Постанова

від 25.02.2020 по справі 233/3366/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/3366/19

Номер провадження 22-ц/804/708/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мірути О.А.,

суддів Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Самойленко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті цивільну справу № 233/3366/19 за позовом Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про визнання переукладеним договору оренди земельної частки (паю) та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест , третя особа ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди земельної частки (паю), за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2019 року, суддя Наумик О.О.,

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У травні 2019 року ПрАТ АПК-ІНВЕСТ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , в якому просить визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 20.02.2014 року, укладений між Приватним акціонерним товариством АПК-Інвест та ОСОБА_1 на договір оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки 1422481500:36:000:0125, площею 1,9489 га, на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку, кадастровий номер 1422481500:36:000:0125, площею 1,9489 га (19.03.2018) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у певній редакції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 лютого 2014 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 укладено Договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 30 (далі - Договір), згідно з яким в оренду передається земельна частка (пай) (рілля) розміром 2,33 умовних кадастрових гектарів, згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ДН в„– 0091919, виданим 10.01.1997 року Костянтинівською районною державною адміністрацією.

Цього ж дня, 20 лютого 2014 року, Актом приймання-передачі земельної частки (паю) до Договору ОСОБА_1 передала, а ПрАТ АПК-Інвест прийняло у володіння та користування (оренду) земельну частку (пай) (рілля) розміром 2,33 умовних кадастрових гектарів, що розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом.

Пунктом 2.3 Договору встановлений двадцятирічний строк його дії, тобто по 20.02.2034 року, що на даний момент не сплинув.

З часу укладення Договору по день подання позову ПрАТ АПК-Інвест виконувало усі обов`язки згідно з Договором, у тому числі зі сплати орендної плати ОСОБА_1 .

В подальшому позивачу стало відомо про факт виділення в натурі відповідачем земельної ділянки площею 1,9489 га, якій було присвоєно кадастровий номер 1422481500:36:000:0125 та яка на сьогоднішній день фактично використовується позивачем на підставі укладеного договору орендної земельної частки (паю) від 29.11.2018 року.(а.с.13).

20.05.2019 року із даних, що містить Публічна кадастрова карта України, позивачу стало відомо про заміну власника земельної ділянки кадастровий номер 1422481500:36:000:0125 на ОСОБА_2 .(а.с.13).

Відповідач ОСОБА_1 порушила норми, закріплені чинним законодавством (ст.31 ч.5 Закону України Про оренду землі ), договором оренди земельної частки (паю) від 20.02.2014 року (п.3.1.Договору) та не повідомила ПрАТ АПК-Інвест про отримання нею правовстановлюючого документу, що підтверджує її право власності на земельну ділянку кадастровий № 1422481500:36:000:0125.

Земельна частка (пай) передавалася позивачу в оренду на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) шляхом укладення договору оренди земельної частки (паю), як передбачено Указом Президента України Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай) від 15.12.1998 № 1353/98, Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки від 03.12.1999 року № 1529/99 та формою Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322 (далі - форма Типового договору).

На момент укладення договору оренди земельної частки (паю) між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 , так само як і на теперішній час, діють норми перехідних положень Закону України Про оренду землі , якими встановлено імперативну норму щодо наслідків виділу в натурі (на місцевості) земельної ділянки власником земельної частки (паю), яким укладено договір оренди землі, а саме: такий договір переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін.

Отже, під час укладення договору оренди земельної частки (паю) ОСОБА_1 вчинила волевиявлення щодо укладення договору оренди земельної частки (паю) строком на 20 років та правових наслідків подальшої реалізації нею права на виділ земельної ділянки - переукладення договору оренди землі із орендарем, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю).

Проте, відповідач протиправно вчинила односторонню відмову від взятого на себе зобов`язання з переукладення договору оренди, чим порушила права та законні інтереси позивача, як належного орендаря та користувача земельної ділянки.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 було подано зустрічний позов до ПрАТ АПК-Інвест , в якому вона просить розірвати договір оренди земельної ділянки частки (паю) від 20.02.2014 року, укладений між ПрАТ АПК-Інвест , як орендарем, та ОСОБА_1 , як орендодавцем, предметом якого є земельна частка (пай) (рілля) розміром 2,33 умовних кадастрових га, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, для сільськогосподарських потреб (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) терміном на 20 років, передана у користування ПрАТ АПК-Інвест на підставі акту приймання-передачі земельної частки (паю) від 20.04.2014, що зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок (паїв) Білокузьминівської селищної ради Костянтинівського району Донецької області за № 30 від 20.02.2014 року.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 20.02.2014 року між нею та ПрАТ АПК-Інвест був укладений Договір оренди земельної частки (паю) (рілля) розміром 2,33 умовних кадастрових га, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, для сільськогосподарських потреб (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) терміном на 20 років, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок (паїв) Білокузьминівської селищної ради Костянтинівського району Донецької області за №30 20.02.2014 року. Актом приймання-передачі від 20.02.2014 року земельна частка (пай), що належав їй на підставі сертифікату на пай ( серія ДН в„– 0091919, виданий 10.01.1997 Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області), передана у користування ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ".

На підставі розпорядження Голови Костянтинівської районної державної адміністрації № 180 від 23.04.2014 року зі змінами на підставі розпорядження Голови Костянтинівської районної державної адміністрації за №2 від 02.01.2018 року, їй було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку власнику Сертифікату на пай КСП "Червона зірка", надано у власність та виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку, кадастровий номер 1422481500:36:000:0125, загальною площею 1, 9489 га, яка розташована на території Білокузьминівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

19.03.2018 року вона зареєструвала право приватної власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а з 29.11.2018 року новим власником земельної ділянки стала ОСОБА_2 , номер запису про право власності - 29180473 (копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.08.2019 року надається Додатком), тому відповідно до п.п.4,5,7,9 ч.2 ст.79-1 ЗК України зазначена земельна ділянка стала об`єктом цивільних прав саме 19.03.2018 року.

П. 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за № 101/4322 визначено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п.17 Перехідних положень ЗК України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

З моменту виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) та реєстрації ним 19.03.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно свого права власності на неї, Договір оренди втратив чинність, а зобов`язання сторін припинилися, тому земельна ділянка підлягає поверненню їй.

Абзацом 2 Перехідних положень ЗУ "Про оренду землі" передбачається лише право, а не обов`язок на переукладення договору оренди.

Відповідно до вимог ч. ч.1,3 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, для переукладення Договору оренди паю необхідна наявність волевиявлення на те обох сторін, яке на сьогоднішній час у позивача за зустрічним позовом відсутнє.

Вважає, що оренда паю та земельної ділянки за своїми предметами є суттєво різними відносинами.

Примусовий порядок укладення договорів за рішенням суду регулюється ч.2 ст.649 ЦК України. Необхідною підставою для укладення договору за рішенням суду є наявність розбіжностей, що виникли між сторонами при укладанні договору шляхом надання та отримання сторонами відповідних пропозицій щодо істотних умов договору, тобто наявності відповідного переддоговірного спору між сторонами.

ПрАТ АПК-Інвест не довів, що він звертався до неї з будь-якими пропозиціями укласти Договір оренди земельної ділянки на умовах, що викладені у проекті, тобто діяло у відповідності до вимог ч.2 ст.638, ч.1 ст.640, ч.1 ст.641 ЦК України, якими визначено обов`язок сторони правочину, яка вважає за необхідне укласти договір, надіслати іншій стороні відповідні пропозиції.

Крім того, запропонована позивачем за первісним позовом редакція такого Договору оренди Земельної ділянки від 19.03.2018 року не відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2019 року первісний позов задоволено, зустрічний позов залишено без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 фактично вчинила односторонню відмову від зобов`язання, що суперечить як умовам укладеного договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, так і діючому законодавству, зокрема Закону України Про оренду землі .

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не довела, що сторони договорів оренди земельної частки (паю) не досягли згоди щодо розірвання цих договорів, а також, що обставини істотно змінилися.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ПрАТ АПК-ІНВЕСТ відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, а саме.

Після виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у натурі (на місцевості), площею1,9489 га, присвоєння їй кадастрового номера 1422481500:36:000:0125, та реєстрації 19.03.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нею свого права власності на таку земельну ділянку, вона стала об`єктом права, що змінило предмет зобов`язання за раніше укладеним між ПрАТ АПК Інвест та ОСОБА_3 договором оренди паю, внаслідок чого змінились і його суттєві умови.

Договір оренди паю та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом і сторонами, оскільки за договором оренди паю предметом договору є пай, а сторонами - власник сертифікату на цей пай та його орендар, а за договором оренди земельної ділянки предметом є конкретна земельна ділянка, а сторонами-власник земельної ділянки та її орендар.

Сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди паю, втратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди паю є припиненим та відсутня потреба в його додатковому розірванні.

Зазначає, що ПрАТ АПК-Івест уклав договір оренди паю з ОСОБА_1 - власником сертифікату на право на пай, який був дійсним до моменту виділення в натурі на місцевості земельної ділянки на підставі сертифікату та до отримання ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

З наведеного вбачаться що з часу реєстрації свого права власності на земельну ділянку з 19.03.2018 року, ОСОБА_1 набула статус власника земельної ділянки внаслідок чого змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди паю, тому договір оренди паю слід вважати припиненими, що узгоджується правовими висновками Постанови Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі № 61-11820св19 та Постанови Верховного Суду від 30.10.2019 року в справі № 6-7167св06.

Крім того, ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки, оскільки 29.11.2018 року власником земельної ділянки стала ОСОБА_2 , а тому будь-які права на земельну ділянку у ОСОБА_1 припинились саме з 29.11.2018 року.

Таким чином, рішення суду про переукладення договору є безпідставним та незаконним, оскільки порушує право приватної власності третьої особи.

Обраний ПрАТ АПК-Інвест спосіб захисту не відповідає способам захисту, передбаченим частиною другою статті 16 ЦК України, частиною третьою статті 152 ЗК України та статтею 27 Закону України "Про оренду землі", що також є підставою для відмови у задоволенні позову, що судом першої інстанції не враховано.

Посилаючись на ст. 321, ч. 2 ст.792 ЦК України, частини 2-4 ст.31, ст.ст.1, 13 Закону України Про оренду землі , ст. 125 ЗК України, п.17 Перехідних положень ЗК України, п.8 ППВСУ від 16 квітня 2017 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зазначив, що з часу отримання відповідачем права приватної власності на земельну ділянку він набув статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) слід вважати припиненим.

Крім того, висновки суду першої інстанції щодо первісного позову ПрАТ АПК-ІНВЕСТ про його задоволення не відповідають приписам діючого законодавства та практиці Верховного Суду України та Верховного Суду, зокрема Верховний Суд у постанові від 14.08.2019 року у справі №484/4135/18 зробив висновок, що за аналогічних обставин переукладення договору можливе лише за волевиявленням власника вже земельної ділянки, крім того зазначивши, що способом захисту є саме розірвання договору оренди земельної частки (паю).

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ПрАТ АПК-ІНВЕСТ подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому ПрАТ АПК - Інвест зазначив, що суд першої інстанції, аналізуючи положення закону, дійшов правильного висновку щодо імперативності положень абзацу 2 Перехідних положень ЗУ Про оренду землі , прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке просив залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача ПрАТ АПК-ІНВЕСТ адвокат Гнатенко Ю.Є. в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, надіслали клопотання про розгляд справи 25 лютого 2020 року у їх відсутністю.

Апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність відповідача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 , явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20 лютого 2014 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 укладено Договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 30 (далі - Договір), згідно з яким в оренду передається земельна частка (пай) (рілля) розміром 2,33 умовних кадастрових гектарів, згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ДН в„– 0091919, виданим 10.01.1997 року Костянтинівською районною державною адміністрацією.

Цього ж дня, 20 лютого 2014 року, Актом приймання-передачі земельної частки (паю) до Договору ОСОБА_1 передала, а ПрАТ АПК-Інвест прийняло у володіння та користування (оренду) земельну частку (пай) (рілля) розміром 2,33 умовних кадастрових гектарів, що розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом.

Сторони узгодили розмір орендної плати - 9647, 06 грн. та її виплату один раз на рік - грудень поточного року (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, ОСОБА_1 зобов`язалася протягом п`яти робочих днів з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку письмово повідомити про це орендаря.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), Договір оренди землі переукладається на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди переукладається сторонами за Договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Припинення дії Договору оренди допускається у випадках, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно з позначкою у Договорі, його зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської с/р за № 30 від 20лютого 2014 року за підписом посадової особи ОСОБА_4 , скріплено печаткою Білокузьминівською с/р, що відповідає Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119.

20 лютого 2012 року сторонами підписано Акт приймання - передачі земельної частки (паю) відповідно до умов укладеного договору оренди від 20 лютого 2012 року. (а.с.12)

На підтвердження виконання своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати на користь ОСОБА_1 позивачем надано копії платіжних документів: від 07.06.2018 року (а.с.16), від 25.10.2018 року (а.с.17), від 21.12.2018 року (а.с.18), від 27.01.2015 року (а.с.19), від 27.08.2015 року (а.с.20), від 20.01.2016 року (а.с.21) від 23.08.2016 року (а.с.22), від 25.10.2016 року (а.с.23), від 19.01.2017 року (а.с.24), від 26.04.2017 року (а.с.25), від 19.06.2018 року (а.с.26).

Розпорядженням Голови Костянтинівської районної державної адміністрації (а.с.127-131) №180 від 23.04.2014 зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Костянтинівської районної державної адміністрації за № 2 від 02.01.2018 року, ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку власнику Сертифікату на пай КСП "Червона зірка", надано у власність та виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку, кадастровий номер 1422481500:36:000:0125, загальною площею 1, 9489 га, яка розташована на території Білокузьминівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

19.03.2018 року ОСОБА_1 зареєструвала право приватної власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

29 листопада 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1422481500:36:000:0125 площею 1,9489 га, яка розташована на території Білокузьминіської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (а.с.132-133).

Рішенням Костянтинівського районного суду Донецької області від 22.02.2019 у цивільній справі № 233/4171/18, яке набрало законної сили 26.03.2019 року, визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки кадастровий №1422481500:36:000:0125, площею 1,9489 га, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Веліс , право оренди за яким зареєстровано 04.04.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області та скасувано запис № 25623239 про державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеному між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Веліс (а.с.30-32), що свідчить про користування ПрАТ АПК_Інвест спірною земельною ділянкою.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову ПрАТ АПК-ІНВЕСТ суд першої інстанції виходив з того, що згідно із частиною 2 ст. 95 ЗК України, ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Враховуючи наведені положення законодавства та позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14, приймаючи до уваги, що договір оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року між позивачем по справі та ОСОБА_1 укладено строком на 20 років, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказаний договір оренди автоматично не припинив своєї дії у зв`язку з реєстрацією ОСОБА_1 19 березня 2018 року права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1422481500:36:000:0125.

Отже, фактично ОСОБА_1 вчинила односторонню відмову від зобов`язання, що суперечить як умовам укладеного договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, так і Закону України Про оренду землі .

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що питання розірвання договору було предметом обговорення сторін договору, а також не надано доказів на підтвердження істотності змінених обставин.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із ч. 1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач уклав договір оренди з ОСОБА_1 як з власником сертифікату на право на земельну частку (пай). Вказаний сертифікат вважався правовстановлюючим документом при реалізації відповідачем права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства та був дійсним до моменту виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та отримання ОСОБА_1 права власності на землю, що відповідає пункту 17 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам ст. 7 цього Кодексу.

У пункті 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за №101/4322 визначено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

У абзаці 5 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за №101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту на право приватної власності на землю зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

З часу отримання особою державного акту на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акту на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Проте, як встановлено судом, волевиявлення власника земельної ділянки на переукладання договору відсутнє.

Враховуючи викладене та обставину, що з часу отримання ОСОБА_5 права приватної власності на землю вона набула статусу власника земельної ділянки, змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладений між ПРАТ АПК-ІНВЕСТ та ОСОБА_5 , слід вважати припиненим.

При цьому зміст пункту 2.3 укладеного між ПРАТ АПК-ІНВЕСТ та ОСОБА_1 договору оренди земельної частки (паю) щодо переукладання договору у разі виділення земельної ділянки в натурі не може бути розцінений як примус для власника земельної ділянки і передбачає право, а не обов`язок на переукладення договору оренди.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 27 березня 2007 року у справі № 6-7167св06.

Не можна також погодитись з висновком суду, що підставою для переукладення договорів, крім іншого, є невиконання ОСОБА_1 обов`язку, визначеного пунктом 3.1 Договорів про оренду земельної частки (паю), згідно з яким він зобов`язався протягом п`яти робочих днів з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку письмово повідомити про це орендаря, оскільки неповідомлення орендаря про набуття орендодавцем права власності на земельну ділянку не впливає на зміну юридичного статусу земельної ділянки та його наслідки.

За таких обставин необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що зміна статусу предмета оренди та орендодавця не передбачена Законом України Про оренду землі як підстава для припинення договору оренди, а є підставою для його переукладення на тих самих умовах, що і раніше укладений лише за згодою сторін, яка сторонами договору не досягнута.

Судом першої інстанції не враховано вимоги ст. 627 ЦК України, якою передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції зроблено також помилковий висновок щодо необґрунтованості зустрічного позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди.

Встановлено, що позивач уклав договір оренди з власником сертифікату на право на земельної частки (паю). Вказаний сертифікат був дійсними до моменту виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок та отримання їх власником ОСОБА_1 права власності на землю.

У ст. 321 ЦК України вказано, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за №101/4322 визначено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

При відмові орендаря розірвати цей договір та припинити користування земельною ділянкою, право власника земельної ділянки (орендодавця) на землю підлягає захисту в загальному порядку.

За положеннями частин 2, 3, та 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Враховуючи роз`яснення, викладені у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного при розгляді цивільних справ , а також те, що з часу отримання ОСОБА_1 права власності на землю вона набула статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, договір оренди земельної частки (паю) слід вважати припиненим.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що договір оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року укладений між ПрАТ АПК-ІНВЕСТ та ОСОБА_1 підлягає розірванню.

Відповідно до абзацу другого розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі , на який ПрАТ АПК-ІНВЕСТ посилається у відзиві на апеляційну скаргу, після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, ПрАТ АПК-ІНВЕСТ , крім іншого, зазначив, що суд дійшов правильного висновку, що вказана норма є імперативною і з її змісту не вбачається, що переукладення договору оренди землі є правом, а не обов`язком. Крім цього, укладення договорів оренди земельної частки (паю) на 20 років підтверджує волевиявлення ОСОБА_1 , яке відповідає її внутрішній волі. Проте суд апеляційної інстанції відхиляє цей аргумент відзиву, оскільки він є необґрунтованим і фактично зводиться до помилкового тлумачення вищенаведених правових норм.

Питання, яка правова норма підлягає застосуванню до правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, вирішує суд під час ухвалення рішення відповідно до вимог статті 264 ЦПК України.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ПрАТ АПК-ІНВЕСТ та задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частини 1, 2, 6 цієї статті передбачають, що судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п/п 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року встановлено у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Відповідно до п/п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Про судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви ПрАТ АПК-ІНВЕСТ сплачено судовий збір у розмірі 1921 гривень 00 копійок, що з врахуванням висновку апеляційного суду про відмову у задоволенні позову ПрАТ АПК-ІНВЕСТ не компенсуються за рахунок відповідача. (а.с. 1)

Відповідачем ОСОБА_1 за подання зустрічного позову сплачено судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп. (а.с. 134), та за подання апеляційної скарги на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2019 року сплачено судовий збір у розмірі 4034, 10 гривень ОСОБА_1 та 4034, 10 гривень ОСОБА_2 (а.с.13-14).

Враховуючи висновок апеляційного суду про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та апеляційної скарги її та ОСОБА_2 , судові витрати, понесені ними у загальному розмірі (769 грн. 40 коп. + 4034,10 грн.) 4803 гривні 50 копійок підлягають стягненню з ПрАТ АПК-ІНВЕСТ на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 4034, 10 гривень.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2019 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ до ОСОБА_1 про визнання переукладеним договору оренди земельної частки (паю) відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ про розірвання договору оренди земельної частки (паю) задовольнити.

Розірвати договір від 20 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством АПК-ІНВЕСТ (ЄДРПОУ 34626750), про оренду земельної частки (паю) розміром 1,9489 га умовних кадастрових гектарів, зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 30.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ (ЄДРПОУ 34626750) на користь ОСОБА_1 на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору: у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції - 768,40 грн.; у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції - 4034,10 грн., а всього - 4 803 (чотири тисячі вісімсот три) гривні 50 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ (ЄДРПОУ 34626750) на користь ОСОБА_2 на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції - 4 034 (чотири тисячі тридцять чотири) гривні 10 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року.

Судді: