Постанова

від 21.02.2020 по справі 910/5146/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2020 р. Справа№ 910/5146/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Поляк О.І.

представники сторін не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Індастрі Саппорт "

на рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2019 р. (повний текст складено 10.09.2019 р.)

у справі № 910/5146/19 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Індастрі Саппорт"

про стягнення 64 764,87 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зодіак Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Індастрі Саппорт" про стягнення 64 764,87 грн., з яких: 51 000,00 грн. боргу, 842,55 грн. 3 % річних, 2 811,74 грн. інфляційних втрат та 10 110,58 грн. пені.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилався на ту обставину, що надані ним на замовлення відповідача послуги з транспортно-експедиційного обслуговування у відповідності з договором № 040817-01 від 04.08.2017 р. відповідачем оплачено несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість, а також нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання 3 % річних, інфляційних втрат та пені просив примусово стягнути з відповідача, як з боржника, що порушив виконання договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2019 р. у справі № 910/5146/19 позов задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Індастрі Саппорт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак Україна" 51 000,00 грн. боргу, 842,55 грн. 3 % річних, 2 811,74 грн. інфляційних втрат, 10 110,58 грн. пені та 1 921,00 грн. судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідачем виконано умови заявки № 4 до договору № 040817-01 від 04.08.2017 р. та було надано клієнту послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 60 118,96 грн., що підтверджується належними доказами, проте відповідачем послуги оплачені частково, у зв`язку з чим задоволено вимоги позову в частині стягнення основного боргу. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних, інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок здійснений вірно і вимоги позову підлягають задоволенню повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Індастрі Саппорт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, до якої ним додані додаткові докази, апелянт вказував, що під час приймання товару після митного оформлення, ним було виявлено втрату частини товару, за втрату якого відповідає експедитор. На думку скаржника, судом першої інстанції не були досліджені умови договору, наявні у матеріалах справи документи, не перевірено і не надано правової оцінці тій обставині, що позивачем неналежно виконані зобов`язання з організації перевезення товару, внаслідок чого завдано апелянту збитків у розмірі вартості втраченого недопоставленого товару та суми митних платежів, сплачених за недопоставлений товар.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Дідиченко М.А., поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження; призначено справу до розгляду без повідомлення учасників справи; зупинено дію оскаржуваного рішення.

02.01.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

31.01.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 916/3624/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Індастрі Саппорт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Зодіак Україна" про стягнення 56 247,24 грн. збитків за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 040817-01 від 04.08.2017 р.

Вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки обидві справи не є пов`язаними, і можливий їх окремий розгляд, адже обставини, які є суттєвими для вирішення спору у справі, що переглядається, можуть бути встановлені судом самостійно.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Дідиченко М.А.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.08.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Зодіак Україна" (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Індастрі Саппорт" (клієнт) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 040817-01 (договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів територією послуг клієнта за погодженням сторін.

Згідно з п. 1.3 договору під кожне конкретне перевезення клієнт надає експедитору письмову заявку, в якій зазначає найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки), заплановану дату надання вантажу відправником, данні про вантажовідправника та вантажоотримувача та іншу необхідну інформацію, що відноситься до організації перевезення.

Пунктом 3.1.7 договору клієнт зобов`язаний своєчасно сплачувати послуги експедитора за тарифами, встановленими за згодою сторін.

Відповідно до підпункту А п. 4.1.3 договору клієнт оплачує при імпорті/транзиті: узгоджені платежі, які підлягають сплаті за надані послуги з перевезення вантажу морським транспортом (фрахт) і супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентський збір, огляд, зважування і т.д.), не пізніше ніж через 3 (три) банківських дні з моменту виставлення експедитором рахунку, при наявності вантажу в порту призначення та документів, що підтверджують доставку вантажу, але до виходу контейнерів з порту. Під документами, які підтверджують доставку вантажу, розуміються митні документи, а саме, копія сервісного коносаменту з печаткою митниці, що фіксує вивантаження вантажу з борту судна в порту призначення.

Згідно з підпунктом В п. 4.1.3 договору погоджені інші платежі, що підлягають сплаті експедиторові, автомобільному та іншому перевізникові, здійснюються не пізніше ніж через 3 (три) банківські дні з моменту отримання клієнтом рахунку-фактури експедитора, проте до моменту виїзду транспортного засобу з вантажем з порту/складу/автостоянки тощо.

Відповідно до п. 4.1.4 договору, у разі незгоди клієнта з сумою рахунку він зобов`язується не пізніше 2 (двох) днів після отримання рахунку, проте у будь-якому разі не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку, повідомити експедитора про причини незгоди. У разі, якщо повідомлення не було, рахунок вважається таким, що акцептується і буде сплачений згідно умов цього договору.

Строк дії договору встановлюються з моменту підписання обома сторонами до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до кінця року, такий договір вважається продовженим на один кожен наступний календарний рік (п. 8.1 договору).

Відповідно до умов заявки № 4, наданій клієнтом експедитору, порт відвантаження - Shenzhen, China, порт прибуття - Одеса, Україна, кінцева доставка - Київ, Україна, найменування вантажу - power supply, брутто - 3,718 т., транзитний час - 45 днів, послуги - 2 116,00 дол. США.

08.08.2018 р. вантаж у кількості 32 вантажних місця (упаковки) вагою брутто 3 718,00 кг був завантажений на борт судна т/х "СМА CGM URUGUAY", що підтверджується коносаментом № LLLODS8720676ODS та пакувальним листом від 06.07.2018 р.

05.09.2018 р. вантаж прибув до Одеського порту та у зазначеній кількості розміщений для тимчасового зберігання на склад товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТЕРМІНАЛ" згідно акту № 3944 (211843).

17.09.2018 р. вантаж у кількості 32 упаковки вагою 3 718,00 кг був завантажений на автомобіль НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , відповідно до Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 419654. Кількість місць та вага були підтверджені Одеською митницею ДФС, про що проставлений відповідний штамп інспектора митниці № 0611 "Під митним контролем" в графах 6-9 накладної CMR. Автомобіль був опломбований - номер митної пломби 500/640, що зазначено в графі 13 накладної CMR (попередня митна декларація UA100020/2018/554007) та вантаж доставлений одержувачу - товариству з обмеженою відповідальністю "М-Інфо" (м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 9, оф. 94).

06.09.2018 р. відповідачу виставлено рахунок № 201803782 на суму 60 118,96 грн. (з ПДВ), який 07.09.2018 р. частково оплачений останнім у розмірі 9 118,96 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 51 000,00 грн. боргу за договором, а також 10 110,58 грн. пені, 842,55 грн. 3 % річних та 2 811,74 грн інфляційних, розрахованих за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать обставини справи, на виконання умов заявки № 4 до договору № 040817-01 від 04.08.2017 р. експедитор надав послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 60 118,96 грн., що підтверджується коносаментом № LLLODS8720676ODS та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 419654, які відповідачем оплачені частково у розмірі 9 118,96 грн. (платіжне доручення № 145 від 07.09.2018 р.).

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач посилався на те, що позивач неналежно виконав свої зобов`язання, що звільняє відповідача від обов`язку сплатити повну суму позивачу, адже у ході виконання договору позивачем завдано відповідачу збитки, які складаються з вартості недопоставленого товару та суми митних платежів, сплачених за недопоставлений товар.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач надав: претензію № 97/1 від 19.09.2018 р., акт № 1 про виявлення недостачі товару під час приймання від 19.09.2018 р., претензію про відшкодування шкоди № 40/18 від 27.09.2018 р., відповідь на претензію № 18/153 від 07.11.2018 р., відповідь на претензію № 1 від 29.10.2018 р.

Згідно частин 3, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, у якому сторони повинні надати всі наявні в них докази, і не допускати зловживання своїми правами.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, у вирішенні питання щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із процесуальною нормою частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції.

Утім, як встановлено судом апеляційної інстанції, об`єктивної неможливості подання наявних у нього і несвоєчасно поданих доказів суду першої інстанції апелянт не довів.

До такого висновку суд апеляційної інстанції прийшов з огляду на те, що відповідач у справі був обізнаний про розгляд даної справи судом першої інстанції: ухвала від 26.06.2019 р. про відкриття провадження та призначення справи до розгляду отримана відповідачем 02.07.2019 р. (рекомендоване повідомлення про вручення - а.с. 57, том 1); ухвала про повідомлення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, призначена на 02.09.2019 р. - отримана відповідачем 30.07.2019 р. (а.с. 65, том 1), а рішення суду оголошено судом першої інстанції 02.09.2019 р.

Відповідач своїм правом на участь в судових засіданнях суду першої інстанції та наданням заперечень на позов з відповідними доказами на підтвердження своєї правової позиції, не скористався.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи, що відповідач, будучи повідомленим про відкриття провадження у справі за позовом відносно нього, не скористався своїми процесуальними правами, у тому числі на подання заперечень на вимоги до нього, тому всі ризики настання наслідків, пов`язаних з невчиненням ним процесуальних дій покладаються на відповідача в силу прямих вказівок закону - статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, тож невиконання відповідачем у спорі процесуального обов`язку подати заперечення на позов та докази, які їх підтверджують, не є підставою для їх прийняття судом апеляційної інстанції.

Невиконання відповідачем процесуального обов`язку щодо спростування позовних вимог і відсутність у суду першої інстанції заперечень на доводи позову, мало наслідком визнання відповідача боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання у розмірі 51 000,00 грн. станом на дату розгляду справи у суді першої інстанції.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним і документально доведений, тож вимоги про стягнення 51 000,00 грн. заборгованості за надані експедитором послуги підлягали задоволенню і примусовому стягненню з відповідача.

Стосовно стягнення з відповідача 10 110,58 грн. пені, 2 811,74 грн. інфляційних втрат та 842,55 грн. 3 % річних нарахованих за період прострочення грошового зобов`язання з 17.09.2018 р. по 05.04.2019 р., слід зазначити наступне.

Пунктом 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 4.1.15 договору у випадку прострочки клієнтом здійснення платежу за надані експедитором послуги, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що належить до сплати за кожен день прострочки; пеня нараховується за весь період прострочки.

Нормами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 10 110,58 грн. пені, 2 811,74 грн. інфляційних втрат та 842,55 грн. 3 % річних у заявлені позивачем періоди є такими, що ґрунтуються на умовах договору, нормах законодавства України, тож позов в цій частині підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доводи апелянта правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Індастрі Саппорт" на рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2019 р. у справі № 910/5146/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2019 р. у справі № 910/5146/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5146/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.02.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Дідиченко

О.І. Поляк