Постанова

від 18.05.2020 по справі 922/4190/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2020 р. Справа № 922/4190/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М. , суддя Попков Д.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго , м. Київ в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго , м. Харків (вх. №835 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 у справі № 922/4190/19 (суддя Аюпова Р.М.; повне рішення складено 24.02.2020 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НПФ Інтеп , м. Харків

до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго , м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 77348,22 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю НПФ Інтеп , м. Харків (далі - ТОВ НПФ Інтеп ) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго , м. Київ в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система ПрАТ НЕК Укренерго , м. Харків про стягнення 76200,00 грн. заборгованості, 538,62 грн. 3% річних, 609,60 грн. інфляційних збитків та 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ НПФ Інтеп зазначило, що після виконання Договору поставки № 80-1/0073-19 від 22.01.2019, відповідач не повернув суму гарантійного платежу (завдатку) у розмірі 76200,00 грн., що був сплачений позивачем на виконання розділу 13 Договору поставки згідно платіжного доручення № 1017 від 14.01.2019 в якості гарантії належного виконання прийнятих на себе зобов`язань.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 у справі № 922/4190/19 у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія компанія Укренерго (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система ПрАТ НЕК Укренерго (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14, код ЄДРПОУ 00131624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НПФ Інтеп (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корпус 40.3, офіс 2, код ЄДРПОУ 40461574) грошові кошти в розмірі 76200,00 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 7090,00 грн., судовий збір в розмірі 1892,48 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для повернення відповідачем суми гарантійного платежу (завдатку) у розмірі 76200,00 грн., оскільки пунктом 3.4. Договору поставки № 80-1/0073-19 від 22.01.2019 не передбачено форми та способу подачі звіту про використання попередньої оплати, а позивачем неодноразово та своєчасно (з дотриманням умов пункту 3.4. Договору) здійснено передачу відповідачеві звіту в електронній формі та за допомогою факсимільного зв`язку, що підтверджується матеріалами справи. В іншій частині позову про стягнення 538,62 грн. 3% річних та 609,60 грн. інфляційних збитків відмовлено з тих підстав, що обов`язок з повернення грошових коштів, отриманих як завдаток, не можна розцінювати, як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України. Також судом здійснено розподіл судових витрат по справі.

Відповідачем на дане рішення подано апеляційну скаргу, в якій скаржник посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, просить рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати, як таке, що ухвалено з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надання позивачем звіту про використання авансових коштів з дотриманням встановлених договором строків, тобто до 14.07.2019, що свідчить про неналежне виконання позивачем свого обов`язку відносно підтвердження використання суми авансового платежу, тому із посиланням на пункти 13.4., 13.5. Договору поставки № 80-1/0073-19 від 22.01.2019, умови Тендерної документації та положення чинного законодавства, відповідач зобов`язаний вчинити дії щодо неповернення позивачу грошової суми забезпечення виконання умов вказаного Договору (завдатку).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2020 для розгляду справи № 922/4190/19 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 922/4190/19. Позивачу надано строк до 10.04.2020 (включно) для подачі суду відзиву на апеляційну скаргу. Учасникам справи роз`яснено, що апеляційний розгляд справи № 922/4190/19 відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 19.03.2020 направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить штамп суду з відміткою про відправлення документа.

Відповідач отримав ухвалу, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду від 19.03.2020 була направлена на адресу позивача, що зазначена у позовній заяві і яка відповідає місцезнаходженню згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте дана ухвала повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв`язку адресат не з`явився .

Частиною п`ятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктами 110, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, передбачено, що у разі коли адресат не з`явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень). У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Крім того, 29.04.2020 судом зареєстровано заяву про вступ у справу як представника позивача - адвоката Давидюка О.М. (вх. № 4015).

Враховуючи вказане, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву.

Проте позивач відзиву на апеляційну скаргу, у тому числі й з урахуванням приписів пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, не надав. Жодних заяв та пояснень щодо суті спору позивачем суду апеляційної інстанції не надавалося.

Таким чином, апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як свідчать матеріали справи, 22 січня 2019 року, за результатами проведення процедури відкритих торгів, між ТОВ НПФ Інтеп (позивач, постачальник) та ДП Національна енергетична компанія Укренерго , м. Київ (після реорганізації - ПрАТ НЕК Укренерго ) в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система ПрАТ НЕК Укренерго , м. Харків (відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 80-1/0073-19 (далі - Договір), за умовами якого ТОВ НПФ Інтеп прийняло на себе зобов`язання поставити на користь ПрАТ НЕК Укренерго телеметричне та термінальне обладнання - перетворювач протоколів уніфікований - ППУ МКТ-3, ІЕС 60870-5-101/104 (чи його еквівалент), а ПрАТ НЕК Укренерго здійснити його оплату в порядку та на умовах, визначених у Договорі (том 1 аркуш справи 14-26).

Додатковою угодою № 1 від 22.01.2019 до Договору сторони внесли зміни до розділу 1 специфікації на товар (найменування, кількість, вартість товару), згідно з яким поставляється Перетворювач протоколів уніфікований - ППУ МКТ-3, ІЕС 60870-5-101/104 у кількості 19 штук на суму 1523999,88 грн. з ПДВ. (том 1 аркуш справи 27).

Відповідно до пункту 2.4. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 22.01.2019), ціна Договору становить 1269999,90 грн., крім того ПДВ 20% - 253999,98 грн., а разом з ПДВ - 1523999,88 грн.

Відповідно до пункту 3.2.3. Договору попередня оплата (аванс) сплачується покупцем з поточного рахунку ДП НЕК Укренерго , протягом 25 банківських днів з дати надання постачальником рахунку.

Згідно з пунктом 3.2.5. Договору остаточна оплата здійснюється покупцем протягом 25 банківських днів, з дати підписання ним акту приймання-передачі товару та за наданим постачальником (після підписання покупцем акту) рахунком, а також з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в реєстрі податкових накладних, відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Постачальник зобов`язаний поставити (передати) товар протягом 120 календарних днів з дати сплати попередньої оплати (авансу), але не пізніше 30.12.2019 (в залежності від того, яка дата настане раніше) (пункт 4.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 15.03.2019).

Розділом 13 Договору сторони узгодили забезпечення виконання зобов`язань за договором, а саме постачальник надає покупцю (не пізніше дати укладення договору) забезпечення виконання договору; забезпечення виконання договору надається у вигляді завдатку; розмір забезпечення виконання договору (завдатку) становить 76200,00 грн.; строк дії наданого забезпечення виконання договору (завдатку) - з дати набуття договором чинності та по 06 серпня 2019 року, але не менше строку виконання постачальником умов договору, в тому числі у разі продовження строку дії договору, яке пов`язане з продовженням строку виконання постачальником зобов`язань з поставки товару за договором.

На виконання пунктів 13.1.-13.3. Договору, позивачем 14.01.2019 було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти (завдаток) в розмірі 76200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1017 від 14.01.2019 (том 1 аркуш справи 33).

Розділом 5 Договору передбачено, що покупець має право ініціювати зміну строків оплати, визначений Договором, з причин відсутності/затримки/зменшення фінансування витрат покупця у відповідному періоді.

Сума попередньої оплати в розмірі 304800,00 грн. була перерахована на рахунок позивача 10.04.2019 за платіжним дорученням № 61 (том 1 аркуш справи 28).

Позивачем було виготовлено товар (продукцію) відповідно до всіх умов, які висуваються до його якості та поставлено відповідачеві в порядку, визначеному Договором. Жодних зауважень, щодо порядку виконання основного зобов`язання із поставки товару за умовами Договору відносно якості, комплектності, тощо відповідачем не заявлялося.

У пункті 13.4. Договору сторони домовились, що покупець повертає постачальнику забезпечення виконання Договору (Завдаток) після належного (без порушень) виконання постачальником умов Договору… не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Як зазначив позивач, після виконання всіх основних зобов`язань щодо поставки замовленого відповідачем товару, останній не повернув суму гарантійного платежу (завдатку) у розмірі 76200,00 грн., вказавши в якості причини для відмови у поверненні коштів несвоєчасне подання звіту про використання авансового платежу з підтверджуючими документами.

16.09.2019 та 16.10.2019 позивач звернувся до відповідача із вимогами щодо повернення гарантійного платежу (завдатку), які відповідачем не виконані, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до господарського суду. При цьому позивачем в порядку статті 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 538,62 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 609,60 грн.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач зазначив, що згідно пункту 3.4. Договору постачальник зобов`язався протягом 95 днів з дня надходження авансового платежу надати звіт про використання авансових коштів разом з підтверджуючими документами (копії накладних/актів, платіжних доручень з відміткою банку, тощо). Однак враховуючи, що сума попередньої оплати перерахована відповідачем 10.04.2019, то останнім днем коли позивач зобов`язаний був надати відповідачу звіт про використання коштів попередньої оплати є 14.07.2019. В свою чергу, звіт надано позивачем лише 28.08.2019. Вказане на переконання відповідача є прямим порушенням пункту 3.4. Договору з боку позивача в частині ненадання звіту про використання коштів попередньої оплати протягом 95 календарних днів після одержання авансового платежу, що згідно пункту 13.5. Договору, Розділу 6 Тендерної документації та положень Закону України Про публічні закупівлі надає відповідачу правові підстави для неповернення позивачу забезпечення виконання Договору (завдатку).

В свою чергу в якості доказу своєчасного направлення відповідачу звіту про використання авансових коштів за вих.№ 83 від 08.07.2019, позивач надав до позовної заяви копію факсимільного листа-звіту про надсилання 12.07.2019 о 17 годин 24 хвилин з номера (57)760-78-09 на номер НОМЕР_6 факсового повідомлення на 1 аркуші.

Розглядаючи дану справу та надаючи правову оцінку наявним у справі доказами, суд першої інстанції виходив з того, що строк повернення забезпечення виконання зобов`язання є 16.08.2019 (з урахуванням моменту отримання відповідачем товару 08.08.2019 згідно акту приймання-передачі продукції № 1 від 08.08.2019 та товарно-транспортної накладної № Р59 від 08.08.2019), проте цей обов`язок відповідачем виконано не було.

В якості підстав для такого висновку судом першої інстанції зазначено, що хоча Договором поставки № 80-1/0073-19 від 22.01.2019 і передбачено обов`язок постачальника подати звіт про використання попередньої оплати, але даним Договором не визначено форму та спосіб такої подачі, тому твердження позивача про неодноразове надання відповідачеві звітів у електронній формі та за допомогою факсимільного зв`язку визнані судом обґрунтованими.

Із матеріалів справи вбачається, що в процесі підготовки справи до розгляду представником відповідача 23.12.2019 направлено адвокатський запит № 45/юр на ім`я ПАТ Укртелеком щодо підтвердження інформації про передачу факсимільного листа 12.07.2019 (том 1 аркуш справи 79).

В подальшому відповідач із посиланням на лист-відповідь ПАТ Укртелеком від 15.01.2020 на адвокатський запит адвоката Грачова Є.О., заперечив у суді першої інстанції факт отримання від позивача інформації про використання авансового платежу 12.07.2019 о 17 годин 24 хвилин з номера (57)760-78-09 на номер НОМЕР_6, оскільки у відповідь на адвокатський запит Харківська філія ПАТ Укртелеком повідомила, що за даними, які є в розпорядженні Філії у зазначений в запиті період часу, вхідних з`єднань на номер НОМЕР_6 із номеру (57)760-78-09 не було зафіксовано (том 1 аркуш справи 95).

Дослідивши зміст вказаного листа-відповіді ПАТ Укртелеком , суд першої інстанції зазначив, що ця відповідь не може бути розцінена, як доказ відсутності факту передачі телекомунікаційних даних (звіту про використання авансового платежу) між позивачем та відповідачем 12.07.2019, оскільки відповідно до положень пункту 39 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, 11 квітня 2012 року, № 295, на операторів не покладено обов`язку зберігати відомості про кількість, тривалість телефонних дзвінків і кількість фактів передачі даних каналами зв`язку у розрізі конкретної дати та контрагента.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 76200,00 грн. забезпечення виконання договору (завдатку), суд першої інстанції визначився, що відповідачем в односторонньому порядку порушено норми Закону України Про публічні закупівлі щодо повернення забезпечення виконання Договору поставки № 80-1/0073-19 від 22.01.2019, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 76200,00 грн. В іншій частині позову про стягнення 538,62 грн. 3% річних та 609,60 грн. інфляційних збитків відмовлено з тих підстав, що обов`язок з повернення грошових коштів, отриманих як завдаток, не можна розцінювати, як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції в частині стягнення 76200,00 грн. передчасним та таким, що зроблений з неповним дослідженням всіх обставин справи та доказів, що мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, зважаючи на нижченаведене.

Згідно пункту 7 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) забезпеченням виконання договору про закупівлю є надання забезпечення виконання зобов`язань учасника перед замовником за договором про закупівлю.

За приписами статті 26 Закону України Про публічні закупівлі замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору (у разі якщо вони не повертаються), підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, а у разі здійснення закупівлі юридичними особами (їхніми об`єднаннями) не за бюджетні кошти - перераховуються на рахунок таких юридичних осіб (їхніх об`єднань).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами і за загальним правилом сторони не мають права змінити умови відповідного зобов`язання в односторонньому порядку, а повинні виконувати його належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно з нормами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Водночас, згідно частини першої статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.4. Договору поставки сторонами визначено та погоджено порядок підтвердження використання авансу, згідно з яким позивач протягом 95 днів з дня надходження авансового платежу повинен надати звіт разом з документами, що підтверджують використання авансових коштів, як-то: копії платіжних доручень, накладних, актів, тощо . В разі ненадання у встановлений строк такого звіту або виявлення факту нецільового використання та/або невикористання авансового платежу, покупець вправі достроково розірвати договір, повідомивши постачальника та/або вимагати повернення всієї суми авансового платежу, з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, в розмірі облікової ставки НБУ. Звіт надається за формою згідно з Додатком 2 до Договору на фірмовому бланку постачальника, разом зі Звітом надаються копії платіжних доручень з відміткою банка про здійснення оплати, що засвідчено печаткою постачальника .

Згідно пункту 14.2. Договору його додатки є невід`ємною частиною Договору.

Отже колегія суддів апеляційної інстанції вважає невмотивованими висновки суду першої інстанції про те, що умовами Договору поставки взагалі не передбачено форми звіту про використання авансу.

Водночас, оскільки умовами Договору сторони дійсно чітко не визначили спосіб передачі звіту, то колегія суддів зазначає, що позивач не був позбавлений права та можливостей передати звіт покупцю (відповідачу) у визначені Договором строки (95 днів з дня отримання попередньої оплати) або засобами поштового зв`язку, або факсом, або електронною поштою, або особисто шляхом вручення звіту відповідальним особам відповідача.

Розділом 15 Договору Відомості щодо сторін визначено дані щодо адреси та номера телефонів відповідача - НОМЕР_2 , НОМЕР_5.

Відповідні зміни до Договору щодо строків та порядку надання звіту щодо використання авансу сторонами не вносилися.

Враховуючи, що сума попередньої оплати перерахована покупцем 10.04.2019, то останнім днем коли позивач був зобов`язаний надати відповідачу звіт про використання коштів разом з підтверджуючими документами є 15.07.2019 (понеділок), оскільки згідно частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За змістом статей 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що посилання позивача та суду першої інстанції на неодноразове надання покупцю в електронній формі та за допомогою засобів факсимільного зв`язку звіту про використання коштів попередньої оплати не підтверджуються належними та допустимими доказами, що наявні у справі.

Позивач не довів відповідними доказами факт направлення відповідачу звіту про використання авансових коштів у електронній формі, а також не підтвердив надсилання відповідачу звіту за вих. № 83 від 08.07.2019 засобами факсимільного зв`язку і саме 12.07.2019, оскільки Звіт про надсилання факсу від 12.07.2019 може лише свідчити про відправку факсового повідомлення на 1 аркуші о 17 годин 24 хвилин з номера НОМЕР_4 на номер НОМЕР_6, належність якого відповідачу, по-перше, матеріалами справи не підтверджується, оскільки не містять такого номеру факсимільного зв`язку відповідача, по-друге, відповідач категорично заперечує отримання ним звіту за вих.№ 83 від 08.07.2019 факсом 12.07.2019, про що надав лист-відповідь ПАТ Укртелеком , а по-третє, Звіт про надсилання однієї сторінки факсу жодним чином не підтверджує надсилання позивачем відповідачу саме звіту про використання авансового платежу за вих.№ 83 від 08.07.2019.

Колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги те, що за своїм правовим змістом факсограма є способом передачі інформації, що потребує передачі оперативних відомостей, листів, тощо. За загальним правилом ділового обороту відправник повинен надіслати оригінал документа засобами поштового зв`язку після передачі його факсом. Проте оригінальний примірник звіту за вих.№ 83 від 08.07.2019 разом з підтверджуючими документами (відповідними платіжними дорученнями, які б свідчили про використання авансу) позивачем відповідачу поштовим зв`язком не надсилався.

Приймаючи до уваги наявність заперечень відповідача та наявні у справі докази, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо передачі звіту про використання авансового платежу факсом 12.07.2019, оскільки наданий до позовної заяви Звіт про його надсилання не забезпечує належну фіксацію даного повідомлення.

Матеріалами справи достеменно підтверджується, що 08.08.2019 між сторонами підписано Акт № 1 приймання-передачі продукції на загальну суму 1523999,98 грн., але засвідчений печаткою постачальника звіт на підтвердження використання авансових коштів із зазначенням використання авансового платежу станом на 08.08.2019 (з додатком на 16 аркушах, вих.№ 86 від 28.08.2019) був отриманий відповідачем тільки 28.08.2019, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції НЕК Укренерго № 36712/07.

Статтею 22 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що умови повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю (якщо замовник вимагає його надати) повинна містити тендерна документація.

Пунктом 6 Розділу 6 Тендерної документації передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання учасником-переможцем своїх зобов`язань за договором , кошти, які надійшли як забезпечення виконання договору про закупівлю не повертаються учаснику переможцю, та підлягають перерахуванню на рахунок ДП НЕК Укренерго (том 1 аркуш справи 127-133).

Даний пункт Тендерної документації кореспондується із пунктом 13.4. Договору поставки, де сторони обумовили обов`язок покупця повернути постачальнику забезпечення виконання Договору (Завдаток) після належного (без порушень) виконання постачальником умов Договору.

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.

Згідно пункту 13.5. Договору забезпечення виконання Договору (завдаток) не повертається постачальнику в разі порушення постачальником умов Договору.

Враховуючи порушення з боку позивача свого обов`язку щодо надання відповідачу звіту разом з документами, що підтверджують використання авансових коштів, у визначений сторонами строк, грошові кошти забезпечення виконання Договору (завдаток) в сумі 76200,00 грн. стягненню з відповідача не підлягають, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Вказані обставини є передумовою для відмови у позові в повному обсязі.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та про прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову, тому на підставі приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем за звернення до суду із даним позовом, та витрати, понесені ТОВ НПФ Інтеп на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, покладаються на позивача. Судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, також покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини першої статті 275, пунктом 1 частини першої статті 277, статтями 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго , м. Київ в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 у справі № 922/4190/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 у справі № 922/4190/19 скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові відмовити.

Судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю НПФ Інтеп , м. Харків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НПФ Інтеп (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, корпус 40.3, офіс 2, код ЄДРПОУ 40461574) на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) в особі відокремленого підрозділу Північна електроенергетична система Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14, код ЄДРПОУ 00131624) 2881,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.05.2020.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя Д.О. Попков