Постанова

від 25.02.2020 по справі 556/1362/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року

м. Рівне

Справа № 556/1362/17

Провадження № 22-ц/4815/9/20

Головуючий у Володимирецькому районному

суді: суддя Іванків О.В.

Рішення суду першої інстанції ухвалено

(вступна і резолютивна частини) у смт. Володимирець

Рівненської області 29.08.2019

Повний текст рішення складено: 09.09.2019

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Бондаренко Н.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

представник держави: Сарненська місцева прокуратура Рівненської області;

позивач: Рівненська обласна державна адміністрація;

відповідач: ОСОБА_1 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Рафалівське лісове господарство";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив "Селянський ліс";

представники учасників справи:

прокуратури - Чеберяк Євген Володимирович;

позивача: ОСОБА_2 ;

відповідача - адвокат Волощук Петро Степанович;

за участі (в апеляційному суді): представників учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 серпня 2019 року у цивільній справі за позовом керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської державної обласної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Рафалівське лісове господарство"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив "Селянський ліс"; про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року в суд звернувся керівник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (далі - Рівненська ОДА) та Державного підприємства "Спеціалізоване лісове агропромислове підприємство "Володимирецький держспецлісгосп" (далі - ДП "Володимирецький держспецлісгосп") з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача привести до попереднього стану земельну ділянку лісогосподарського призначення, що розташована в кварталі 45 виділ 29 шляхом знесення самовільно збудованої будівлі та повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 1, 08 га вартістю 33 918, 33 гривні Державному підприємству "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Володимирецький держспецлісгосп". Мотивуючи свої вимоги, вказував про самовільне зайняття спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , яка перебуває у постійному користуванні ДП "Володимирецький держспецлісгосп". На цій ділянці він здійснив будівництво господарської будівлі розміром 9 Х 6 метрів без правовстановлюючих документів на землю та без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Тому вважав, що відповідач своїми діями порушує інтереси держави в особі Рівненської ОДА і ДП "Володимирецький держспецлісгосп").

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 серпня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за зазначеним позовом.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 жовтня 2017 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 листопада 2017 року до участі у справі залучено як третю особу Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив "Селянський ліс" (далі - ССВК "Селянський ліс"), а розгляд справи відкладено.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 березня 2018 року призначено судову земельно-технічну експертизу, а провадження у справі зупинено.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 квітня 2018 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 травня 2018 року задоволено клопотання судового експерта про уточнення питань, а провадження у справі зупинено.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 травня 2019 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 липня 2019 року залишено без розгляду позов у частині вимог до ДП "Володимирецький держаспецлісгосп", а Державне підприємство "Рафалівське лісове господарство" (далі - ДП "Рафаліський лісгосп") залучено до участі у справі як його правонаступника.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 серпня 2019 року позов керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області, пред`явленого в інтересах держави в особі Рівненської ОДА, задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 привести до попереднього стану земельну ділянку лісогосподарського призначення, що розташована в кварталі НОМЕР_1 виділ 29 на території Кідрівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області за межами населеного пункту, шляхом знесення самовільно збудованої будівлі та повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 1, 08 га постійному користувачу - ДП "Рафаліський лісгосп".

Вирішено питання про судові витрати.

Прокурор (як представник): Сарненська місцева прокуратура Рівненської області; 34500 м. Сарни Рівненської області, вулиця Демократична, 32

Позивач: Рівненська обласна державна адміністрація; код ЄДРПОУ: 13986712; 33029 майдан Просвіти, 1, м. Рівне

Відповідач: ОСОБА_1 ; місце прож.: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_2 , що виданий Володимирецьким РВ УМВСУ в Рівнеснькій області 14.11.2004; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Рафалівське лісове господарство"; код ЄДРПОУ: 32626235; 34380 смт. Рафалівка Володимирецького району Рівненської області, вулиця Привокзальна, 1.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив "Селянський ліс"; код ЄДРПОУ: 02137631; 34300 смт. Володимирець Рівненської області, вулиця Поліська, 24.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, покликався на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом правової позиції Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-381цс15, роз`яснень пунктів 5, 22, 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" і рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іванова і Черкезов проти Болгарії", скарга №46577/15, від 21 квітня 2016 року.

Зокрема, судом залишено без уваги рекомендації щодо доведеності факту порушення прав власника або користувача земельної ділянки самочинною забудовою, обов`язковість досудового заходу впливу на порушника, що полягав у поданні припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, або неможливості перебудови об`єкта. Крім того, знехтувано роз`ясненнями, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і в тому разі, коли використано усі можливі попередні заходи щодо реагування та притягнення винного до відповідальності.

Тобто судом хибно застосовано норми ст.ст. 16, 376, 389, 391 ЦК України.

Щодо порушення норм процесуального права судом, то стверджував про незастосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згоду на яку надано Верховною Радою України, рішень Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands, №14448/88, від 27 жовтня 1993 року; "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, від 27 вересня 2001 року; "Серявін та інші проти України", №4909/04, від 10 лютого 2010 року.

Тому залишення поза увагою того, що відповідачем виконано вимоги припису Управління ДАБІ у Рівненській області №43 від 25.04.2017, порушення вимог процесуального закону призвело до ухвалення рішення, яке ґрунтується на припущеннях та неналежних і недопустимих доказах. Тобто судом порушено положення ст.ст. 1, 2, 4, 5, 10, 89, 229, 263, 264 ЦПК України.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про відмову керівнику Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в задоволенні позову в інтересах держави в особі Рівненської ОДА, пред`явленому до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії.

У поданому відзиві заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому посилався на те, що використання ОСОБА_1 капітально збудованої господарської будівлі без правовстановлюючих документів на земельній ділянці, яка йому виділена не була, є порушенням вимог цивільного законодавства і підпадає під ознаки самочинного будівництва. Звертав увагу на невиконання відповідачем припису Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області №42 від 25 квітня 2017 року, що вказує про під ставність пред`явлення позову і задоволення його судом, а також на невжиття відповідних заходів реагування ДП "Рафалівський лісгосп" як постійним користувачем земельної ділянки, де розміщено спірний об`єкт, що змусило прокуратуру захищати інтереси держави.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи і заперечення учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Задовольняючи вимоги керівника місцевої прокуратури, що заявлені в інтересах держави в особі Рівненської ОДА, суд першої інстанції правильно виходив із доведеності та обґрунтованості позову, оскільки відповідач збудував на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні ДП "Рафалівський лісгосп" і не була відведена для цієї мети, будівлю капітального типу без відповідної проектно-дозвільної документації.

Своїми діями ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво, яке з огляду на самовільне захоплення ним земельної ділянки, підлягає знесенню, а сама ділянка - поверненню в попередній стан постійному користувачу.

Як з`ясовано судом, 31 березня 2017 року Сарненською місцевою прокуратурою до ЄДРДР внесено відомості за ч. 3 ст. 197 1 КК України за фактом самовільного зайняття земель лісогосподарського призначення на території Кідрівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області та самовільного будівництва на ній без будь-яких дозвільних документів.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайнято земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 1, 08 га, яка знаходиться у постійному користуванні ДП "Володимирецький держспецлісгосп", та самовільно здійснено на цій ділянці будівництво господарської будівлі. Шкода, яка завдана земельним ресурсам внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, що розрахована згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву, без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963, склала 7 238 гривень.

В подальшому, 20 червня 2017 року слідчим СВ Володимирецького відділення поліції Вараського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області кримінальне провадження закрито відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 284 КК України, про що винесено відповідну постанову.

Судом також встановлено, що актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №21 від 25 квітня 2017 року стверджено факт здійснення ОСОБА_1 будівництва господарської будівлі розміром 9 м Х 6 м на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні ДП "Володимирецький держспецлісгосп" (45 квартал 29 виділ) без правовстановлюючих документів на землю та без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

За результатами перевірки Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 96 КУпАП та видано припис за №43 про зупинення виконання будівельних робіт.

Зі змісту акту перевірки вимог законодавства №40 від 03 травня 2017 року Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області вбачається, що ОСОБА_1 використовує в лісовому масиві на території Кідрівської сільської ради земельну ділянку площею 1, 08 га для розміщення та обслуговування капітально збудованої господарської будівлі без правовстановлюючих документів на землю.

Внаслідок зазначеної перевірки відповідача 27 червня 2017 року притягнуто до адміністративної відповідальності за недодержання положень ст.ст. 125, 126 ЗК України у виді штрафу 340 гривень і того ж числа видано припис про усунення порушень вимог земельного законодавства протягом місячного строку.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №176 від 04 серпня 2017 року Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області виявлено факт невиконання вказівок, зазначених у попередньому приписі від 27 червня 2017 року.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування належать норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав прокурор, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, зобов`язавши ОСОБА_1 привести до попереднього стану спірну земельну ділянку шляхом знесення самовільно збудованої будівлі та повернення ділянки постійному користувачу - ДП "Рафалівський лісгосп".

Згідно із ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Норми статті 212 ЗК України вказують про обов`язковість повернення самовільно зайнятих земельних ділянок власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно із ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів відповідно до вихідних даних на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Частинами першою, сьомою ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права, то вони на увагу не заслуговують.

Так, наведені аргументи заявника про помилковість застосування при вирішенні правовідносин ст.ст. 16, 376, 389, 391 ЦК України повністю спростовуються правильністю висновків суду попередньої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів. Необґрунтованими є і твердження ОСОБА_1 незастосування правової позиції Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-381цс15, роз`яснень пунктів 5, 22, 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" і рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іванова і Черкезов проти Болгарії", скарга №46577/15, від 21 квітня 2016 року, оскільки не свідчать про незаконність оскаржуваного рішення.

Крім того, заявник вказує про порушення судом норм процесуального права - положень ст.ст. 1, 2, 4, 5, 10, 89, 229, 263, 264 ЦПК України , які, на його думку, є істотними і є мотивом для скасування рішення суду попередньої інстанції.

Між тим, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Окрім викладеного, чіткий і вичерпний перелік випадків, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, наведено у ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Проте будь-яких доказів про існування таких процесуально-правових дефектів, що спонукали би до хибного розв`язання спірних правовідносин, чи інших обставин, які є обов`язковим мотивом для унеможливлення законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 зазначено не було, матеріали справи не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому судом враховано пріоритет доказів, представлених прокурором, адже вони є переконливими, об`єктивними та належно і допустимо підтверджують факт порушення відповідачем вимог закону.

Норми частин першої і третьої ст. 89 ЦПК України зобов`язують суд оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Тому колегія суддів не може погодитися з аргументами автора апеляційної скарги про хибність оцінки доказів у справі.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 серпня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено: о 16 год. 10 хв. 25.02.2020

Головуючий: С.В.Хилевич

Судді: Н.В.Бондаренко

Н.М.Ковальчук