Ухвала

від 20.02.2020 по справі 610/4197/16-к

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №610/4197/16 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11кп/818/1551/20 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.186 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого ОСОБА_2 ,

- суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

- при секретарі ОСОБА_5 ,

- за участю прокурора ОСОБА_6 ,

- захисника ОСОБА_7 ,

- обвинуваченого ОСОБА_8 ,

- потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження №11-кп/818/1551/20 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 23 січня 2018 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;уродженця смт. Савинці Балаклійського району, Харківська область,громадянина України,з професійно-технічноюосвітою,офіційно непрацевлаштованого , одруженого, маючого неповнолітнього сина 2003 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:

- 28.10.2016 року Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України, з урахуванням внесених змін вироком Апеляційного суду Харківської області від 02.11.2017 року на 5 років 6 місяців позбавлення волі,-

засуджено за:

- ч. 1 ст. 185 КК Українина 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

- ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна;

- ч.2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі;

- ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 покарання 10 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком і за попереднім вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 28.10.2016р., з урахуванням вироку апеляційного суду Харківської області від 02.11.2017р., призначено ОСОБА_8 остаточне покарання 12 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна.

Як встановив суд в період часу з 22.00 години 5 серпня 2016 року до 06.30 години 6 серпня 2016 року в АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , реалізуючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, з господарчої будівлі таємно викрав належні ОСОБА_10 : болгарку «Makita» GA9020S б/к вартістю 1485грн., акумуляторний шуруповерт «Югра» АШ-2018 б/к вартістю 383грн., всього на 1868 гривень, розпорядившись ними на власний розсуд.

20 серпня 2016 року, приблизно о 00.30 годині, в АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 , за попередньою змовою групою осіб, з особою, кримінальне провадження відносно якої закрито 14.01.2017р., діючи з корисливих мотивів та умислом на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), маючи при собі ніж, через огорожу проник на територію ферми та до незачиненого сараю з худобою, що належить Філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Савинський елеватор», з метою викрадення вівці, середня вартість якої складає 800 гривень.

При цьому був викритий охоронцем підприємства ОСОБА_11

ОСОБА_8 , який забезпечував безпеку особи, кримінальне провадження відносно якої закрито 14.01.2017р., з метою подачі сигналу небезпеки у разі її виникнення задля унеможливлення його викриття, вийшовши за межі домовленості щодо обсягу вчинення злочинних дій та таємно від останнього, усвідомлюючи, що охоронець ОСОБА_11 може чинити йому опір в заволодінні чужим майном, а також зможе в послідуючому викрити його, перебуваючи біля вхідних дверей у приміщенні вказаного сараю, умисно вчинив напад на ОСОБА_11 з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я ОСОБА_11 та заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень за допомогою ножа, яким наніс один удар в область живота ОСОБА_11 , заподіявши йому: сліпе проникаюче колото-різане поранення живота зліва з пошкодженням шлунку та кишківника, яке ускладнилось дифузним флегмонозним запаленням шкіри, шлунку та кишківника в ділянці післяопераційних ран, а також флегмонозно-гнійним перитонітом й флегмоною передньої черевної стінки, тобто тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

При цьому, злочинні дії ОСОБА_8 , спрямовані на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_11 та заподіяння йому умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, не охоплювалися умислом особи, кримінальне провадження відносно якої закрито 14.01.2017р.

Після виконання вищевказаних дій, ОСОБА_8 , разом з особою, кримінальне провадження відносно якої закрито 14.01.2017р., зникли з місця скоєння злочину, не заволодівши запланованим для викрадення майном.

Під час лікування в КЗОЗ БРР «БЦРКЛ» 4 вересня 2016 року о 21.00 годині настала фізіологічна смерть ОСОБА_11 , причиною якої стало проникаюче колото-різане поранення живота на фоні ускладнення раннього післяопераційного періоду, заподіяне вищевказаними діями ОСОБА_8 .

В жовтні 2016 року, в денний час, більш точні дата і час не встановлені, в АДРЕСА_4 , ОСОБА_8 , який проживав там на законних підставах, реалізуючи умисел на заволодіння чужим майном, таємно, повторно викрав належні ОСОБА_12 : мікрохвильову піч «Gorenje МО20 MV» вартістю 817грн., телевізор «DAEWOO DMT 21U7K» вартістю 800грн., відеопрогравач «LG L 417» вартістю 250грн., відеопрогравач «HYUNDAI H-DVD5041-N» вартістю 250грн., масляний обігрівач «UPON-8510» вартістю 249грн., холодильник «NORD NRT 141-030» вартістю 3598грн., всього на 5964 гривні, телевізор «INFRA-RED», відеопрогравач «DVD DC-8510», тумбу під телевізор, кухонну стінку, колекцію марок, колекцію монет, нагородну медаль «За мужество», православну книгу «Біблія» кінця 18 сторіччя, перше видання Г. Сковороди, два томи книг У. Шекспіра в оригіналі, колекцію паперових грошей, вартість яких не встановлена, розпорядившись ними на власний розсуд.

В апеляційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого через м`якість. Зазначив, що судом безпідставно змінено правову кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч.2 ст. 185 КК України на ч.1 ст. 185 КК України за епізодом крадіжки у потерпілого ОСОБА_10 , а також виключено кваліфікуючу ознаку «розбій вчинено особою, яка раніше вчинила розбій» за епізодом нападу на ОСОБА_13 , оскільки в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_8 раніше судимий за ч.1 ст.187, ч.2 ст.186 КК України. Вважає, що при призначенні покарання суд не врахував, що ОСОБА_8 раніше судимий, має злочинний досвід, офіційно не працевлаштований.

Просить вирок суду скасувати та ухвалити свій вирок, який призначити ОСОБА_8 покарання:

-за ч. 2 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі;

-за ч. 4 ст. 187 КК України 11 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна;

-за 2 ст. 121 КК України 9 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання 11 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком і за попереднім вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 28.10.2016р., з урахуванням вироку апеляційного суду Харківської області від 02.11.2017р., призначити ОСОБА_8 остаточне покарання 13 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначив, що саме ОСОБА_14 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.121 та ч.4 ст.187 КК України. Наголосив, що суд, у порушення вимог чинного КПК України, не допитав свідка ОСОБА_14 , але послався на його свідчення надані ним під час досудового розслідування. Просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначила, що передбачені ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121 КК України злочини вчинено ОСОБА_14 . Наголосила, що в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні докази винуватості ОСОБА_8 у вчиненні цих злочинів. Просить вирок в частині засудження ОСОБА_8 за ч.4 ст. 187 КК України та ч.2 ст. 121 КК України скасувати та кримінальне провадження в цій частині закрити. Цей же вирок в частині засудження ОСОБА_8 за ч.ч.1, 2 ст.185 КК України змінити, призначити обвинуваченому за цим законом мінімальне покарання та звільнити ОСОБА_8 від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити їх апеляційні скарги, прокурора та потерпілого, які просили задовольнити апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 задоволенню не підлягають.

Оскільки винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, в апеляційних скаргах не оспорюється, тому колегія суддів, відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, вирок суду в цій частині не перевіряє.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, кваліфікація його дій за ч.2 ст.121, ч.4 ст.187 КК України ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і належним чином досліджених у судовому засіданні доказах та є правильними.

Доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого про непричетність обвинуваченого до вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.4 ст.187 КК України, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування вироку і спростовуються сукупністю доказів.

Так, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_15 , рідний брат ОСОБА_11 , показав, що його брат працював охоронцем підсобного господарства ОСОБА_16 елеватора та 19 серпня 2016 року пішов на нічну зміну. Приблизно о 01.00 годині 20 серпня 2016 року, прокинувшись від стуку у хвіртку, він вийшов з двору, де виявив закривавленого брата, який лежав на землі, рукою тримався за живіт, благав про допомогу та розповів, що на роботі його поранили ножем. Після цього він викликав медиків, поліцію та брата госпіталізували. Після проведеної операції, брат розповів йому, що під час свого чергування на територію ферми пройшли двоє чоловіків, запитали як пройти до залізничного вокзалу після чого пішли. У нього виникли підозри і він вирішив перевірити збереження худоби. Коли він підійшов до будівлі, на нього вискочив із-за будівлі чоловік і наніс йому ножом удар в живіт. В порівнянні з іншим мужчиною цей чоловік був невеликого зросту, міцний, одягнений в шорти та футболку. Інший чоловік перебував поодаль, біля овець, він був високий і худорлявий у порівнянні з першим. Приблизно через 2 тижні брат помер у лікарні.

Потерпілий ОСОБА_9 , син ОСОБА_11 , в суді показав, що його батько працював нічним охоронцем підсобного господарства ОСОБА_16 елеватора. В ніч на 20 серпня 2016 року до нього додому приїхав його рідний дядько ОСОБА_15 та розповів, що батько прийшов до нього з ножовим пораненням і був госпіталізований до лікарні. Після проведеної операції, через пару днів батько розповів, що на роботі до нього підійшли двоє чоловіків, поцікавилися дорогою до залізничного вокзалу, після чого пішли. Один з цих чоловіків худий та високого зросту, а інший зростом нижче, але міцніший. Менший за зростом чоловік, на вході до сараю заподіяв йому поранення ножем.

Із наданих на досудовому слідстві показань потерпілого ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , слідує, що вночі 20 серпня 2016 року, під час виконання обов`язків з охорони підсобного господарства ОСОБА_16 елеватора, він побачив худорлявого чоловіка, який запитав де знаходиться вокзал, після чого пішов. Через деякий час, при обході території, в протилежному кінці сараю, він побачив чоловіка і окрикнув його. З правої сторони при вході до сараю до нього підскочив інший незнайомий чоловік та вдарив його ножом у живіт. Після цього він підвівся, пішов до свого брата ОСОБА_17 , де йому викликали медичну допомогу. У чоловіка, який наніс йому ножове поранення, було відсутнє волосся на голові, зріст складав приблизно 170 см. (т. 2 а.с. 110-111).

Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні ним розбійного нападу та спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_14 , який за життя, будучи допитаним слідчим в якості свідка, показав, що 19 серпня 2016 року, він запропонував ОСОБА_8 викрасти барана з ферми. Вночі, на початку наступної доби вони прийшли до ферми, де ОСОБА_8 сховався, а він з метою перевірки наявності охорони гучно крикнув. Вийшов сторож, у якого він запитав як пройти до вокзалу. Після цього, вони з ОСОБА_8 перелізли через огорожу на територію ферми в іншому місці. Зайшовши до сараю, ОСОБА_8 сховався праворуч від входу, а він пішов вглиб ловити барана. В цей час його окрикнув сторож та почав наближатися до нього. У цей момент ОСОБА_8 вийшов із схованки і ножем наніс сторожу один удар в область живота спереду (т. 2 а.с. 169-170).

Згідно даним протоколу проведення слідчого експерименту від 27 жовтня 2016 року, ОСОБА_14 підтвердив та відтворив обставини обставини, за яких, будучи викритими сторожем при спробі таємно викрасти барана з території ферми, ОСОБА_8 наніс сторожу удар ножом.

Доводи сторони захисту про те, що злочин вчинив померлий свідок ОСОБА_14 , а обвинувачений ОСОБА_8 не причетний до нападу,- є необґрунтованими та крім вищенаведених доказів, спростовуються наступними доказами.

Виходячи із приписів ч.2 ст.439 КПК України про обов`язковість для суду апеляційної інстанції вказівок суду, який розглянув справу в касаційному порядку, на виконання вказівки, викладеної у Постанові Верховного Суду від 14.01.2020 року, при новому апеляційному розгляді колегією суддів були дослідженні дані щодо зовнішності нападника.

Зокрема, із даних фототаблиці до протоколу проведення слідчого експерименту від 01 жовтня 2016 року та фототаблиці до протоколу проведення слідчого експерименту від 28 жовтня 2016 року за участі ОСОБА_8 , останній, за своєю зовнішністю, є особою міцної статури, середнього зросту, без волосся на голові (т.2 а.с.23-27, 188-191).

Під час апеляційного розгляду, у судовому засіданні апеляційного суду потерпілий ОСОБА_9 підтвердив, що зовнішність обвинуваченого ОСОБА_8 , його статура та зріст співпадають із описаною його батьком зовнішністю чоловіка, який завдав йому удар ножом.

Згідно даним, протоколу проведення слідчого експерименту від 27 жовтня 2016 року за участю свідка ОСОБА_14 , останній є особою високого зросту та худорлявої статури.

Яких-небудь даних, які б ставили під сумнів показання потерпілих та свідка, матеріали кримінального провадження не містять, а також не були надані стороною захисту під час апеляційного розгляду.

Таким чином, оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності із показаннями свідка ОСОБА_14 про вчинення нападу та нанесення ножового порання саме ОСОБА_18 , показаннями потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , щодо прикмет нападника, які повністю відповідають зовнішності обвинуваченого ОСОБА_19 , а зовнішні риси та статура свідка ОСОБА_14 є протилежною зовнішності обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про вчинення розбійного нападу та спричинення ножового поранення потерпілому було здійснено саме ОСОБА_8 є правильним.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про визнання показань свідка ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_11 недопустимими доказами позбавленні підстав.

Так, згідно рішенню Європейського Суду з прав людини від16.12.14року усправі «Хорнкастл таінші проти Сполученого Королівства»,у випадках, коли показання відсутнього свідка єєдиною абовирішальною підставою длявинесення обвинувального вироку, потрібні достатні врівноважуючі фактори, які дозволяють оцінити надійність показань.

Суд повинен вирішити, чибула поважна причина длянеявки свідків досуду, чибули показання свідків «єдиними абовирішальними» доказами, іякщо так, точи були адекватні врівноважуючі заходи длязахисту прав заявників насправедливий суд.

Ще раніше доаналогічних висновків ЄСПЛ дійшов усправі «Лука проти Італії» та«Аль-Хавайа іТахері проти Сполученого Королівства» (15.12.11р.).

Проблемні питання неможливості допиту свідків усудовому засіданні вразі неможливості їх допиту врегульовані урішенні ЄСПЛ усправі №6293/04 «Мірілашвілі проти Росії» від11.12.08р. Так, відповідно доп. 214 ЄСПЛ невбачає порушень Конвенції втому випадку, коли судом вжито усіх заходів, скерованих навиклик свідків. Уп. 217 цього рішення зазначається, щонаціональні суди мають право брати доуваги показання свідків при виконанні таких вимог: 1) вжиття максимальних заходів длязабезпечення явки свідків досуду; 2) підтвердження показань свідків іншими доказами; 3) відсутність свідка через поважну причину.

Така практика є прийнятною і у випадку, який стосується даного кримінального провадження, у ситуації зі смертю потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_14 , що є очевидно поважною причиною їх неявки, а відтак робить неможливим їх допит судом.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень тазастосування практики Європейського суду зправ людини» суди повинні застосовувати Конвенцію тапрактику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно доч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується зурахуванням практики ЄСПЛ.

Отже, суди при розгляді кримінальних проваджень можуть враховувати показання осіб, надані під час досудового розслідування, заумови, щовказані показання єєдиним чивирішальним доказом.

Узв`язку зрозбіжністю положень ч.4 ст.95 КПК України тапрактики ЄСПЛ існує колізія, яка підлягає усуненню.

При виникненні колізії між практикою ЄСПЛ танаціональним законодавством України повинна застосовуватися практика суду, оскільки ст. 8 КПК України передбачає використання принципу верховенства права укримінальному провадженні зурахуванням практики ЄСПЛ.

З огляду на наведене, судом обґрунтовано прийняті як допустимі докази та досліджені в судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_14 , отримані від них за життя.

Наявні в апеляційній скарзі доводи прокурора про неправильну юридичну кваліфікацію дій ОСОБА_8 позбавленні підстав.

Згідно вимог, передбачених ч.ч.1-3 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Із матеріалів провадження слідує, що при формулюванні обвинувачення за епізодом крадіжки у ОСОБА_10 не було зазначено кваліфікуючу ознаку диспозиції ч.2 ст.185 КК України «повторність», внаслідок чого обвинувачення не відповідало наведеній правовій кваліфікації.

В суді першої інстанції прокурор обвинувачення у цій частині не змінив.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано змінив правову кваліфікацію злочину, у якому обвинувачувався ОСОБА_8 з ч.2 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України, що повністю відповідає вимогам ст.337 КПК України та у свою чергу покращило становище обвинуваченого.

Крім того, при формулюванні обвинувачення за епізодом розбою, не було зазначено кваліфікуючої ознаки диспозиції ч.2 ст.187 КК України «розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій», а було зазначено «повторність», хоча такої кваліфікуючої ознаки диспозиція ст.187 КК України не містить.

Тому зазначення про «повторність» обґрунтовано виключено з формулювання цього обвинувачення.

Наряду з цим, колегія суддів не вбачає підстав для зміни кваліфікації дій ОСОБА_8 також із тих підстав, що відповідно до вимог ч.4 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, згідно з вимогами ст.65 КК України.

При цьому враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у нарколога і психіатра не перебуває, одружений, має сина 2003 року народження, за висновком амбулаторної психіатричної експертизи ознак психозу, слабоумства та інших хворобливих психічних розладів не виявляє, під час вчинення інкримінованих йому злочинів перебував поза будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг і може усвідомлювати свої дії і керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Суд також врахував відсутність обставин, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Разом з тим враховуючи, що ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, знову вчинив ряд умисних злочинів, у тому числі проти власності, суд першої інстанції обґрунтовано призначив останньому остаточне покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України, вид та розмір, якого колегія суддів вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання є справедливим і підстав для призначення більш суворого покарання, не вбачає.

З урахуванням вищенаведеного, підстави для скасування чи зміни вироку та задоволення апеляційних скарг прокурора, обвинуваченого та захисника - відсутні.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 23 січня 2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року) зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк перебування його під вартою з 28 жовтня 2016 року по 09 жовтня 2018 року та з 14 січня 2020 року по 20 лютого 2020 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий:

Судді: