Постанова

від 17.02.2020 по справі 911/427/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 911/427/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Інвест"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 (судді: Кравчук Г. А., Коробенко Г. П., Хрипун О. О.)

за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великобугаївської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Інвест"

про стягнення 256 608,63 грн та розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великобугаївської сільської ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Інвест" (далі ? ТОВ "Логістик Інвест") про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку у розмірі 256 608,68 грн та розірвання договору оренди земельної ділянки від 19.02.2008.

1.2. Позов мотивовано систематичним порушенням ТОВ "Логістик Інвест" істотних умов договору оренди земельної ділянки від 19.02.2008, що призводить до недоотримання коштів до бюджету органу місцевого самоврядування.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2019 затверджено мирову угоду, укладену між Великобугаївською сільською радою Васильківського району Київської області і ТОВ "Логістик Інвест" та закрито провадження у справі №911/427/19.

2.2. Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд зазначив, що умови укладеної між сторонами у справі мирової угоди, яка підписана уповноваженими особами, не суперечать вимогам законодавства, стосуються прав та обов`язків сторін у справі та не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Ураховуючи право власника, яким у даній справі є територіальна громада села Велика Бугаївка, від імені та в інтересах якої діє Великобугаївська сільська рада, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази неправомірності укладення між сторонами у справі мирової угоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладена між позивачем та відповідачем мирова угода підлягає затвердженню, а провадження у справі закриттю на підставі частини четвертої статті 192, пункту 7 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2019, справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

2.4. Рішення апеляційного суду обґрунтовано тим, що закриття провадження у даній справі за наслідками затвердження мирової угоди, в якій міститься умова про відмову органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (Великобугаївська сільська рада) від поданого прокурором в інтересах держави позову, суперечить вимогам частини п`ятої статті 55 Господарського процесуального кодексу України, оскільки порушує права прокурора на підтримання цього позову і подальший розгляд справи по суті.

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що при затвердженні спірної мирової угоди з погодженим лише позивачем і відповідачем графіком погашення заборгованості впродовж квітня-грудня 2019 року, судом першої інстанції порушено вимоги частини п`ятої статті 192 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не оцінено, що умови мирової угоди суперечать вимогам Податкового кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Логістик Інвест" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019, а ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2019 залишити в силі.

3.2. Скаржник зазначає, що укладення мирової угоди не порушує право територіальної громади доцільно володіти та ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що їй належить, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Заявник вважає, що відповідно до статті 100 Податкового кодексу України розстрочення або відстрочення сум податкового зобов`язання не виключає можливість та права сторін господарського процесу, повноцінно користуватися комплексом наданих процесуальних прав, зокрема, правом на укладення та затвердження судом мирової угоди, яка базується на взаємних поступках.

На думку скаржника, умови мирного врегулювання спору, які погоджені у мировій угоді не суперечать інтересам держави, а також третіх осіб.

Крім того, заявник зазначає, що прокурор не обґрунтував підстави своєї участі в судовому процесі, зокрема, на стадії звернення ним з апеляційною скаргою, оскільки спір вирішено шляхом укладення мирової угоди, яка врегульовує усі спірні питання між сторонами спору.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Інвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі №911/427/19 у порядку письмового провадження та зупинено провадження у цій справі до перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №911/918/15 у подібних правовідносинах.

4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 поновлено провадження у справі №911/427/19 у зв`язку з ухваленням об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 03.10.2019 постанови у справі № 911/918/15, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.10.2019.

4.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2019 повторно зупинено провадження у справі №911/427/19 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/5310/14.

4.4. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 поновлено провадження у справі №911/427/19 оскільки об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 24.01.2020 було ухвалено постанову у справі № 911/5310/14, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30.01.2020.

4.5. Зважаючи на вищевикладене, з огляду на неодноразове зупинення провадження у справі до вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах, складність справи, а також необхідність опрацювання значної кількості правових позицій для прийняття законного та обґрунтованого рішення справа розглядається Верховним Судом у розумний строк.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Суд першої інстанції, дослідивши зміст мирової угоди установив, що ТОВ "Логістик Інвест" визнає заборгованість перед Великобугаївською сільською радою по орендній платі за спірну земельну ділянку в сумі 256 608,63 грн. Сторони погодили, що вказана заборгованість буде погашена відповідачем на користь позивача згідно з графіком її погашення, який міститься в додатку №1 до мирової угоди.

Крім того, відповідно до умов мирової угоди, відповідач зобов`язується компенсувати прокуратурі Київської області судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

5.3. Суд першої інстанції дійшов висновку, що представники сторін не обмежені у вчиненні відповідних дій.

ОСОБА_1 , відповідно до рішення Великобугаївської сільської ради від 09.11.2015 №1-1-7, є обраним на посаду Великобугаївського сільського голови, обмеження щодо представництва ним від імені юридичної особи відсутні.

ОСОБА_2 , згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованим на запит господарського суду Київської області, є керівником ТОВ "Логістик Інвест" і вправі укладати мирову угоду, обмеження щодо представництва ним від імені юридичної особи відсутні.

5.4. Частиною сьомою статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

5.5. Відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

5.6. Мирова угода ? це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов`язків сторін.

Таким чином, сторонам надано можливість комплексно врегулювати відносини між собою в тому числі не обмежуючись обсягом вимог, що були заявлені у позові.

5.7. До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання пов`язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін.

В такий спосіб мирова угода є однією з форм прояву свободи (диспозитивності) в реалізації сторонами господарського процесу своїх прав, що проявляється в укладенні між ними угоди про заміну зобов`язання, на підставі якого й виник спір, іншим зобов`язанням з метою врегулювання такого спору.

5.8. В частині першій статті 192 Господарського процесуального кодексу України визначено суб`єктний склад відносин щодо укладення мирової угоди - сторони по справі.

При цьому за змістом статті 45 цього Кодексу сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

5.9. Відповідно до частини першої, третьої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

5.10. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із заборгованістю ТОВ "Логістик Інвест" з орендної плати за земельну ділянку перед Великобугаївською сільською радою у зв`язку з чим позивач просить стягнути заборгованість у сумі 256 608,68 грн та розірвати договір оренди земельної ділянки від 19.02.2008.

Таким чином сторонами у цій справі є ТОВ "Логістик Інвест" та сільська рада, а перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області виступає як орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

5.11. Суд наголошує, що за змістом статті 192 Господарського процесуального кодексу України вирішення питання щодо укладання мирової угоди належить до процесуальних прав сторін, в той час як інші учасники справи не наділені повноваженнями щодо їх схвалення або заперечення.

5.12. Колегія суддів також звертає увагу на те, що дискреційні повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду виключно у випадках, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Крім того, судом першої інстанції при затвердженні мирової угоди була перевірена відсутність порушень закону або прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб,

5.13. При цьому колегія суддів враховує позицію сформовану Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 24.01.2020 у справі № 911/5310/14.

Зокрема, Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати не вбачав підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме приписів статті 192 ГПК України, викладеного у вказаній постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати, оскільки закриття провадження у справі у даному випадку є наслідком затвердження судом мирової угоди, процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди та закриття у зв`язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної. Для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв`язку із затвердження мирової угоди сторін необхідно перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог статті 192 ГПК України, зокрема дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, відсутністю передумов для закриття провадження у справі з цих підстав.

5.14. Отже, судом апеляційної інстанції, з огляду на предмет та підстави позову, а також обставини встановлені господарським судом першої інстанції не спростовані доводи та мотиви з яких суд дійшов до висновку про затвердження мирової угоди, не обґрунтував належними та допустимими доказами порушення прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб та/або того, що її норми суперечать закону.

При цьому апеляційним господарським судом не наведено інших передбачених статтею 192 Господарського процесуального кодексу України підстав для відмови у затвердженні мирової угоди.

5.15.Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що укладена мирова угода порушує права прокурора, оскільки він здійснює процесуальне представництво сільської ради та діє в її ж інтересах.

5.16. З огляду на викладене, Суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що умови мирової угоди стосуються прав та обов`язків учасників справи щодо предмета позову і не суперечать положенням статті 192 Господарського процесуального кодексу України.

5.17. В такий спосіб висновок апеляційного суду, що закриття провадження у цій справі за наслідками затвердження мирової угоди, в якій міститься умова про відмову Великобугаївської сільської ради від поданого прокурором в інтересах держави позову, суперечить вимогам частини п`ятої статті 55 Господарського процесуального кодексу України, оскільки порушує права прокурора на підтримання цього позову і подальший розгляд справи по суті не відповідає вимогам процесуального законодавства та встановленим судами обставинам справи.

5.18. Хоча частиною п`ятою статті 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті, разом з тим разом з тим, зазначена норма не може бути застосована до процесу укладення мирової угоди, який врегульований статтями 192-192 Господарського процесуального кодексу України з мотивів, що наведені у пунктах 5.15 - 5.18 цієї постанови.

5.19. Таким чином, зазначення у резолютивній частині ухвали суду першої інстанції того, що за результатами укладення мирової угоди сільська рада відмовилася від позову, з огляду на вимоги статті 192 Господарського процесуального кодексу України та практику її застосування, є процесуальною помилкою суду, яка в той же час відповідно до частини другої статті 311 Господарського процесуального кодексу не є підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду про затвердження мирової угоди, оскільки таке порушення не призвело до ухвалення незаконного рішення.

5.20. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не врахував, що умови мирової угоди не суперечать нормам законодавства та не порушують права прокурора, а тому дійшов передчасного висновку про скасування ухвали місцевого господарського суду, у зв`язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

5.21. За таких підстав, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про затвердження мирової угоди, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції помилково скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1 . Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.2. Згідно із статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.3. З огляду на викладене, касаційна інстанція дійшла висновку про скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню, судовий збір, сплачений скаржником за подання касаційної скарги, належить стягнути з позивача.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини першої статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Інвест" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 скасувати, ухвалу Господарського суду Київської області від 13.05.2019 у справі №911/427/19 залишити в силі.

3. Стягнути з Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Інвест" 1 921,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

4. Доручити Господарського суду Київської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова