Рішення

від 26.02.2020 по справі 815/6084/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6084/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: не з`явився

відповідач: Наумова К.М.(представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Анікс-Плюс (67813, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Калаглія, вул. Чапаєва, 57) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2014 року №0003792203 та №0003802203, -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 лютого 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2014 року ТОВ Анікс-Плюс звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі -ДПІ в Овідіопольському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №№0003792203, 0003802203 від 23.10.2014р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області №№0003792203, 0003802203 від 23.10.2014р.

Постановою Верховного Суду від 20.09.2019 р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015р. скасовано; направлено справу до Одеського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 05.11.2019 р. справа № 815/6084/14 розподілена на суддю Самойлюк Г.П.

Ухвалою від 08.11.2019 р. справу прийнято до провадження та визначено, що її розгляд буде здійснюватись в порядку загального позовного провадження; призначено судове засідання по справі на 05.12.2019 р.

Ухвалою суду від 05.12.2019 р., яку занесено до протоколу судового засідання, замінено відповідача з Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області на Головне управління ДФС в Одеській області; відкладено розгляд справи на 19.12.2019р.

Ухвалою суду від 19.12.2019р. продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; відкладено підготовче засідання по справі на 21.01.2020 р.

Ухвалою суду від 21.01.2020 р. підготовче провадження у справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.02.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ТОВ Анікс-Плюс у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ БК Гефест Альянс , що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач в обґрунтування правової позиції зазначив, що за наслідками проведеної ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області документальної невиїзної перевірки ТОВ Анікс-Плюс щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ БК Гефест Альянс за період лютий, квітень, серпень 2013 р. складено акт № 1619/15-21-22-03/33089583 від 09.10.2014 р. За результатами проведеної перевірки встановлено, що до ДПІ надійшла податкова інформація у вигляді листа ДПУ у Деснянському районі м. Києва від 14.08.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК Гефест Альянс , яким визначено, що стосовно зазначеного підприємства направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, засновник та директор підприємства жодного відношення до здійснення підприємницької діяльності не має, жодних бухгалтерських або інших документів не підписував. У зв`язку з наведеним посадові особи дійшли висновку про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ БК Гефест Альянс з покупцями та постачальниками у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., а як наслідок, податковим органом зроблено висновок щодо безтоварності господарських операцій ТОВ Анікс-Плюс з ТОВ БК Гефест Альянс .

Позивач до судового засідання явку представника не забезпечив, про дату, час та місце проведення останнього повідомлявся належним чином та завчасно.

14.02.2020р. (вх. № ЕП/1506/20) від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

У відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ДПІ в Овідіопольському районі відповідно до наказу начальника ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області № 569 від 25.09.2014р. Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки , на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, службової записки у період з 26.09.2014р. по 02.10.2014р. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ Анікс-Плюс (код ЄДРПОУ 33089583) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ БК Гефест Альянс (код ЄДРПОУ 37312719) за період лютий, квітень, серпень 2013 р.

За результатами перевірки складено акт № 1619/15-21-22-03/33089583 від 09.10.2014р. (т.1, а.с. 25-37), відповідно до висновків якого встановлено:

відображення у податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ БК Гефест Альянс ;

не підтвердження ТОВ Анікс-Плюс реальності здійснення господарських відносин з ТОВ БК Гефест Альянс за лютий, квітень, серпень 2013р., їх виду, обсягу, якості та розрахунків;

п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 180463,0 грн., у тому числі: лютий 2013 року - 53500,00 грн, квітень 2013 року - 76630,00 грн., серпень 2013 року - 50333,33 грн.;

п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 171440,0 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Овідіопольському районі прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0003802203 від 23.10.2014р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 270695,00 грн., в тому числі за основним платежем 180463 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 90232 грн. (т.1 а.с. 24);

№ 0003792203 від 23.10.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 257160 грн., в тому числі за основним платежем на 171440 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 85720 грн. (т. 1 а.с. 23).

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Судом встановлено, що повідомлення та копію наказу про проведення перевірки отримано керівником ТОВ Анікс-Плюс ОСОБА_1 25.09.2014р., перевірку проведено з відома директора ТОВ Анікс-Плюс ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_2 .

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаних норм, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов`язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв`язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999р. (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 1 ст.9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, обов`язковим критерієм, визначеним законодавством, щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв`язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Водночас, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Згідно матеріалів справи, 25.01.2013 р. між ТОВ БК Гефест Альянс (підрядник) та ТОВ Анікс-Плюс (замовник) було укладено договір підряду № 3 від 25.01.2013р., за умовами якого підрядник за завданням замовника зобов`язується в порядку та на умовах, викладених в цьому договорі, виконати з використанням своїх матеріалів та передати замовнику, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі, прийняти та оплатити роботи з нанесення декоративних елементів на скляні вироби згідно оригінал-макету (т.1, а.с. 54-57).

До зазначеного договору додано специфікації, у яких визначено кількість товару, його якість та інші показники (т.1, а.с.58-60).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем до суду надано: акти здачі-прийняття робіт про декорування елементів на скляних виробах (т.1, а.с.63-83); податкові накладні, докази на підтвердження факту оплати (т. 1, а.с. 61-62, 84-104).

Крім того, до суду надано копію договору поставки № 2013 від 31.12.2012 р., укладеного між ТОВ Анікс-Плюс (постачальник) та ДП УГК Nemiroff (покупець), за умовами якого покупець замовляє, а постачальник зобов`язується поставити покупцю на умовах, передбачених у цьому договорі, а також додатках/додаткових угодах до нього пляшку скляну згідно квартальних замовлень покупця. Асортимент та кількість продукції вказується у відповідних замовленнях (т. 1, а.с. 105-107). До вказаного договору додано додатки (т.1, а.с. 108-110), які визначають макет декорування скляних виробів.

Також надано договор підряду № 2013 від 31.12.2012 р, укладений між ТОВ Анікс-Плюс (виконавець) та ДП УГК Nemiroff (замовник), за умовами якого ТОВ Анікс-Плюс за завданням замовника зобов`язується виконати роботи з декорації скляної пляшки замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належно виконані роботи (т.1, а.с.114-119).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору позивач надав копії видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдової відомості по рахунку, банківської виписки.

Окрім того, надано копії договорів підряду № 03-09-НВК/2 від 03.09.2012 р. та поставки № 03/09-НВК від 03.09.2012 р. щодо придбання у ТОВ БК Гефест Альянс робіт з декорування скляних виробів для виконання своїх господарських зобов`язань перед ТОВ Національна горілчана компанія

За умовами договору підряду № 03-09-НВК/2 від 03.09.2012 р., підрядник за завданням замовника зобов`язується в порядку та на умовах визначених в цьому договорі, виконати з використанням своїх матеріалів та передати замовнику, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити роботи з нанесення декоративних елементів на скляні чарки згідно оригінал-макету, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з договором поставки № 03/09-НВК від 03.09.2012 р., ТОВ Анікс-Плюс (постачальник) зобов`язується поставити і передати у власність покупця скляну посуду згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах даного договору.

Також позивач надав довідку про рух товарно-матеріальних цінностей (скляних виробів) ТОВ Анікс-Плюс за період з 01.02.2013 р. по 31.08.2013 р.; договір оренди нежитлового приміщення у ТОВ Пан-Декор 01.01.2014 р.

Позивач зазначив, що матеріал для виробів (скло) позивач закуповував у ОАД Новое скло (New glass JSC) згідно з контрактом № 1251/2012 від 12.09.2012 р., Garlsen Company Corporation Limited відповідно до контракту № 270912-01 від 27.09.2012 р., на підтвердження чого надав копії вантажно-митних декларацій.

Поряд з цим, як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду відповідач посилається на наявність кримінального провадження №32014100000000036 за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

При цьому зазначено, що в рамках досудового розслідування встановлено, що у банківських установах ПАТ Реал Банк , Брокбізнесбанк відкриті рахунки суб`єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ БК Гефест Альянс , які мають ознаки фіктивності. Службові особи вказаних вище підприємств надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту, через використання рахунків яких за участю службових осіб АТ Брокбізнесбанк , ПАТ Реал Банк , ПАТ Банк Ринкові технології проводилось незаконне обготівкування грошових коштів. Також, під час досудового слідства встановлено, що невстановлені особи використовуючи реквізити ТОВ БК Гефест Альянс , яке має ознаки фіктивності, використали їх для складання документів фінансово - господарської діяльності з реально діючими суб`єктами підприємницької діяльності для мінімізації податкових зобов`язань останніх.

Відповідно до пояснень засновника та директора ТОВ БК Гефест Альянс ОСОБА_3 факт реєстрації на нього ТОВ БК Гефест Альянс йому не відомий, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства він не мав, жодних бухгалтерських документів або документів податкової звітності від імені підприємства він не підписував.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та витрат є безпідставним.

Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 29.03.2017 р. у справі № 21-1615а16, Верховним Судом у постановах 14.02.2020 р. у справі №2а-5843/11/1070.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об`єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - пп. 14.1.231. ПК України).

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов`язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року (справа № 21-421а11) та від 22 вересня 2015 року (справа № 810/5645/14) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховним Судом у постанові від 31.01.2020 р. у справі №804/14364/15 зазначено, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому вказано, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У постанові від 14.03.2017 р. у справі №21-2239а16 Верховний Суд України дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Так, ТОВ Анікс-Плюс документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію, власного майна за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Водночас відповідачем надано достатньо доказів на підтвердження обставин, зазначених в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

На підставі встановлених фактів, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Враховуючи наведені обставини, дослідивши наявні у справі письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що порушення ТОВ Анікс-Плюс п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 180463,0 грн., у тому числі: лютий 2013 року - 53500,00 грн, квітень 2013 року - 76630,00 грн., серпень 2013 року - 50333,33 грн.; п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 171440,0 грн. знайшли підтвердження під час судового розгляду, що свідчить про обґрунтованість та правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Анікс-Плюс (67813, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Калаглія, вул. Чапаєва, 57, код ЄДРПОУ 33089583) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2014 року №0003792203 та №0003802203,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 лютого 2020р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.