Рішення

від 12.02.2020 по справі 520/11510/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 лютого 2020 р. № 520/11510/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника прокуратури Перегонцевої Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (вул. 1 Травня, буд. 63,м. Дергачі,Харківська область,62300, код ЄДРПОУ02910108) до Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області (вул. Миру, буд. 34,с. Олександрівка, Валківський район, Харківська область, 63054, код ЄДРПОУ 23323148), третя особа: Олександрівський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області (вул. Перемоги, буд. 3,с. Олександрівка, Валківський район, Харківська область, 63054, код ЄДРПОУ25463480) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив

Позовні вимоги заявлені до Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області про визання протиправною бездіяльності в частині невиконання вимог ст.ст.122,123 ЗК України та розпорядження КМУ № 802-р від 17.10.2012 щодо неоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під навчальним закладом - Олександрівським дошкільним навальним закладом (дитячий садок) Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області; зобов`язання вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та проведення державної реєстрації земельної ділянки під навчальним закладом.

Ухвалою від 04.11.2019 у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання. Протокольною ухвалою від 23.12.2019 у справ закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник прокуратури заявлений позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити , пославшись на те, що в порушення вимог земельного законодавства протиправно залишається неоформленим право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщені будівлі та споруди навчального закладу. Посилаючись на викладені доводи вважає, що відповідачі не виконали покладені на них повноваження та не вжили необхідних дій для оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться навчальний заклад, що свідчить про допущену бездіяльність з їх боку.

Відповідач в судове засідання не прибув, просив суд розглянути справу за відсутності представника, зазначивши, що виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку наразі є неможливим через відсутність свідоцтва про право власності на приміщення ДНЗ. Після погодження відповідних документів щодо права власності на будівлю буде вирішено питання права власності на земельну ділянку.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, правом надання пояснень щодо адміністративного позову не скористався.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що на території Олександрівської сільської ради Харківської області за адресою с. Олександрівка, вул. Перермоги, 3 функціонує ДНЗ (дитячий садок).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань третя особа та відповідач є окремими та самостійними суб`єктом права із статусом юридичної особи - а.с.17-21, 31-34

Згідно листа Олександрівської сільської ради від 02.10.2019 № 02-25/361 орієнтовна площа земельної ділянки на які розташовані приміщення Олександрівського ДНЗ складає 1.0000 га., земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів. На найближчій сесії сільської ради планується розгляд питання про надання дозволу на виготовлення документації та виготовлення останньої (за наявності вільних коштів).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача з приводу невиконання вимог ст.ст. 122,123, ЗК України та розпорядження Кабінету Міністрів України №802-р від 17.10.2012 р., прокурор звернувся до суду з даним позовом про визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача розглянути питання з приводу оформлення права постійного користування на вказану земельну ділянку.

По суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями ст.14 Конституції України, земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, заклади освіти.

Згідно з положенням ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-VI державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оформлених у відповідності до вимог закону.

Частинами 1, 2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст.22 Закону України Про освіту від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII, що діє з 28.09.2017 року, юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Частиною 2 статті 63 Закону України Про освіту від 23 травня 1991 року № 1060-XII, що діяв до 28.09.2017 року, визначено, що земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 80 Закону України Про освіту від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII, що діє з 28.09.2017 року, до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України. Заклади освіти всіх форм власності, зареєстровані у встановленому законом порядку, мають рівні умови користування нерухомим майном державної або комунальної власності, що передається в оренду.

Матеріалами справи підтверджено, що Олександрівський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області є окремим та самостійним суб`єктом права із статусом юридичної особи.

Відповідно до пункту 1.5 Статуту Олександрівського ДНЗ, засновником визначено Олександрівську сільську раду. Навчальний заклад є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установі банку, печатку, штамп, ідентифікаційний номер (п.1.8, 1.12 Статуту). Органом управління є Олександрівська сільська рада, безпосереднє керівництво здійснює завідувач (п.8.1., 8.2 Статуту). Матеріально технічна база ДНЗ, яка включає в себе будівлі, земельні ділянки тощо, які відображені у балансі є власністю засновника та передаються закладу в оперативне управління. (п.9.1-9.3 Статуту)

Аналіз наведених положень дає підстави дійти до висновку, що Олександрівський ДНЗ є юридичною особою, засновником якої є Олександрівська сільська рада. Тобто, у даному випадку фактичним користувачем земельної ділянки є комунальний заклад Олександрівський ДНЗ.

Відповідно до частини 2 ст.123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 6 ст. 186 ЗК України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Розпорядженням КМУ від 17.10.2012 р. №802-р передбачено Міністерству освіти і науки, молоді та спорту, іншим центральним органам виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають дошкільні, загальноосвітні навчальні заклади, Міністерству фінансів, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям здійснити протягом 2012 і 2013 років заходи, пов`язані з проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади (п.1); Державному агентству земельних ресурсів та його територіальним органам забезпечити проведення землевпорядних робіт і оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, в установленому законодавством порядку (п.2); 3. Міністерству фінансів передбачити відповідні бюджетні призначення для фінансування заходів, передбачених цим розпорядженням (п.3).

З положень розпорядження КМУ від 17.10.2012 р. №802-р вбачається, що Уряд України встановив строки (протягом 2012-2013 р.р.) виконання певних дій по оформленню правовстановлюючих документів на земельні ділянки для 1) Міністерства освіти, молоді та спорту України, 2) для Міністерства фінансів України, 3) для Державного агентства земельних ресурсів, 4) для центральних органів виконавчої влади, 5) для обласних державних адміністрацій.

При цьому, відповідно до п.3 розпорядження КМУ від 17.10.2012 р. №802-р обов`язок фінансування дій по оформленню правовстановлюючих документів на земельні ділянки було покладено Урядом України виключно на Міністерство фінансів України.

Зазначений у позові прокурора відповідач не належать до кола суб`єктів, згаданих у розпорядженні КМУ від 17.10.2012р. №802-р, тому дія розпорядження не може бути поширена на сільську раду.

При цьому, суд звертає увагу, що п.3 розпорядження КМУ від 17.10.2012р. №802-р обов`язок фінансування дій по оформленню правовстановлюючих документів на земельні ділянки було покладено Урядом України виключно на Міністерство фінансів України.

Між тим, доводи позову прокурора та подані прокурором докази не підтверджують тих обставин, що Міністерством фінансів України були виділені кошти по оплаті дій і робіт з оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки і ці кошти надійшли до учасників спірних правовідносин.

Суд зауважує, що за загальним правилом бездіяльність може мати місце лише у випадку, коли особа станом на конкретну календарну дату не виконала покладеного законом обов`язку, а під ознаки протиправної бездіяльність підпадає виключно за наявності у зобов`язаної особи об`єктивної змоги вчинити певне діяння. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Слід наголосити , що сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Під час розгляду справи позивачем не зазначено жодної конкретної календарної дати, після настання якої поведінка відповідача набула ознак протиправної бездіяльності.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення виготовлено у повному обсязі 24.02.2020

Суддя Зоркіна Ю.В.