Постанова

від 18.02.2020 по справі 552/6874/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 552/6874/16-к

провадження № 51-2242км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015170020001958, заобвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м.Полтави, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст.366 Кримінального кодексу України (далі КК),

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2019 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2018року ОСОБА_6 виправдано у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК, за недоведеністю наявності в його діях складу кримінальних правопорушень.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2019 року вирок щодо ОСОБА_6 залишив без зміни.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи посаду директора ТОВ «Спецтехсервіс-99», будучи службовою особою, а також зацікавленим в отриманні найбільшого прибутку і мінімізації витрат підприємства, у тому числі й зі сплаті податків до бюджету, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків, у період з 3 травня 2012 року по 3 березня 2015 року при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства, будучи обізнаним, щопідприємства ПП«Вертикаль-ВТ», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.», ТО«гма-Торг», ТОВ «Центрокрос» будь-яких товарно-матеріальних цінностей для ТОВ«Спецтехсервіс-99» непоставляли, імітуючи взаємовідносини з вказаними підприємствами, відобразив їх убухгалтерському обліку та податковій звітності підприємства. Таким чином, шляхом завищення витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі ПДВ) ОСОБА_6 умисно ухилився від сплати податку на прибуток підприємств на суму 753471 грн та ПДВ на суму 800 879 грн, а всього умисно ухилився від сплати податків на суму 1 554 350 грн, що становить більше 1000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

Крім цього, директор ТОВ «Спецтехсервіс-99» ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він, завідомо знаючи про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Спецтехсервіс-99» та ПП «Вертикаль-ВТ», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.», ТОВ «Ріма-Торг», ТОВ «Центрокрос» не проводилися, товарно-матеріальні цінності наадресу ТОВ «Спецтехсервіс-99» не поставлялись, а також ним від вказаних підприємств не отримувались, вніс завідомо неправдиві відомості до офіційних документів про отримання та транспортування товару від вказаних підприємств, а саме до накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, а також до договорів щодо взаємовідносин між вказаними підприємствами. При цьому ОСОБА_6 використав вищевказані підроблені документи в бухгалтерському обліку ТОВ«Спецтехсервіс-99» та відобразив при складанні податкових декларацій з ПДВ та податку на прибуток підприємства у відповідні періоди, які подав до податкового органу.

Короткий зміст вимог, наведених у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, якіїхподали

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що:

- у ході досудового розслідування достовірно установлено, що ОСОБА_6 особисто підписував та надавав до бухгалтерії первинні бухгалтерські документи (рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, накладні) щодо нібито отримання товарів від вищезазначених підприємств;

- про наявність умислу ОСОБА_6 на ухилення від сплати податків свідчить те, що останній фактично не міг особисто, як стверджував у суді, отримувати товари в м.Дніпрі, оскільки це спростовується оглядом інформації абонента номера належного йому мобільного телефону, однак суд не взяв до уваги цю інформацію;

- перебування ОСОБА_6 в місцях отримання товарів спростовується також листом державної прикордонної служби України про перетинання обвинуваченим державного кордону, однак суд оцінку вказаній інформації не надав;

- посилання у вироку на непроведення податковою інспекцією зустрічних звірок щодо фінансово-господарських операцій є безпідставними, оскільки акти взаємоперевірок направлялися на адреси підприємств, але до ГУ ДФС у Полтавській області не повернулися, крім того, на момент проведення податкової перевірки всі п`ять підприємств перебували в стані припинення;

- судово-економічну експертизу проведено на підставі вимог Податкового кодексу України, а, як вбачається із висновку цієї експертизи та актів перевірок, на дослідження експерту та інспекторам надавалися фінансово-господарські документи, у тому числі й первинні, які піддані аналізу з врахуванням матеріалів кримінального провадження;

- суд безпідставно, не досліджуючи змісту, взяв до уваги як належні та допустимі докази довідки ДПІ у м. Полтава про результати проведення у 2013 2014 роках зустрічних звірок між ТОВ «Спецтехсервіс-99» та ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ«А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.», ігноруючи доводи прокурора про недопустимість таких доказів узв`язку із невідкриттям їх стороні обвинувачення при завершенні досудового розслідування, про проведення таких зустрічних звірок на підставі документів, наданихвиключно ТОВ «Спецтехсервіс-99», та про неможливість проведення перевірки ТОВ «А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.» у зв`язку із ненадходженням його за місцем реєстрації;

- висновки експерта та акти податкових перевірок оцінено судом однобічно та безпідставно визнано такими, що не мають доказового значення, а всі податкові накладні, виписані на адресу ТОВ «Спецтехсервіс-99» від імені ПП «Вертикаль-ВТ», ТОВ«Міратон-Лідер», ТОВ «А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.», ТОВ «Ріма-Торг», ТОВ «Центрокрос», є підробленими;

- твердження суду про те, що висновки почеркознавчих експертиз не заслуговують на увагу, є безпідставним, оскільки ОСОБА_6 не ставиться в обвинувачення факт підроблення первинних документів від імені інших підприємств, крім того, його необізнаність в нікчемності таких документів спростовується іншими матеріалами кримінального провадження;

- суд безпідставно взяв до уваги показання обвинуваченого щодо отримання товарів у різних місцях у різний час, надані після дослідження інформації стосовно абонента мобільного телефону і явно підлаштовані під ці дані, оскільки вони не відповідають товарно-транспортним накладним;

- показання свідка ОСОБА_7 , який підтвердив наявність договірних стосунків між ТОВ «Спецтехсервіс-99» та ТОВ «Ріма-Торг», є сумнівними, оскільки цей свідок повідомив суду, що має проблеми із пам`яттю та психічним здоров`ям;

- суд не надав належної оцінки показанням обвинуваченого, який засвідчив, що спілкувався з менеджерами зазначених підприємств, при цьому не назвав їх імен та контактних даних.

Також прокурор стверджує, що в ході апеляційного розгляду:

- порушено вимогистатей 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), оскільки апеляційний суд не дослідив повторно обставин та доказів, які було досліджено судом першої інстанції неповністю та з порушеннями, та не мотивував, чому залишив доводи прокурора без задоволення;

- не надано належної оцінки відповідності вироку зібраним матеріалам кримінального провадження, залишено недослідженими обставини (докази), з`ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;

- порушено положення статей 22, 358 КПК, оскільки стадії дослідження доказів (документів) не було;

- у матеріалах провадження відсутній технічний запис інформації, на якому зафіксовано хід апеляційного розгляду за 28 листопада 2018 року;

- ухвалу постановлено незаконним складом суду, оскільки суддя ОСОБА_8 брав участь у розгляді однієї з апеляційної скарг учасників провадження під час розгляду питання щодо поновлення строків на апеляційне оскарження;

- після заміни судді апеляційний суд продовжив слухання справи без винесення ухвали у порядку ст. 319 КПК, чим допустив порушення процедури судового розгляду;

- апеляційний суд самостійно залучив до участі в розгляді провадження учасника, якого фактично наділив повноваженнями цивільного позивача, ГУ ДФС у Полтавській області, чим допустив порушення ст.63 КПК.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор частково підтримав вимоги касаційної скарги.

Мотиви Суду

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, відповідно до приписів ст.433 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням вищезазначених норм КПК суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази, які, на думку прокурора, могли істотно вплинути на його висновки (у тому числі інформацію абонента номера мобільного телефону, лист Державної прикордонної служби України, висновки експертиз та акти податкових перевірок), та вирішувати питання про достовірність їх та інших доказів (показань обвинуваченого, свідків), а тому ці доводи не є предметом перевірки касаційного суду.

Згідно з вимогами ст.91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.

На підставі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд у судовому засіданні відповідно до вимог кримінального процесуального закону перевірив надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_6 та оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності й надав їм належну оцінку.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні вини не визнав і показав, що ТОВ«Спецтехсервіс-99» мало взаємні фінансово-господарськівідносини з постачальниками, які діяли як ПП «Вертикаль-ВТ», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ«А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.», ТОВ «Ріма-Торг», ТОВ «Центрокрос». Органами досудового слідства не перевірялися фактичні надходження товарно-матеріальних цінностей від цих підприємств, не проводилисязустрічні перевірки, крім перевірок ДПІ у м. Полтава у2013році щодо господарських відносин з платниками податків ТОВ «Міратон-Лідер» таТОВ «А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.», в ході яких було підтверджено здійснення господарських відносин з цими підприємствами контрагентами. ТОВ «Спецтехсервіс-99» розраховувалося шляхом безготівкової оплати, а в суму вартості було включено ПДВ. Усі відповідні документи щодо угод, податкові та товарно-транспортні накладні надавало підприємство-продавець у день постачання продукції. Первинні документи вказаних підприємств мали відповідні реквізити та печатки. Товар з метою зменшення обома сторонами витрат на перевезення отримувався переважно не безпосередньо в офісі, а на нейтральній території, на межі Полтавської та Дніпропетровської областей. ДіїДПІ щодо нарахування податків оскаржував до Полтавського окружного адміністративного суду, яким у ході розгляду справи було проведено економічну експертизу від 30 червня 2017 року, відповідно до якої порушень не встановлено.

Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтвердили в судовому засіданні, що сировина для роботи ТОВ «Спецтехсервіс-99» дійсно придбавалась і цим питанням займалися особисто директори товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_16 , а колишній директор ТО«гма-Торг» свідок ОСОБА_7 показав, що з ОСОБА_17 він укладав договори про поставку продукції.

Суд першої інстанціїпроаналізував у вироку докази, надані стороною обвинувачення, доводи сторони захисту та дійшов висновку, що твердження обвинуваченого про те, що він не ухилявся від сплати податку, відповідає приведеним доказам і прокурором у судовому засіданні не спростоване. Крім того, не надано жодного доказу, який би вказував на те, що ОСОБА_6 умисно перекручував податковий облік у податковій чи звітній документації, використовував завідомо підроблені документи, а також здійснював службове підроблення.

Суд першої інстанціїкритично оцінив висновок судово-економічної експертизи від 26вересня 2016 року №24 й акт від 29 серпня 2016 року №366/16-31-14-01012/30547670 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецтехсервіс-99» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 1 лютого 2012 року по 31 травня 2016 року» та визнав їх непереконливими і такими, що проведені з порушенням чинного законодавства, оскільки вони не базуються на первісних бухгалтерських документах підприємств і не містять посилань на неправильність ведення бухгалтерського обліку, його перекручування чи ведення подвійного обліку. Судзазначив у вироку, що вказаний висновок експертизи отримано без встановлення осіб, які вносили в первинні документи обліку дані про надання послуг тапідписували їх, без проведення зустрічних документальних перевірок, якими було б перевірено існування фінансово-господарських зв`язків між ТОВ «Спецтехсервіс-99» і товариствами ПП «Вертикаль-ВТ», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.», ТОВ «Ріма-Торг», ТОВ«Центрокрос», атакож без перевірки того, чи відповідають дані, викладені у податкових накладних ТОВ «Спецтехсервіс-99», даним податкових накладних вищевказаних підприємств. Свої висновки експерт і посадова особа ДПІ зробили лише на підставі висновку почеркознавчої експертизи про те, що підписи у фінансово-господарських документах від імені ТОВ «Центрокрос», ТОВ «А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.», ПП«Вертикаль-ВТ», ТОВ «Міратон-Лідер» та ТОВ «Ріма-Торг» виконані не директорами відповідних товариств. При цьому органами досудового розслідування не встановлено, що саме ОСОБА_6 вносив в отримані від підприємств-продавців документи первинного бухгалтерського обліку відповідні записи та підписував їх. Водночас згідно з наявними вматеріалах провадження довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказані вище товариства були зареєстровані як юридичні особи та в періоди, коли відбувались інкриміновані фінансового-господарські відносини з ТОВ «Спецтехсервіс-99», працювали та могли здійснювати господарську діяльність. Відомості про визнання товариств фіктивними в матеріалах провадження відсутні.

При постановленні вироку суд першої інстанції зазначив, що той факт, що директори ПП«Вертикаль-ВТ», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.», ТОВ «Ріма-Торг», ТОВ«Центрокрос» не підписували первинні документи про надання послуг, не свідчить про те, що це зробив обвинувачений, або про те, що він знав про недійсність вказаних документів. Органами досудового розслідування факт ухилення від сплати податку юридичними особами ПП «Вертикаль-ВТ», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.», ТОВ «Ріма-Торг», ТОВ «Центрокрос» взагалі не перевірявся, хоча саме на ці підприємства покладено обов`язок сплати ПДВ після отримання прибутку.

Суд першої інстанції встановив, що можливість проведення зустрічних перевірок зпитаньз`ясування дійсності фінансово-господарських операцій між ТОВ «Спецтехсервіс-99» та вказаними товариствами втрачено, оскільки сплинув великий термін від події і про це прокурор не клопотав.

Також під час судового слідства суд першої інстанції з`ясував, що відповідно до обвинувального акта незаконність складання та видачі податкових декларацій відбулася внаслідок використання фінансово-господарських документів податкових та транспортних накладних ПП «Вертикаль-ВТ», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «Ріма-Торг», ТОВ «А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.», ТОВ «Центрокрос», але доказів щодо незаконності використання обвинуваченим зазначених документівпрокурор суду першої інстанції не надав. Крімтого, орган досудового розслідування не вказав в обвинувальному акті, яким чином ОСОБА_6 використовував документи, зокрема накладні з усіма заповненими необхідними реквізитами контрагентів (штампами, печатками, підписами, даними про вид та обсяг товару, його вартість тощо), у чому виявилося незаконне їх використання, які правила бухгалтерського обліку було при цьому порушено та чи був поінформований обвинувачений пропорушення, допущені при оформленні первинних документів контрагентами. Однак зазначені питання під час досудового розслідування не з`ясовувалися,не було перевірено, чи дійсними є штампи та печатки на первинних документах, факту їх підробки не встановлено.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 підлягає виправданню у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 4 ст.358 та ч. 1 ст. 366 КК, оскільки прокурором не наведено достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпані можливості їх отримання.

З висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд, який з урахуванням установлених фактичних обставин кримінального провадження напідставі досліджених судом першої інстанції доказів, що стосуються пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, ретельно проаналізував доводи в апеляційній скарзі прокурора, які аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі, та надав їм належну оцінку, навівши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Зокрема, апеляційний суд розглянув доводи прокурора про те, що ОСОБА_6 в деяких випадках не міг особисто отримувати товар від підприємств-покупців у місці та в час, що зазначені в первинних бухгалтерських документах, оскільки номер мобільного телефону, яким він користувався, у момент передачі товару зафіксовано в інших місцях, а також ОСОБА_6 виїжджав за межі України, і дійшов висновку, що ці доводи не спростовують самого факту укладання договорів між товариствами та отримання товарів.

Також апеляційний суд визнав безпідставними доводи прокурора про недопустимість доказів, а саме довідок ДПІ у м. Полтава про результати проведення у 2013-2014 роках зустрічних звірок між ТОВ «Спецтехсервіс-99» та ТОВ «Міратон-Лідер» і ТОВ«А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.», через невідкриття прокурору цих доказів, оскільки відповідно до ч.11 ст. 290 КПК захисник відкрив прокурору додаткові матеріали, отримані під час судового розгляду. При цьому звукозапис на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, свідчить про те, що прокурор погодився, що стороною захисту перед судовим засіданням йому було відкрито матеріали, які долучив захисник, та не заперечував проти приєднання вказаних довідок до матеріалів кримінального провадження.

Суд касаційної інстанції погоджується з вищевказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки з урахуванням установлених фактичних обставин кримінального провадження, невстановленням у ході судового розгляду достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 і вичерпанням можливості їх отримати висновок суду першої інстанції про недоведеність участі ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів є правильним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Водночас прокурор в апеляційній та касаційній скаргах не вказував, які саме обставини досліджено судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, чому слід повторно дослідити докази, зводячи зміст скарг до необхідності надати доказам іншу оцінку та прийняти протилежне рішення.

З матеріалів провадження вбачається, що прокурор у провадженні першої та апеляційної інстанцій не був позбавлений права на обстоювання своєї правової позиції, подання до суду документів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК, тому доводи в касаційній скарзі про порушення принципу змагальності є безпідставними. При цьому чинним кримінальним процесуальним законодавством дослідження доказів передбачено як обов`язкове лише при розгляді провадження по суті судом першої інстанції.

Прокурор у касаційній скарзі посилається на те, що в матеріалах провадження відсутній технічний запис, на якому зафіксовано засідання суду апеляційної інстанції від 28листопада 2018 року, що, на його думку, є істотним порушенням кримінального процесуального закону. Разом із тим, у вказаному судовому засіданні вирішувалося питання щодо задоволення заяви судді про самовідвід, а прокурор у скарзі не вказав, яким чином відсутність технічного запису цього засідання (за наявністю журналу) вплинуло чи могло вплинути на законність судового рішення.

Також прокурор у скарзі стверджує, що ухвалу постановлено незаконним складом суду, оскільки суддя ОСОБА_8 брав участь у розгляді однієї з апеляційної скарг учасників провадження, відмовивши в поновленні строків на апеляційне оскарження. Разом із тим, зазначене не підтверджується матеріалами кримінального провадження, крім того, така повторнаучасть судді відповідно до КПК не є недопустимою та не є підставою для визнання складу суду незаконним.

Посилання у скарзі на порушення процедури судового розгляду у зв`язку з тим, що після заміни судді апеляційний суд продовжив слухання без винесення ухвали в порядку ст.319 КПК, також не підтверджуються матеріалами кримінального провадження та не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, зі змісту частин 1, 2 ст.319 КПК убачається, що в разі заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку. Суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримання певних вимог.

З матеріалів провадження видно, що в апеляційному провадженні заміна суддів проходила декілька разів (у зв`язку з необхідністю збільшення складу суду, самовідводів суддів), а прокурор у скарзі не вказує, заміна якого судді пройшла з порушенням вимог закону. Разом із тим, усі заміни суддів проходили до початку апеляційного розгляду, що не тягне обов`язкового постановлення ухвали в порядку ст.319 КПК.

Також прокурор у скарзі посилається на порушення ст. 63 КПК у зв`язку з тим, що апеляційний суд самостійно залучив до участі в розгляді провадження учасника, якого фактично наділив повноваженнями цивільного позивача, ГУ ДФС у Полтавській області, проте не вказує, яким чином це вплинуло на законність судового рішення та вирішення справи по суті, ураховуючи, що апеляційний суд залишив виправдувальний вирок суду першої інстанції без зміни.

З огляду на зазначене в касаційній скарзі не наведено доводів про допущення під час розслідування чи судового розгляду провадження таких порушень, які б могли перешкодити суду ухвалитизаконне та обґрунтоване судове рішення абоспростовували б правильність висновків суду щодо недоведеності винуватості обвинуваченого та необхідності постановлення виправдувального вироку.

Отже, наведені в касаційній скарзі прокурора доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо необхідності ухвалення виправдувального вироку.

Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3