Постанова

від 04.02.2020 по справі 911/391/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р. Справа№ 911/391/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Куксова В.В.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Симончук О.М. ордер серія КС №57980 від 18.10.2019

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Богуславської районної ради "Богуславтепловодопостачання", м. Богуслав, Київська обл.

на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2019 (повний текст складено 06.06.2019)

у справі №911/391/19 (суддя Лутак Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка", м. Миронівка, Київська обл.

до Комунального підприємства Богуславської районної ради "Богуславтепловодопостачання", м. Богуслав, Київська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Богуславська районна рада Київської області, м. Богуслав, Київська обл.

про стягнення 971 920, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" (далі - ТОВ ТД "Богуславська сільгосптехніка", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заяво, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 9281/19 від 13.05.2019), до Комунального підприємства Богуславської районної ради "Богуславтепловодопостачання" (далі - КП "Богуславтепловодопостачання", відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 у розмірі 971 920,00 грн., з яких: 884 263,00 грн. основного боргу, 80 914,18 грн. пені та 6 742,82 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2019 залучено до участі у розгляді даної справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Богуславську районну раду Київської області (далі - Богуславська районна рада, третя особа).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2019 у справі №911/391/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з КП "Богуславтепловодопостачання" на користь ТОВ ТД "Богуславська сільгосптехніка" 884 263,00грн. основного боргу, 79 653,36 грн. пені, 6 673, 70 грн. 3 % річних та 14 558,85 грн. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення з КП "Богуславтепловодопостачання" 1260,82 грн. пені та 69, 12 грн. 3 % річних відмовлено.

Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач орендну плату за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року згідно договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 не сплатив, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 884 263, 00 грн. Разом з тим, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок пені та 3% річних, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 79 653, 36 грн. пені та 6 673, 70 грн. 3 %. В решті позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних визнані судом першої інстанції безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП "Богуславтепловодопостачання", звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2019 скасувати в частині задоволених позовних вимог та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, відповідач зазначає про порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального права. Так, за твердженням апелянта, місцевий господарський суд необґрунтовано визнав, що між сторонами наявні правовідносини фінансового лізингу. Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції необґрунтовано не визнано об`єкт оренди нерухомим майном, що стало підставою для незастосування до вказаних правовідносин положень ст.ст. 215, 220, 793-795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнавши чинними нікчемні угоди.

Також, судом першої інстанції залишено поза увагою твердження відповідача та третьої особи, що матеріали справи не містять доказів затвердження сесією Богуславської районної ради спірного інвестиційного договору, а також твердження про те, що договір оперативного лізингу не має істотних умов, а тому є неукладеним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/391/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А.(судді доповідача), суддів Тищенко А.І. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 апеляційну скаргу КП "Богуславтепловодопостачання" залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали, а також роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційну скаргу буде повернуто.

На виконання вимог ухвали суду від 09.07.2019 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та 18.07.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подано документи (довіреність та копія посвідчення адвоката), що дають право Вітюку В.В. представляти інтереси КП "Богуславтепловодопостачання".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Богуславтепловодопостачання" на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2019 у справі №911/391/19 та призначено справу до розгляду на 11.09.19.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2019, справу №911/391/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тищенко А.І. та Куксова В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу у вищезазначеному складі та призначено справу до розгляду на 21.10.19.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019, справу №911/391/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Куксова В.В. та Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу у вищезазначеному складі та призначено справу до розгляду на 26.11.19.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2019, справу №№911/391/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Куксова В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну КП "Богуславтепловодопостачання", розгляд справи призначено на 04.02.2020.

Явка представників сторін.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, проте участь свого представника у судовому засіданні 04.02.2020 не забезпечив, про причини неявки представника апеляційний господарський суд не повідомив.

У судовому засіданні 04.02.2020 представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 у даній справі залишити без змін з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Позиції учасників справи.

11.09.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги позивачем зазначено, що твердження відповідача про недійсність договору оперативного лізингу у даній справі не підтверджується належними та допустимим доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Також на підтвердження, викладених в запереченнях на позов та апеляційній скарзі, обставин стосовно віднесення орендованого майна - котла ТгТ-5,0 мВт до нерухомого, відповідач не надав витягів із державних реєстрів чи будь-яких інших документів щодо державної реєстрації об`єкта оренди як нерухомого майна.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

10.10.2014 між Богуславською районного радою (рада), позивачем (інвестор) та відповідачем (підприємство) укладено інвестиційний договір № 1 (далі - інвестиційний договір), за умовами якого інвестор забезпечує реалізацію та контроль над планом інвестиційного проекту реконструкції котельні по вул. Польова, 40 в м. Богуслав, Київської області (об`єкт) КП "Богуславтепловодопостачання" згідно плану інвестицій, а підприємство погоджується з проведенням реконструкції об`єкта та створює умови для виконання плану інвестицій.

Відповідно до п. 2.3 інвестиційного договору інвестор зобов`язався за кредитні кошти відповідно до умов цього договору забезпечити реалізацію інвестиційного проекту з реконструкції об`єкту.

Згідно з п. 2.6 інвестиційного договору результатом реалізації інвестиційного проекту є запуск теплогенеруючого обладнання для виробництва теплової енергії, право власності на яке переходить до інвестора.

Пунктом 2.7 інвестиційного договору передбачено, що інвестор здійснює інвестицію в підприємство шляхом надання в довгострокове платне користування теплогенеруючого обладнання для виробництва теплової енергії з використанням нетрадиційних джерел енергії за умови додержання радою та підприємством умов інвестування, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.8 інвестиційного договору перелік та вартість теплогенеруючого обладнання, що буде надане у довгострокове платне користування підприємству буде оформлено додатковою угодою до цього договору, а також окремим договором оперативного лізингу, після проведення реконструкції об`єкту.

Згідно з п. 3.3.5 інвестиційного договору підприємство зобов`язалося повернути інвестору інвестиції шляхом своєчасних розрахунків по орендним платежам за користування теплогенеруючим обладнанням згідно договору оперативного лізингу протягом строку визначеного договором.

Пунктом 3.4.2 інвестиційного договору передбачено, що рада зобов`язалася повернути інвестору інвестиції за рахунок грошових коштів підприємства, а у випадку їх недостатності за рахунок бюджетних коштів, в порядку та згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 4.2 інвестиційного договору теплогенеруюче обладнання передається підприємству за договором оперативного лізингу та актом приймання передачі, які підписуються уповноваженими представниками інвестора та підприємства і скріплюються печатками інвестора та підприємства.

Даний договір набирає чинності з моменту його затвердження сесією Богуславської районної ради (п. 8.2 інвестиційного договору).

Пунктом 12.4 інвестиційного договору передбачено, що недійсність одного чи декількох положень договору не тягне за собою недійсність договору в цілому. Якщо якесь положення договору суперечить нормам чинного законодавства, воно підлягає відповідній заміні.

Додатковою угодою № 1 від 12.02.2015 та додатковою угодою № 2 від 27.10.2016 до інвестиційного договору № 1 від 10.10.2014 сторони визначили вартість здійснених інвестором інвестицій на виконання інвестиційного договору.

12.02.2015 між позивачем (орендодавець), відповідачем (орендар) та третьою особою укладено договір № 1 оперативного лізингу (далі - договір лізингу), за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування теплогенератор твердопаливний водогрійний ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) в комплекті з додатковим обладнанням згідно додатку № 1 - 1 шт. (далі - об`єкт оренди) для виробництва теплової енергії з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.

Відповідно до п. 1.2 договору лізингу вартість здійснених інвестицій по об`єкту оренди згідно інвестиційного договору № 1 від 10.10.2014 становить 4 989 888, 59 грн.

Згідно з п. 2.1 договору лізингу об`єкт оренди розташовано за адресою: 09700, Київська обл., Богуславський р-н, м. Богуслав, вул. Польова, 40.

Пунктом 2.2 договору лізингу передбачено, що технічний стан та інші характеристики об`єкта оренди зафіксовано в акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору, і повністю задовольняють відповідача.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата позивачем нараховується тільки в період опалювального сезону. Початок і закінчення опалювального сезону визначаються розпорядженням голови Богуславської районної державної адміністрації.

Згідно з п. 3.2 договору лізингу за користування об`єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату в розмірі 86 712, 50 грн., в тому числі ПДВ 14 452, 08 грн. за один місяць на опалювальний сезон осінь 2014 - весна 2015 років. В подальшому на кожен наступний опалювальний сезон орендна плата розраховується згідно нових розрахунків, про що укладається відповідна додаткова угода до договору. Остаточний перерахунок розміру орендної плати проводиться наступного робочого дня після закінчення опалювального сезону з врахуванням індексу інфляції на момент розрахунку.

Пунктом 3.4 договору лізингу передбачено, що орендна плата сплачується відповідачем починаючи з дати початку опалювального сезону, але не раніше дати підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди позивачу.

Відповідно до п. 3.5 договору лізингу орендна плата за неповний (перший) місяць оренди повинна бути перерахована відповідачем в розмірі, пропорційному кількості днів здійснення фактичної оренди об`єкта оренди в оплачуваному місяці.

Згідно з п. 3.6 договору лізингу орендна плата сплачується відповідачем щомісячно не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем на рахунок позивача.

Пунктом 4.2.4 договору лізингу передбачено, що відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу орендну плату за цим договором в порядку та розмірі, встановленими цим договором, письмово повідомляти про початок і закінчення опалювального сезону в термін не пізніше 3 дня до початку запланованої дати.

Відповідно до п. 5.1.3 договору лізингу позивач має право вимагати від відповідача належного виконання всіх прийнятих за цим договором обов`язків.

Згідно з п. 6.4 договору лізингу за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежів. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, у порядку встановленому законодавством України, з відповідача також стягуються у повному обсязі втрати, пов`язані з таким стягненням.

Пунктом 6.8 договору лізингу передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.1 договору лізингу об`єкт оренди повинен бути переданий позивачем і прийнятий відповідачем протягом 30 календарних днів з дати підписання цього договору. Об`єкт оренди передається позивачем та приймається відповідачем на підставі акту приймання-передачі та вважається фактично переданим в оренду відповідачу в момент підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі та скріплення його печатками сторін. В акті прийому-передачі повинен бути зазначений технічний стан об`єкта оренди на момент підписання акту прийому-передачі, а також у разі необхідності інша інформація, зокрема, перелік встановленого обладнання на об`єкті оренди, інших матеріальних цінностей (за наявності), тощо.

Згідно з п. 7.5 договору лізингу після закінчення строку дії цього договору або при його достроковому розірванні протягом 30 календарних днів з дати припинення договору відповідач зобов`язаний повернути позивачу об`єкт оренди у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору.

Пунктом 7.6 договору лізингу передбачено, що передача об`єкта оренди здійснюється на підставі акта приймання-передачі, що підписується сторонами.

Відповідно до п. 10.1 договору лізингу даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 15.04.2025.

Згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2015.

За змістом п. 10.7 договору лізингу зміни та доповнення до цього договору вносяться сторонами шляхом укладення окремого письмового додаткового договору, що буде невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 10.11 договору лізингу передбачено, що взаємовідносини сторін, не передбачені договором, регламентуються діючим законодавством України.

На виконання умов договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове, строкове, платне користування належну позивачу теплову установку (об`єкт оренди) за переліком, а саме: теплогенератор твердопаливний водогрійний ТгТ-5,0 (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) -1 шт. в комплекті з додатковим обладнанням, про що сторони договору склали акт прийому-передачі об`єкта оренди від 12.02.2015.

Додатковою угодою № 1 від 28.09.2015 до договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 сторони вирішили внести зміни в п. 10.3 вказаного договору щодо підстав припинення договору.

Додатковою угодою № 2 від 27.10.2016 до договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 сторони внесли зміни до вказаного договору щодо сплати орендної плати в опалювальний період 2016-2017 років (осінь 2016 року - весна 2017 року).

Додатковою угодою № 3 від 11.10.2017 до договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 сторони внесли зміни до вказаного договору щодо сплати орендної плати в опалювальний період 2017-2018 років (осінь 2017 року - весна 2018 року).

Додатковою угодою № 4 від 03.09.2018 до договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 сторони внесли зміни до вказаного договору щодо сплати орендної плати в опалювальний період 2018-2019 років (осінь 2018 року - весна 2019 року).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складалися та направлялися на адресу відповідача акти надання послуг згідно договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015, а саме: акт надання послуг № 123 від 31.10.2018 на суму 87 125, 00 грн., акт надання послуг № 138 від 07.11.2018 на суму -46 125, 00 грн., акт надання послуг № 149 від 30.11.2018 на суму 159 265, 00 грн., акт надання послуг № 174 від 31.12.2018 на суму 159 450, 00 грн., акт надання послуг № 3 від 31.01.2019 на суму 160 350, 00 грн., акт надання послуг № 47 від 28.02.2019 на суму 161 400, 00 грн., акт надання послуг № 53 від 31.03.2019 на суму 159 790, 00 грн., акт надання послуг № 80 від 08.04.2019 на суму 43 008, 00 грн.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивачем направлялися на адресу відповідача рахунки на сплату орендної плати, зокрема, рахунок на оплату № 122 від 07.11.2018 (т.1, а.с. 22), рахунок на оплату № 133 від 30.11.2018(т.1, а.с. 23), рахунок на оплату № 158 від 31.12.2018 (т.1, а.с. 25), рахунок на оплату № 4 від 31.01.2019 (т.1, а.с. 187), рахунок на оплату № 47 від 28.02.2019(т.1, а.с. 189), рахунок на оплату № 53 від 31.03.2019 (т.1, а.с. 191) та рахунок на оплату № 81 від 08.04.2019(т.1, а.с. 193).

Враховуючи вищевикладене, загальна сума орендної плати згідно договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року становить 884 263, 00 грн.

Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач орендну плату за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року згідно договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 не сплатив, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 884 263, 00 грн. Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими нарахування 79 653, 36 грн. пені та 6 673, 70 грн. 3 %, позовні вимоги щодо стягнення яких задоволені. В частині стягнення з відповідача 1 260, 82 грн. - пені та 69, 12 грн. - 3 % річних місцевим господарським судом відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п. 10.1 договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 15.04.2025. Згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2015.

За приписами ст.ст. 209 та 210 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, положеннями ГК України та Законом України "Про фінансовий лізинг".

Статтею 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Згідно з ст. 292 ГК України, ст. 806 ЦК України та ст. 1 Закону "Про фінансовий лізинг" предметом лізингу може бути як майно, спеціально набуте лізингодавцем у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингодавця у відповідного постачальника (продавця) (фінансовий (непрямий) лізинг), так і власне майно лізингодавця, набуте (а за Господарським кодексом України і вироблене) ним раніше без попередньої домовленості з лізингоодержувачем без мети лізингу, в тому числі таке, що раніше перебувало у користуванні (оперативний (прямий) лізинг).

Частиною 2 ст. 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Загальні положення про найм (оренду) визначені у параграфі 1 глави 58 ЦК України.

Таким чином, аналіз ч. 2 ст. 806 ЦК України та параграфу 1 глави 58 ЦК України свідчить, що у ч. 2 ст. 806 ЦК України закріплена бланкетна норма, яка відсилає лише до загальних положень про договір найму, а тому до договору лізингу можуть субсидіарно застосовуватися норми параграфу 1 глави 58 ЦК України, а не інші параграфи цієї глави. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 915/865/17 та від 06.03.2019 у справі № 910/22473/17.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якої: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору лізингу, разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження домовленостей між сторонами щодо вчинення нотаріального посвідчення або державної реєстрації договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 сторонами не надано.

Щодо доводів апелянта в частині безпідставного визнання місцевим господарським судом об`єкта оренди (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) за договором №1 оперативного лізингу від 12.02.2015 рухомим майном, колегія суддів апеляційного господарського суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплова установка - це обладнання, пристрої, призначені для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії; тепловикористальна установка - це комплекс обладнання (пристроїв), що використовує теплову енергію (теплоносій) для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних або комунально-побутових потреб; теплогенеруюча установка - це комплекс взаємопов`язаного обладнання, що виробляє теплову енергію, незалежно від місця його розташування.

Відповідно до п. 3 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики № 71 від 14.02.2007, теплова установка - це узагальнене поняття обладнання (пристроїв), призначеного для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії; тепловикористовувальна установка - це комплекс обладнання (пристроїв), яке використовує теплову енергію гарячої (мережної) води чи пари для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних чи комунально-побутових потреб.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що об`єкт оренди за договором № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 не відноситься до нерухомого майна, будівлі або іншої капітальної споруди, вчинення дій щодо встановлення та монтажу теплогенератора, а також посилання у акті прийому-передачі від 12.02.2015 на ст. 795 Цивільного кодексу України не може свідчити про передачу позивачем у користування відповідача саме нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, твердження відповідача про віднесення об`єкта оренди (твердопаливний тепловий комплекс ТгТ-5,0) за договором №1 оперативного лізингу від 12.02.2015 до нерухомого майна спростовуються матеріалами даної справи.

Щодо твердження апелянта в частині неправильного застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень законодавства, що регулюють правовідносини пов`язані з лізингом, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту укладення інвестиційного договору № 1 від 10.10.2014 та договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 позивач, відповідач та третя особа постійно вчиняли певні дії на виконання вказаних договорів, зокрема передали об`єкт оренди в користування, уклали ряд додаткових угод, сплачували кошти та відповідачем здійснювалось фактичне користування об`єктом оренди.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що посилання відповідача та третьої особи на положення ч. 2 ст. 793 та ч. 1 ст. 794 ЦК України є безпідставним, оскільки параграф 4 глави 58 ЦК України не застосовується до правовідносин, що пов`язані з лізингом, а об`єкт оренди за договором № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 не відноситься до нерухомого майна, будівлі або іншої капітальної споруди, разом з тим, відповідачем та третьою особою не спростовано існування між сторонами правовідносин, що виникли на підставі інвестиційного договору № 1 від 10.10.2014 та договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015, вчинення певних дій на виконання вказаних договорів та здійснення фактичного користування об`єктом оренди.

Таким чином, твердження відповідача, що викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними.

Відповідач належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами заявлених до нього вимог не спростував, доказів сплати орендної плати за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року згідно договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 не надав.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 884 263, 00 грн. основного боргу згідно договору № 1 оперативного лізингу від 12.02.2015 за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами та такими, що підлягали задоволенню.

Поряд з цим, позивач, на підставі пункту 6.4 договору №1 оперативного лізингу та ст. 625 ЦК України, просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежів, яка за розрахунком позивача за період з 10.11.2018 до 13.05.2019 складає 80 914, 18 грн., а також 3 % річних у розмірі 6 742, 82 грн. за період з 10.11.2018 до 13.05.2019.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та пені, виходячи з встановленого строку оплати за договором лізингу та загального розміру відповідальності відповідача, згідно приписів п. 6.4. договору лізингу, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 673, 70 грн. та 79 653,36 грн. пені. В іншій частині стягнення 3% річних в сумі 69, 12 грн. та пені в сумі 1 260,82 грн. місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов 'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов 'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, усі інші твердження та доводи відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2019 у справі № 911/391/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються апеляційним господарським судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Богуславської районної ради "Богуславтепловодопостачання" на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2019 у справі №911/391/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2019 у справі №911/391/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/391/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.02.2020.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

В.В. Куксов