Постанова

від 11.08.2020 по справі 520/11510/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 р. Справа № 520/11510/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року (суддя Зоркіна Ю.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 24.02.2020) по справі № 520/11510/19

за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області

до Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, третя особа: Олександрівський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, третя особа: Олександрівський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області в частині невиконання вимог ст.ст. 122, 123 ЗК України та розпорядження Кабінету Міністрів України № 802-р від 17.10.2012 щодо неоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під навчальним закладом - Олександрівським дошкільним навальним закладом (дитячий садок) Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області;

- зобов`язати Олександрівську сільську раду Валківського району Харківської області вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та проведення державної реєстрації земельної ділянки під навчальним закладом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення вимог земельного законодавства протиправно залишається неоформленим право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщені будівлі та споруди навчального закладу. Посилаючись на викладені доводи вважає, що відповідачі не виконали покладені на них повноваження та не вжили необхідних дій для оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться навчальний заклад, що свідчить про допущену бездіяльність з їх боку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року позов заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області - залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст. 23, 32-34 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 63 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 та ст. 80 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017, ст.ст. 116, 124-126 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 48, 242 КАС України, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку відповідачем не оформлені, будь-які заходи з розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для обслуговування ДНЗ не приймалися, договори щодо розробки проекту землеустрою з питань відведення в постійне користування земельних ділянок для обслуговування ДНЗ з організацією, яка має відповідний дозвіл не укладалися. Фактично заходи щодо відведення земельної ділянки обмежились прийняттям відповідачем рішення № 308-VII від 24.06.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та жодних інших дій спрямованих на відведення земельної ділянки не вжито. Разом з тим, відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під навчальним закладом створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування закладу та навчального процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на території Олександрівської сільської ради Харківської області за адресою с. Олександрівка, вул. Перермоги, 3 функціонує ДНЗ (дитячий садок).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань третя особа та відповідач є окремими та самостійними суб`єктом права із статусом юридичної особи (а.с.17-21, 31-34)

Згідно листа Олександрівської сільської ради від 02.10.2019 № 02-25/361 орієнтовна площа земельної ділянки на якій розташовані приміщення Олександрівського ДНЗ складає 1.0000 га., земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів. На найближчій сесії сільської ради планується розгляд питання про надання дозволу на виготовлення документації та виготовлення останньої (за наявності вільних коштів).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача з приводу невиконання вимог ст.ст. 122,123, ЗК України та розпорядження Кабінету Міністрів України №802-р від 17.10.2012 р., прокурор звернувся до суду з даним позовом про визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача розглянути питання з приводу оформлення права постійного користування на вказану земельну ділянку.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 Земельного кодексу України).

Згідно з пунктом "а" частини другої статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Частиною другою статті 18 Закону України від 23.05.1991 № 1060-XII "Про освіту", який діяв до 28.09.2017 (далі - Закон № 1060) передбачено, що навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1060 матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Згідно з частинами першою, третьою статті 22 Закону від 05.09.2017 № 2145-VIII "Про освіту", який діє з 28.09.2017 (далі - Закон № 2145) юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Відповідно до частини першої статті 80 Закону № 2145 до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Відповідно до частини другої статті 80 Закону № 2145 порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Матеріалами справи підтверджено, що Олександрівський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області є окремим та самостійним суб`єктом права із статусом юридичної особи.

Відповідно до пункту 1.5 Статуту Олександрівського ДНЗ, засновником визначено Олександрівську сільську раду. Навчальний заклад є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установі банку, печатку, штамп, ідентифікаційний номер (п.1.8 Статуту).

Дошкільний заклад самостійно приймає рішення і здійснює діяльність у межах компетенції, передбаченої чинним законодавством України, Положенням та даним Статутом (п. 1.12 Статуту).

Органом управління є Олександрівська сільська рада, безпосереднє керівництво здійснює завідувач (п.8.1., 8.2 Статуту). Матеріально технічна база ДНЗ, яка включає в себе будівлі, земельні ділянки тощо, які відображені у балансі є власністю засновника та передаються закладу в оперативне управління. (п.9.1-9.3 Статуту)

Таким чином, Олександрівський ДНЗ є юридичною особою, засновником якої є Олександрівська сільська рада. Тобто, у даному випадку фактичним користувачем земельної ділянки є комунальний заклад Олександрівський ДНЗ.

Згідно з частиною першою статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають заклади освіти незалежно від форми власності (пункт ґ частини другої статті 92 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною першою статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у тому числі, у разі формування нової земельної ділянки.

Відповідно до частини другої цієї ж статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною першою статті 50 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до частини третьої вказаної статті проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, у тому числі, довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

Згідно з частинами третьою та шостою статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні, а у разі надання такого дозволу - у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та за необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-VI "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952) державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 1952 права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Кабінетом Міністрів України 17.10.2012 прийнято розпорядження № 802-р "Про здійснення протягом 2012 і 2013 років заходів, пов`язаних з проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади", яким доручено Міністерству освіти і науки, молоді та спорту, іншим центральним органам виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають дошкільні, загальноосвітні навчальні заклади, Міністерству фінансів, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям здійснити протягом 2012 і 2013 років заходи, пов`язані з проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади. Державному агентству земельних ресурсів та його територіальним органам забезпечити проведення землевпорядних робіт і оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, в установленому законодавством порядку. Міністерству фінансів передбачити відповідні бюджетні призначення для фінансування заходів, передбачених цим розпорядженням.

Таким чином, необхідність оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку на яких розташовані освітні навчальні заклади (у тому числі і дошкільні) безпосередньо встановлена також розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №802-р.

Разом з тим, обов`язок вжиття відповідних заходів вказаним розпорядженням покладено на центральні органи виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади.

Отже, зазначений у позові прокурора відповідач не належать до кола суб`єктів, згаданих у розпорядженні КМУ від 17.10.2012р. № 802-р, тому дія розпорядження не може бути поширена на сільську раду.

За загальним правилом бездіяльність може мати місце лише у випадку, коли особа станом на конкретну календарну дату не виконала покладеного законом обов`язку, а під ознаки протиправної бездіяльність підпадає виключно за наявності у зобов`язаної особи об`єктивної змоги вчинити певне діяння. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Таким чином, судом не встановлено протиправної бездіяльності з боку відповідача - Олександрівської сільської ради? в частині невиконання вимог ст.ст. 122, 123 ЗК України та розпорядження Кабінету Міністрів України № 802-р від 17.10.2012 та нездійсненні дій в межах компетенції, направлених на оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав земельну ділянку, розташовану під Олександрівським дошкільним навчальним закладом.

Водночас, позивачем не обґрунтовано, які дії в межах компетенції в цьому випадку не здійснено відповідачем задля оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, а також не конкретизовано, які дії суд має зобов`язати вчинити Олександрівську сільську раду.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що Олександрівський ДНЗ є юридичною особою, має відповідний обсяг правосуб`єктності, тобто може самостійно звертатися до компетентних органів з питання оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна.

У зв`язку з відсутністю звернень закладу освіти до відповідача станом на час розгляду справи в суді першої інстанції із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність протиправної бездіяльності з боку Олександрівської сільської ради у спірних правовідносинах, відповідно, для зобов`язання цього відповідача в межах компетенції здійснити заходи, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на будівлю та земельну ділянку закладу освіти.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року по справі № 520/11510/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Перцова Т.С. Русанова В.Б. Повний текст постанови виготовлений 14.08.2020 року