Рішення

від 13.02.2020 по справі 918/194/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/194/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекція" (35600, вул. Д.Галицького, 9, м. Дубно, Рівненська область, код ЄДРПОУ 30044560)

до Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області (35641, вул. Львівська, 117, с.Тараканів, Дубенський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 04385403)

про визнання недійсним рішення чотирнадцятої сесії VII скликання Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 29 серпня 2018 року №449

за участі представників сторін:

- від позивача: Бідах А.М.(посвідчення адвоката №000034 від 31.07.17), ордер серія КВ№824149 від 13.01.20 та Цимбалюк І.О.(посв.адвоката №1729 від 27.09.19);

- від відповідача: Боржецький О.Л.(свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №968 від 14.10.12, ордер серія ВК№1003298 від 16.01.20) та Сорочинська Н.Г. (голова).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селекція" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання недійсним рішення чотирнадцятої сесії VII скликання Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 29 серпня 2018 року №449.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.05.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2019, позов задоволено; визнано недійсним рішення чотирнадцятої сесії VII скликання Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 29.08.2018 № 449 "Про припинення права постійного користування та передачі її до земель запасу".

Постановою Верховного Суду від 21.11.2019 касаційну скаргу Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2019 у справі № 918/194/19 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 справу №918/194/19 передано на розгляд судді Пашкевич І.О.

Ухвалою суду від 23.12.2019 справу № 918/194/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекція" до Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання недійсним рішення чотирнадцятої сесії VII скликання Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 29 серпня 2018 року №449 прийнято до провадження судді Пашкевич І.О. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Проведення підготовчого засідання призначено на 16.01.2020. Запропоновано сторонам подати письмові пояснення по суті справи з урахуванням постанови Верховного Суду від 21.11.2019.

14.01.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекція" з урахуванням постанови Верховного Суду від 21.11.2019.

Ухвалою суду від 16.01.2020 закрито підготовче провадження у справі № 918/194/19, призначено справу до судового розгляду по суті на 30.01.2020.

30.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Селекція" подано через відділ канцелярії суду письмові пояснення та клопотання про долучення доказів.

У судових засіданнях судом оголошувались перерви, а саме: 30.01.2020 до 06.02.2020, 06.02.2020 до 13.02.2020.

13.02.2020 присутні у судовому засіданні представники сторін подали для долучення до матеріалів справи письмові виступи у судових дебатах. Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених у поясненнях. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши позицію Верховного Суду викладену у Постанові від 21.11.2019 у даній справі господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

26.07.2001 відповідно до рішення Дубенської районної ради від 15.06.2001 №180 Дочірньому підприємству "Селекція" Відкритого акціонерного товариства "Дубноцукор" видано Державний акт на право постійного користування землею (том І, а.с. 13-14). Згідно з даним актом у постійне користування Дочірньому підприємству "Селекція" Відкритого акціонерного товариства "Дубноцукор" надавалась у постійне користування земельна ділянка площею 26,42 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Рачинської сільської ради Дубенського району Рівненської області.

Згідно з п. 9 рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Дубноцукор", оформленого протоколом від 26.04.2013 (том І, а.с. 32-35) вирішено для самостійного господарювання реорганізувати ДП "Селекція" ПАТ "Дубноцукор" шляхом перетворення в ТОВ "Селекція".

Позачерговими загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Дубноцукор" прийнято рішення, оформлене протоколом від 18.07.2013, яким затверджено передавальний акт майнових і немайнових прав та обов`язків ДП "Селекція" ВАТ "Дубноцукор" до ТОВ "Селекція" (том І, а.с. 36-37). Згідно з даним актом (том І, а.с. 38-39) всі майнові і немайнові права та обов`язки ДП "Селекція" переходять до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекція", зокрема, встановлені Державним актом на право постійного користування землею на території Рачинської сільської ради площею 26,42 га.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.03.2019 (том І, а.с. 17-27) юридична особа з кодом 30044560 ДП "Селекція" Відкритого акціонерного товариства "Дубноцукор" припинена за рішенням засновників 02.08.2013 року.

07.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Селекція" звернулося до Тараканівської (Рачинської) сільської ради із заявою №26 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), як правонаступника Дочірнього підприємства "Селекція" Відкритого акціонерного товариства "Дубноцукор".

Однак, Тараканівською сільською радою 29.08.2018 прийнято рішення №449 (том І, а.с. 12) про припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 26,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за межами с. Рачин, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею на підставі пунктів в) та д) ст. 141 Земельного кодексу України, а саме, у зв`язку з припиненням діяльності Дочірнього підприємства "Селекція" Відкритого акціонерного товариства "Дубноцукор" та систематичною несплатою земельного податку.

Позивач вважає вказане рішення незаконним та таким, що порушує його права, оскільки підстав для припинення права постійного користування позивачем земельними ділянками передбачених чинним законодавством у відповідача не було, відтак звернувся до суду з позовом про визнання рішення сільської ради недійсним.

Судом встановлено, що ДП "Селекція" ВАТ "Дубноцукор", якому було надано в постійне землекористування спірну земельну ділянку, припинило діяльність у зв`язку з його реорганцізацією. Спірна земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні новоствореної юридичної особи - ТОВ "Селекція", яка є правонаступником ДП "Селекція" ВАТ "Дубноцукор".

Згідно зі ст. 92 ЗК України в редакції від 05.01.2013, що діяла на момент правонаступництва (припинення діяльності ДП "Селекція" ВАТ "Дубноцукор" та утворення ТОВ "Селекція", яка є правонаступником останнього) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України в редакції від 05.01.2013, що діяла на момент правонаступництва (припинення діяльності ДП "Селекція" ВАТ "Дубноцукор" та утворення ТОВ "Селекція", яка є правонаступником останнього) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені ст. 141 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення чотирнадцятої сесії VII скликання Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 29 серпня 2018 року №449), і їх перелік є вичерпним: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; Пункт "в" частини першої статті 141 в редакції Закону № 875-VI від 15.01.2009 ; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З наведеного вбачається, що порядок набуття, виникнення, а також припинення права постійного користування земельною ділянкою, що, зокрема, перебуває у комунальній власності, врегульований нормами ЗК України.

Верховний суд, направляючи дану справу на новий розгляд, вказав, що: "суди помилково послалися на ст. 108 ЦК України як підставу переходу права постійного користування земельною ділянкою до новоствореної юридичної особи на підставі передавального акта, в той час, як порядок набуття права постійного користування врегульований нормами ЗК України".

При цьому, Верховний суд у постанові від 21.11.2019 № 918/194/19 вказав, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лише посвідчує факт надання такого права конкретній юридичній особі, в той час, як порядок отримання, виникнення та оформлення такого права визначений нормами ЗК України, зокрема, в ст. 123 ЗК України.

Таким чином, Державний акт на право постійного користування землею посвідчував факт надання права Дочірньому підприємству "Селекція" Відкритого акціонерного товариства "Дубноцукор" на постійне користування земельною ділянкою площею 26,42 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Рачинської сільської ради Дубенського району Рівненської області.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази, що б підтверджували виникнення права постійного користування земельною ділянкою площею 26,42 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Рачинської сільської ради Дубенського району Рівненської області у позивача. Про такий перехід права постійного користування не може свідчити і передавальний акт, на який посилається позивач, як на підставу виникнення у нього права користування спірною земельною ділянкою. Більше того, на момент правонаступництва позивач, в силу прямої вказівки закону не міг набути права постійного користування спірною земельною ділянкою, з огляду на наступне.

Статтею 92 Земельного кодексу України в редакції від 05.01.2013, що діяла на момент правонаступництва (припинення діяльності ДП "Селекція" ВАТ "Дубноцукор" та утворення ТОВ "Селекція", яка є правонаступником останнього) визначено коло суб`єктів, які можуть набувати права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, одним з яких є підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Позивач у письмових поясненнях, крім іншого, вказує, що ані ДП "Селекція", ані ТОВ "Селекція" не є релігійними організаціями, державними чи комунальними підприємствами, установами та організаціями.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності, зокрема, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

При цьому приписи підпункту "в" ч. 1 ст. 141 ЗК України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво. Однак, як вказав Верховний суд у постанові від 21.11.2019 № 918/194/19 наведене трактування норми закону є правильним за умови, що правонаступник може набувати відповідне таке право згідно з чинним на час правонаступництва законодавством, тобто у даному випадку, згідно зі ст. 92 ЗК України, яка чітко визначає суб`єктів права постійного користування .

У випадку ж, коли внаслідок реорганізації суб`єкт перестає відповідати встановленим ст. 92 ЗК України вимогам, набуття ним права постійного користування земельною ділянкою є неможливим в силу прямої вказівки закону .

Таким чином, позивачем не доведено що ТОВ "Селекція" на момент правонаступництва відповідало вимогам ст. 92 ЗК України, тобто було одним з суб`єктів, які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності. Відтак з наявних у справі матеріалів не вбачається, що позивач набув права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Пояснення позивача зводяться до того що, ТОВ "Селекція", будучи правонаступником ДП "Селекція", не набуває право постійного користування спірними земельними ділянками, а зазначене право є дійсним та безстроковим та таким, що виникло на підставі Державного акту та перейшло до ТОВ "Селекція" за результатами правонаступництва (на підставі статті 104 Цивільного кодексу) і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством.

Позивач вважає, що обмеження ч. 2 ст. 92 ЗК України за колом суб`єктів не застосовуються у випадку переходу до правонаступника права постійного користування земельною ділянкою, яке було раніше набуте його попередником. Таким чином, позивач вважає, що право користування земельними ділянками ДП "Селекція", перетвореного у його правонаступника ТОВ "Селекція", на підставі Державного акту, є дійсним та безстроковим, а тому Рішення № 449, яким було припинено право постійного користування ДП "Селекція" порушує права та законні інтереси Позивача та має бути скасоване.

Однак, доводи позивача спростовуються обставинами встановленими господарським судом при новому розгляді справи, та вказівкою Верховного суду на неможливість набуття права постійного користування суб`єктом, який внаслідок реорганізації перестає відповідати встановленим ст. 92 ЗК України вимогам.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відтак, для правильного вирішення питання про наявність або відсутність підстав для визнання рішення міської ради недійсним, суду необхідно з`ясувати чи відповідає оскаржуване рішення вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції та чи порушуються права позивача у зв`язку з прийняттям такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішення чотирнадцятої сесії VII скликання Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 29 серпня 2018 року №449, яким припинено для ДП "Селекція Відкритого акціонерного товариства "Дубноцукор" право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 26,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за межами с. Рачин, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею прийняте компетентним державним органом у відповідності до норм чинного на момент його прийняття земельного законодавства.

Оскільки господарським судом встановлено, що позивач не набув права постійного користування спірною земельною ділянкою в силу прямої вказівки закону, відтак рішенням відповідача про припинення ДП "Селекція" Відкритого акціонерного товариства "Дубноцукор" права постійного користування такою земельною ділянкою та передачі її до земель запасу не можуть порушуватись права чи інтереси позивача.

Таким чином, суд вважає, що підстави для визнання рішення сільської ради недійсним у даній справі відсутні, оскільки права позивача у зв`язку з його прийняттям не порушуються, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір в розмірі 1 921,00 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 239, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекція" до Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання недійсним рішення чотирнадцятої сесії VII скликання Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 29 серпня 2018 року №449 відмовити.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2020.

Інформацію по справі, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич