Постанова

від 30.04.2020 по справі 420/7722/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7722/19

Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв 17 лютого 2020 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рілансіо» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Рілансіо» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 56 622,73 грн.; зобов`язання зареєструватись та надати звіт,-

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту- позивач, ООВ ФСЗІ) до Приватного підприємства Рілансіо (далі по тексту - відповідач, ПП Рілансіо ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 56 622, 73 грн.; зобов`язання зареєструватися в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та надати звіт за формою № 10-ПІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (річна, поштова) за 2014, 2015,2016, 2017, 2018 роки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не надано звіту форми №10-ПІ за 2017р. до 01 березня 2018 року та взагалі не звітувало у 2018 році про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2017 рік Одеському обласному Фонду соціального захисту інвалідів, що встановлено та зазначено в п. 3 Розділу IV Опис виявлених порушень акту Управління Держпраці в Одеській області від 02.10.2019 року №15-01-010/0272, складеного за результатами проведеної документальної перевірки з питань додержання законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Так, позивач зазначив, що у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте його не було створено та відповідно до; ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , сума адміністративно-господарських санкцій за 1 призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю робоче місце за 2017 рік становить 43454,35 грн.

Позивач вказує, що всупереч ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , відповідач не сплатив самостійно в строк до 15 квітня 2019 року, адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Несплата штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів на рахунки органів Державного казначейства; в дохід Державного бюджету України завдає істотної шкоди інтересам держави, так як підриває правову та економічну основу соціального захисту населення з реалізації конституційних прав і свобод громадян, а тому станом а 12.12.2019 року за ним утворилась пеня, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 13 168,38 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача у заборгованість у сумі 56 622,73 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року позовну заяву Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Рілансіо про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 56 622, 73 грн.; зобов`язання зареєструватись та надати звіт, - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства Рілансіо на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму заборгованості у розмірі 56 622, 73 грн. (п`ятдесят шість тисяч ш істсот двадцять дві гривні 73 копійки), з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017 рік у розмірі 43 454,35 грн. (сорок три тисячі чотириста п`ятдесят чотири гривні 35 копійок) грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 13 168,38 грн.(тринадцять тисяч сто шістдесят вісім гривень 38 копійок).

В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ПП Рілансіо подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про залишення позовної заяви без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає в своїй апеляційній скарзі, що що саме з 16 квітня 2018 року у позивача виникло право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум у судовому порядку, а закінчилося дане право 16 липня 2018 року, а тому позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Судова колегія вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, ПП Рілансіо зареєстровано 15.04.2009 року, номер запису до ЄДР 1 556 102 0000 035303.

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Держпраці в Одеській області, за результатами проведення перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю приватного підприємства Рілансіо складено акт №15-01-010/0272 від 02.10.2109 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а саме: середньооблікова кількість штатних працівників підприємств за 2017 рік складає 22 особи, за 2018 рік- 24 особи, що підтверджується штатними розкладами підприємства, на протязі 2017-2018 року на підприємстві створені робочі місця, але інваліди відсутні, не працювали та до роботи не ставали; порушено ч. 7 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , підприємство не зареєстровано в ООВ ФСЗІ ; порушено ч. 9 ст. 19 Закону - не надано звіти за формою №10 -ПІ за 2017 рік, 2018 рік (а.с. 10-12).

Листом від 10.12.2019 року вих. 32766/05-5 ГУПФУ в Одеській області надіслало на адресу ООВ;ФСЗІ інформацію щ;одо кількості штатних працівників та фонду заробітної плати по ПП Рілансіо за 2017-2018 року (а.с.8-9).

ООВ ФСЗІ надіслано на адресу ПП Рілансіо розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2017 звітний рік відповідно до акту перевірки ГУ Держпраці в Одеській області №15-01-010/0272 ві;д 02.10.2019 року, та інформації ГУПФУ в Одеській області від 10.12.2019 року №32766/05-5 (а.с.13).

Також матеріалами справи підтверджено, що на звернення позивача, Одеський міський центр зайнятості надав відповідь листом від 16.12.2019 року № 2330/19/10 про те, що звіти за формою №3-ПН протягом 2017 року ПП Рілансіо не подавалися.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що звіти за формою №3-ПН протягом 2017 року ПП Рілансіо не подавалися, особи з інвалідністю не були працевлаштовані.

Крім того, судом встановлено, що між Головним управлінням Держпраці в Одеській області та Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів є угода про співробітництво та організацію взаємовідносин у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протягом 2017 року не забезпечено норматив для працевлаштування людей з інвалідністю, не вжито заходів щодо розшуку та працевлаштування осіб з інвалідністю та не надано звіт до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим до відповідача було правильно застосовано господарські санкції та стягнення пені. Щодо вимоги про зобов`язання зареєструватися в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та надати звіт за формою № 10-ПІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (річна, поштова) за 2014, 2015,2016, 2017, 2018 роки, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі дії не входять до повноважень Фонду, а тому вказана вимога є безпідставною та не належить задоволенню.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення; необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальнимими можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 18 цього Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його нарахування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи ПП Рілансіо використовує найману працю.

Проте, ПП Рілансіо не зареєстровано в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та не подало Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2017 рік.

Матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням Держпраці в Одеській області за результатами проведення перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю приватного підприємства Рілансіо складено акт №15-01-010/0272 від 02.10.2109 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а саме: середньооблікова кількість штатних працівників підприємства за 2017 рік складає 22 особи, за 2018 рік- 24 особи, що підтверджується штатними розкладами підприємства, на протязі 2017-2018 року на підприємстві створені робочі місця, але інваліди відсутні, не працювали та до роботи не ставали; порушено ч. 7 ст. 19 Закону - підприємство не зареєстровано в Одеському обласному відділенні ФСЗІ; порушено ч. 9 ст. 19 Закону - не надано звіти за формою №10 -ПІ за 2017 рік, 2018 рік.

10.12.2019 року листом (вих. 32766/05-5) ГУПФУ в Одеській області була надіслана на адресу позивача інформація щодо кількості штатних працівників та фонду заробітної плати по ПП Рілансіо за 2017-2018 року (а.с.8-9).

Відповідно до акту перевірки ГУ Держпраці в Одеській області №15-01-010/0272 від 02.10.2019 року, та інформації ГУПФУ в Одеській області від 10.12.2019 року №32766/05-5 Одеським обласним відділенням ФСЗІ був проведений розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2017 звітний рік та надісланий на адресу ПП Рілансіо (а.с.13).

Сатте. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року по справі № 817/724/17, міститься такий висновок: Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875 міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

При цьому, п. 4 ч. 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» №5067 (далі - Закон № 5067) визначено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Абзацом 3 п.2 Порядку передбачено, що подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Наказ № 316).

Згідно приписів пункту 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, (у редакції чинній до 07.02.2017) форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й).

Пункту 5 Порядку передбачено, що подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, (у редакції чинній з 07.02.2017) форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб для працевлаштування.

Як вбачається з листа Одеського міського центру зайнятості від 16.12.2019 року вх. № 2330/19/10 на адресу Одеського обласного відділення ПП Рілансіо до Одеського міського центру зайнятості звіти за формою №3-ПН протягом 2017-2018 років не подавались, про що не заперечується і відповідачем.

Відповідно до п.4.1.3 угоди про співробітництво між Головним управлінням Держпраці в Одеській області та Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та організацію взаємовідносин у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю на Управління Держпраці покладено обов`язок, у разі встановлення під час здійснення заходів державного контролю фактів порушення роботодавцями вимог законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю про надсилання територіальному відділенню акту за результатами перевірки для проведення Фондом подальшої позовної роботи.

Отже колегія суддів вважає, що позивач при проведенні розрахунку адміністративно-господарської санкції діяв правомірно.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 2.3. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223, адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов`язання, альтернативне зобов`язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 N 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Частиною 4 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України

Згідно з ч.2 статті 20 Закону № 875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При цьому з позовної заяви вбачається, у зв`язку з несплатою відповідачем вказаних адміністративно-господарських санкцій у строк до 15 квітня року, останньому була нарахована пеня у розмірі 13 168,38 грн., детальний розрахунок якої наведено у позові.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та податковим законодавством України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені, оскільки відповідачем протягом 2017 року не забезпечено норматив для працевлаштування людей з інвалідністю, не було вжито заходів для розшуку та працевлаштування осіб з інвалідністю та не надано звіту до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Позовна вимога про зобов`язання зареєструватися в Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та надати звіт за формою № 10-ПІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (річна, поштова) за 2014, 2015,2016, 2017, 2018 роки, не підлягає задоволенню, з огляду на те, що такі дії не входять до повноважень Фонду, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Також суд апеляційної інстанції не бере до уваги довод апелянта щодо порушення строків звернення з цим позовом який передбачений ч.2 ст.122 КАС України та залишення позову без розгляду, оскільки цим обставинам вже була надана оцінка в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 року, з якою погоджується і апеляційний суд.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рілансіо» залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Рілансіо» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 56 622,73 грн.; зобов`язання зареєструватись та надати звіт - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.