Постанова

від 21.05.2020 по справі 918/8/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року Справа № 918/8/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Коломис В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.02.2020р. (повний текст - 26.02.2020р.) у справі №918/8/20 (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна - 22"

про стягнення основного боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошового зобов`язання,

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.ч.2, 10 ст.270, ч.13 ст.8 та ч.3 ст.252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна - 22" (відповідач) про стягнення 54066, 68 грн основного боргу, пені в розмірі 17691,07 грн, інфляційних втрат в розмірі 29870,88 грн та 3% річних у розмірі 8694,18 грн за договором №3900/1617-ТЕ -28 постачання природного газу від 05.09.2016р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.02.2020р. провадження у справі в частині стягнення 46 336,28 грн основного боргу закрито.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.02.2020р. у справі №918/8/20 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна - 22" про стягнення 7 730,40 грн основного боргу, 17 691,07 грн пені, 29 870,88 грн інфляційних втрат та 8 694,18 грн 3% річних задоволено частково. Стягнуто з выдповыдача на користь позивача 8845,54 грн пені, 8694,18 грн 3% річних, 29870,88 грн інфляційних втрат, 1786,34 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 7 730,40 грн основного боргу та 8 845,53 грн пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у стягненні 8845,53 грн. пені, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (арк.справи 234-239).

В скарзі апелянт зазначає, що рішення суду не містить жодного покликання на будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище Відповідача по справі.

Саме по собі покликання на таке скрутне фінансове/матеріальне становище не є автоматичною підставою для зменшення пені на підставі положень ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України.

В даному випадку відповідачем не доведено реального фінансового стану, а тому положення ГПК України щодо обов`язку доказування не дотримано, адже відповідач не надав жодного доказу для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан відповідача.

Тобто, суд першої інстанції лише із формулювання про скрутний матеріальний стан зробив висновок про те, що фінансове становище відповідача є саме таким.

За наведеного скаржник вважає, що висновок суду суперечить як положенням законодавства, так і матеріалам справи.

Також зазначає, що судом взагалі не було з`ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.

Зазначає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу.

З огляду на викладене та посилаючись на положення ст.ст.253, 254, 256, 257, 258, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 549-551, 599 Цивільного кодексу України, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 26.02.2020р. у справі №918/8/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 8845,53 грн, прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 8845,53 грн. задовольнити, судові витрати зі сплати судового збору розмірі 2881,50 грн за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача по справі. В скарзі також просив суд поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020р. поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 26.02.2020р. у справі №918/8/20, відкрито апеляційне провадження та зупинено дію рішення Господарського суду Рівненської області від 26.02.2020р. у справі №918/8/20. Запропоновано відповідачу у строк - до 17.04.2020р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвала про відкриття апеляційного провадження була направлена Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна - 22" на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33003, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 22, та була отримана представником відповідача ( Куліш ) 02.04.2020р., що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.справи 256).

При цьому, представник відповідача не скористався правом, передбаченим ст.263 ГПК України, подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

05.09.2016р. між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна-22" (споживач) укладено договір постачання природного газу №3900/1617-ТЕ-28, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ (далі - газ), на умовах цього договору (договір).

До вказаного Договору додатковими угодами №1 від 12.12.2016р. (щодо кількості та фізико - хімічних показників газу), №2 від 23.01.2017р. (щодо предмету договору, кількості та фізико - хімічних показників газу, порядку та умов передачі газу, прав та обов`язків сторін, інших умов), які є невід`ємним частинами договору, вносилися зміни.

Згідно п.12.1 Договору цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п.1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Як встановлено п.1.3. Договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 23.01.2017р.) необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п.2.1. цього Договору, споживач визначає самостійно.

Пунктом 2.1. Договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 12.12.2016р, передбачено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. газ обсягом до 80,072 тис.куб.м.

Згідно п.3.4-3.7 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу. Споживач зобов`язується подати не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу, постачальнику завірену копію акта наданих послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГГС. Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акту приймання-передачі газу, постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта. У випадку неподання або несвоєчасного подання споживачем постачальнику акту приймання-передачі природного газу, такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому: 1) споживач визнає, що порушення ним п.3.5. цього договору сторони вважають односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді; 2) споживач не має права заперечувати проти непостачання постачальником газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період у разі порушення ним п.3.5. цього договору; 3) споживач не заперечує та визнає, що порушення ним п.3.5. цього договору може бути причиною виникнення у постачальника негативного небалансу, витрати на врегулювання якого (послуги з балансування) споживач зобов`язаний оплатити постачальнику в порядку, визначеному цим договором.

За умовами п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключено коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.8.2 Договору у разі невиконання споживачем оплати згідно з п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за газ та теплопостачання та не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст.625 ЦК України нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Відповідно до п.10.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (позовна давність), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 (п`ять) років).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 548 911,88 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. на суму 46 108,86 грн, від 30.11.2016р. на суму 90 717,32 грн, від 31.12.2016р. на суму 104 825,75 грн, від 31.01.2017р. на суму 123 791,17 грн, від 28.02.2017р. на суму 106 996,27 грн, від 31.03.2017р. на суму 76 472,51 грн.

Частина боргу відповідача перед позивачем погашена на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005р. №20 шляхом укладення між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської облдержадміністрації, ОСББ "Гагаріна-22" та АТ "Нафтогаз України" Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а саме: 1) Спільне протокольне рішення №757 від 08.02.2017р. на суму 40 110,88 грн (за січень 2017 року), 2) Спільне протокольне рішення №1415 від 23.02.2017р. на суму 26 214,89 грн (за січень 2017 року).

Решта суми боргу сплачувалася відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Як стверджував позивач при розгляді справи у суді першої інстанції, відповідач свої зобов`язання з оплати природного газу, поставленого протягом вказаного періоду, виконав несвоєчасно та не у повному обсязі, сплативши 494845,20 грн, що стверджується банківськими виписками, зведеними бухгалтерськими документами (операціями за договором та сальдо по відповідачу), у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 54 066,68 грн (548 911,88 грн - 494 845,20 грн).

При цьому, як вбачається із виписки по рахунку, платіжних доручень №10022333, №10022339, №10022338, №10022327 та було встановлено судом першої інстанції, відповідач 01.11.2019р., 02.12.2019р., 03.01.2020р. та 20.01.2020р. перерахував позивачу 3865,20 грн, 3865,20 грн, 3865,20 грн, 42 471,08 грн відповідно (всього - 54 066,68 грн).

Отже, на час розгляду справи у суді першої інстанції сума основного боргу була відсутня.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 17 691,07 грн, 3% річних у розмірі 8 694,18 грн та 29 870,88 грн інфляційних.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 8 845,53 грн.

З огляду на положення ч.1 ст.269 ГПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме - в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 8845,53 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як встановлено ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.2 ст.232 ГК України).

Як встановлено п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що її розмір становить 17691,07 грн (при заявленому - 17 691,07 грн), а відтак пеня підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені до мінімального рівня (арк.справи 153).

Частинами 1, 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як встановлено ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, при застосуванні ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Перевіривши фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що основний борг сплачений відповідачем у повному обсязі, позивачем не доведено виникнення у нього збитків через неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині проведення розрахунків за поставлений газ тощо.

При цьому, згідно ст.1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на майновий стан сторін, мету створення та діяльності відповідача, відсутність основного боргу, період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, та приймаючи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності, як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1, 2 ст.627 Цивільного кодексу України, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, Господарський суд Рівненської області дійшов вірного висновку, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції правомірно задоволено клопотання відповідача та, відповідно, зменшено пеню до 8845,54 грн.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів констатує, що під час перегляду справи №918/8/20 в частині зменшення пені, не було встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права Господарським судом Рівненської області.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду винесено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.02.2020р. у справі №918/8/20 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.05.2020р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.