Рішення

від 26.02.2020 по справі 918/8/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/8/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук , за участю секретаря судового засідання Б. Рижого, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна - 22"

про стягнення основного боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошового зобов`язання,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна - 22" (далі - відповідач) про стягнення 54 066, 68 грн основного боргу, пені в розмірі 17 691,07 грн, інфляційних втрат в розмірі 29 870,88 грн та 3% річних у розмірі 8 694,18 грн за договором № 3900/1617-ТЕ -28 постачання природного газу від 05.09.2016 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Як убачається з позовної заяви, 05.09.2016 року між Акціонерним товариством "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна-22" (відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу № 3900/1617-ТЕ-28, на виконання якого позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 548 911,88 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського договору, зокрема п. 6.1. договору.

За несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати переданого газу позивач нарахував пеню в розмірі 17 691,07 грн, 3% річних у розмірі 8 694,18 грн та 29 870,88 грн інфляційних, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230 - 231, 264, 265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України.

20.01.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучено докази часткової оплати основного боргу, а також клопотання про зменшення неустойки до мінімального рівня.

21.02.2020 року від позивача надійшли пояснення щодо долученого відповідачем графіка погашення заборгованості, в яких зазначено, що: вказаний графік є однією з умов для виконання позивачем свого обов`язку щодо постачання природного газу; наявність графіка не змінює порядку розрахунків; графік погашення заборгованості є своєрідною гарантією для отримання природного газу в необхідному обсязі; графік затверджений лише органом місцевого самоврядування без будь-якого погодження з позивачем; жодних змін до договору сторонами не вносилося.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 03.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03.02.2020 року.

03.02.2020 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибути у судове засідання та необхідністю залучення адвоката.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року розгляд справи відкладено на 17.02.2020 року.

17.02.2020 року від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.02.2020 року оголошено перерву на 26.02.2020 року.

24.02.2020 року від позивача надійшло клопотання, до якого долучено спільні протокольні рішення та оновлений розрахунок, з якого вбачається відсутність основного боргу. Окрім того, представником позивача повідомлено суд, що останній не зможе з`явитися в судове засідання, а відтак просить провести його без участі представника позивача.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Ухвалою суду від 26.02.2020 року провадження у справі в частині стягнення 46 336,28 грн основного боргу закрито.

У судовому засіданні 26.02.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

05.09.2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір постачання природного газу №3900/1617-ТЕ-28, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ (далі - газ), на умовах цього договору (договір).

До вказаного договору додатковими угодами № 1 від 12.12.2016 року (щодо кількості та фізико - хімічних показників газу), № 2 від 23.01.2017 року (щодо предмету договору, кількості та фізико - хімічних показників газу, порядку та умов передачі газу, прав та обов`язків сторін, інших умов), які є невід`ємним частинами договору, вносилися зміни.

За п. 12.1. договору цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 1.3. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 23.01.2017 року) необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1. цього договору, споживач визначає самостійно.

Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року газ обсягом до 80, 072 тис.куб.м. (п. 2.1. договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 12.12.2016 року).

Відповідно до п. 3.4.-3.7. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу. Споживач зобов`язується подати не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу, постачальнику завірену копію акта наданих послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГГС. Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акту приймання-передачі газу, постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта. У випадку неподання або несвоєчасного подання споживачем постачальнику акту приймання-передачі природного газу, такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому: 1) споживач визнає, що порушення ним п. 3.5. цього договору сторони вважають односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді; 2) споживач не має права заперечувати проти непостачання постачальником газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період у разі порушення ним п. 3.5. цього договору; 3) споживач не заперечує та визнає, що порушення ним п. 3.5. цього договору може бути причиною виникнення у постачальника негативного небалансу, витрати на врегулювання якого (послуги з балансування) споживач зобов`язаний оплатити постачальнику в порядку, визначеному цим договором.

Судом установлено, що на виконання умов договору в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 548 911,88 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року на суму 46 108,86 грн, від 30.11.2016 року на суму 90 717,32 грн, від 31.12.2016 року на суму 104 825,75 грн, від 31.01.2017 року на суму 123 791,17 грн, від 28.02.2017 року на суму 106 996,27 грн, від 31.03.2017 року на суму 76 472,51 грн.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключено коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається із фактичних обставин справи, частина боргу відповідача перед позивачем погашена на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 року № 20 шляхом укладення між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської облдержадміністрації, ОСББ "Гагаріна-22" та АТ "Нафтогаз України" Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а саме: 1) Спільне протокольне рішення №757 від 08.02.2017 року на суму 40 110,88 грн (за січень 2017 року), 2) Спільне протокольне рішення № 1415 від 23.02.2017 року на суму 26 214,89 грн (за січень 2017 року).

Решта суми боргу сплачувалася відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача. При цьому, як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання з оплати природного газу, поставленого протягом вказаного періоду, виконав несвоєчасно та не у повному обсязі, сплативши 494 845,20 грн, що стверджується банківськими виписками, зведеними бухгалтерськими документами (операціями за договором та сальдо по відповідачу), у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 54 066,68 грн (548 911,88 грн - 494 845,20 грн) .

Заразом, як установлено судом із виписки по рахунку, платіжних доручень № 10022333, № 10022339, № 10022338, № 10022327, наданих відповідачем, останній 01.11.2019 року, 02.12.2019 року, 03.01.2020 року та 20.01.2020 року перерахував позивачу 3 865,20 грн, 3 865,20 грн, 3 865,20 грн, 42 471,08 грн відповідно (всього - 54 066,68 грн).

Отже, сума основного боргу відсутня.

Згідно з п. 8.2. договору у разі невиконання споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за газ та теплопостачання та не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Враховуючи викладене, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 17 691,07 грн, 3% річних у розмірі 8 694,18 грн та 29 870,88 грн інфляційних.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (позовна давність), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 (п`ять) років (п. 10.3. договору).

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із поставкою природного газу та відповідальністю за порушення строків оплати за переданий природний газ, регулювання яких здійснюється Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» , ГК України, ЦК України тощо.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як установлено ч. 1. ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, звертаючись до суду із позовною заявою, просить суд стягнути з відповідача 54 066,68 грн основного боргу.

Заразом, як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач суму основного боргу в розмірі 54 066,68 грн погасив у повному обсязі. При цьому частина грошових коштів в сумі 7 730,40 грн сплачена відповідачем 01.11.2019 року та 02.12.2019 року (по 3 865,20 грн), тобто до моменту звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою (28.12.2019 року) та відкриття провадження у справі (03.01.2020 року), отже борг у зазначеній сумі на вказану дату не існував, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. Щодо решти в боргу в розмірі 46 336,28 грн, то останній сплачений відповідачем 03.01.2020 року та 20.01.2020 року, тобто після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим провадження у цій частині закрито.

Щодо графіку погашення заборгованості за спожитий природний газ, долучений відповідачем до матеріалів справи (в якому визначена розстрочка платежів по грудень 2020 року), то останній надався позивачу для постачання останнім природного газу в рамках виконання Постанови КМ України від 22.03.2017 року № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (зі строком дії до 01.04.2018 року), де передбачено, що обов`язок постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням, виникає, зокрема за умови надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 01.01.2021 року з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) (п. 12 Постанови КМ України).

За таких обставин зазначений графік не впливає на порядок здійснення розрахунків, погоджений сторонами у договорі, а відтак судом до уваги не приймається.

Стосовно 3% річних, інфляційних втрат та пені, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція що порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 року та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019 року.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, проведений позивачем (з урахуванням Спільних протокольних рішень), установив, що розмір 3% річних становить 8 694,18 грн (при заявленому - 8 694,18 грн), інфляційних - 29 870,88 грн (при заявленому - 29 870,88 грн), отже 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд встановив, що розмір останньої становить 17 691,07 грн (при заявленому - 17 691,07 грн), а відтак пеня підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Заразом відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до мінімального рівня. Суд, розглянувши вказане клопотання, встановив таке.

Частинами 1, 2 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Оцінивши фактичні обставини справи, судом установлено, що основний борг сплачений відповідачем у повному обсязі, позивачем не доведено виникнення у нього збитків через неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині проведення розрахунків за поставлений газ тощо.

При цьому судом враховано, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Приписами ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" унормовано, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Отже, враховуючи майновий стан обох сторін, мету створення та діяльності відповідача, відсутність основного боргу, період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому клопотання відповідач підлягає задоволенню, а пеня, заявлена до стягнення, зменшенню до 8 845,54 грн.

Щодо оновленого розрахунку, поданого позивачем, то з останнього вбачається збільшення періоду нарахування 3% річних та інфляційних, внаслідок чого збільшився їхній розмір з 8 694,18 грн до 9 074,22 грн та з 29 870,88 грн до 30 311,99 грн відповідно. Заразом заяви про збільшення позовних вимог позивачем не подано. При цьому, за вимогами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити розмір позовних вимог - до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що заява про збільшення позовних вимог у порядку та в строк, визначений ГПК України, позивачем не подавалася, відтак оновлений розрахунок останнього суд до уваги не приймає.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме: 8 845,54 грн пені, 8 694,18 грн 3% річних та 29 870,88 грн інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 1 786,34 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна - 22" про стягнення 7 730,40 грн грн основного боргу, 17 691,07 грн пені, 29 870,88 грн інфляційних втрат та 8 694,18 грн 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна - 22" (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 22, ідентифікаційний код 40024210) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 8 845,54 грн пені, 8 694,18 грн 3% річних та 29 870,88 грн інфляційних втрат.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 7 730,40 грн основного боргу та 8 845,53 грн пені відмовити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна - 22" (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 22, ідентифікаційний код 40024210) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1 786,34 грн судового збору.

Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720).

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна - 22" (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 22, ідентифікаційний код 40024210).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2020 року.

Суддя О. Андрійчук