Рішення

від 18.02.2020 по справі 922/4190/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4190/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПФ "Інтеп", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Харків. про стягнення коштів в розмірі 77 348,22 грн за участю представників сторін:

позивача - Давидюк О.М., адвокат;

відповідача - Грачов Є.О., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НПФ" Інтеп", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ, в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" ПрАТ "НЕК "Укренерго", м. Харків, про стягнення заборгованості в розмірі 77348,22 грн., за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки № 80-1/0073-19 від 22.01.2019. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.01.2020 о 12:15 год.

03.01.2020 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 153), в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що позивачем було порушено умови п. 3.4. договору поставки, та не було надано відповідачеві звіт про використання авансового платежу від 08.07.2019, сплаченого відповідачем на рахунок позивача. Відповідачем також заперечувався факт отримання від позивача факсимільного листа (звіту) про використання авансових коштів. А, отже, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог у повному обсязі.

31.01.2020 позивачем, через канцелярію суду, надано відповідь на відзив (вх. № 2511).

У судових засіданнях 20.01.2020, 04.02.2020 оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

14.02.2020 відповідачем, через канцелярію суду, надано додаткові пояснення по справі (вх. № 3939), які досліджуються судом та долучаються до матеріалів справи.

17.02.2020 позивачем, через канцелярію суду, надано письмові пояснення по справі (вх. № 4139), які досліджуються судом та долучаються до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.02.2020 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2020 проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.02.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

22 січня 2019 року, за результатами проведення процедури відкритих торгів, між ТОВ НПФ Інтеп (позивач, постачальник) та ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ (після реорганізації - ПрАТ НЕК Укренерго ), в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" ПрАТ "НЕК "Укренерго", м. Харків (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 80-1/0073-19, за умовами якого ТОВ НПФ Інтеп прийняло на себе зобов`язання поставити на користь ПрАТ НЕК Укренерго телеметричне та термінальне обладнання - перетворювач протоколів уніфікований - ППУ МКТ-3, ІЕС 60870-5-101/104 (чи його еквівалент), а ПрАТ НЕК Укренерго здійснити його оплату в порядку та на умовах, визначених у договорі № 80-1/0073-19.

Відповідно до п.2.4 договору, ціна договору становить 1270000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 254000, 00 грн., а разом 1524000,00 грн.

Розділом 3 договору передбачений порядок оплати за договором. Відповідно до пункту 3.2.3. договору, попередня оплата (аванс) сплачується покупцем з поточного рахунку ДП НЕК Укренерго , протягом 25 банківський днів з дати надання постачальником рахунку. Згідно з пунктом 3.2.5. договору, остаточна оплата здійснюється покупцем протягом 25 банківський днів, з дати підписання ним акту приймання-передачі товару та за наданим постачальником (після підписання покупцем акту) рахунком, а також з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в реєстрі податкових накладних, відповідно до вимог ст. 201 ПК України.

Відповідно до пункту 3.4 договору, постачальник зобов`язується використати одержаний авансовий платіж на придбання (виробництво) необхідних для постачання товару матеріалів протягом 90 днів після одержання авансового платежу.

Постачальник протягом 95 днів з дня надходження авансового платежу повинен надати звіт про використання авансових коштів разом з підтверджуючими документами (копії накладних/актів, платіжних доручень з відміткою банку, тощо). В разі ненадання у встановлений строк такого звіту або виявлення факту нецільового використання та/або невикористання авансового платежу, покупець вправі достроково розірвати договір, повідомивши постачальника та/або вимагати повернення всієї суми авансового платежу, з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, в розмірі облікової ставки НБУ. Звіт надається (за формою згідно з додатком 2 до договору) на фірмовому бланку постачальника, разом зі звітом надаються копії платіжних доручень з відміткою банка про здійснення оплати, що засвідчено печаткою постачальника.

Постачальник зобов`язаний поставити (передати) товар протягом 120 календарних днів з дати укладання договору, але не пізніше 30.06.2019 (в залежності від того, яка дата настане раніше) (пункт 4.1. договору).

Розділом 13 договору сторони узгодили забезпечення виконання зобов`язань за договором.

Постачальник надає покупцю (не пізніше дати укладення договору) забезпечення виконання договору. Забезпечення виконання договору надається у вигляді завдатку. Розмір забезпечення виконання договору (завдатку) становить 76200,00 грн.

Строк дії наданого забезпечення виконання договору (завдатку) - з дати набуття договором чинності та по 06 серпня 2019 року, але не менше строку виконання постачальником умов договору, в тому числі у разі продовження строку дії договору, яке пов`язане з продовженням строку виконання постачальником зобов`язань з поставки товару за договором.

Відповідно до п. 13.4. договору, покупець повертає постачальнику забезпечення виконання договору (завдаток) після належного (без порушень) виконання постачальником умов договору або дострокового розірвання договору сторонами (за умови відсутності на дату розірвання договору порушення виконання постачальником з його вини зобов`язань за договором), а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору недійсними та у випадках, передбачених ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі , але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Згідно з п. 13.5 договору, забезпечення виконання договору (завдаток) не повертається постачальнику, в разі порушення постачальником умов договору.

Виконуючи вимоги розділу 13 договору поставки, позивачем, 14.01.2019 було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти (завдаток) в розмірі 76200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1017 від 14.01.2019.

Як вказує позивач, відповідачем було прострочено виконання зобов`язань щодо здійснення попередньої оплати на 39 днів, а саме: сума попередньої оплати була перерахована на рахунок позивача 10 квітня 2019 року (платіжне доручення № 61 від 10 квітня 2019 року).

Натомість, позивачем товар (продукцію) було виготовлено відповідно до всіх умов, які висуваються до його якості та поставлено відповідачеві в порядку, визначеному договором. Жодних зауважень, щодо порядку виконання основного зобов`язання із поставки товару за умовами договору поставки № 80-1/0073-19, якості, комплектності і т.д., відповідачем заявлено не було.

Як зазначає позивач, звертаючись до господарського суду, після виконання всіх основних зобов`язань щодо поставки замовленого відповідачем товару, відповідач не повернув суму гарантійного платежу (завдатку) у розмірі 76200,00 грн. В якості причини для відмови у поверненні коштів, відповідач вказав, що позивач не своєчасно подав звіт про використання направленої позивачем попередньої оплати вартості товару, який мав бути поставлений.

16 вересня 2019 року, позивач звернувся до відповідача із вимогою щодо повернення гарантійного платежу (завдатку).

16 жовтня 2019 року, позивач направив відповідачу повторну вимогу-претензію про повернення гарантійного платежу.

Натомість, відповідач не повернув позивачеві суму гарантійного платежу (завдатку) в розмірі 76200,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права, при цьому нарахувавши відповідачеві, в порядку ст. 625 ЦК України, суму 3% річних в розмірі 538,62 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 609,60 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідач - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", була створена в ході реорганізації Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ДП "НЕК "Укренерго"), яка була завершена 29.07.2019. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" - є правонаступником Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ДП "НЕК "Укренерго"), що в силу положень ст. ст. 106, 107 ЦК України покладає на відповідача обов`язок нести всі зобов`язання набуті Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ДП "НЕК "Укренерго") та користуватись правами наданими чинним законодавством України для цього реорганізованого підприємства.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір № 80-1/0073-19 від 22.01.2019, за своєю правовою природою, є договором поставки.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Ст. 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" забезпечення виконання договору про закупівлю - надання забезпечення виконання зобов`язань учасника перед замовником за договором про закупівлю.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Як встановлено судом, позивачем товар (продукцію) було виготовлено відповідно до всіх умов, які висуваються до його якості та поставлено відповідачеві в порядку, визначеному договором поставки № 80-1/0073-19 від 22.01.2019. Жодних зауважень, щодо порядку виконання основного зобов`язання із поставки товару за умовами договору поставки № 80-1/0073-19, якості, комплектності і т.д., відповідачем заявлено не було.

Зазначені обставини щодо поставки позивачем відповідачеві товару в порядку, визначеному договором поставки № 80-1/0073-19 від 22.01.2019, також було підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, під час розгляду даного спору.

Як зазначає позивач, звертаючись до господарського суду, після виконання всіх основних зобов`язань щодо поставки замовленого відповідачем товару, відповідач не повернув суму гарантійного платежу (завдатку) у розмірі 76200,00 грн.

16 вересня 2019 року, позивач звернувся до відповідача із вимогою щодо повернення гарантійного платежу (завдатку).

16 жовтня 2019 року, позивач направив відповідачу повторну вимогу-претензію про повернення гарантійного платежу.

Як вбачається із фактичних обставин справи, моментом отримання відповідачем товару є 08 серпня 2019 року, що підтверджується актом приймання-передачі продукції та товарно-транспортною накладною, підписаними уповноваженими представниками сторін договору поставки. Таким чином, строк повернення забезпечення виконання зобов`язання є 16 серпня 2019 року. Цей обов`язок відповідачем виконано не було.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач посилається на п. п. 13.4. та 13.5 договору поставки, якими визначено, що покупець повертає постачальнику забезпечення виконання договору (завдаток) після належного (без порушень) виконання постачальником умов договору або дострокового розірвання договору сторонами (за умови відсутності на дату розірвання договору порушення виконання постачальником з його вини зобов`язань за договором), а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору недійсними та у випадках, передбачених ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі , але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Забезпечення виконання договору (завдаток) не повертається постачальнику, в разі порушення постачальником умов договору. Натомість, як вказує відповідач, позивачем порушено умови п. 3.4. договору поставки, якими сторони узгодили, що постачальник зобов`язується використати одержаний авансовий платіж на придбання (виробництво) необхідних для постачання товару матеріалів протягом 90 днів після одержання авансового платежу та протягом 95 днів з дня надходження авансового платежу, постачальник повинен надати звіт про використання авансових коштів разом з підтверджуючими документами (копії накладних/актів, платіжних доручень з відміткою банку, тощо). В разі ненадання у встановлений строк такого звіту або виявлення факту нецільового використання та/або невикористання авансового платежу, покупець вправі достроково розірвати договір, повідомивши постачальника та/або вимагати повернення всієї суми авансового платежу, з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, в розмірі облікової ставки НБУ. Звіт надається (за формою згідно з додатком 2 до договору) на фірмовому бланку постачальника, разом зі звітом надаються копії платіжних доручень з відміткою банка про здійснення оплати, що засвідчено печаткою постачальника.

Як зазначає відповідач, звіт про використання авансового платежу від 08.07.2019 позивачем на адресу відповідача не надсилався, що, на думку відповідача, є підставою для не повернення постачальнику забезпечення виконання договору (завдаток) в розмірі 76200,00 грн., оскільки позивачем порушено умови договору поставки.

Так, суд зазначає, що договором поставки № 80-1/0073-19 від 22 січня 2019 року, а саме п. 3.4., передбачено обов`язок постачальника подати звіт про використання попередньої оплати, але не передбачає форми та способу такої подачі.

Як встановлено судом, позивачем неодноразово надавався відповідачеві звіт у електронній формі та за допомогою факсимільного зв`язку.

Відповідач, з посиланням на лист-відповідь ПАТ "Укртелеком" від 15.01.2020 на адвокатський запит адвоката Грачова Є.О., заперечує факт отримання від позивача інформації щодо наявності факту передачі факсимільного листа-звіту позивача про використання авансового платежу 12.07.2019 о 17 годин 24 хвилин з номера (57)760-78-09 на номер (057)730-15-18.

Стосовно зазначеного листа ПАТ "Укртелеком", суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 39 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, 11 квітня 2012 року, № 295, на операторів не покладено обов`язку зберігати відомості про кількість, тривалість телефонних дзвінків і кількість фактів передачі даних каналами зв`язку у розрізі конкретної дати та контрагента. Про це свідчить і сам текст відповіді ПАТ "Укртелеком", в якій, зокрема, зазначено: " .... За даними, що є в розпорядженні Харківської філії ПАТ "Укртелеком", в зазначений у запиті період часу, вхідних з`єднань на номер (057)730-15-18 із номеру (57)760-78-09 не зафіксовано".

Таким чином, суд вважає, що саме така відповідь ПАТ "Укртелеком" не може бути розцінена, як доказ відсутності факту передачі телекомунікаційних даних (звіту про використання авансового платежу) між позивачем та відповідачем 12.07.2019.

Ч. 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Ч. 1 ст. 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається зі змісту ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено факту неналежного (без порушень) виконання постачальником умов договору поставки або дострокового розірвання договору сторонами (за умови відсутності на дату розірвання договору порушення виконання постачальником з його вини зобов`язань за договором), що є підставою, у відповідності до п. 13.5 договору, для неповернення постачальнику забезпечення виконання договору (завдатку).

Таким чином, відповідачем в односторонньому порядку порушено норми Закону України Про публічні закупівлі щодо повернення забезпечення виконання договору поставки № 80-1/0073-19 від 22.01.2019, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 76200,00 грн., у зв`язку з чим суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 76200,00 грн. забезпечення виконання договору (завдатку).

Щодо вимог про стягнення 3% річних в сумі 538,62 грн. та 609,60 грн. втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми забезпечення виконання договору (завдатку) за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як завдаток, не можна розцінювати, як грошове зобов`язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

Вищезазначена правова позиція неодноразово висвітлювалась Вищим господарським судом України, зокрема у справах №№ 910/27689/14, 905/1329/16, 908/4470/15.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та ЗАВДАТКУ, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Враховуючи викладене, правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача розміру 3% річних в сумі 538,62 грн. та 609,60 грн. втрат від інфляції, нарахованих відповідачеві внаслідок вчасного неповернення забезпечення виконання договору (завдатку), у суду відсутні.

Таким чином, позов ТОВ "НПФ "Інтеп" підлягає частковому задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення суму витрат на правову допомогу в розмірі 14490,00 грн.

Дослідивши подане клопотання (вх. № 1286 від 20.01.2020), суд виходить з наступного.

Ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування поданого клопотання, позивачем до господарського суду надано договір про надання правової допомоги від 07.12.2019, відповідно до умов якого Адвокатське бюро Олександра Давидюка "Бізнес Адвайзер" бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу з питання правового захисту клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю "НПФ "Інтеп", під час укладання, виконання, розірвання будь-яких договорів і угод укладених між клієнтом та ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" і його відокремленими структурними підрозділами, в тому числі під час виникнення будь-яких спірних питань і їх подальшого оскарження, в тому числі в судовому порядку і використовувати передбачені у Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, Господарському процесуальному кодексі України, Законі України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність та в інших законодавчих актах засоби, способи і методи захисту, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги.

Відповідно до наданого заявником до суду розрахунку суми гонорару (винагороди) за умовами договору про надання правової допомоги від 07.12.2019, загальна сума 14490,00 грн. (ПДВ - не передбачено), яка виплачена адвокатському бюро, відповідно до платіжного доручення № 914 від 17.12.2019, передбачає надання наступної правової допомоги:

1) Вивчення документів і фактичних обставин справи - 500,00 грн. (ПДВ - не передбачено);

2) Консультування з приводу наявних фактичних обставин і формування загальної концепції захисту - 1000,00 грн. (ПДВ - не передбачено);

3) Підготовка проекту позовної заяви - 1000,00 грн. (ПДВ - не передбачено);

4) Формування комплекту документів, відправка копії позовної заяви на ім`я Відповідача та подача позовної заяви із доданими документами до канцелярії суду 590,00 грн. (ПДВ - не передбачено);

5) Надання відповіді на відзив відповідача - 500,00 грн. (ПДВ - не передбачено);

6) Представництво інтересів клієнта у господарському суді Харківської області під час судового розгляду поданої позовної заяви - 3500,00 грн. (ПДВ - не передбачено);

7) Складання у разі потреби - апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області, яке буде винесено/відзиву на апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області, яке буде винесено - 1500,00 грн. (ПДВ - не передбачено);

8) Представництво інтересів клієнта у Східному апеляційному господарському суді - 3500,00 грн. (ПДВ - не передбачено);

9) Складання у разі потреби касаційної скарги/відзиву на касаційну скаргу, що буде подана в межах цієї справи - 2400,00 грн. (ПДВ - не передбачено).

П. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, суд зазначає, що витрати на правову допомогу, які позивач просить покласти на відповідача та які складаються зі: складання у разі потреби - апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області, яке буде винесено/відзиву на апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області, яке буде винесено - 1500,00 грн. (ПДВ - не передбачено); представництво інтересів клієнта у Східному апеляційному господарському суді - 3500,00 грн. (ПДВ - не передбачено); складання у разі потреби касаційної скарги/відзиву на касаційну скаргу, що буде подана в межах цієї справи - 2400,00 грн. (ПДВ - не передбачено), у загальному розмірі 7400,00 грн., яке такими, що передчасно заявлені та задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні 18.02.2020 представник відповідача також висловив заперечення з приводу заявлених до стягнення з відповідача даних сум витрат на правову допомогу.

Отже, надані позивачем до господарського суду докази в обґрунтування поданого клопотання про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу, підлягають частковому задоволенню, в розмірі 7090,00 грн.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, на відповідача покладаються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1892,48 грн., витрати на правничу допомогу, в розмірі 7090,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" ПрАТ "НЕК "Укренерго" (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14, код ЄДРПОУ 00131624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПФ "Інтеп" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корпус 40.3, офіс 2, код ЄДРПОУ 40461574) грошові кошти в розмірі 76200,00 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 7090,00 грн., судовий збір в розмірі 1892,48 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 24.02.2020

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/4190/19