017, 2018 роки, суд доходить висновку, що вказана вимога не належить задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Повноваження Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів визначені Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , яким такі повноваження Фонду не передбачені.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 цього Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Тому, з огляду на те, що такі дії не входять до повноважень Фонду, суд доходить висновку, що вказані позовні вимоги є безпідставними та не належать задоволенню.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 зазначеної статті Кодексу докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є частково обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі доказами, в зв`язку з чим належать задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку з тим, що судові витрати суб`єкта владних повноважень пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати з відповідача стягненню не підлягають та відсутні докази понесення судових витрат відповідачем пропорційно до задоволених позовних вимог, такі витрати теж не належать поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,293,295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 38016923, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до Приватного підприємства Рілансіо (код ЄДРПОУ 36436086, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 1) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 56 622, 73 грн.; зобов`язання зареєструватись та надати звіт, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Рілансіо (код ЄДРПОУ 36436086, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 1) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 38016923, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) суму заборгованості у розмірі 56 622, 73 грн. (п`ятдесят шість тисяч шістсот двадцять дві гривні 73 копійки), з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017 рік у розмірі 43 454,35 грн. (сорок три тисячі чотириста п`ятдесят чотири гривні 35 копійок) грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 13 168,38 грн.(тринадцять тисяч сто шістдесят вісім гривень 38 копійок).

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5. п.15. ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24 лютого 2020 року.

Cуддя Л.Р. Юхтенко

.