Постанова

від 17.02.2020 по справі 921/519/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. Справа № 921/519/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Мирутенка О.Л.,

Скрипчук О.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма РИФ б/н від 16.12.2019 року (вх. № ЗАГС 01-05/224/20 від 15.01.2020),

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 листопада 2019 року (повний текст рішення складено 06.12.2019, м. Тернопіль, суддя Хама С.О.)

у справі № 921/519/19

порушеній за позовом

позивача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Тернопіль,

до відповідача: Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Риф , м. Тернопіль,

про стягнення з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Риф коштів в сумі 24 200,00 грн та судових витрат,

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів даної справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Риф" (вул. У. Самчука, буд. 37, кв. 3, м. Тернопіль) про стягнення коштів в сумі 24 200,00 грн. та 1921,00 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 вказав, що 09 жовтня 2018 року, він, згідно платіжного доручення №1214 перерахував на рахунок відповідача: Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "РИФ" 24200 грн. за вхідні двері по рахунку №446 від 09.10.2018. Однак відповідач не надав йому для підписання договору на виготовлення та купівлю-продаж вхідних дверей, не погодив з ним розмір дверей, їхнього технічного стану та кольору. Через це позивач втратив інтерес щодо купівлі та отримання вхідних дверей. А тому, на переконання позивача, відповідач зобов`язаний повернути йому кошти в сумі 24200,00 грн, які відповідач отримав згідно рахунку № 446 від 09.10.2018.

При цьому позивач покликається на ст.ст. 11, 526, 629, 693 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України (а. с. 7-8).

Місцевий господарський суд, ухвалою від 20.08.2019 (суддя Хома С.О) відкрив провадження у даній господарській справі за правилами загального позовного провадження та призначив судове засідання, про що сторони були місцевим судом належним чином повідомлені (а. с. 44, 45, 54).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2019 через канцелярію місцевого суду від позивача (ФОП ОСОБА_4.) поступила Заява про забезпечення позову без номера від 07.10.2019 (вх. №18047 від 07.10.2019)(а. с. 64-65), в якій позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на рахунках відповідача в банківських установах, в межах ціни позову та сплаченого судового збору - 26121,00 грн.

Ураховуючи що суддя Господарського суду Тернопільської області Хома С.О. з 07.10.2019 по 11.10.2019 перебувала у відпустці з метою дотримання встановленого ГПК України строку розгляду даної заяви, Розпорядженням від 07.10.2019 заступника керівника апарату відповідно до пункту 2.3.47. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл у справі №921/519/19 для розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову (а.с. 68).

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2019 для розгляду заяви про забезпечення позову від 07.10.2019 (вх. № 18047 від 07.10.2019) визначено суддю Охотницьку Н.В. (а. с. 63).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.10.2019 у справі № 921/519/19 (суддя Охотницька Н.В.) за наслідками розгляду заяви позивача про забезпечення позову від 07.10.2019 (вх. № 18047 від 07.10.2019), в задоволенні Заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. про забезпечення позову відмовлено (а. с. 69-72, 73, 74).

Ухвалою місцевого господарського суду від 15.10.2019 у справі № 921/519/19 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів після закінчення двохмісячного строку на проведення підготовчого провадження - до 20.11.2019 включно та відкладено підготовче засідання на 04.11.2019 на 16 год. 30 хв. (а. с. 87-88, 89-90), про що сторони були належним чином повідомлені (а. с. 81, 91, 92).

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2019 р. за вх. № 19763 до місцевого суду поступила Заява ПП ВКФ Риф про виклик та допит в якості свідків наступних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 93-94).

Ухвалою місцевого господарського суду від 11.11.2019 по справі № 921/519/19 відмовлено відповідачу: ПП ВКФ Риф у задоволенні Заяви без номера від 30.10.2019 (вх. №19763 від 31.10.2019) про виклик свідків (п. 1 резолютивної частини ухвали) та відкладено підготовче засідання на 18.11.2019 на 16 год. 00 хв. (а. с. 125-126, 127-130).

Як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалою місцевого суду від 18.11.2019 було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.11.2019 на 16 год. 00 хв. (а. с. 175, 176-1780. Копію цієї ухвали представники сторін отримали під розписку (а.с. 178/зворот).

Як вбачається з матеріалів даної справи, 17.09.2019 (а. с. 46-47) через канцелярію місцевого суду, від ПП ВКФ Риф поступив Відзив на позовну заяву вих. №12.09-01 від 12.09.2019 (вх. №16659), в якому просив суд у задоволенні ФОП ОСОБА_4. до ПП ВКФ "Риф" про стягнення коштів відмовити повністю, при цьому, відповідач покликався, зокрема, на те, що відповідно до ст. 638 ЦК України відповідач з позивачем досягли згоди по всіх істотних умовах договору; договір складений у формі завдання № 6-12308 та № 6-12309, у яких погоджено всі істотні умови виконання договірних відносин; тобто, відповідно до ч. 2 ст.638 ЦК України, даний договір є укладеним; відповідно до завдань 25.10.2018 дане замовлення було виготовлене та відвантажене позивачу, доказом цього слугує видаткова накладна № 32 від 29.10.2018, за підписом позивача; двері були встановлені 29.10.2018 за вказівкою позивача за адресою Тернопільська область, Тернопільський район, с. Бірки вул. С.Балея; отже, виходячи з вищенаведеного ПП ВКФ "РИФ" виконало всі взяті на себе зобов`язання перед ФОП ОСОБА_4. у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 02.10.2019 через канцелярію місцевого суду від позивача поступила Відповідь на відзив ПП Виробничо-комерційна фірма Риф у справі № 921/519/19 (вх. №17775)(а. с. 58-59); 15.11.2019 р. письмове пояснення у справі (вх. № 20861)(а. с. 132-133) та докази на виконання ухвали місцевого суду від 11.11.2019 р. (вх. № 20862)(а. с. 134- 136, 137-170).

15.10.2019 р. через канцелярію місцевого суду від відповідача: ПП ВКФ Риф поступило Заперечення на відповідь на Відзив (вх. №18587)(а. с. 75-76), 26.11.2019 за вх. № 21611 Заява про долучення до матеріалів справи копій документів (а. с. 191, 192, 193, 194, 195, 196-207).

За наслідками з`ясування обставини справи, дослідження письмових доказів, Господарський суд Тернопільської області, 27 листопада 2019 року у справі № 921/519/19 постановив рішення (а. с. 211, 212-224), яким вирішив: Позов задовольнити. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Риф", вул. У. Самчука, буд. 37, кв. 3, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14056046 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 :

- кошти в сумі 24200 грн. 00 коп.;

- 1921 грн. 00 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат (пункти 1, 2 резолютивної частини судового рішення від 27.11.2019).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Риф 17.12.2019 р. подано, через суд першої інстанції, апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду (вх. № 01-05/224/20 від 15.01.2020).

В апеляційній скарзі відповідач, покликаючись на ст. 277 ГПК України просить суд, скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 листопада 2019 року, яким задоволено повністю позовні вимоги ФОП ОСОБА_4. до ПП ВКФ Риф про стягнення з відповідача на користь позивача 24200,00 грн. основного боргу та 1921,00 грн. судового збору (п. 1 прохальної частини апеляційної скарги). У задоволенні позову ФОП ОСОБА_4. до ПП ВКФ Риф про стягнення коштів відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення місцевого господарського суду області від 27 листопада 2019 року у справі № 921/519/19, на думку скаржника, є недотримання судом першої інстанції норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, а також неповне дослідження доказів.

Так, апелянт вважає помилковим висновок місцевого суду, що факт перерахування 09.10.2018 р. ФОП ОСОБА_4. грошових коштів в сумі 24200,00 грн по рахунку № 446 від 09.10.2018 року на рахунок відповідача - ПП ВКФ Риф укладенням між сторонами договору у спрощений спосіб, оскільки суд не звернув уваги на те, що позивач заперечував підписи та наявність підпису на завданнях № 6-12308 та № 6-12309, та визнав лише дані підписи після підняття питання про почеркознавчу експертизу .

Як стверджує апелянт, при ухваленні рішення в користь позивача суд застосував норми права у випадку неналежного виконання своїх зобов`язань, що випливають з прийнятих домовленостей, законодавства та звичаїв ділового обороту, але, як стверджує апелянт, відповідач повністю виконав взяті на себе зобов`язання пере позивачем .

Скаржник також покликається на те, що місцевий господарський суд безпідставно відхилив заяву свідка ОСОБА_2 , що був директором ПП ВКФ Риф на момент здійснення договірних відносин з ФОП ОСОБА_4., на підставі того, що неможливо встановити, чи громадянин ОСОБА_2 на даний час є працівником ПП ВКФ Риф , хоча у заяві свідка чітко вказано з якої дати громадянин ОСОБА_2 почав працювати у ПП ВКФ Риф на посаді директора і якою датою звільнився. Відхиляючи дану заяву, на думку апелянта, місцевий суд порушив приписи ст. 66, 87 ГПК України.

На переконання апелянта Саме свідчення ОСОБА_2 , що обіймав посаду директора ПП ВКФ Риф в той час, та особисто був присутній при встановленні дверей відповідно до замовлень № 6-12308 та № 6-12309. Свідчать про виконання ПП ВКФ Риф своїх зобов`язань перед позивачем .

Скаржник в апеляційній скарзі також покликається на те, що місцевий господарський суд безпідставно відхилив, з посиланням на невідповідність свідчень з відзивом на позов, заяву свідка ОСОБА_1 , щодо підпису гр. ОСОБА_4 видаткової накладної про отримання дверей відповідно до завдань № 6-12308 та № 6-12309.

Як стверджує апелянт в апеляційній скарзі щодо показів свідка ОСОБА_1. Дані пояснення свідка були надані до суду з огляду на виявлення втрати оригіналу видаткової накладної, виявлено після надсилання відзиву на позов .

Апелянт також посилається на те, що місцевий суд помилково визнав неналежними доказами у справі та не взяв до уваги фото фіксації виготовленого замовлення за ознакою (відсутня дата). На думку апелянта, дані докази були подані разом з відзивом на позов та створені за день до надсилання такого відзиву.

Згідно з витягу від 15.01.2020 із Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду справу № 921/519/19 розподілено колегії суддів: Данко Л.С. - суддя-доповідач та судді Мирутенко О.Л. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20 січня 2020 у справі № 921/519/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Риф б/н від 16.12.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/224/20 від 15.01.2020) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.11.2019 у справі.

Зазначеною ухвалою також ухвалено здійснити розгляд справи № 921/519/19 в порядку письмового провадження без виклику сторін справи (п. 2 резолютивної частини ухвали) та зобов`язано позивача подати обгрунтований відзив на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та зобов`язано до відзиву додати докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів позивачу. Зазначена ухвала була надіслана сторонам по даній справі у встановленому законом порядку та спосіб.

Статтею 270 ГПК України передбачено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина 1 зазначеної статті).

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом спору у справі № 921/519/19 є вимога позивача про стягнення з відповідача /ціна позову/ 24200,00 грн грошових коштів та 1921,00 грн судового збору.

Отже, ціна позову у даній справі не перевищує 193 600,00 грн. (1936 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб *100).

Слід також зазначити, що спір у даній справі не є корпоративним.

Як вбачається з матеріалів даної справи, сторони не подавали апеляційному господарському суду жодних клопотань та/або заяв про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Справа № 921/519/19 розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та оскаржуваним рішенням, оцінивши зібрані по справі докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 листопада 2019 у справі № 921/519/19 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наданого на запит Господарського суду Тернопільської області від 09.09.2019 за №1005723248, станом на 09.09.2019 в Реєстрі значиться фізична особа-підприємець ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_2 .

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наданого на запит Господарського суду Тернопільської області від 09.09.2019 за № 1005723228 станом на 09.09.2019 в Реєстрі значиться Приватне підприємство "РИФ" як юридична особа, місцезнаходження: 46002, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця У.Самчука, будинок 37, квартира 3.

В даному Витязі з Реєстру зазначено інформація щодо Прізвища, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи: ОСОБА_5 (без обмежень) - підписант, ОСОБА_5 (в.о. директора, згідно статуту) - керівник.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 перерахував на рахунок Приватного підприємства "Риф" 09 жовтня 2018 року 24 200 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 124 від 09 жовтня 2018 року (належним чином засвідчена копія платіжного доручення додана позивачем до позовної заяви та знаходиться в матеріалах справи).

В даному платіжному дорученні в призначенні платежу зазначено: оплата згідно рахунку № 446 від 09.10.2018 в т.ч. ПДВ 20% - 4033,33 грн.

Приватним підприємством "Риф" виставлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4. рахунок № 446 від 09 жовтня 2018 року (належним чином засвідчена копія рахунку додана позивачем до позовної заяви та знаходиться в матеріалах справи).

В даному рахунку зазначено:

назва товарів, послуг - двері вхідні; од.вим.- шт.; к-сть - 1; ціна, грн - 15200,00 грн.;

назва товарів, послуг - двері вхідні; од.вим.- шт.; к-сть - 1; ціна, грн - 9000,00 грн.;

всього - 24200,00 в т.ч. ПДВ - 4033,33; підлягає сплаті - 24200,00 грн.

Рахунок підписаний директором Приватного підприємства "Риф" ОСОБА_2. та головним бухгалтером підприємства ОСОБА_1. Також на даному рахунку знаходиться відтиск печатки Приватного підприємства "Риф".

До матеріалів справи відповідачем надано Завдання № 6-12308 на виготовлення дверей броньованих, в якому зазначено: замовник - ОСОБА_4 , адреса: с.Бірки, дата замовлення - 09.10.2018; дата виконання - 25.10.2018; вартість виготовлення - 14520 грн; вартість монтажу та доставки - 680 грн.; повна вартість - 15200 грн.

Крім того у Завданні вказано:

рама:

розмір:98х220;

відчиняються: права;

покриття: рал 7015 або 7024;

- панелі:

орнамент:алюмінієві вст.;

колір:віноріт;

ручка: хром;

замки: 2кл mottura;

тарілки:точені;

броненакладки:хром;

особливі вимоги:

накладна конструкція;

З-Антрацит 58Р-1+алюм.встав.;

В-Дуб полярний + 1 верт.алюм.вс.;

поріг нерж.Вороток;

без ригелів.Мінвата;

завіси змістити.

Завдання погоджено ОСОБА_4., про що свідчить його підпис на Завданні.

Також до матеріалів справи відповідачем надано Завдання № 6-12309 на виготовлення дверей броньованих, в якому зазначено: замовник - ОСОБА_4 , адреса: с.Бірки, дата замовлення - 09.10.2018; дата виконання - 25.10.2018; вартість виготовлення - 8500 грн; вартість монтажу та доставки - 500 грн.; повна вартість - 9000 грн.

Крім того у Завданні зазначено:

рама:

розмір:98х207;

відчиняються: права;

покриття: рал 7015 або 7024;

панелі:

ручка: хром;

замки:мотура;

лиштва: звичайна;

особливі вимоги:

конструкція як у під`їзд;

без ригелів.МІНВАТА.

Завдання погоджено ОСОБА_4 . , про що свідчить його підпис на Завданні.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4. в своєму Поясненні у справі № без номера від 14 листопада 2019 року (вх. № 20861 від 15.11.2019) зазначив про те, що Завдання №6-12308 та №6-12309 на виготовлення дверей броньованих підписував саме він.

У видатковій накладній № 32 від 29 жовтня 2018 року (відповідачем надана до матеріалів справи належним чином засвідчена копія видаткової накладної) зазначено про те, що постачальником є приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Риф"; покупцем є фізична особа-підприємець ОСОБА_4; договір: рахунок-фактура № 446 від 09.10.2018, завдання № 6-12308, 6-12309; товар: двері вхідні, к-сть-1, од.-шт., ціна без ПДВ - 12666,67, сума з ПДВ-20166,67; товар: двері вхідні, к-сть-1, од.-шт., ціна без ПДВ- 7500,00, сума з ПДВ-7500,00; всього:20166,67 грн., сума ПДВ: 4033,33 грн., всього із ПДВ: 24200,00 грн.

Дана видаткова накладна зі сторони постачальника підписана ОСОБА_2. та засвідчена печаткою підприємства та зі сторони отримувача підписана особою, прізвище, ім`я, по-батькові якої не зазначено.

Колегією суддів встановлено, що як стверджує позивач в своїй позовній заяві, відповідач не надав йому для підписання договору на виготовлення та купівлю-продаж вхідних дверей, не погодив з ним розмірів дверей, їхнього технічного стану та кольору. Через це позивач втратив інтерес щодо купівлі та отримання вхідних дверей.

Зі змісту норми ч.2 ст.693 Цивільного кодексу вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Форму пред`явлення вимоги покупця не визначено Законом, а тому позивач може здійснити своє право будь-яким шляхом, зокрема, шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. А відтак, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів в сумі 24200 грн.

Також Вимогу про повернення коштів № без номера від 03.09.2019 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. було 04.09.2019 надіслано приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Риф", що підтверджується накладною Укрпошти № 0500052638952 від 04.09.2019 та фіскальним чеком від 04.09.2019, які знаходяться в матеріалах справи.

В даній Вимозі позивач зазначає про те, що ПП "Виробничо-комерційна фірма "Риф" не надало йому для підписання договору на виготовлення та купівлю-продаж вхідних дверей, не погодило з ним розмірів дверей, їхнього технічного стану та кольору. Через це він втратив інтерес щодо купівлі та отримання вхідних дверей. У зв`язку з цим вимагає повернути йому кошти в сумі 24200 грн., які були ним перераховані 09 жовтня 2019 року на рахунок ПП "Виробничо-комерційна фірма "Риф".

Колегія суддів, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги ПП ВКФ Риф , яка підписана директором підприємства ОСОБА_5. без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує про те, що відповідач не надав йому для підписання договору на виготовлення та купівлю-продаж вхідних дверей, не погодив з ним розмірів дверей, їхнього технічного стану та кольору.

Відповідач стверджує про те, що відповідач з позивачем досягли згоди по всіх істотних умовах договору; договір був складений у формі завдання № 6-12308 та № 6-12309, у яких погоджено всі істотні умови виконання договірних відносин.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4. в своєму Поясненні у справі № без номера від 14 листопада 2019 року (вх. № 20861 від 15.11.2019) зазначив про те, що Завдання №6-12308 та №6-12309 на виготовлення дверей броньованих підписував саме він, однак вважає, що вказані завдання не є доказом укладення договору на виготовлення дверей.

За наведених вище обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.642 Цивільного України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що домовленість між сторонами щодо купівлі-продажу товару (дверей в кількості -2) була досягнута 09.10.2018 шляхом підписання Завдання № 6-12308 та Завдання № 6-12309 на виготовлення дверей броньованих, в яких зазначено дату замовлення; вартість виготовлення, монтажу та доставки; дату виконання.

09 жовтня 2018 року Приватним підприємством "Риф" виставлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4. рахунок № 446 від 09.10.2018 на оплату.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4. перерахував на рахунок Приватного підприємства "Риф" 09 жовтня 2018 року - 24 200 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 124 від 09 жовтня 2018 року. Дана дія свідчить про те, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4. прийняв пропозицію Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Риф" укласти договір.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами будь-яких договорів у формі єдиного документа не складалось.

Так, із змісту ст. 642 ЦК України слідує, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору.

Конклюдентні дії - це дії особи, що виражають її волевиявлення на встановлення правовідносин, зокрема, на укладання угоди, висловлені не в формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновки про такий намір. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір.

Вищезазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що наявні в матеріалах справи Завдання №6-12308 та Завдання № 6-12309 від 09.10.2018 року на виготовлення дверей броньованих, рахунок на оплату № 446 від 09.10.2018, платіжне доручення № 1709 від 31.07.2019 в сукупності свідчать про дії осіб (як позивача так і відповідача у справі), що виражають їх волевиявлення на встановлення правовідносин, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України.

Отже, шляхом вчинення сторонами конклюдентних дій між сторонами виникли правовідносини з договору поставки. Наведене дає підстави для висновку про те, що сторонами було укладено у спрощений спосіб договір щодо поставки відповідного товару шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення товару та повної оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку на суму 24 200,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що В даному випадку укладеним в спрощений спосіб договором між сторонами передбачено обов`язок приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "РИФ" виготовити, доставити товар на об`єкт в с. Бірки та здійснити монтаж .

А тому твердження апелянта/позивача щодо того, що договір між сторонами у справі не укладався колегія суддів не приймає до уваги, а погоджується із висновком місцевого суду щодо укладення договору.

Як вбачається із Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_2 (належним чином засвідчена копія Свідоцтва надана позивачем до позовної заяви та знаходиться в матеріалах справи) 19.03.2007 державним реєстратором проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, місце проживання якого: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 присвоєно ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов`язкових платежів НОМЕР_1 .

Номер запису про державну реєстрацію - 2 646 000 0000 007727.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 30.10.2019 через канцелярію місцевого господарського суду, відповідачем до Заяви про долучення документів до матеріалів справи № без номера від 30.10.2019 була подана податкова накладна порядковий номер 3, дата складання 09.10.2018.

У вказаній вище податковій накладній порядковий номер 3, дата складання 09.10.2018, відображено, що Постачальником (продавцем) є Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Риф", отримувачем (покупцем) - фізична особа-підприємець ОСОБА_4.

У зазначеній вище накладній вказано номенклатуру товарів/послуг продавця: двері вхідні, обсяги постачання: 12666,67 грн.; двері вхідні, обсяги постачання: 7500 грн.

Дана податкова накладна скріплена ЕЦП посадової (уповноваженої) особи ОСОБА_1.

Місцевому господарському суду відповідачем надано Розшифровку податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2018 року (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), в якій зазначено дату подання: 19.11.2018, підпис керівника ОСОБА_2; ЕП головного бухгалтера (особа, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку) ОСОБА_1., та в якій відображено операції на території України, зокрема, з платником податку-покупцем індивідуальний податковий номер якого НОМЕР_1; період складання податкових накладних: 10.2018; обсяг постачання (без податку на додану вартість): 20 166,67 грн.; сума податку на додану вартість: 4033,33.

Податкова декларація з податку на додану вартість за період жовтень 2018 року надіслана 19.11.2018 відповідачем до органу ДПС, що підтверджується долученою відповідачем квитанцією №2.

Тобто, у вказаній вище Розшифровці зазначено ідентифікаційний номер Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача наданого на запит Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2019 за №1005991326 станом на 19.11.2018 в Реєстрі зазначена інформація щодо Прізвища, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи: ОСОБА_5 (без обмежень) - підписант, ОСОБА_2 (згідно зі статутом) - керівник.

Тобто, надана відповідачем Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за жовтень 2018 року із зазначенням ідентифікаційного номера контрагента - НОМЕР_1 свідчить про те, що відповідач відобразив здійснення операції саме із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

З огляду на встановлене, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку про те, що твердження представника відповідача щодо того, що завдання були погоджені ОСОБА_4 саме як фізичною особою, а не ОСОБА_4 як фізичною особою-підприємцем, спростовуються наведеним вище.

А відтак, відповідач повинен був надати позивачу первинні бухгалтерські документи на підтвердження виготовлення, доставки і монтажу дверей згідно погоджених Завдання №6-12308 та 3авдання №6-12309.

Як вбачається з матеріалів даної справи, у своєму Відзиві на позовну заяву вих. №12.09-01 від 12.09.2019 відповідач зазначив про те, що відповідно до завдань № 6-12208; № 6-12309 25.10.2018 дане замовлення було виготовлене та відвантажене позивачу, доказом цього слугує видаткова накладна № 32 від 29.10.2018, за підписом позивача (копія додана до відзиву).

У відповіді на відзив № без номера від 02.10.2019 (вх. №17775 від 02.10.2019) позивач зазначив, що неможливо погодитися із твердженням відповідача, що доказом відвантаження вхідних дверей є видаткова накладна № 32 від 29.10.2018 за підписом позивача, оскільки із вказаної накладної неможливо встановити чий підпис зазначений в графі "отримав (ла)", не зазначені прізвище, ініціали та посадова особа, немає відтиску печатки.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського суду від 15.10.2019 було запропоновано надати позивачу і відповідачу письмові пояснення щодо можливості призначення почеркознавчої експертизи, хто (позивач, відповідач) оплатить експертизу та яка судова експертна установа може провести таку експертизу; також відповідачу надати,зокрема, оригінал видаткової накладної № 32 від 29.10.2019.

Колегією суддів встановлено, що 31.10.2019 через канцелярію місцевого суду до матеріалів справи відповідачем надано Пояснення № без номера від 30.10.2019, в яких відповідач зазначає про те, що ПП ВКФ "Риф" не заперечує проти проведення почеркознавчої експертизи та готове оплатити її проведення. Також відповідач до зазначеної Заяви долучив Завдання № 6-12308 (оригінал) та Завдання № 6-12309 (оригінал).

У своєму Поясненні у справі № 921/519/19 № без номера від 31.10.2019 (вх.№19822 від 31.10.2019) фізична-особа підприємець ОСОБА_4 зазначив про те, що він особисто не підписував видаткову накладну № 32 від 29.10.2018. Також вказав, що у разі подання відповідачем клопотання про призначення експертизи та оплати її вартості заперечувати щодо її призначення не буде.

Як встановлено колегією суддів, ухвалою місцевого господарського суду від 11.11.2019 по даній справі, з метою можливого призначення судової почеркознавчої експертизи, було зобов`язано позивача надати вільні та умовно-вільні зразки підпису, виконані фізичною-особою ОСОБА_4 ; письмові пояснення щодо наявності (відсутності) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 оригіналу видаткової накладної № 32 від 29.10.2018: письмові пояснення щодо підписання (не підписання) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 завдань № 6-12308 та № 6-12309; питання, які необхідно поставити перед судовим експертом для вирішення при проведенні зазначеної експертизи та вказати експертну установу, яка може провести таку експертизу, чи оплатить таку експертизу; всі наявні докази (а.с. 125-126, 127-130).

Крім того, ухвалою місцевого господарського суду було зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 з`явитися в судове засідання, яке відбудеться 18.11.2019 о 16 год. 00 хв. для відібрання зразків його підпису (п. 4 резолютивної частини ухвали).

Також ухвалою суду від 11.11.2019 було зобов`язано відповідача подати оригінал видаткової накладної № 32 від 29.10.2018; питання, які необхідно поставити перед судовим експертом для вирішення при проведенні зазначеної експертизи та вказати експертну установу, яка може провести таку експертизу, чи оплатить таку експертизу; акти приймання-передачі виконаних робіт; всі наявні докази (п. 3 резолютивної частини ухвали).

Як вбачається з матеріалів даної справи, на виконання вимоги ухвали суду від 11.11.2019 в судове засідання з`явився фізична-особа підприємець ОСОБА_4.

Також позивачем було надано вільні та умовно-вільні зразки його підпису до матеріалів справи (супровідний лист без номера від 14.11.2019 (вх. № 20862 від 15.11.2019).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав Пояснення у справі №921/519/19 без номера від 14.11.2019 (вх. № 20861 від 15.11.2019), в якому зазначив, що про існування видаткової накладної № 32 від 29.10.2018, він дізнався із матеріалів господарської справи №921/519/19 за його позовом до ПП "Виробничо-комерційна фірма "Риф"; в нього відсутній оригінал видаткової накладної № 32 від 29.10.2018; він особисто не підписував видаткову накладну № 32 від 29.10.2018.

Також місцевим господарським судом встановлено, що позивач в своєму Поясненні зазначив, зокрема, про те, що Завдання № 6-12308 та № 6-12309 на виготовлення дверей броньованих підписував він.

З матеріалів даної справи також вбачається, що Відповідач вимоги ухвали місцевого господарського суду від 11.11.2019 по даній справі - не виконав та оригінал видаткової накладної №32 від 29.10.2018 - не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в зв`язку із відсутністю в матеріалах справи оригіналу видаткової накладної №32 від 29.10.2018, та з врахуванням наданих пояснень позивача щодо його підпису на Завданнях № 6-12308 та № 6-12309 були відсутні підстави у місцевого суду у судовому засіданні 18.11.2019 для відбору зразків підпису позивача та відповідно у суду першої інстанції були відсутні підстави для призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи.

Покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що Але суд не звернув уваги на те, що позивач заперечував підписи та наявність підпису на завданнях № 6-12308 та № 6-12309, та визнав лише дані підписи після підняття питання про почеркознавчу експертизу колегією суддів до уваги не приймається, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд надав в повному обсязі правову оцінку усім документам, доказам, які подавалися сторонами в процесі розгляду даної справи та надавав правову оцінку всім обставинам, на які покликалися сторони, відповідно до приписів чинного законодавства.

Наявність або відсутність печатки позивача на видатковій накладній №32 від 29.10.2018 не має значення для справи оскільки згідно ч.ч. 1, 3 ст. 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Як вбачається з ухвали місцевого господарського суду від 11.11.2019 по даній справі (а.с. 125-126), місцевий господарський суд відмовив у задоволенні Заяви ПП ВКФ Риф (а.с. 93-94) без номера від 30.10.2019 (вх. №19763 від 31.10.2019) про виклик свідків відповідача (п. 1 резолютивної частини ухвали місцевого суду від 11.11.2019 року).

Колегія суддів зазначає, що відмовляючи у задоволенні заяви ПП ВКФ Риф про виклик свідків, місцевий господарський суд керувався ч.8 ст.80 та ч.4 ст.88 ГПК України та правомірно врахував пропуск відповідачем встановлений Законом строк для подання заяв свідків, відсутності клопотання про визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення та з огляду на відсутність у матеріалах справи заяви ОСОБА_4 , поданої в порядку ст.ст.87,88 ГПК України (заяви свідка або заяви про згоду на допит в якості свідка), і, як наслідок, недотримання відповідачем процедури, яка встановлена ГПК України для виклику свідків.

Як зазначено у судовому рішенні, яке оскаржується, Відповідач посилається на заяву бухгалтера-свідка ОСОБА_1. - стосовно оригінала видаткової накладної № 32 від 29.10.2018 та свідчення директора ПП ВКФ "РИФ" свідка ОСОБА_9 - стосовно акту приймання-передачі виконаних робіт.

Однак, жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_9 на даний час є працівником Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Риф" відповідач до матеріалів справи не надав, а тому пояснення викладені у Заяві свідка від 29.10.2019 не приймаються судом до уваги .

Колегія суддів зазначає, що покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_10 обіймав посаду директора ПП ВКФ РИФ в той час, та особисто був присутній при встановленні дверей ... є голослівними, оскільки до апеляційної скарги не долучено, в матеріалах справи відсутні, належні та допустимі докази, які б підтверджували вказані обставини.

В частині щодо свідчень наданих ОСОБА_1 , то місцевий господарський суд в мотивувальній частині рішення вказав, що Також пояснення ОСОБА_1 викладені у Заяві свідка від 28.10.2019 не приймаються судом до уваги, з огляду на наявність розбіжностей у поясненнях ОСОБА_1 та пояснень відповідача викладених у Відзиві на позовну заяву.

Так, ОСОБА_1 надала пояснення щодо того, що саме 26 березня 2019 року в офіс підприємства "ВКФ "РИФ" надійшов ОСОБА_4 , якому вона особисто надала на підпис видаткову накладну №32 від 29 жовтня 2018 року на раніше виготовлені двері на суму 24200 грн, яку він підписав у її присутності. Вона зробила з неї ксерокопію та підшила у бухгалтерські документи підприємства "ВКФ "РИФ".

Разом з тим, відповідач у своєму Відзиві на позовну заяву вих. №12.09-01 від 12.09.2019 вказав про те, що доказом на підтвердження виготовлення 25.10.2018 замовлення відповідно до завдань №6-12208, №6-12309 та відвантаження позивачу слугує видаткова накладна №32 від 29.10.2018 (копія додається до відзиву, оригінали зберігаються в ПП ВКФ "РИФ" та будуть надані для ознайомлення в судовому засіданні; відповідач надав до Відзиву на позовну заяву видаткову накладну №32 від 29 жовтня 2018 року, на якій знаходиться відтиск штампу "Відповідає оригіналу", підпис, прізвище особи, яка засвідчила копію: Райхман.

Також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того,що ОСОБА_1 надавала такі пояснення як діючий працівник приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "РИФ" (наказ на призначення тощо).

З огляду на все вищенаведене, покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що місцевий суд безпідставно відхилив заяву свідка ОСОБА_2 та не прийняв свідчень ОСОБА_1 є надуманими та безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, до Відзиву на позовну заяву від 12.09.2019 відповідач долучив матеріали фото фіксації (на 1 аркуші) встановлених дверей позивачу, на підтвердження своїх заперечень щодо того, що відповідач виконав свої зобов`язання перед позивачем в повному обсязі.

Також відповідач до Заяви без номера від 11.11.2019 (вх.№20443 від 11.11.2019) та до Заяви без номера від 11.11.2019(вх.№20493 від 11.11.2019) про долучення документів до матеріалів справи надав збільшені фото об`єкта нерухомості позивача с. В.Бірки Тернопільського району Тернопільської області (фото додавалось до Відзиву на позовну заяву від 12.09.2019, додаток п.5) та на яких зазначив, що це завдання № 6-12309.

Місцевий господарський суд зауважив, що відповідач надав фото дверей (в кількості - 1). Разом з тим, згідно Завдання №6-12308 та Завдання №6-12309 відповідач мав виготовити, здійснити доставку і монтаж дверей в кількості саме двох (2-х) штук.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що також незрозуміло, яким чином відповідач визначив на фото, що це двері згідно Завдання №6-12309.

Колегія суддів зазначає, що жодних фото місця встановлення дверей до їх виготовлення, та фото дверей безпосередньо після здійснення їх монтажу матеріали справи - не містять.

Крім того, проаналізувавши надані відповідачем фото, колегія суддів зазначає про відсутність доказів, які б свідчили про момент створення знімків (відсутня дата).

Відтак, надані відповідачем фото правомірно не визнані місцевим господарським судом належними доказами у справі.

Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у своєму Поясненні у справі № 921/519/19 № без номера від 31.10.2019 (вх. №19822 від 31.10.2019) фізична-особа підприємець ОСОБА_4 зазначив про те, що він мав намір замовити двоє дверей в господарські приміщення на свій об`єкт нерухомості. З відповідачем у нього не було жодного договору на виготовлення дверей. Зараз в його господарських приміщеннях стоять тимчасові двері, які він встановлював сам. Одні двері - щит із тирсоплити, інші зробив з дощок із металічними завісами. Також зазначає, що він зробив фото дверей в його господарських приміщеннях (фотографії додає). З наданих відповідачем фотокопій об`єкта нерухомості на яких він нібито встановлював двері, неможливо встановити які саме двері там встановлені, оскільки фото зроблені на великій відстані.

Проаналізувавши надані позивачем до матеріалів справи фото, колегія суддів зауважує, що жодних доказів, які б свідчили про момент створення знімків та/або фото, та/або світлин (відсутня дата) матеріали справи не містять. Із Завдання №6-12308 та Завдання №6-12309 вбачається про погодження ним виготовлення дверей броньованих за адресою: с. Бірки. Місце на об`єкті нерухомості позивача, де мали бути встановлені двері (в кількості - 2 штук) у Завданнях не відображено.

Відтак, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку про те, що надані позивачем фото є неналежними доказами у справі.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 26.11.2019 через канцелярію суду першої інстанції від відповідача поступила Заява № без номера від 26.11.2019, в якій останній просить суд долучити до матеріалів даної справи копії документів по справі №921/518/19, що, на його думку, свідчать про виконання ПП ВКФ "Риф" своїх зобов`язань перед ФОП ОСОБА_4. в повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно ч.8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Разом з тим, зазначені вище докази подані відповідачем після початку розгляду справи по суті, також без наведення обгрунтування неможливості їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього під час підготовчого провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що за наведених обставин, такі докази до розгляду судом не приймаються.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 N 996-XIV передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи мають відповідати вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 № 88.

Матеріали справи не містять доказів, що двері (в кількості двох штук) були виготовлені, проведено їх доставку і монтаж.

Так, на Завданні № 6-12308 та Завданні №6-12309 в графі "Роботу прийняв:" не має підпису Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. А відтак, надані відповідачем Завдання № 6-12308 та Завдання № 6-12309 не є такими первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано акт приймання - передачі виконаних робіт, оскільки такий не складався. Відсутній оригінал видаткової накладної №32 від 29.10.2018, що унеможливило проведення почеркознавчої експертизи підпису отримувача товару на такій видатковій накладній.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається із Завдання №6-12308 і Завдання №6-12309, відповідач мав виготовити двері (в кількості двох штук) та здійснити монтаж та доставку ОСОБА_4 за адресою с. Бірки.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ГПК України).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ході судового розгляду відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним зобов`язання щодо виготовлення, доставки та монтажу вхідних дверей в кількості двох штук.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченного товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, оскільки станом на день прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі відповідачем не надано суду належним та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, що встановлено також колегією суддів Західного апеляційного господарського суду, відтак місцевий суд прийшов до правомірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача кошти в сумі 24 200 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи все вищевказане в сукупності, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Керуючись ч. 13 ст.8, ст.ст. 12, 86, 129, 236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 листопада 2019 року у справі № 921/519/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя О.Л.Мирутенко

Суддя О.С.Скрипчук