Постанова

від 06.02.2020 по справі 911/1435/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2020 р. Справа№ 911/1435/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 06.02.2020

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Броварське будівельно-монтажне управління - 35 на рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2019 (повний текст рішення складено 09.09.2019)

у справі №911/1435/19 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промтранс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Броварське будівельно-монтажне управління - 35

про стягнення 307995,95 грн.

1. Зміст позовних вимог та заперечень

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Промтранс (надалі - ТОВ Промтранс , позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Броварське будівельно-монтажне управління-35 (надалі - ТОВ ББМУ-35 , відповідач) 307995,95 грн, з яких: 252000,00 грн сума основного боргу, 11109,15 грн 3% річних та 44886,80 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди несамохідних плавзасобів - понтонів №27-14 від 01.06.2014 в частині своєчасного здійснення орендної плати, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

01.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Промтранс та Товариством з обмеженою відповідальністю ББМУ-35 був укладений договір оренди несамохідних плавзасобів-понтонів №27-14, за умовами якого позивач зобов`язувався передати відповідачу, а відповідач зобов`язувався прийняти в строкове платне орендне користування об`єкт оренди - несамохідні плавзасоби - понтони в кількості сім штук.

Відповідно до п.1.2. договору вартість об`єкту оренди становить 7000,00 грн. в місяць.

Згідно з п.1.3. договору майно знаходиться у володінні та користуванні позивача у відповідності до Суднових білетів: № 006886 від 06.02.2013, № 006875 від 06.02.2013, № 006884 від 06.02.2013, № 006885 від 06.02.2013, № 006889 від 06.02.2013, № 006890 від 06.02.2013, № 006893 від 06.02.2013.

Передача об`єкта оренди здійснюється сторонами за актом прийому-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії. Обов`язок по складання акта прийому-передачі покладається на позивача (п. 3.4 Договору).

Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з дня підписання акту прийому-передачі, зазначеного у п. 3.4 цього договору (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 4.2.2. договору відповідач зобов`язувався своєчасно сплачувати орендну плату, визначену п.6.1. договору.

Згідно з п.6.1. договору за використання об`єкта оренди відповідач зобов`язувався щомісячно перераховувати на банківський рахунок позивача орендну плату, в розмірі визначеному в п.1.2.

Відповідно до п.6.3. договору щомісячна орендна плата сплачується відповідачем авансом, не пізніше 5 числа місяця за який вноситься оплата, на платіжну вимогу позивача.

Згідно з п.8.1.-8.2. договору цей договір укладається строком на 1 рік. Договір набуває чинності з дня його підписання. Після закінчення строку дії цього договору, відповідач зобов`язаний звільнити об`єкт оренди в порядку встановленому п.9 договору.

Пунктом 9 договору сторони обумовили порядок повернення об`єкту оренди. Так сторони визначили, що повернення позивачу об`єкта оренди здійснюється двосторонньою комісією у складі повноважних представників сторін (п. 9.1. договору).

Відповідно до п.9.2. договору сторони повинні здійснити передачу об`єкта оренди по акту прийому-передачі в триденний термін з дня закінчення строку дії цього договору. Обов`язок по складанню акта прийому-передачі покладається на позивача.

Згідно з п.9.3. договору протягом строку зазначеного в п. 9.2. відповідач зобов`язаний звільнити об`єкт оренди від своїх засобів і обладнанні, передати його позивачу у належному технічному і санітарному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу обумовленого плином часу та цільовим використанням об`єкта оренди.

На виконання умов укладеного договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято несамохідні плавзасоби-понтони у кількості 7 шт.: інв. №3192, зав. №236; інв. №3193, зав. №132; інв. №3230, зав. №133; інв. №3221, зав. №54; інв. №3222, зав. №136; інв. №3223, зав. №134; інв. №3224, зав. №237, що підтверджується актом прийому-передачі об`єкта оренди від 01.06.2014, копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що відповідач продовжував користуватись об`єктом оренди після закінчення дії договору оренди, а позивач не заперечував, а тому в силу норм ст. 764 договір було пролонговано.

Разом з тим, з 2016 року відповідач припинив виконувати своє зобов`язання щодо оплати об`єктів оренди відповідно до умов договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за спірний період в сумі 252000,00 грн.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.08.2019 у справі №911/1435/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварське будівельно-монтажне управління - 35" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтранс" 252000,00 грн. боргу, 11109,15 грн. 3 % річних, 44886,80 грн. інфляційних втрат та 4524,80 грн. судового збору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач свій обов`язок за договорами щодо передачі в оренду відповідачу несамохідних плавзасобів-понтонів у кількості 7 штук виконав належним чином, однак відповідач, всупереч п.6.3 договору припинив перераховувати орендну плату з 2016 року, а тому позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача основний борг, 3% річних та інфляційні втрати, проте позовні вимоги задоволені відповідно до розрахунку суду.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ББМУ-35 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2019 у справі №911/1435/19 і закрити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що об`єкт оренди повернув позивачу в травні 2015 року на адресу його фактичного місцезнаходження по вул. Набережно-Луговій, 8 у м. Києві та між ними був проведений повний розрахунок. При цьому, при повернені об`єкта оренди сторонами не підписувався акт приймання-передачі. Також, відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази оплати орендних платежів відповідачем за період 2014-2019 років та докази претензійної роботи позивача щодо повернення майна відповідачем, як проведення оплати.

Крім того, відповідач просить застосувати ст. 257 Цивільного кодексу України в зв`язку з закінченням строку позовної давності.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач проти задоволення скарги заперечив, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого суду від 28.08.2019 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Також позивач зазначив, що скаржником на підтвердження своїх доводів не надано жодного доказу, а заявлені позивачем вимоги заявлені в межах строку позовної давності.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Броварське будівельно-монтажне управління-35 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2019 у справі №911/1435/19 та закрити провадження у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/9596/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. суддів: Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю Броварське будівельно-монтажне управління-35 , розгляд апеляційної скарги призначено на 06.02.2020.

У судове засідання 06.02.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення місцевого суду від 28.08.2019 у справі №911/1435/19 скасувати і закрити провадження у справі.

Представник позивача заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1. Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

7.2. Цивільний кодекс України

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає строк загальної позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7.3. Господарський процесуальний кодекс України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8. Позиція апеляційного суду

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.06.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди несамохідних плавзасобів-понтонів №27-14, на виконання умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду: несамохідний плавзасіб - понтон інв. № 3192, зав. № 236, несамохідний плавзасіб - понтон інв. № 3193, зав. № 132, несамохідний плавзасіб - понтон інв. № 3230, зав. № 133, несамохідний плавзасіб - понтон інв. № 3221, зав. № 54, несамохідний плавзасіб - понтон інв. № 3222, зав. № 136, несамохідний плавзасіб - понтон інв. № 3223, зав. № 134, несамохідний плавзасіб - понтон інв. № 3224, зав. № 237, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання-передачі об`єкта оренди від 01.06.2014 року.

Договір був укладений на 1 рік.

Разом з тим, після закінчення строку договору відповідач не повернув об`єкти оренди, а саме несамохідні плавзасоби-понтони у кількості 7 штук, а позивач не заперечував. Тому, в силу вимог ст. 764 Цивільного кодексу спірний договір оренди несамохідних плавзасобів-понтонів №27-14 від 01.06.2014 був поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Доказів протилежного ні в місцевому господарському суді, ні в апеляційному господарському суді відповідачем не надано.

А тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що Договір оренди несамохідних плавзасобів - понтонів від 01.06.2014 року щороку поновлювався на строк, який встановлений договором і є чинним на даний момент.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язувався за користування об`єктами оренди сплачувати позивачеві 7000,00 грн. щомісячно авансом, не пізніше 5 числа місяця за який вноситься оплата в місяць.

Відповідно, в зв`язку з неповерненням об`єкту оренди відповідачем за період з червня 2016 року по травень 2019 року утворилась заборгованість в сумі 252000,00 грн. та станом на час прийняття рішення не погашена.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що доказів повернення об`єктів оренди та сплати заборгованості за договором відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, вважає його обґрунтованим та вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати в сумі 38543,53 грн. та 3% річних в сумі 11109,15 грн.

В той же час, відповідачем в апеляційній скарзі було заявлено про застосування строку позовної давності, в якій відповідач вказував на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з заявленими позовними вимогами про стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Разом з тим, у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідач, зазначаючи про неможливість заявити про сплив позовної давності до місцевого господарського суду, посилається на те, що відповідач не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не міг приймати участі у справі, а також не міг довести у місцевому господарському суді ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2019 було відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого засідання на 10.07.2019. Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2019 було відкладено підготовче засідання на 31.07.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.08.2019.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про дату, час і місце судових засідань місцевим господарським судом направлялись рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку із закінченням терміну його зберігання на відділенні.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. №270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, неотримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду з поміткою повернуто за закінченням терміну зберігання є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

За змістом ст. 120 Господарського процесуального кодексу України зокрема, в разі якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду першої інстанції у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, оскільки кореспонденція направлялась судом першої інстанції на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В той же час, неявка представника відповідача не перешкоджала всебічному, повному та об`єктивному розгляду судом першої інстанції всіх обставин справи.

Колегією суддів враховано що розгляд справи здійснювався з червня 2019 року. Судом першої інстанції неодноразово відкладався розгляд справи, зокрема, для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача, які зводяться до незастосування судом першої станції наслідків спливу строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, оскільки відповідачем вказана заява зроблена із порушенням порядку на її подання та за недоведеності обставин щодо неможливості її заявлення під час розгляду справи судом першої інстанції. Разом з тим судом апеляційної інстанції встановлено, що позов заявлено в межах строку позовної давності. При цьому, звернення позивача з даним позовом про стягнення заборгованості за орендоване майно саме за заявлений позивачем період, це право самого позивача.

Доводи скаржника щодо відсутності в матеріалах справи доказів оплати орендних платежів відповідачем за період 2014-2019 років, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки не спростовує перебування у відповідача несамохідних плавзасобів-понтонів та не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати орендну плату за користування цими об`єктами оренди згідно з умовами договору до дати їх повернення, згідно з відповідним актом, як це передбачено пунктами 6.1, 6.2, 9.1.-9.3. Договору.

Також, судом не можуть бути прийняті і доводи відповідача про повернення відповідачем спірного майна позивачеві, але за відсутності акта прийому-передачі з вини позивача.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так розділом 9 договору сторони визначили, що повернення позивачу об`єкта оренди здійснюється двосторонньою комісією у складі повноважних представників сторін. Сторони повинні здійснити передачу об`єкта оренди по акту прийому-передачі в триденний термін з дня закінчення строку дії цього договору.

Але, матеріали справи не містять і відповідачем не подавалось документальне підтвердження відмови відповідача від договору, як і не надано доказів повернення об`єктів оренди. Також суду не надано доказів наявності у відповідача претензій порушення обов`язку позивачем по складанню акту прийому-передачі, як це обумовлено сторонами у п.9.2 договору оренди.

9. Висновки апеляційного суду

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що викладені відповідачем доводи в обґрунтування апеляційної скарги є безпідставними, такими що не відповідають дійсним обставинам справи, не доведені жодними доказами, а тому не підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 28.08.2019 прийнято у відповідності до норм закону без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Броварське будівельно-монтажне управління-35 на рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2019 у справі №911/1435/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2019 у справі №911/1435/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Броварське будівельно-монтажне управління-35 .

4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2019 у справі №911/1435/19.

5. Матеріали справи №911/1435/19 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 24.02.2020

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала