Рішення

від 24.02.2020 по справі 219/932/18

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/932/18

Провадження № 2/219/66/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.02.2020 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Гуревича М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Соледарського КП Комунальник про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до відповідача - Соледарського КП Комунальник , у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 11 від 25.01.2018 Про звільнення ОСОБА_1 , оформлений за підписом директора СКП Комунальник Агумава Наталі Валентинівни, та поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на роботі на посаді водія Соледарського КП Комунальник з 25 січня 2018 року; стягнути з Соледарського КП Комунальник на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 січня 2018 року в розмірі 12 252,96 грн., витрати пов`язані з написанням позовної заяви в сумі 350 грн., а всього загальну суму, яка становить 12 602,96 грн.

В обгрунтування позову вказував, що згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 до 25.01.2018 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді водія цього підприємства. Згідно із записом в трудовій книжці № 30 від 25.01.2018 року його було звільнено з посади водія за п.4 ст. 40 Кодексу Законів про працю на підставі наказу № 11 від 25.01.2018 року з тих підстав, що він був відсутній на робочому місці 22 січня 2018 року протягом робочого дня 7 годин без поважних причин. Вважає, що звільнення є незаконним, оскільки він не порушував трудову дисципліну, є інвалідом 2 групи та захворів, був вимушений звернутися до лікаря та знаходився на лікарняному до 21.01.2018 року. 22.01.2018 року він вийшов на роботу о 08.00 год., майстер ОСОБА_2 йому заявила, що наряд йому не дасть, зазначивши, щоб він писав заяву на звільнення, оскільки лікарняні листи ним куплені. При цьому, відповідач з даного спору, обставин не з`ясовував, а підготував наказ № 11 від 25.01.2018 року про звільнення за прогул, який він вважає незаконним, оскільки обставини події з`ясовані не були, з наказом його не ознайомлювали, а підпис про ознайомлення з наказом йому не належить.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2018 вказана цивільна справа розподілена судді Брежневу О.А.

14.08.2018 на підставі розпорядження в. о. керівника апарату Артемівського міськрайонного суду № 605 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_3 , згідно з рішенням ВРП від 07.08.2018 року, справа передана для розгляду судді Харченко О.П.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15.08.2018 року вказану цивільну справу прийнято до провадження судді, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07.11.2018 року закрито підготовче судове провадження та призначено судовий розгляд по суті.

25.10.2019 на підставі розпорядження в. о. керівника апарату Артемівського міськрайонного суду № 918 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з припиненням повноважень судді Харченко О.П., справа передана для розгляду судді Шевченко Л.В.

Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.10.2019 вказану цивільну справу прийнято до провадження судді, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача - адвокат Гуревич М.Г. в судовому засіданні просив відмовити суд в задоволенні позову в повному обсязі та врахувати пояснення вказані у відзиві, наданому 18.10.2018 року, в якому зазначено, що звільнення працівника ОСОБА_1 було здійснено на підставі п.4 ст.40 КЗпП прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин . ОСОБА_1 працював на підприємстві СКП Комунальник з 16.11.2017 р. по 25.01.2018 р. 16.11.2017 р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу слюсарем з ремонту автомобілів, згідно наказу №156 від 15.11.2017 р.; 28.11.2017 р. ОСОБА_1 у зв`язку з виробничою необхідністю було переведено водієм, згідно наказу № 165 від 27.11.2017 р. На підставі даного наказу за ОСОБА_1 було закріплено автомобіль сміттєвоз ГАЗ-3307 державний № НОМЕР_2 та покладено відповідальність за технічний стан автомобіля та дотримання правил ТБ. З наказом та посадовою інструкцією водій ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить підпис працівника у наказі № 165 від 27.11.2017 р. 25.01.2018 р. ОСОБА_1 було звільнено через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин (п.4 ст.40 КЗпП України), згідно наказу № 11 від 25.01.2018 р. Підстава для звільнення: Доповідна записка механіка, Акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі, Акт про відмову надати письмове пояснення про відсутність на роботі, Прохання надати письмові пояснення. З наказом ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить підпис працівника у наказі № 11 від 25.01.2018 р.

ОСОБА_4 22.01.2018 р. о 08.00 годині отримав наряд на виконання робіт з ремонту закріпленого за ним автомобіля ГАЗ-3307 державний номер НОМЕР_3 , про що свідчить запис у Журналі видачі нарядів та підпис ОСОБА_1 , що отримав наряд. Але при перевірці виконання робіт механіком ОСОБА_5 було виявлено, що Висторобський наряд не виконував. Після зробленого зауваження механіком, водій Висторобський о 09.00 годині самовільно залишив робоче місце.

При видачі наряду на роботу майстром ОСОБА_2 були прийняті Лікарняні листи непрацездатності АДГ №418284 та АДГ № 320396 від ОСОБА_1 без зауважень та заперечень. Бухгалтерією СКП Комунальник були здійснені нарахування та виплата лікарняних за даними листами непрацездатності своєчасно та в повному обсязі.

Збирати автомобіль ГАЗ-3307 власноруч не було необхідності, так як автомобіль був придбаний підприємством у грудні 2016 року через Держзакупівлі ID:UA-2016-11-25-000221-а. За період експлуатації (на той час-1 рік) автомобіль потребував елементарного технічного нагляду: санітарної очистки та заміни мастил і рідин. Представник відповідача також вказує, що за період роботи на підприємстві СКП Комунальник позивач зарекомендував себе як сварлива та безвідповідальна людина. Працівник самовільно, на свій розсуд змінював маршрут руху сміттєвоза ГАЗ-3307, на зауваження безпосереднього керівника реагував лайкою та, маніпулюючи посвідченням інваліда II групи, постійно погрожував розправою у суді через особисті зв`язки у прокуратурі. З огляду на ситуацію, що склалася та аналізуючи поведінку позивача, керівництво підприємства СКП Комунальник вважає, що ОСОБА_1 діє умисно, з метою отримання грошових виплат за свою бездіяльність. На підставі вищевикладеного просять відмовити в задоволенні позовної заяви про поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час прогулу ОСОБА_1 , а наказ СКП Комунальник про звільнення № 11 від 25.01.2018 року вважати законним.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані суду докази в їх сукупності, вислухавши свідків, судом встановлено, що згідно з наказом № 156 від 15.11.2017 року Про прийом на роботу ОСОБА_1 позивача - ОСОБА_1 прийнято в Соледарське комунальне підприємство Комунальник (далі СКП Комунальник ) слюсарем по ремонту автомобілів з 16.11.2017 року. Наказ підписано директором СКП Комунальник Агумава Н.В. (арк.с.43а).

Згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 16.11.2017 року прийнято на посаду слюсаря по ремонту автомобілів до Соледарського комунального підприємства Комунальник (запис 28) (арк.с.2).

Згідно з наказом № 165 від 27.11.2017 року Про переведення робітника позивача - ОСОБА_1 слюсаря по ремонту автомобілів переведено водієм з 28.11.2017 року. Закріплено за ОСОБА_1 автомобіль ГАЗ-3307 сміттєвоз НОМЕР_2 і покладено відповідальність за технічний стан автомобіля і правил ТБ. Наказ підписано директором СКП Комунальник ОСОБА_6 (арк.с.45).

Згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 16.11.2017 року переведений на посаду водія СКП Комунальник (запис 29) (арк.с.2).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у устатті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст.29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства та колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожарної охорони.

Відповідно до посадової інструкції водія, затвердженої директором СКП Комунальник 04.01.2017 року, водій повинен забезпечувати технічно справний стан закріпленого за ним автомобіля; утримувати двигун, кузов і салон автомобіля в чистоті, захищати їх призначеними для цього відповідними засобами догляду за тими чи іншими поверхнями; виконувати окремі службові доручення свого безпосереднього керівника. Втім, суду не надано доказів чи ознайомлювався водій ОСОБА_1 з вказаною посадовою інструкцією. (арк.с.46).

В судовому засіданні позивач пояснив, що дійсно в листопаді 2017 року його було прийнято слюсарем з ремонту автомобілів, з 27.11.2017 року переведено водієм, і хоча у наказі було визначено у зв`язку з виробничою необхідністю, він погодився на формулювання наказу і знав, що посада водія буде постійною. Строк переведення у наказі не визначався. В судовому засіданні він пояснював, що за ним було закріплено автомобіль ГАЗ-3307 сміттєвоз НОМЕР_2 та покладено відповідальність за технічний стан автомобіля і правил техніки безпеки. Вказував, що перед тим, як він захворів, він залишив автомобіль у справному стані, загнав автомобіль у бокс, з 02.01.2018 року по 20 січня 2018 року перебував на лікарняному. Коли вийшов на роботу 22.01.2019 року, оскільки 21.01.2018 року вихідний день - неділя, то побачив, що автомобіль не перебуває у боксі, а стоїть на території підприємства. Приблизно о дев`ятій годині ранку йому видали наряд на ремонт автомобіля. Повідомив суду, що коли отримував наряд на ремонт автомобіля ГАЗ 3307-1929, то у книзі в графі завдання на зміну саме завдання не було відображено, графа не була заповнена. Він розписався за отримання наряду і почав з`ясовувати як таке могло статися, що він перед лікарняним залишив автомобіль у технічно справному стані, а коли вийшов з лікарняного автомобіль знаходився не у боксі, висловив припущення, що на ньому хтось їздив. Запитував у механіка які він надасть запчастини для ремонту, той йому відмовив. Коли отримував наряд та розписався у незаповненій графі щодо завдання, то при цьому була лише майстер ОСОБА_7 і він, усі вже розійшлися. При розмові з механіком щодо надання запчастин та з`ясування причини чому автомобіль знаходиться у несправному стані також крім механіка та його ніхто не був присутнім. Пояснив суду, що акт про залишення автомобіля 31.12.2017 року (перед лікарняним) у технічно справному стані ним не складався, як і не оформлювався акт чи подавалася будь - яка доповідна чи службова записка керівництву підприємства про несправність автомобіля в той день, як він вийшов з лікарняного 22.01.2018 року. Ніхто не складав акту щодо того, які саме запчастини необхідні для ремонту автомобіля, на що був виданий наряд. Також зазначав, що коли його переводили водієм, то йому обіцяли передати для роботи новий автомобіль, на якому зараз їздить інший водій. Десь приблизно о 9 год.15 хв. він покинув місце роботи та пішов до прокуратури писати скаргу на дії працівників підприємства, які пропонували йому написати заяву на звільнення, казали, що він купив лікарняні, і фактично не давали йому працювати, бо не забезпечували його запчастинами для ремонту автомобіля. Підтвердив, що він ні в той день, 22 січня 2018 року, ні на наступні дні 23 та 24 січня він на роботу не вийшов. Вийшов на роботу лише 25 січня 2018 року.

Як вбачається з листка непрацездатності серії АДГ № 320396, ОСОБА_1 у період з 02.01.2018 року по 10.01.2018 року перебував на лікарняному (амбулаторне лікування) з діагнозом: гостре респіраторно-вірусне захворювання; до роботи стати 11.02.2018 року (а.с.55).

Згідно з листком непрацездатності серії АДГ № 418284 , ОСОБА_1 у період часу з 11.01.2018 року по 20.01.2018 року перебував на лікарняному (амбулаторне лікування) з діагнозом: Т 90.5; до роботи стати 21.01.2018 року (а.с.56).

Згідно з довідкою, виданою 30.01.2018 року лікарем ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився на лікарняному листку у лікаря невролога з 11.01.2018 року по 20.01.2018 року (а.с.4).

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0595263, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом другої групи загального захворювання, висновки про умови та характер праці: може виконувати легкий труд (а.с.5).

Доповідною механіка ОСОБА_9 , складеною 22.01.2018 року, в.о. директора СКП Комунальник Гайдучик А.В. доведено до відома про те, що 22.01.2018 року водію ОСОБА_1 був виданий наряд на ремонт та обслуговування автомобіля ГАЗ-3307, державний номер НОМЕР_3 , про що свідчить запис в журналі видачі нарядів. О 08.50 год. при перевірці виконання робіт механіком ОСОБА_5 було виявлено, що ОСОБА_1 до отриманого наряду не приступав, тим самим порушив посадову інструкцію, про утримання автомобіля в чистому та справному стані. Після зробленого ним зауваження, ОСОБА_1 висловившись нецензурною лайкою, самовільно покинув робоче місце в 09.00 годині (а.с.47).

Відповідно до акта про відсутність працівника на роботі №1, складеного 22.01.2018 року о 13.00 годині, механіком ОСОБА_5 , майстром санітарної очистки міста ОСОБА_2 , та головою РТК Скакун В.В. Соледарського комунального підприємства Комунальник , складено акт про те, що 22.01.2018 року водій ОСОБА_1 залишив робоче місце о 09.00 годині і був відсутній на робочому місці 7 годин до 16.00 години. Причину відсутності на момент складання вони не вияснили. На дзвінки ОСОБА_1 не відповідав. Пояснення будуть отримувати коли працівник вийде на роботу або через поштовий зв`язок (а.с.48).

Також, 23.01.2018 року о 09.00 год. водію ОСОБА_1 було складено директором СКП Комунальник ОСОБА_10 Н.В. прохання надати пояснення, згідно з яким, відповідно до ст.149 Кодексу законів про працю України просять надати пояснення причин відсутності його на роботі 22 січня 2018 року. Термін до 26.01.2018 року. З копії якого вбачається, що вказане прохання отримане позивачем ОСОБА_1 , та в якому зазначено 25.01.2018 року, що він, ОСОБА_1 пояснення давати відмовляється (а.с.49).

Щодо вказаної відмови, також 25.01.2018 року складений акт головним бухгалтером ОСОБА_11 та інспектором з кадрів (голова РТК) ОСОБА_12 , про те, що 25.01.2018 року о 10.45 год. в їх присутності інспектор з кадрів ОСОБА_12 передала ОСОБА_1 письмове прохання надати письмові пояснення про відсутність на роботі 7 годин 22.01.2018 року. Але ОСОБА_1 відмовився надавати письмові пояснення і в усній формі причин відсутності не пояснив, однак погрожував їм, що вони будуть давати пояснення в прокуратурі, і спілкуватись з ними буде його адвокат. Тож документального підтвердження пояснень немає, і вважати відсутність працівника на робочому місці з поважних причин не можливо (а.с.50).

Судом встановлено, що згідно із журналом видачі нарядів СКП Комунальник , ОСОБА_1 наряд щодо ремонту автомобіля ГАЗ-3307, державний номер НОМЕР_4 отримав, про свідчить його особистий підпис в журналі; в якому також зазначено отсутствует с 9 часов (а.с.60).

Відповідно табелю обліку робочого часу за січень 2018 року, вбачається, що з 02.01.2018 року по 20.01.2018 року ОСОБА_1 був на лікарняному, а з 21.01.2018 року по 25.01.2018 року був відсутній на робочому місці (а.с.52).

Суд встановив, що документів, які б підтверджували поважність причин неявки на роботу 22, 23, 24 січня 2018 року позивач не надав як керівництву підприємства, так і в судовому засіданні.

25.01.2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади водія за п.4 ст.40 КЗпП України згідно із наказом № 11 від 25.01.2018 року (арк.с.51). За цим наказом ОСОБА_1 25 січня 2018 року звільнено за відсутність на роботі 22 січня 2018 року протягом робочого дня 7 годин без поважних причин, згідно п.4 ст.40 КЗпП України на підставі доповідної записки механіка, акту про відсутність ОСОБА_1 , акту про відмову дати письмове пояснення про відсутність на роботі, прохання надати письмове пояснення про відсутність на роботі з підписом отримувача. Наказ підписано директором СКП Комунальник Агумава Н. В. (арк.с.51).

Саме цей наказ зазначено як підставу для звільнення позивача у його трудовій книжці. Однак, позивач вважає, що ним не було порушено вимоги трудового законодавства, а саме те що ним було допущено прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У наказі № 11 від 25.01.2018 року підставою для звільнення вказується про відсутність на роботі протягом робочого дня 7 годин без поважних причин, визначено п.4 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 року, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарні стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну (ст.142 КЗпП).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У пункті 24 постанови Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до частини першої ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Також частиною першою ст.147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення ( ст. 149 ч.1 КЗпП України).

Таким чином, прогулом можна вважати відсутність працівника на робочому місці протягом трьох і більше годин без поважних причин.

За змістом вимог частини першої та третьої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 133/1806/16-ц.

З пояснень , наданими свідками в судовому засіданні та матеріалів справи судом встановлено, що 23.01.2018 року виконуючим обов`язки директора СКП Комунальник Гайдучик А.В. було підготовлено прохання до ОСОБА_1 надати письмові пояснення з приводу при чин відсутності на роботі 22.01.2018 року з 9 до 16 год. Однак, у зв`язку з тим, що останній не вийшов на роботу а ні 23.01.2018 року, а ні 24.01.2018 року, на телефонні дзвінки він не відповідав, це прохання йому було надано 25.01.2018 року. Від пояснень ОСОБА_1 відмовився (арк.с.49).

Підприємством відповідача складено акт про ненадання працівником ОСОБА_1 письмових пояснень про відсутність на роботі 22.01.2018 року (а.с.50).

Факт порушення трудової дисципліни позивачем також підтверджується показами свідків.

Свідок ОСОБА_14 повідомив, що він працював раніше в шахта Спецстрой, а потім в ТОВ Кнауф . Знайомі давно з ОСОБА_1 , працював разом з ним. ОСОБА_1 повідомив його, що працює в СКП Комунальник на сміттєвозі, але це була не машина а металобрухт. Двигуна немає, коробки немає. З трьох коробок ледве зібрали одну. Йому казали щоб він місяць поробив, і підприємство повинно було отримати нову машину, і механік йому казав, що він сяде потім на нову машину через місяць. Казав так його начальник. Це було більше року тому. Він допомагав йому дозбирати автомобіль. Машина їздила, була на ходу.

Свідок ОСОБА_15 повідомив, що він працює в СКП Комунальник механіком з 2015 року. 22.01.2018 наряд проводила ОСОБА_2 ОСОБА_1 після лікарняного вийшов на роботу. Його машина ГАЗ-3307 була в несправному стані. 22.01.2018 року ОСОБА_1 отримав наряд щодо усунення несправностей автомобіля ГАЗ 3307, і розписався в книзі нарядів. Приблизно хвилин через 40 він пішов з`ясувати чи виконує ОСОБА_1 наряд, на що він відповів, що виконувати наряд він не буде та висловився на його адресу нецензурною лайкою, сказав щоб йому дали нову машину, що всі достали, сів в свою машину та поїхав. Сказав очікувати гостей з прокуратури. Він йому передзвонив, але він не відповідав на дзвінки. Через чотири годин вони створили комісію, яка підтвердила той факт, що ОСОБА_1 відсутній на роботі. В той день завданням наряду було утримання автомобілю в належному справному технічному стані, слюсаря на той час не було. ОСОБА_1 казав що в машині посаджений акумулятор, стартер не крутиться, ледь заїхав на яму. Автомобіль був не на ходу. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу слюсарем. На той час слюсаря не було. Водій повинен утримувати автомобіль у справному стані. ОСОБА_1 отримав машину не на ходу. В книзі нарядів було написано ремонт автомобіля. Водій визначає причину несправності, докладає механіку, потім вирішують купувати чи не купувати деталі. ОСОБА_1 дуже конфліктна людина і швидко спалахує. ОСОБА_1 не було на роботі з 09.00 год. до 16.00 год. На наступний день він на роботу не вийшов, на дзвінки не відповідав. 22.01.2018 року він отримав наряд, але не пішов його виконувати. Він вимагав нову машину. За вимогою ОСОБА_1 , завжди видавалась деталі для ремонту. В останній день коли він працював, він сказав, що автомобіль несправний, на наступний день він на роботу не вийшов, потім він пішов на лікарняний. Виходом на роботу вважається наряд. Після того як ОСОБА_1 відмовився виконувати наряд, головний механік написав на ім`я директора СКП Комунальник доповідну записку. Ми стали йому дзвонити, потім склали акт. В акті зазначено скільки його не було. Він дійсно не з`явився на робочу місті в той день. Ніяких пояснень він не давав, поводив себе грубо та зухвало. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 09.00 год. до 16.00 год. Перед тим як він ставив підпис в наряді там було зазначено що йому робити.

Свідок ОСОБА_12 дала показання суду про те, що вона працює в СКП Комунальник ведучим економістом. ОСОБА_1 поступив на роботу слюсарем, потім був переведений водієм, потім стався цей випадок. Вона голова СТК, вона була присутньою при складанні цього акту про відсутність ОСОБА_1 на роботі. Це було 22.01.2018 року. ОСОБА_1 до 25 січня 2018 року не виходив на зв`язок. Акт складали 22 січня 2018 року. До кінця дня його не було на роботі. В їх практиці такого не було, щоб людина прогулювала роботу.

Свідок ОСОБА_2 повідомила суду, що вона є майстром санітарної очистки міста СКП Комунальник з квітня 2014 року. Неприязних стосунків з ОСОБА_1 вона не має. ОСОБА_1 прийнятий на роботу у листопаді 2017 року слюсарем по ремонту обладнання, 27.11.2017 року був переведений водієм. Вона кожного дня як майстер проводить інструктаж. З 02.01.2018 року пішов на лікарняний, ми не були повідомлені, потім він сказав. 22.01.2018 року він вийшов на роботу та отримав наряд. Машина стояла, бо не було водія, розписався в наряді, до роботи не приступив. На питання чому він це не зробив, він став неадекватно поводити себе, залякувати всіх, а потім пішов, погрожував всім прокуратурою. Ми стали дзвонити йому, шукати його, він не відповідав на дзвінки. Його не було більше 4 годин. 25.01.2018 року відділ кадрів з ним зв`язався. Він приїхав, пояснень письмових він не надав, вони були вимушені скласти акт та передати у відділ кадрів, більше на роботі він з`являвся, до роботи не приступав. Потім була написана доповідна, складений акт. Зранку всім видається наряд під розпис. Вона не придала значення тому, чи ремонт обладнання чи ремонт автомобіля. Коли видається наряд, написано що робити і ставиться підпис.

Свідок ОСОБА_11 повідомила суд про те, що вона є головним бухгалтером СКП Комунальник , 22.01.2018 року вона на той час виконували обов`язки директора, 22.01.2018 року вони намагались до нього додзвонитись, але на зв`язок ОСОБА_1 вийшов лише 25.01.2018 року, коли він прийшов, то на той час директор СКП Комугальник ОСОБА_6 вже була на місці. Спілкуватись він відмовився. Запропонували поспілкуватись з директором, він відмовився і сказав, що ми будемо давати пояснення в прокуратурі. Прохання дали письмове, він написав що давати пояснення відмовляється.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду про те, що вона є директором СКП Комунальник . ОСОБА_1 звернувся до них щоб його прийняли на роботу, він надав документи які підтверджують його кваліфікацію. Взяли його на роботу слюсарем з випробувальним терміном. За час роботи слюсарем, це трохи більше ніж 10 днів він зарекомендував себе нормальним спеціалістом. Потім за клопотанням його перевели водієм. Працював він на автомобілі сміттєвозі, спеціалізована машина. Автомобіль вимагав додаткових ремонтних робіт, додаткового догляду. Почали виникати конфлікти, то він відмовився проводити якість роботи, конфліктував з механіком, з майстром, постійно проводились з ним бесіди. За 10 років робити таке в них сталось вперше, призивали його до порядку, якщо не вистачало в нього якихось знань, залучали інших слюсарів, механіків, постійно були конфлікти, постійно всі намагались все залагодити. У січні 2018 року він не вийшов не роботу, і не попередив про те що це був лікарняний, на телефонні дзвінки керівників не відповідав, інші працівники повідомили, що він на лікарняному. Більше двадцяти днів він не виходив на роботу. Коли з`явився на роботу, заявив, це зі слів співробітників, вона в той час була на лікарняному, що виконувати наряд по догляду за машиною, яку залишив у несправному стані, він не буде. Наряд прийняв, розписався в ньому та пішов. Механік пішов перевірити як виконується наряд, він не виконував роботи, був в сторожці, коли йому зробили зауваження, він почав йому погрожувати, ображати, а потім просто пішов з роботи, не виконавши роботу. Йому стали дзвонити, оскільки він пішов в дуже збудженому стані, просто по людські турбувались, намагались його знайти, на зв`язок він не виходив. З`явився на другий день, але нічого на став пояснювати. Був складений акт про те, що він пішов з роботи. Коли він прийшов за розрахунком, він не став нічого пояснювати, розмовляти не став, а тільки погрожував. На контакт не йшов. При прийомі на роботу він дуже просив щоб його взяли на роботу, був згоден зі всіма умовами праці. За 10 років на їх підприємстві це сталось в перший раз, до останнього хотіли вичерпати конфлікт. Їй не відомо про те, що ОСОБА_1 пропонували писати заяву на звільнення. Він претендував на нову машину, погрожував, просив щоб поставили його нову машину, провокував постійні конфлікти. Бачили що людина не відповідає необхідним знанням, для цієї машини потрібен був спеціаліст іншого рівня. Про звільнення мова не йшла. Йому пропонували доглядати за машиною. Він працював і на іншій техніці, про звільнення мова не йшла. Звільнили за ст.40 п.4 КЗпП України, звільнили за те що покинув робоче місце без поважної причини. О 07.45 проходить наряд, він це зробив, пішов на робоче місце, потім механік пішов перевірити, але ОСОБА_1 нічого не виконував. Після того як пройшло 4 години, був складений акт. Людина не йшла на контакт. Складений акт вона читала.

Відповідно до ч.1 от. 147 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Зі змісту наказу № 11 від 25.01.2018 р., який в трудовій книжці позивача зазначено як підставу його звільнення, вбачається, що рішення про звільнення прийнято директором Соледарського комунального підприємства Комунальник Н.В. Агумава.

В п. 27 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Позивач в судовому засіданні пояснив суду про те, що коли він вийшов на роботу 22.01.2018 року, йому одразу наряд не дали. Йому запропонували написати заяву на звільнення, коли він не став цього робити, то записали наряд в журналі. Вважає, що дії відповідача щодо його звільнення є неправомірними ще й тому, що в книзі на видачу нарядів було вказано, що видано наряд на ремонт, а в доповідній записці механік він вказує, що був виданий наряд на ремонт та обслуговування закріпленого за ним автомобіля.

Відповідно до п. 1.1., 1.2 Положення, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 N 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за N 811/18106, розробленого відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" , Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Пунктом 1.5, 2.1, 6.2 цього ж Положення визначено, що робоче місце водія - місце за кермом ТЗ або місце, де він здійснює виконання своїх обов`язків, визначених трудовим договором; робочий час водія - час, протягом якого водій зобов`язаний виконувати свої обов`язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. До робочого часу водія включаються, зокрема, час простоїв не з вини водія; час проведення робіт з усунення технічних несправностей транспортного засобу на маршруті (у рейсі); інший час, передбачений законодавством України. Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що раніше певний час працював водієм на приватних підприємствах та у підприємців, має свідоцтво водія категорії В та С.

Згідно Випуску № 69 "Автомобільний транспорт" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 136 від 14.02.2006 року водії незалежно від категорії виконують роботи із щоденного технічного обслуговування транспортного засобу, усунення технічних несправностей, що виникають під час роботи на лінії та не потребують розбирання головних механізмів. Тобто, доводи позивача про те, що наряд йому не видавався на обслуговування автомобіля не заслуговують на увагу, оскільки він повинен щоденно здійснювати технічне обслуговування автомобіля. Доводи позивача про те, що можливе таке технічне обслуговування, що він не змозі здійснити, а необхідно це робити в умовах виробничої діяльності (капітальний ремонт на якомусь заводі чи в умовах станції технічного обслуговування), також не приймаються судом, оскільки позивач не надав цьому належних та допустимих доказів.

У числі періодів, які включаються до робочого часу водія, прямо не вказані періоди перебування транспортного засобу в ремонті. Разом із тим такий час характеризується як простій не з вини водія (ст. 34 КЗпП). Проте, щоб кваліфікувати такий час як простій, має бути оформлена відповідна документація.

В судовому засіданні позивачем не надано належних доказів тому, якого саме ремонту потребував ввірений йому автомобіль, звернення до керівництва з переліком усунення яких несправностей потребував автомобіль, скільки для ремонту необхідно часу, звернення з вимогою зафіксувати простій, якщо він зумовлений причинами призупинення роботи не з вини працівника а саме ОСОБА_1 .

З показань свідків вбачається що ОСОБА_1 залишив місце роботи через відмову 22 січня 2018 року виконувати свої обов`язки водія, які були йому надані згідно з нарядом, виданим майстром санітарної очистки міста СКП Комунальник ОСОБА_2 і впродовж робочого дня тобто до 16.00 години 22 січня 2018 року він на робоче місце не з`явився, що свідчать про його відсутність на роботі більше трьох годин. Крім того на роботу він з`явився лише 25 січня 2018 року. ОСОБА_1 не заперечує той факт, що він залишив робоче місце близько 09.00 год. ранку і не з`явився більше на роботі в цей день, а також він не заперечує той факт, що дійсно на роботі він з`явився лише 25 січня 2018 року.

Позивач ОСОБА_1 , перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем, мав дотримуватися трудової дисципліни і сумлінно виконувати свої трудові обов`язки. Натомість, 22 січня 2018 року, самовільно, без достатніх на то підстав покинув своє робоче місце, порушивши трудовий розпорядок, та з`явився лише 25 січня 2018 року на робочому місці.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи доводи сторін суд виходить з наступного.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Робочим місцем працівника вважається певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків.

Таким чином, прогулом слід вважати відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Відсутність працівника за фіксованим робочим місцем за умови, що він виконує трудові функції на території підприємства, не є прогулом.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі і крім того, з`ясування поважності причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. Тобто, визнання причини поважною є оціночним судженням та встановлюється в кожному випадку окремо. Також, з урахуванням специфіки праці та покладених трудових обов`язків суд вважає, що прогулом може вважатись саме невиконання працівником своїх трудових обов`язків більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня.

В даній справі сторонами не заперечувався факт відсутності ОСОБА_1 22 січня 2018 року з 09.00 години і на протязі всього робочого дня, тобто до 16.00 години на території СКП Комунальник . Вказана обставина, на переконання суду, також підтверджується належними та допустимими доказами по справі, зокрема актом комісії та показами допитаних судом свідків.

Фактично між сторонами виник спір щодо поважності причин неявки позивача на роботі.

Головними доводами позивача по справі на обґрунтування поважності відсутності на роботі є те, що йому 22 січня 2018 року не було видано наряд, але його доводи спростовуються показаннями свідків та записом в журналі видачі нарядів, де він розписався власноруч про отримання ним наряду. Позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували поважність причини відсутності його на робочому місті 22 січня 2018 року в період часу з 09.00 години до 16.00 годин, а також на підтвердження обставин про його відсутність на роботі до 25 січня 2018 року.

Суд вважає необґрунтованими пояснення позивача про причини відсутності його на роботі у вказаний період часу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно наданого відповідачем табелю обліку використаного робочого часу, позивач станом на 22.01.2018 і в подальшому до 25.01.2018 року від відсутній на роботі. Доказів тому, що позивач є членом профспілки суду не надано.

Отже, на підставі наведеного та враховуючи обов`язок доказування, який покладається на сторони в цивільному процесі, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було доведено поважність причин його відсутності на роботі 22 січня 2018 року.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що обраний відповідачем вид стягнення відповідає вимогам закону, зокрема статтям 40, 147 КЗпП України. Також, суд приймає до уваги те, що відповідачем не було порушено процедуру звільнення позивача з роботи.

Відтак, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Соледарського КП Комунальник про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії, задоволенню не підлягає, а враховуючи те, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про поновлення на роботі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України, ст. 3, 5, 40, 116, 117, 235 КЗпП України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Соледарського КП Комунальник про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 24 .02.2020 року.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Соледарське комунальне підприємство Комунальник , код ЄДРПОУ 21948370, адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Соледар, вул.Цілинників, 23.

Суддя Л.В. Шевченко