Постанова

від 25.02.2020 по справі 818/1643/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2020 року

Київ

справа №818/1643/16

адміністративне провадження №К/9901/31924/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 (суддя Шаповал М.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 (судді: Старосуд М.І. (головуючий), Лях О.П., Яковенко М.М.) у справі №818/1643/16 за позовом Приватного підприємства Битхімторг до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство Битхімторг (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.09.2016 № 0001321402, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) за податковими зобов`язаннями на 117 460,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 29 365,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки про порушення Підприємством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з контрагентами ПП "Шостінтербуд", ТОВ "Щедро", ТОВ "ВТФ Авіас", оскільки такі фактично відбулись, що підтверджено первинними документами., а тому позивач має право на формування податкового кредиту за такими операціями. Суди дійшли висновку, що не зазначення контрагентом позивача коду товару згідно УКТ ЗЕД у податкових накладних не може беззаперечно свідчити про безтоварний характер господарських операцій позивача з ПП "Шостінтербуд". Крім того, суди вказали, що законодавством не передбачено визнання податкової накладної частково оформленої з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки 22.08.2016 № 148/1402/31209007/49, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 117 460,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що в податкових накладних, отриманих від контрагента ПП "Шостінтербуд", не на всю продукцію, яка є імпортованою, вказано код УКТ ЗЕД. Крім того, підставою для виключення з податкового кредиту сум ПДВ на загальну суму 17 352,00 грн є те, що згідно з даними "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" суми податкового кредиту позивача відрізняється від сум податкового зобов`язання його контрагентів - ТОВ "Щедро", ТОВ "ВТФ Авіас".

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що між ПП "Битхімторг" та ПП "Шостінтербуд" укладено договір поставки № 100/69 від 19.10.2009, відповідно до якого у 2014, 2015 роках позивач придбав у вказаного контрагента засоби побутової хімії на суму 1443140,11 грн.

У податкових накладних, виписаних ПП "Шостінтербуд" на користь позивача, на частину товарів зазначено код УКТ ЗЕД, а на частину товару такий код не зазначено. Контролюючий орган визнавав податкові накладні, як такі, що оформлені з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України лише відносно тих товарів, щодо яких не було вказано код згідно УКТ ЗЕД, та здійснив відповідні донарахування грошових зобов`язань, в решті податкові накладні, відносно тих товарів, де був зазначений код УКТ ЗЕД, зауважень у контролюючого органу не було, і такі суми ПДВ контролюючим органом були визнані.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган вказує на порушення, які на його думку, було допущено позивачем та висновки, які вказані в акті перевірки, зазначає про неврахування судами того, що в наданих контрагентом позивачу податкових накладних не зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД, що виключає право позивача формувати податковий кредит на підставі податкових накладних оформлених з порушенням, а також неврахування того, що згідно з даними "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів", суми податкового кредиту позивача відрізняється від сум податкових зобов`язань його контрагентів - ТОВ "Щедро", ТОВ "ВТФ Авіас".

В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Підприємством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.3. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10.4. Пункт 201.1 статті 201.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

10.5. Пункт 201.10 статті 201.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

14. Суд зазначає, що наявність окремих помилок чи неточностей в оформленні первинних документів, не є безумовною підставою для висновків про безтоварний характер господарських операцій зокрема, якщо з сукупності інших первинних документів випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

15. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

18. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Суди правильно вказали, що податкові накладні є належними та підтверджують право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Крім того, суди також обґрунтовано зазначили, що фактично відповідачем частково визнавалися податкові накладні, а суми донарахованого податкового зобов`язання відображені не із загальної суми ПДВ, вказаних у цих податкових накладних. Тобто, контролюючий орган визнавав такою, що оформлена з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України не повністю податкову накладну (всю суму ПДВ), а лише частково, відносно тих товарів, щодо яких не було вказано код згідно УКТ ЗЕД (в частині суми ПДВ), проте нормами податкового законодавства не передбачено часткове визнання податкової накладної, як такої що оформлена з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що спірні податкові накладні, за якими відповідач частково не визнає право позивача на формування податкового кредиту, були належним чином зареєстровані контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних, зауважень до таких накладних під час реєстрації у контролюючого органу не було. Відсутні у контролюючого органу зауваження і відносно декларування контрагентом позивача податкових зобов`язань з ПДВ та щодо сплати таких.

Щодо посилань контролюючого органу на дані "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів", згідно яких суми податкового кредиту позивача відрізняється від сум податкових зобов`язань його контрагентів ТОВ "Щедро", ТОВ "ВТФ Авіас" то такі судами також обґрунтовано не взято до уваги, оскільки дані що містяться в інформаційних системах ДФС не є належними доказами в розумінні процесуального закону. Натомість судами на підставі первинних документів було встановлено реальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

19. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим які були вказані в запереченні на позовну заяву та в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. За встановлених обставин справи, з урахуванням норм правового регулювання, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами ПП "Шостінтербуд", ТОВ "Щедро" та ТОВ "ВТФ Авіас", натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

21. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 слід залишити без задоволення.

22. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

23. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 у справі №818/1643/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду