Ухвала

від 24.02.2020 по справі 344/1467/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАНИ

24 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 344/1467/15-к

провадження № 51-2677 ск18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на вирок Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2017 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року,

встановив:

Вироком Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2017 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України (далі КК) (в редакції 05 квітня 2001 року), частиною 4 статті 358 КК (в редакції 07 квітня 2011 року) та призначено покарання із застосуванням частини 1 статті 70 КК у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп. На підставі статті 49, частини 5 статті 74 КК ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2017 року вирок Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2017 року залишено без змін.

Постановою Касаційного кримінального суду від 14 листопада 2018 року ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2017 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року вирок Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2017 року залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 не погоджується із вироком Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2017 року та ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року, постановленими відносно ОСОБА_4 , просить їх скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінальних правопорушень.

В обґрунтування своїх вимог адвокат ОСОБА_5 посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судами першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до статті 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, за вироком Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2017 року, копія якого долучена до касаційної скарги, при кваліфікації судом дій ОСОБА_4 винуватість останнього у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується показаннями свідків, протоколами процесуальних дій та іншими документами, дослідженими під час судового розгляду з метою встановлення обставин, передбачених положеннями статті 91 КПК. Так, оцінивши у сукупності всі досліджені докази, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 за невстановлених обставин придбав підроблене рішення суду від 10 березня 2005 року № 2-596/2005 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, яке 24 листопада 2005 року подав до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції (далі РАЦС) з метою реєстрації розлучення з ОСОБА_6 , на підставі чого відділом РАЦС було внесено актовий запис про розірвання шлюбу зазначених осіб та видано два свідоцтва про розірвання шлюбу від 26 квітня 2005 року (серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 та серія НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 ).

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що 04 липня 2013 року в Апеляційному суді Івано-Франківської області у відкритому судовому засіданні по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 квітня 2013 року, ОСОБА_4 разом з апеляційною скаргою надав 2 копії завідомо підробленого свідоцтва про розірвання шлюбу із вищезазначеними реквізитами, на підставі чого апеляційним судом було винесено ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції від 30 квітня 2013 року, якою у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2017 року вирок Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2017 року залишено без змін.

Касаційний кримінальний суд, розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 встановив, що під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_4 апеляційний суд не дотримався вимог кримінального процесуального закону, зазначивши невстановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини щодо часу та місця вчинення інкримінованих засудженому діянь, а також порушення права засудженого на захист, яке полягало у відсутності можливості допитати потерпілу ОСОБА_6 в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції внаслідок її відсутності. Зазначені порушення, на думку суду касаційної інстанції, суттєво вплинули на можливість правильно встановити обставини кримінального провадження, а тому постановою від 14 листопада 2018 року Касаційний кримінальний суд скасував ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2017 року стосовно ОСОБА_4 та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року, з огляду на порушення, зазначені касаційною інстанцією, встановлено, що незважаючи на повне заперечення ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованих злочинів, його вина доводиться доказами, зібраними під час досудового розслідування та ретельно дослідженими в суді першої інстанції, в тому числі відповідними аудіозаписами, дослідженими під час судового розгляду справи, які суд вважає належними та допустимими доказами. Обставини щодо часу та місця вчинення інкримінованих засудженому злочинів суд визнав доведеними, адже 24 листопада 2005 року ОСОБА_4 було подано до РАЦС підроблене рішення суду з метою реєстрації розлучення з ОСОБА_6 , а свідоцтва про розірвання шлюбу були видані зазначеним органом 26 квітня 2005 року. Потерпіла ОСОБА_6 також була допитана у суді апеляційної інстанції та пояснила, що саме у такий спосіб її колишній чоловік намагався уникнути справедливого поділу майна між ними, а тому приховував факт оформленого ним у 2005 році розлучення.

За всіма встановленими фактами колегія суддів Івано-Франківського апеляційного суду прийшла до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів, які прямо викривають обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України (далі КК) (в редакції 05 квітня 2001 року), частиною 4 статті 358 КК (в редакції 07 квітня 2011 року), а тому обґрунтовано і законно залишила вирок Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2017 року без змін, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Доводи захисника ОСОБА_5 щодо відкладення Івано-Франківським апеляційним судом розгляду справи протягом восьми місяців внаслідок відсутності потерпілої ОСОБА_6 на території України Суд вважає неналежними, адже, зокрема, саме з підстави відсутності потерпілої у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції Верховним Судом за касаційною скаргою саме захисника ОСОБА_5 була скасована попередня ухвала Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2017 року.

Таким чином, мотивуючи свої рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дотримались практики ЄСПЛ, викладеної у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, де було зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Згідно з пунктом 2 частини 2статті 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо зкасаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на вирок Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2017 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року.

Ухвала Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3